Іменем України
11 листопада 2025 року
м. Харків
справа №641/2923/25
провадження №22-ц/818/4055/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Смелянець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Онупко М.Ю.,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 01.06.2020 року у розмірі 10 000 доларів США.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт, шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, шляхом заборони органам та посадовим особам, що здійснюють державну реєстрацію щодо частину житлового будинку, загальною площею 123,8 кв.м., житловою площею 79,5 кв.м. (житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 ), до розгляду справи по суті.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заявлені в ній вимоги не є співмірними позовним вимогам, не впливають на утруднення виконання рішення в майбутньому, а також заявник посилається на загальні підстави забезпечення позову, тоді як доказів щодо необхідності його забезпечення та існування реальної загрози не виконання рішення суду, до суду не надано.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є стягнення заборгованості за договором позики від 01.06.2020 року у розмірі 10 000 доларів США.
Як на підставу вимог вжиття заходів забезпечення позову, заявниця посилалась на те, накладення арешту шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії, шляхом заборони органам та посадовим особам, що здійснюють державну реєстрацію щодо частину житлового будинку, загальною площею 123,8 кв.м., житловою площею 79,5 кв.м. (житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 ), до розгляду справи по суті, є співмірними з заявленими позовними вимогами.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за договором позики у розмірі 10 000 доларів США.
Разом з тим заявником не надано доказів вартості нерухомого майна а саме 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 123,8 кв.м., житловою площею 79,5 кв.м. (житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_2 .
Даних щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову у спосіб, про який просила позивачка, суду першої інстанції ані апеляційної інстанції не надано.
Враховуючи зміст позовних вимог та обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову у зазначений спосіб відсутні. Заходи забезпечення позову, про застосування яких просить позивач, не є співмірними заявленим позовним вимогам.
Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повний текст судового рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.