10.11.2025
Справа № 331/4494/24
Провадження № 2/331/1468/2025
10 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Олександрівський районний суд міста Запорожжя у складі:
головуючого судді Антоненка М.В.
при секретарі Мироненко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Приватний нотаріус Бердянського районного нотаріального округу у Запорізькій області Пузанова Наталія Анатоліївна, Виконавчий комітет Бердянської міської ради , Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -
Адвокат Озюменко Роман Юрійович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в обґрунтування якої зазначив наступне.
06.10.1999 року було створено Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Агро Юні». Засновниками даного товариства відповідно до статуту ТОВ «Агро-Юні» були ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір частки в статутному капіталі товариства складає 50% та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 розмір частки в статутному капіталі товариства складає 50%. Згідно п. 5.1. статуту товариства, для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників створюється Статутний фонд. Розмір Статутного фонду складає 7500,00 грн. (сім тисяч п'ятсот грн.). Відповідно до п. 5.2. статуту товариства, вклади учасників складають: ОСОБА_3 - 3750.00 грн. ОСОБА_1 -3750.00 грн.
Згідно п. 5.4. статуту товариства, після внесення вкладів, долі учасників будуть складати: ОСОБА_3 - 3750 грн. - 50%; ОСОБА_1 -3750 грн. - 50 %. Статут товариства не визначив строк внесення учасниками вкладів в статутний капітал товариства. За таких обставин такий порядок та строки визначаються згідно норм чинного законодавства діючого на момент створення товариства.
Так, станом на 06.10.1999 рік діяв ЗУ «Про господарські товариства», згідно ст.52 даного закону, учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства. 29.11.2012 року Товариством було прийнято рішення про збільшення розміру статутного капіталу Товариства до 110615,87 грн. (сто десять тисяч шістсот п'ятнадцять грн. 87 коп.). У середині 2020 року засновник товариства - ОСОБА_1 дізнався про невиконання засновником ОСОБА_3 свого обов'язку щодо внесення вкладу в статутний капітал Товариства.
Про що, 31.08.2020 р. засновник ОСОБА_1 у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» за вхідним № 343 надіслав лист попередження засновнику ОСОБА_3 із вимогою сплатити вклад в статутний капітал товариства в сумі 55 307,94 грн. (п'ятдесят п'ять тисяч триста сім грн. 94 коп.) із попередженням, що у разі невнесення останнім своєї частки до статутного капіталу товариства до 30.09.2020 року його буде виключено із засновників товариства. Вказаний лист попередження ОСОБА_3 отримав власноруч, про що поставив власний підпис. Вказане попередження ОСОБА_3 виконане не було, жодних коштів на рахунок товариства щодо внесення заборгованості із вкладу до статутного капіталу товариства від останнього не надходило та ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
Факт не сплати внеску ОСОБА_3 до статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні» підтверджується відповіддю на адвокатський запит Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області, відповіддю на адвокатський запит ДПІ в Запорізькій області, довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» (копії додаються). Так, згідно відповіді на адвокатський запит Бердянська районна державна адміністрація в Запорізькій області повідомила, що в матеріалах реєстраційної справи ТОВ «Агро-Юні» наявні відомості про формування статутного фонду вказаного підприємства на дату державної реєстрації у розмірі 30 % від загального розміру статутного капіталу вказаного в статуті, і відсутні відомості про сплату статутного фонду згідно часток ОСОБА_3 . ДПІ в Запорізькій області повідомила про відсутність даних про сплату ОСОБА_3 внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні».
Згідно довідки ТОВ «Агро-Юні», у товариства відсутні дані про сплату внеску статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні» ОСОБА_3 . За таких обставин, 26 травня 2021 року Товариством у відповідності до ст. 15 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» було проведено загальні збори учасників, за результатом яких, було прийняте рішення про виключення ОСОБА_3 учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» з кола учасників, як такого, що не вніс вклад для погашення заборгованості внеску статутного капіталу Товариства протягом наданого додаткового строку. Проте, після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина за заповітом, спадкоємцем згідно якого визначено ОСОБА_2 .
Враховуючи можливе незаконне спадкування несплаченої ОСОБА_3 за життя частки статутного капіталу Товариства спадкоємцями, товариство розіслало нотаріусам міста Бердянська Запорізької області повідомлення про несплату вказаної частки померлим ОСОБА_3 за життя. Однак, серед адресатів розсилки не було Приватного нотаріуса Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Пузанової Наталії Анатоліївни, оскільки вказана нотаріус на момент розсилки зазначеного повідомлення, нещодавно почала працювати на території м. Бердянськ, та товариство не знало про її знаходження в м. Бердянськ.
22.07.2021 року приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу у Запорізькій області Пузановою Н.А. без перевірки факту сплати ОСОБА_3 за життя частки статутного капіталу Товариства, видала свідоцтво про право на спадщину за заповітом померлого ОСОБА_3 за яким до складу спадщини увійшло право на 50% (п'ятдесят відсотків) статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» місцезнаходження : село Осипенко, Бердянський район, Запорізька обл, вул. Маріупольське шосе, будинок 74, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 30611819, дата державної реєстрації 06.10.1999 р., дата запису 30.09.2005 року, номер запису 10791200000000171), що дорівнює сумі 55 307 (п'ятдесят п'ять тисяч триста сім грн.), 94 коп.
В подальшому ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора, який/ка здійснила реєстраційну дію 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи. А саме: вніс відомості про ОСОБА_2 як засновника ТОВ «Агро-Юні», та як кінцевого бенефіціарного власника.
Таким чином, ОСОБА_2 без законних підстав заволодів 50% частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні». Вказане Свідоцтво про право на спадщину за заповітом є незаконним в наслідок чого воно повинно бути визнано недійсним, а 50 % частки статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні» повинна бути витребувана з незаконного володіння у ОСОБА_2 з наступних підстав: Як вбачається зі спірного свідоцтва про право на спадщину за заповітом, право власності на частку в статутному капіталі підтверджується статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» затвердженим у новій редакції протоколом загальних зборів засновників №12 від 20 грудня 2012 року.
Таке твердження повністю суперечить чинному законодавству України та ст. 1218 ЦК України. В даному випадку на вирішення суду постає питання законності переходу права на 50% корпоративних прав ТОВ «Агро-Юні». Так, чинним законодавством передбачений перехід права власності на корпоративні права ТОВ в спосіб переходу частки (долі) у статному капіталі у спадок. Згідно ст. 23 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у разі смерті або припинення учасника товариства його частка переходить до його спадкоємця чи правонаступника без згоди учасників товариства.
Порядок спадкування визначений цивільним законодавством України. Так, згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Отже, для встановлення спадкової маси щодо частки в статутному капіталі товариства слід з'ясувати чи виникло у померлого ОСОБА_3 за життя право власності на 50% частки в статутному капіталі ТОВ «Агро-Юні»?
Для цього слід звернути увагу на особливість створення ТОВ, та порядок і строки внесення вкладів учасниками ТОВ. Так, у відповідності до ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для здійснення державної реєстрації ТОВ серед інших подаються наступні документи: Рішення загальних зборів засновників про створення ТОВ, затверджений цим рішенням установчий документ ТОВ-Статут та інш. Саме в статуті засновники під час його затвердження перед реєстрацією ТОВ визначають розмір статутного капіталу ТОВ, та відповідний розмір часток учасників/ засновників даного ТОВ в залежності від їх кількості, але, які в сукупності складають 100% статутного капіталу даного ТОВ.
Слід зазначити, що визначення в статуті ТОВ вказаного розміру статутного капіталу та розміру частки статутного капіталу кожного учасника/засновника на момент затвердження статуту, та навіть на момент державної реєстрації ТОВ не свідчить про наявність у учасників права власності на вказану частку/долю в статутному капіталі ТОВ. Таке право у учасника виникає виключно після повної сплати до товариства частки/ долі статутного капіталу визначеної у статуті ТОВ.
Так, згідно ст. 52 ЗУ «Про господарські товариства», учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язання у визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами, сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства. Отже чинним законодавством, яке діяло на момент створення товариства чітко визначений строк протягом якого особа повинна внести вклад в статутний капітал товариства, та більш того, визначило документи, які підтверджують факт внесення вказаного вкладу.
Слід звернути увагу суду на те, що серед визначених документів немає Статуту товариства. Такої позиції дійшов і Конституційний суд в рішенні від 5 лютого 2013 року № 1- рп/2013 по справі № 1-3/2013. Так, Конституційний суд зазначив, що Статутний капітал Товариства складається з вкладів учасників, а його розмір становить сума вартості таких вкладів (частина перша статті 144 ЦК України, частина перша статті 87 ГК України). Передбачений в установчому документі розмір статутного капіталу розподіляється на частки кожного учасника пропорційно вартості його вкладу, тобто частка учасника в статутному капіталі Товариства має відповідати вартості його майнової участі в такому капіталі.
Відтак особливістю статутного капіталу Товариства є його поділ на частки кожного з учасників, які у відповідності з цими частками управляють Товариством. Отже, розмір часток учасників Товариства встановлюється статутом (частина перша статті 140, абзац другий частини першої статті 143 ЦК України, частина четверта статті 82 ГК України, частина перша статті 50, частина перша статті 51 Закону). Участь у Товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).
Законодавець імперативно врегулював питання щодо строку сплати статутного капіталу (внесення вкладів до статутного капіталу) учасниками Товариства - до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства (абзац перший частини третьої статті 144 ЦК України, частина перша статті 52 Закону). Цей строк надається для поступового виконання кожним учасником свого корпоративного обов'язку перед Товариством щодо формування статутного капіталу (вносити свої вклади у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами) (пункти 1, 2 частини першої статті 117 ЦК України, абзац третій частини третьої статті 88 ГК України, пункт «б“ статті 11 Закону).
Формування учасниками статутного капіталу є їх юридичним обов'язком перед Товариством. Отже, до закінчення першого року з дня державної реєстрації Товариства розмір часток кожного з учасників встановлюється виключно статутом. Зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах Товариства, якщо інше не передбачено установчими документами (частина друга статті 51 Закону). Зазначене положення Закону кореспондується з положенням абзацу другого частини четвертої статті 82 ГК України, згідно з яким в статуті може бути встановлено порядок визначення розміру часток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.
Таке законодавче врегулювання питання щодо участі у Товаристві відповідає суті й змісту корпоративних відносин і ґрунтується на засадах свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства його учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі, незалежно від факту повного чи часткового внесення (сплати) вкладів. Питання щодо визначення кількості голосів для повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень у разі, якщо протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства учасник не виконав свого обов'язку стосовно формування статутного капіталу, а загальні збори учасників Товариства не прийняли передбачених частиною третьою статті 144 ЦК України і частиною другою статті 52 Закону рішень, відповідно до пунктів 7, 8 частини першої статті 92 Конституції України підлягає законодавчому врегулюванню.
Таким чином, положення частини четвертої статті 58 Закону слід розуміти так, що при визначенні повноважності загальних зборів учасників Товариства та результатів голосування за прийняття їх рішень враховується кількість голосів учасників, визначена пропорційно розміру їх часток у статутному капіталі, що встановлений статутом Товариства, незалежно від вартості реально внесених (сплачених) ними вкладів тільки протягом першого року з дня державної реєстрації Товариства. Закон імперативно врегулював питання щодо дій Товариства у разі невнесення (неповного внесення) учасниками своїх вкладів до закінчення встановленого річного строку.
Згідно з частиною третьою статті 144 ЦК України, частиною другою статті 52 Закону загальні збори учасників Товариства приймають одне з таких рішень: про виключення із його складу тих учасників, які не внесли (не повністю внесли) свої вклади, та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про зменшення статутного капіталу та про визначення порядку перерозподілу часток у статутному капіталі; про ліквідацію Товариства. Вказане свідчить про те, що статут товариства, відомості з єдиного державного реєстру ЮО ФОП та ГФ свідчать лише про розмір визначеної в статуті частки учасника, та не можуть свідчити про виникнення права власності на частку в статутному капіталі товариства.
Право власності учасника на частку в статутному капіталі товариства виникає виключно лише після повної оплати внеску за неї, в разі неповної оплати у учасника виникає право лише на частину долі в статутному капіталі товариства яка спів розмірна фактичній оплаті учасником товариства внеску в статутний капітал товариства, а отже доказами виникнення права власності на частку в статутному капіталі товариства є документи про сплату частки, та/або свідоцтво товариства про оплату частки в статутному капіталі товариства. Отже вказані документи не свідчать про наявність у ОСОБА_3 за життя права розпоряджатися визначеною в статуті ТОВ «Агро-Юні» часткою в статутному капіталі даного ТОВ в тому числі відчужувати, та передавати у спадок.
Вищезазначене кореспондується з ч.3 ст.21 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно якого, учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. Всі ці обставини свідчать про недійсність свідоцтва про право на спадщину за заповітом у спадковій справі № 99/2020 зареєстрованій в реєстрі за №445, та про незаконне заволодіння ОСОБА_2 часткою в 50% статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні», а також про реєстрацію ОСОБА_2 як учасника та кінцевого беніфіціара товариста.
Такі обставини порушують корпоративне право засновника товариства ОСОБА_1 на управління товариством в цілому. Вказані обставини свідчать, що ОСОБА_1 є єдиним законним учасником ТОВ «Агро Юні», який сплатив внески в статутний капітал товариства. Тож, останній має намір перш за все привести у відповідність фактичний розмір статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні», відомості про фактичну кількість учасників товариства. Такі дії вже були розпочаті 21.05.2021 року прийняттям рішення про виключення ОСОБА_3 в наслідок несплати останнім заборгованості зі сплати внеску до статутного капіталу товариства, але реалізувати це рішення не вдалося в наслідок незаконного заволодіння несплаченою часткою в статутному капіталі товариства з боку ОСОБА_2 прийняти рішення про зменшення розміру статутного капіталу на розмір несплаченої ОСОБА_3 частки, та залишитись єдиним засновником товариства.
Відповідно до ст. 144 ЦК України, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. За приписами п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вказано, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається ст. 130, 147,166 ЦК України, ст. 55,69 ЗУ «Про господарські товариства», і не підпадає під заборону м.2 ч.1 ст. 1219 ЦК України. При цьому, спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
Відповідно до п. 4.14 наказу Міністерства Юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов'язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.
На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. У постанові від 10.10.2019 у справі N 911/2218/18 Верховний Суд зробив висновок, що право власності на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю у третьої особи виникає з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Закон не пов'язує момент виникнення права участі у товаристві з обмеженою відповідальністю з моментом державної реєстрації відповідних змін у складі учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Такий саме висновок був сформульований у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 у справі N 911/3773/17. Та зазначає, що твердження про те, що право на розпорядження часткою виникає в особи лише після відповідних дій реєстраційним органом, суперечить положенням ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України.
Тож, за своєю природою виникнення права учасника на частку в статутному капіталі товариства, є нічим іншим як викупом (купівлею), а в разі внесення внеску до статутного капіталу товариства майном- міною. Згідно ст.961 ЦК України, права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства. 2. Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об'єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи. 3. Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об'єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту). 4. Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. 5. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами. 6. Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
Враховуючи, що ОСОБА_3 не сплатив за життя внесок в статутний капітал згідно частки визначеної статутом ТОВ «Агро-Юні», отже не набув права власності на частку 50 % статутного капіталу ТОВ «Агро-Юні», права на дану частку не увійшло до спадкової маси а отже не могло бути успадковане ОСОБА_2 , та як наслідок Погорілий незаконно вніс зміни про засновників/учасників ТОВ «Агро-Юні» зареєструвавши себе як засновника та кінцевого бенефіціара даного товариства. Такі обставини свідчать про незаконне отримання у володіння ОСОБА_2 частки 50% у статутному капіталі ТОВ «Агро-Юні».
Досліджуючи практику Господарських судів, сторона позивача вважає за необхідне зазначити, що корпоративні права у розумінні положень цивільного законодавства не є річчу, тобто предметом матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Так, корпоративними правами визнають права особи на участь в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 32 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ч.2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ч. 1 ст.1 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Цей Закон визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників. Частиною 1 ст.5 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що Учасники товариства мають такі права: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; 2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства; 3) брати участь у розподілі прибутку товариства; 4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
Посилаючись на вищенаведені обставини, заявник просить суд:
-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 видане Приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 від 22.07.2021р. та зареєстровано в реєстрі за номером 445;
-Скасувати реєстраційну дію 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
-визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 на 100% частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» код ЄДРПОУ 30611819.
В судовому засіданні представник позивача Леоненко М.С. наполягав на задовленні заяви про зміну предмету позову. Представники третіх осіб Приватного нотаріуса Пузанової Н.А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» підтримали заяву представника позивача.
Відповідач ОСОБА_2 заперчував проти заяви про зміну предмету позову, надав суду письмові заперечення, в яких зазначено, що позивач фактично доповнює позовні вимоги новою вимогою щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а також виключає вимогу щодо скасування свідоцтва про право на спадщину та виключає з підстав позову обґрунтуванням такої позовної вимоги, хоча фактично сам текст обґрунтування залишає не змінним, але розуміючи, що різні предмети позову не можуть обґрунтовуватись одними і тими самими підставами, маніпулюючи фактами та зловживаючи правами намагається "виправдати" свою не обізнаність та неналежно обраний спосіб захисту своїх прав (що явно призведе до відмови у позові), отже, фактично одночасно змінює підстави та предмет позову, подання такої заяви не передбачено.
Відповідно до вимог ст.49 ЦПК України, у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Як вбачається зі змісту поданої заяви про зміну предмета позову, позивачем фактично заявлено нову (додаткову) позовну вимогу, яка не була викладена у позові, а саме: визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Разом з цим, процесуальним законом не передбачено права позивача на "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог, тощо.
Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17. З огляду на викладене, очевидним є висновок, що заява позивача про зміну предмета позову не є заявою про зміну предмета позову в розумінні процесуального законодавства, оскільки містить у собі прохання про розгляд судом нової позовної вимоги, яка фактично є іншим позовом.
Тобто, відсутні правові підстави для прийняття заяви позивача про зміну предмета озову. Разом з цим, виключення позивачем із переліку позовних вимог - вимоги щодо скасування свідоцтва про право на спадщину (яка фактично взагалі не могла бути ним заявлена) та відповідного її обґрунтування, тобто вимоги, яка стосується захисту відмінних прав та інтересів позивача, ґрунтується на інших обставинах та доказах, яка не пов'язана як підставами виникнення так і нормативно-правовим обґрунтуванням з вимогами, викладеними в заяві про зміну предмету позову, що додатково свідчить, як мінімум, про одночасну зміну позивачем і предмету, і підстав позову.
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину в доктрині кваліфікується як спосіб оформлення права на спадщину і є документом, що підтверджує права на спадщину. Видача свідоцтва можлива лише при сукупності юридичних фактів, зокрема: відкриття спадщини, виникнення права на спадкування і його здійснення (прийняття спадщини).
ОП КЦС звернула увагу, що свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. Постанова ВС від 05 вересня 2022 року по справі № 385/321/20. Слід підкреслити, що ЦК України не містить таких конструкцій як «скасування свідоцтва про право на спадщину» чи «визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину». Касаційний суд зазначив, що: 1. у цивільному законодавстві не передбачено можливості скасування свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку (Постанова ВС від 26 січня 2022 року по справі № 243/2499/20); 2. у цивільному законодавстві не передбачено можливості визнання недійсним дублікату свідоцтва про право на спадщину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред'явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину (Постанова ВС від 20 грудня 2023 року по справі № 395/838/20).
Отже, позивач, зловживаючи своїми процесуальними правами, з метою "виправлення своїх помилок" (щодо заявлених вимог, які не можуть бути розглянуті) штучно намагається шляхом начебто зміни предмету позову заявити нові позовні вимоги задля уникнення несприятливих для себе наслідків і тим самим намагається ввести суд в оману щодо дійсних своїх намірів та заявлених вимог, що вчергове свідчить про неможливість прийняття до розгляду судом відповідної заяви позивача про зміну предмета позову.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (стаття 1301 ЦК України). Згідно частин першої та другої статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Законодавець прямо у статті 1301 ЦК України передбачив, що підставою недійсності свідоцтва про право на спадщину є відсутність права на спадкування в особи, якій видано свідоцтво. Це відбувається, зокрема, якщо відсутні юридичні факти, які зумовлювали спадкування (немає родинних, сімейних, квазіродинних або ж відносин із утримання спадкодавця чи існує нікчемність заповіту) або ж особа, усувається від спадкування.
КЦС зазначив, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім'я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо (Постанова ВС від 14 листопада 2018 року по справі № 2-1316/2227/11).
Жодної з наведених вище підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину позивачем не наведено і не могло бути наведено через відсутність його порушених прав, що свідчить про штучність поданого позову і подальшої заяви про зміну його предмету, а, відповідно, і не можливість її прийняття та розгляду.
Всі ці дії вчиняються позивачем виключно з метою перешкоджання відповідачу здійснення своїх законних прав, а не для захисту начебто порушених прав позивача і навіть теоретично не могли бути порушені, оскільки останній не має жодного відношення до спадкових правовідносин, що виникли у спірній ситуації.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, розглянувши заяву про зміну предмету позову, дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 3 ст. 49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Виходячи з загальних положень ЦПК України підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.
Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо.
Підстава позову - обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, які об'єктивуються у поданих доказах.
Верховний Суд України відзначив, що під підставами позову, які згідно з ст. 49 ЦПК може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на дані правовідносини.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд України відзначив, якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з ЦПК і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог.
Зміна предмету позову може означати заміну однієї матеріально-правової вимоги позивача до відповідача іншою або доповненням позивачем первісних вимог новими.
Отже, згідно з законом позивач має право змінити один з елементів позову, одночасно змінювати підставу і предмет позову неможливо, оскільки в подібному випадку буде пред'явлений позов з абсолютно нових мотивів.
Слід зауважити, що не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (п.7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Частиною 5 статті 49 ЦПК України зазначено, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Відповідно до положення п.1.ч.1ст.186 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
В первісному позові ОСОБА_1 визначив вимогу (предмет) настпним чином:
1. Скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 видане Приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 від 22.07.2021р. та зареєстровано в реєстрі за номером 445.
2. Скасувати реєстраційну дію 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
3. Визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 на 100% частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» код ЄДРПОУ 30611819.
В зміненому предметі позову ОСОБА_1 просить суд:
1. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 видане Приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 від 22.07.2021р. та зареєстровано в реєстрі за номером 445;
2. Скасувати реєстраційну дію 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
3. Визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 на 100% частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» код ЄДРПОУ 30611819.
З навденого вбачається, що позивач змінив предмет позову зі скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, не змінюючи підстав позову.
Тобто, позивач ОСОБА_1 скориставшись своїми процесуальними правами на стадії підготовчого провадження змінив тільки предмет позову, залишивши при цьому підстави позову незмінними.
У зв'язку з наведеними слід прийняти заяву про зміну предмету позову.
Керуючись ст.49, 175, 177, 178, 260, 261 ЦПК України, суд,-
Заяву адвоката Озюменко Р.Ю., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову, задовольнити.
Прийняти до розгляду заяву адвоката Озюменко Р.Ю., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про зміну предмету позову в наступній редакції:
1. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, померлого ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 видане Приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області, ОСОБА_4 від 22.07.2021р. та зареєстровано в реєстрі за номером 445;
2. Скасувати реєстраційну дію 1000099107001700456 від 28.07.2021 року об 08:57:47 із внесення змін про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи.
3. Визнати право власності за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_2 на 100% частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Юні» код ЄДРПОУ 30611819.
Встановити п'ятнадцятиденний строк відповідачам для надання відзиву на уточнені позовні вимоги.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
В подальшому розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
В підготовчому судовому засіданні оголосити перерву до 13.30 год. 12 січня 2026 року.
Копію ухвали надіслати сторонам.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя: М.В. Антоненко