Іменем України
11 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/1201/25
провадження № 22-ц/818/4631/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Смелянець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення по цивільній справі за позовом Комунального підприємства “Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року, постановленого під головуванням судді Семенової Я.Ю., -
Рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 90307 гривень 04 копійок, з яких: 82050,25 гривень за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 31.12.2024, 911,40 гривень за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.12.2024, 528,24 гривень - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2024, 2009,70 гривень за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.12.2024, 653,70 гривень за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.12.2024, інфляційні втрати в сумі 3 003,61 гривень, 3% річних в сумі 1 150,14 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати у розмірі 2 344 гривень 36 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовлено
У червні 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду.
Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її заяву.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріальний стан заявниці на даний час не дозволяє здійснити оплату всієї грошової суми одразу, оскільки на її утриманні знаходяться діти, які постійно хворіють, а також сама має низку захворювань, на лікування яких потрібні кошти. У зв'язку з воєнною агресією РФ вона була вимушена виїхати з дітьми за кордон, намагається знайти роботу, але поки безуспішно, стоїть на обліку на біржі праці. До того ж залишати дітей без нагляду заборонено. Заявниця отримує невелику допомогу по бідності, але їх ледве вистачає на ліки дітям та продукти харчування. Крім того зазначає, що квартира, внаслідок якої виник спір, знаходиться у будівельному стані, комунальні послуги не підключені. Також квартира постраждала під час падіння авіабомби прямо під вікнами, внаслідок чого вибиті віконні рами та уламками снаряду пошкоджена стіна будинку над квартирою. До апеляційної скарги надає документи про отримання тимчасового захисту, копію закордоного паспорту з відмітками про виїзд за кордон. Вважає, що вищезазначене є підставою для задоволення її заяви.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних доказів, що підтверджували б винятковість обставин, які є підставою для відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що рішенням Салтівського районного суду міста Харкова від 06 травня 2025 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 90307 гривень 04 копійок, з яких: 82050,25 гривень за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.04.2017 по 31.12.2024, 911,40 гривень за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.12.2024, 528,24 гривень - за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 31.12.2024, 2009,70 гривень за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.12.2024, 653,70 гривень за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води за період з 01.07.2022 по 31.12.2024, інфляційні втрати в сумі 3 003,61 гривень, 3% річних в сумі 1 150,14 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати у розмірі 2 344 гривень 36 копійок. У задоволенні іншої частини позовних вимог- відмовлено.
Як на підставу вимог про розстрочку виконання вищевказаного рішення суду, ОСОБА_3 посилалася на те, що вона готова добровільно виконувати рішення суду, однак унаслідок несприятливої економічної ситуації та важкого матеріального становища позбавлена такої можливості. Зазначає, що під час повномасштабного вторгнення вона була вимушена виїхати з України. До початку повномасштабної війни вона перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради та отримувала допомогу як малозабезпечена сім'я. Вказує, що за кордоном вона не отримує допомоги. Крім того, вимушена постійно опікуватися дітьми, зокрема дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка потребує постійного домашнього догляду, у зв'язку з поганим станом здоров'я та сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який також постійно хворіє. Медичних довідок заявниця надати не може, оскільки коштів на медичну страховку не має, а безкоштовний лікар призначає лише ібупрофен, довідок не видає, навіть, коли вони всією сім'єю вже двічі перехворіли на важку форму Ковіду. Посилалася на те, що вона також хворіє та потребує постійної медичної допомоги. Зазначала, що працювати вона змоги не має, бо займається дітьми. ЇЇ сім'я перебуває у скрутному матеріальному становищі, тому грошові кошти, необхідні на одночасне повне погашення боргу, у неї відсутні. Крім того зазначає, що квартира, внаслідок якої виник спір, знаходиться у будівельному стані, комунальні послуги не підключені, тобто знаходиться у непридатному для проживання стані. Також квартира постраждала під час падіння авіабомби прямо під вікнами, внаслідок чого вибиті віконні рами, висипалися майже всі вікна. Уламками снаряду пошкоджена стіна будинку над квартирою. Зазначає, що коштів не вистачає навіть на їжу та ліки дітям. З огляду на викладене, просила суд розстрочити виконання рішення суду на 60 місяців рівними платежами щомісячно по 1545,00 грн щомісячно з оплатою до 30 числа кожного місяця, до повного погашення суми боргу.
Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини другої статті129 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положеннями частини першої, третьоїстатті 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно достатті 435 ЦПК Україниїх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно з частиною третьоюстатті 33 Закону України «Про виконавче провадження'за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченомуЗаконом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За частиною четвертоюстатті 435 ЦПК Українивирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу викладених норм убачається, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 9901/598/19.
Таким чином, суд може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Звертаючись до суду із даною заявою, як підставу, що ускладнює виконання рішення суду ОСОБА_1 зазначила, що матеріальний стан заявниці на даний час не дозволяє їй здійснити оплату всієї суми одразу, оскільки вона постійно опікується дітьми, які часто хворіють, а також сама заявниця має низьку захворювань та не може працювати, враховуючи, що займається дітьми.
Однак, зазначені обставини не є беззаперечним доказом скрутного майнового стану заявника, яке є достатньою підставою для розстрочки виконання рішення суду, як про це просить заявниця.
Доказів щодо понесених витрат відповідачкою на своє лікування та на лікування дітей до суду надано не було.
Додані до заяви медичні довідки датовані 2021 роком.
Надані до суду апеляційної інстанції документи про отримання тимчасового прихистку за кордоном не були надані суду першої інстанції, тому не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку, що заявницею не надано доказів існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим через її майновий стан.
Колегія суддів погоджується з тим, що наведені заявницею обставини, не можуть розцінюватись як такі, що є особливими або винятковими, та у відповідності до приписівстатті 435 ЦПК України унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення про стягнення коштів.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви.
Доводи апеляційної скарги виводи суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367 - 369,372,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 16 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбаченихст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення складено 11.11.2025 року.