621/2649/25
2/621/1385/25
іменем України
(заочне)
12 листопада 2025 року м. Зміїв
Зміївський районний суд Харківської області:
головуючий - суддя Овдієнко В. В.
секретар судового засідання - Кришталь А. А.,
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС",
представник позивача - Романенко М. Е.,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення суми,
Від ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" через систему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з наступними вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 200250738 від 29.03.2015 у розмірі 41 547 грн 76 коп., яка складається з: 31 744 грн 23 коп. - сума заборгованості; 6 941 грн 33 коп. - інфляційні втрати; 2 862 грн 20 коп. - 3% річних; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та витрати на правову допомогу.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.03.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200250738. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 10 750 грн 00 коп., а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений у кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020.
23.05.2016 згідно з рішенням Правління НБУ України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Фактично управління банком перейшло до Фонду. Фонд має право передати право грошової вимоги до позичальника (боржника) за кредитним договором іншому банку на підставі договору про відступлений права вимоги. При цьому згода відповідного боржника (позичальника) на укладення такого договору не вимагається.
Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 31.07.2025 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 31 744 грн 23 коп., з яких: 10 428 грн 60 коп. - заборгованість за кредитом; 21 315 грн 63 коп. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200250738 від 29.03.2015 становить 31 744 грн 23 коп., у тому числі нараховано с уму збитків з урахуванням 3% річних - 2 862 грн 20 коп., а також су ма збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 6 941 грн 33 коп., отже загальна сума заборгованості складає 41 547 грн 76 коп.
Наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов'язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ "Банк Михайлівський", а банк зобов'язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ "ФК "Плеяда" відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" за договором факторингу від 20.05.2016 № 1.
Постановою від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 визначено зокрема: - застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме: зобов'язати ТОВ "ФК "Плеяда" передати ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № № 1, 2; - зобов'язати ТОВ "ФК "Фагор" передати ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № № 1, 2.
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" Так, на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66483131 щодо ТОВ "ФК "Плеяда" та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП 66491947 щодо ТОВ "ФК "Фагор". На початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС". У зв'язку з чим було пропущено строк звернення до суду.
Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для пред'явлення в суді цього позову.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.08.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, та призначено справу до розгляду на 25.09.2025.
25.09.2025 у зв'язку з першою неявкою відповідача судовий розгляд відкладено на 12.11.2025.
12.11.2025 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з'явилися повторно.
Представник позивача Романенко М. Е. у позовній заяві просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача на підставі наявних доказів та матеріалів у справі, у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленого відповідача просив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідач ОСОБА_1 не повідомив про причини повторної неявки в судове засідання, будь-яких заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подавав, хоча мав для цього достатньо часу.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як зазначає Верховний Суд, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (Постанова КЦС ВС від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18.)
У цій справі суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача, який повідомлявся про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, і від якого не надійшли відзив чи заява про судовий розгляд за його відсутності, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з частиною 4 статті 223, частиною 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, проти чого не заперечував представник позивача, та що відповідає передбаченим статтею 2 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства, в тому числі і щодо розумності строків розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Даними копії заяви (оферти) № 200250738 від 29.03.2015, підтверджується, що 29.03.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір у формі заяви (оферти) № 200250738 про надання та використання платіжної картки МС World, найменування продукту: Прибуткова картка +Кредитка (не іменна), рахунок картки: НОМЕР_1 , з максимальним кредитним лімітом в розмірі 50 000 грн, при цьому умовами договору передбачено, що розмір кредитного ліміту за рішенням Банку може бути змінений, про що Клієнт буде повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках, максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, бажаний кредитний ліміт у вказаному договорі не зазначений, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,19, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24 793 грн 16 коп. Умовами договору передбачено, що ОСОБА_1 пропонує банку укласти з ним договір про надання та використання платіжної картки в рамках якого: відкрити на його ім'я поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (валюта рахунку - гривня), що буде використовуватися в рамках договору про картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки з дебетно-кредитним порядком обслуговування рахунку; випустити на ім'я відповідачки платіжну картку, тип якої вказано в ОП заяви; для здійснення операцій за рахунком картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на рахунку картки, встановити ліміт, в межах якого позичальник має право здійснювати операції з використанням картки за рахунок наданого банком кредиту під операції з карткою та здійснювати у відповідності до статті 1069 ЦК України кредитування рахунку картки. Договір містить підпис ОСОБА_1 в якості позичальник (а. с. 54).
Згідно договору № 7_БМ про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 підтверджується право вимоги ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 щодо повернення заборгованості за кредитним договором № 200250738, а також за реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами (а. с. 12-15, 16, 137-139).
На підтвердження розміру заборгованості позивач надав виписку по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, розрахунок інфляційних втрат, 3% річних за кредитним договором № 200250738 від 29.03.2015, де зазначено, що ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 41 547 грн 76 коп., яка складається з наступного: 31 744 грн 23 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 2 862 грн 20 коп. - 3% річних; 6 941 грн 33 коп. - інфляційні нарахування (а. с. 55-56, 60-136).
Зазначена виписка сформована 15.05.2025, за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, за особовими рахунками № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , які зазначені у відношенні ОСОБА_1 як платника (а. с. 60-136).
Водночас, зазначені у наданій виписці номери рахунків не відповідають номеру рахунку НОМЕР_1 , зазначеному ОСОБА_1 у заяві № 200250738 від 29.03.2015, складеній уповноваженою особою ПАТ "Банк Михайлівський".
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів може встановлюватися договором.
У відповідності до частини 1 статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначалося вище, на підтвердження заборгованості та її розміру позивач подав виписку за період з 23.05.2016 по 27.07.2020, сформовану 15.05.2025, за рахунками № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № 24589035170171, № 22089517017102, № 22092517017100, які зазначені у відношенні ОСОБА_1 як платника.
Однак зазначені у наданій виписці номери рахунків не відповідають номеру рахунку НОМЕР_1 , зазначеному ОСОБА_1 у заяві № 200250738 від 29.03.2015, складеній уповноваженою особою ПАТ "Банк Михайлівський".
В пункті 1.2 Оферти 1 (про укладення Кредитного договору) Заяви № 200250738 від 29.03.2015 (а. с. 54) ОСОБА_1 зазначив вимогу про відкриття рахунку, що буде використовуватись виключно в рамках кредитного договору, номер рахунку зазначений в графі рахунок клієнта - НОМЕР_1 .
Доказів належності відповідачу ОСОБА_1 рахунків, зазначених у виписці, як таких, що були відкриті на виконання кредитного договору № 200250738 від 29.03.2015, суду не надано.
Крім того, представлені виписки по рахунку, як зазначено позивачем, оформлені Фондом гарантування вкладів, та охоплюють період з 2016 року по 2020 рік, тоді як кредитні зобов'язання виникли в 2015 році. Виписки не підписані уповноваженим представником Фонду гарантування вкладів.
Отже, надані виписки не є належним та допустимим доказом на підтвердження розміру заборгованості.
Разом з тим, жодного доказу на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов договору від 29.03.2015 замість рахунку № НОМЕР_1 відкрито рахунки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 суду не надано, як і не надано доказів на підтвердження факту отримання відповідачем платіжної картки, до якої було відкрито рахунок відповідно до умов договору № 200250738 від 29.03.2015.
Відповідно до пунктів 63, 64 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України", затвердженого Постановою НБУ 04.07.2018 за №75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц були сформульовані правові висновки про те, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, за змістом ч.1 ст.1082 ЦК України новий кредитор має довести, що заявлена ним до боржника грошова вимога підлягає виконанню, тобто є дійсною.
При укладенні договору факторингу покупець права вимоги, діючи розумно з точки зору стороннього спостерігача, має отримати від первинного кредитора належні та допустимі докази дійсності грошової вимоги, до яких належать первинні банківські документи про перерахування первинним кредитором своїх грошових коштів на рахунок позичальника. Позивач у даному випадку є сингулярним правонаступником первинного кредитора, тому має доводити дійсність висунутих проти позичальника грошових вимог.
Так, у постановах Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №916/2492/21 та від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 були висловлені правові висновки такого змісту: "За загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів".
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Таким чином, позивач як сторона по справі, зобов'язаний довести ті обставини, на які він посилається як на правову підставу своїх вимог, зокрема, невиконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань, суму боргу, подавши суду належні і допустимі докази, оскільки обов'язок подання доказів покладається на сторони.
Позивач не надав доказів на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу за кредитним договором № 200250738, а також доказів щодо наявності у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 41 547 грн 76 коп.
За таких обставин, у позові про стягнення суми належить відмовити.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, вимога про відшкодування судових витрат задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 211, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення суми.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ, 04112; код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 .
Повне рішення складене 12.11.2025.
Головуючий: В. В. Овдієнко