Справа № 638/17578/25
Провадження № 1-кп/638/2081/25
Іменем України
10 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про часткове скасування арешту майна та зміну місця зберігання майна у кримінальному провадженні № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває кримінальне провадження № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У підготовчому судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання, в якому просив суд скасувати арешт транспортного засобу марки «Toyota Sequoia» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ), накладений ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 22 травня 2025 року у справі №643/7702/25 (провадження № 1-кс/643/2624/25) в частині позбавлення права на користування транспортним засобом марки «Toyota Sequoia» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 . Змінити місце зберігання транспортного засобу марки «Toyota Sequoia» д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 шляхом передачі транспортного засобу на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_8 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) з покладенням на неї обов'язку забезпечити зберігання вказаного майна до скасування арешту в повному обсязі у порядку, передбаченому КПК України.
Клопотання мотивоване тим, що досудове розслідування по кримінальному провадженню № 62025170020004821 від 09.04.2025 року завершено 01.09.2025 року, всі необхідні слідчі дії з арештованим майном проведено, обвинувальний акт складено та направлено до суду, судом призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 62025170020004821 від 09.04.2025. Власник майна ОСОБА_8 не є підозрюваною чи обвинуваченою у кримінальному провадженні 62025170020004821 від 09.04.2025 року, а її право вільно користуватися належним їй транспортним засобом тривалий час обмежується.
У підготовче судове засідання власник майна не з'явилася, проте враховуючи прибуття до суду її представника, суд вважає за можливе розглянути клопотання без участі ОСОБА_8 .
Прокурор проти клопотання заперечувала з тих підстав, що воно є передчасним та необґрунтованим.
Обвинувачений ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 клопотання підтримали.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання з додатками, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025170020004821 від 09 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова від 22 травня 2025 року у справі №643/7702/25 (провадження № 1-кс/643/2624/25) накладено арешт на майно, яке було вилучене 16.05.2025 в ході обшуку, а саме транспортний засіб марки «Toyota Sequoia» д.н.х. НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серія НОМЕР_6 , власником автомобіля «Toyota Sequoia» д.н.х. НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_5 , є ОСОБА_8 .
Відповідно до частини 3 статті 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо таке майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом.
Отже, та обставина, що ОСОБА_8 не була підозрюваною та не є обвинуваченою у кримінальному провадженні, не свідчить неправомірність накладення такого арешт, не є самостійною підставою для скасування арешту майна. До ухвалення рішення, яким закінчується судовий розгляд, арешт майна може бути скасований лише у разі доведення, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як зазначалось вище, підстав вважати, що арешт майна був накладений необґрунтовано, судом не встановлено.
Вирішуючи питання доцільності подальшого застосування арешту майна, суд враховує, що згідно з обвинувальним актом арештований автомобіль був використаний як засіб вчинення інкримінованого злочину, що в свою чергу є підставою для застосування такого кримінально-правового заходу як спеціальна конфіскація (ст. 96-1, 96-2 КК України). Таким чином, у разі доведення цих обставин, суд буде зобов'язаний вирішити питання про застосування до вказаного автомобіля спеціальної конфіскації.
Крім того, вказаний автомобіль міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема під час судового розгляду.
Як зазначалось вище, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів та спеціальної конфіскації (п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України).
При цьому, у випадку часткового скасування арешту майна, а саме частині позбавлення права на користування транспортним засобом, існує велика загроза як знищення самого автомобіля, який є джерелом підвищеної небезпеки, так і слідів кримінального правопорушення та інших відомості (демонтаж спеціальних засобів, які використовуються у порядку, передбаченому п 3.1. ПДР України). Отже, у разі часткового скасування арешту майна існує ризик незабезпечення ані збереження речових доказів, ані спеціальної конфіскації.
На переконання суду, подальший арешт автомобіля не буде порушенням прав ОСОБА_8 , передбачених ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, оскільки таке втручання здійснюється відповідно до закону (ст. 170 КПК України), переслідує легітимну мету (виконання завдань кримінального провадження) та є пропорційним, враховуючи неможливість досягнення легітимної мети менш обтяжливим заходом втручання, зокрема лише забороною розпорядження арештованим майном, з огляду на викладені вище обставини.
Таким чином, всі обставини, проаналізовані в сукупності, свідчать про неможливість часткового скасування арешту майно, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні клопотання у повному обсязі.
Керуючись ст. 174, 314-315 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про часткове скасування арешту майна та зміну місця зберігання майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів від дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду проголошено 12 листопада 2025 року о 09 год. 00 хв.
Головуючий суддя ОСОБА_1