ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
05 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/3511/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - адвокат Тарановський Д.С.
Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шипков Є.О. - особисто
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 (повний текст складено та підписано 09.09.2025, суддя Желєзна С.П.)
у справі №916/3511/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет»
до 1) Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Будівельників»
2) ОСОБА_1
про стягнення 6 444 092,98 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Паритет» (далі по тексту - ТОВ «Паритет») було задоволено, стягнуто в солідарному порядку з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Будівельників» (далі по тексту - ОК «ЖБК «Будівельників»), ОСОБА_1 (далі по тексту - Беженар В.М.) суму основної заборгованості в розмірі 5 399 324,42 грн, пені в розмірі 753 102,49 грн, 3% річних в розмірі 84 087,84 грн, збитків від інфляції у розмірі 207 578,23 грн, судового збору у розмірі 96 661,40 грн.
27.05.2025 Господарським судом Одеської області було видано накази про примусове виконання рішення суду від 19.02.2025.
09.09.2025 до суду першої інстанції від приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича надійшло подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за наказом №916/3511/24 від 27.05.2025, виданим Господарським судом Одеської області.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 по справі №916/3511/24 задоволено подання приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника та тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон Беженара Вячеслава Миколайовича, до повного виконання наказу від 27.05.2025, виданого на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 у справі №916/3511/24.
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що виконавцем було надано докази на підтвердження вжиття ОСОБА_1 заходів з метою унеможливлення виконання судового рішення, а також невжиття боржником взагалі будь-яких дій з метою виконання судового рішення, а тому суд дійшов висновку про наявність передбачених законом правових підстав для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання судового рішення, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника ОСОБА_1 .
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу Господарського суду Одеської області незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з наступним:
- ОСОБА_1 жодним чином не ухиляється від виконання рішення суду, місце проживання не змінює, а кореспонденція, яка йому надходить на поштову адресу від приватного виконавця отримує. При цьому, приватному виконавцю достеменно відомо про майновий стан боржника;
- приватний виконавець не надав суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно має намір залишити територію України з метою уникнення виконання рішення суду;
- право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон;
- апелянт просить врахувати об'єктивну відсутність можливості виконання рішення суду на даний момент, а також зазначає, що не ухиляється від виконання рішення суду та вимог приватного виконавця;
- у даному випадку задоволення подання з тих підстав, які викладені приватним виконавцем призвело до безпідставного обмеження права фізичної особи - ОСОБА_1 на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод;
- ОСОБА_1 не отримував повідомлення про виклики від приватного виконавця, які б мали на меті з'ясування обставин щодо виконання рішення суду, крім того боржник жодним чином не здійснював заходи, які могли б призвести до приховування майна чи його доходів;
- наразі майновий стан ОСОБА_1 не дозволяє виконувати рішення суду, однак наведені факти, які вбачають собою ухилення від виконання рішення суду, є такими що не відповідають дійсності;
- відсутність у боржника нерухомого та рухомого майна, а також грошових коштів на банківських рахунках, не може свідчити про умисне ухилення боржника - ОСОБА_1 від виконання рішення суду;
- приватним виконавцем не надано суду належних та допустимих доказів та не наведено жодних обґрунтованих підстав, що боржник - ОСОБА_1 має намір вибути за межі України з метою невиконання рішення господарського суду;
- ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості виїзду за межі України незалежно від ухвали суду, оскільки на момент винесення оскаржуваної ухвали на території України діє правовий режим воєнного стану.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.10.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та призначено її до розгляду на 05.11.2025.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень приватний виконавець зазначає, що боржник, всупереч вимогам законодавства України, відкриває нові рахунки і намагається провести через них грошові кошти таким чином, щоб неможливо було їх стягнути в рахунок погашення заборгованості. Таким чином, боржник намагається приховати факт наявності грошових коштів для погашення заборгованості.
За твердженням приватного виконавця, боржник вчиняє дії що ускладнюють виконання рішення, оскільки не надає декларацію як в письмовому так і в електронному вигляді у встановлений строк, починаючи з дати відкриття виконавчого провадження боржник самостійно не сплатив борг за виконавчим документом, всупереч вимогам законодавства України, здійснює відкриття нових рахунків та намагається провести через них грошові операції, був повідомлений про відкриття виконавчого провадження та не вжив жодних заходів щодо реального виконання вимог виконавчого документа, що свідчить про ухилення від виконання судового рішення та перешкоджанню приватному виконавцю у вчинені виконавчих дій.
Таким чином, як вважає приватний виконавець, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи боржника ОСОБА_1 не суперечить нормам чинного законодавства та не може вважатися незаконним, а доводи апеляційної скарги щодо порушення принципу солідарності боржників є безпідставними.
Під час судового засідання від 05.11.2025 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою.
Приватний виконавець надав пояснення у відповідності до яких не погоджується із доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились, своїм правом на подання відзиву не скористались, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження..
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Згідно з частиною 1 статті 337 Господарського процесуального кодексу України тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.
Частиною 3 статті 337 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Із наведених норм випливає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез'явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти). Ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Разом з цим, ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Зважаючи на це, доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання покладається на державного/приватного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О. знаходиться виконавче провадження №78330433, з примусового виконання судового наказу № 916/3511/24 виданого від 27.05.2025 року Господарським судом Одеської області про стягнення солідарно з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Будівельників» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Паритет» основної заборгованості в розмірі 5399324,42 грн, пені в розмірі 753102,49 грн, 3% річних в розмірі 84087,84 грн, збитків від інфляції у розмірі 207578,23 грн та судового збору у розмірі 96661,40 грн.
10.06.2025 приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.
Даною постановою, серед іншого, зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
11.06.2025 дана постанова була направлена рекомендованим листом на адресу боржника ОСОБА_1 .
11.08.2025 приватним виконавцем Шипковим Єгором Олексійовичем у межах виконавчого провадження № 78330433 була винесена постанова про арешт коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку, відкритому в АТ КБ “Приватбанк».
11.08.2025 виконавцем було отримано відповідь на запит до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, згідно з яким у ОСОБА_1 відсутні зареєстровані транспортні засоби.
12.08.2025 приватним виконавцем Шипковим Єгором Олексійовичем у межах виконавчого провадження № 78330433 була винесена постанова про арешт коштів ОСОБА_1 , що містяться на рахунку, відкритому в АТ “Полтава Банк».
При цьому 12.08.2025 та 13.08.2025 виконавець звернувся до АТ КБ “Приватбанк», АТ “Полтава Банк» з вимогами про розкриття банківської таємниці, яка стосується укладених з ОСОБА_1 договорів; з повторною вимогою до АТ “Полтава Банк» виконавець звернувся 27.08.2025.
Листом від 28.08.2025 АТ “Полтава Банк» повідомило виконавця про відкриття ОСОБА_1 12.08.2025 поточного рахунку в гривні, на якому станом на 28.08.2025 кошти відсутні.
02.09.2025 виконавцем було отримано відповідь на запит до Пенсійного фонду України та до Державної податкової служби України, згідно з якими відомості про отримання ОСОБА_1 доходів відсутні; боржник на обліку в органах ДФС не перебуває.
03.09.2025 виконавцем було отримано відповідь на запит до Державної податкової служби України, згідно з якою інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого ОСОБА_1 в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня.
06.09.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна було внесено запис про накладення приватним виконавцем Шипковим Єгором Олексійовичем у межах виконавчого провадження № 78330433 арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 .
Отже, надані приватним виконавцем та наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що полягає як в активних діях (неподання декларації про доходи та майно, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти).
Так, ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження». Зокрема, останній не подав декларацію про доходи та майно боржника; не надав достовірні відомості про майно; не повідомив про майно, яким володіє спільно з іншими особами; не надав інформацію про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи інформацію про майно, належне боржнику від інших осіб; не повідомив, чи наявні відкриті банківські рахунки в національній та іноземній валютах; не повідомив про операції по рахункам; не надав достовірні відомості про кошти у гривнях чи іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо); не надав інформацію про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах; не надав інформації про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси; не надав достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах; не надав достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності; не надав достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб; не надав достовірні відомості про майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу; не надав достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки.
Наведене, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовує доводи апелянта щодо не доведення приватним виконавцем ухилення боржника від виконання рішення суду, адже для застосування тимчасових заходів обмеження є достатнім невиконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Колегія суддів також звертає увагу на те, що Беженар В.М. покликаючись на недоведення приватним виконавцем ухилення боржника від виконання рішення суду, не надав жодних доказів, які б свідчили про вжиття будь-яких заходів, направлених на виконання рішень суду, зокрема але не виключено, надання декларації про доходи та майно протягом визначеного виконавцем строку, часткове погашення заборгованості, тощо.
Натомість, поведінка ОСОБА_1 була проявом свідомої та недобросовісної бездіяльності щодо виконання судового рішення.
Ігнорування у виконавчому провадженні обов'язків боржника, встановлених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», свідчить про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Матеріалами справи підтверджено, що протягом тривалого часу боржник не сплачує боргу, добровільно не виконує рішення суду та ігнорує будь-які вимоги виконавця у виконавчому провадженні.
Враховуючи зазначене, а також приписи чинного законодавства щодо обов'язковості виконання судових рішень, що узгоджується з положеннями ст. 337 ГПК України, п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції вважає, що поведінка боржника щодо свідомого ухилення від виконання судового рішення у цій справі підтверджує виключність обставин, які слугували підставою для застосування обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості відновити своє право виїзду за межі України відповідно до процедури, визначеної чинним процесуальним законодавством України, зокрема, шляхом подання заяви про скасування такого тимчасового обмеження.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що приватним виконавцем не доведено того, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, оскільки як вже було вказано вище та підтверджується наявними матеріалами справи, ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, що полягає як в активних діях (неподання декларації про доходи та майно, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов'язку сплатити кошти). До того ж, ОСОБА_1 ухиляється від виконання обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону «Про виконавче провадження».
Крім того, колегія суддів зауважує, що 10.06.2025 приватним виконавцем було накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунках відкритих у банківських установах, про що винесено постанову та направлено на виконання до банківських установ.
Проте, як зазначено приватним виконавцем, 08.08.2025 боржник відкрив новий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», тому 11.08.2025 року була винесена постанова про арешт коштів боржника, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
12.08.2025 приватному виконавцю стало відомо, що боржник відкрив новий рахунок № НОМЕР_2 в АТ "ПОЛТАВА-БАНК", того ж дня була винесена постанова про арешт коштів боржника, які містяться на всіх рахунках боржника, відкритих в АТ "ПОЛТАВА-БАНК".
Наведене безумовно свідчить про те, що боржник своїми діями щодо відкриття нових рахунків свідомо ухиляється від примусового виконання рішення суду и вимог приватного виконавця.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що задоволення подання з тих підстав, які викладені приватним виконавцем Шпиковим Є.О. призвело до безпідставного обмеження права ОСОБА_1 на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки діюче законодавство з метою попередження ухилення боржника від сплати боргу, передбачає можливість застосування такого заходу як обмеження у праві виїзду за межі України до будь-якої категорії виїжджаючих осіб, незалежно від мети виїзду за кордон (виїзд до родичів, виїзд з метою працевлаштування, туризм тощо), які мають неврегульовані та/або не виконані зобов'язання на території України, оскільки виїзд таких осіб за кордон, у випадку не повернення їх на територію України з тих чи інших причин, зробить в подальшому неможливим виконання рішення суду.
Судова колегія також не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що він не отримував повідомлення про виклики від приватного виконавця, оскільки відповідно до п. 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні. Відтак, здійснення викликів боржників є правом, а не обов'язком приватного виконавця.
До того ж, як вже було вказано вище, апелянт був достеменно обізнаний про відкриття виконавчого провадження та необхідність виконання покладений на нього обов'язків.
З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а також закриття провадження по справі.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 у справі №916/3511/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 10.11.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Богатир К.В.
Суддя Філінюк І.Г.