Справа № 650/2846/25 Головуючий в суді І інстанції Хомик І.І.
Провадження № 22-ц/819/1110/25 Доповідач Кутурланова О.В.
30 жовтня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач)Кутурланової О.В.,
суддів:Воронцової Л.П.,
Майданіка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» на ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року у складі судді Хомик І.І. у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі,
В провадженні Великоолександрівського районного суду Херсонської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бєліков Андрій Андрійович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» про розірвання договору оренди землі.
Предметом спору є розірвання договору оренди землі від 28.12.2017 року № 1100285, укладеного між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ОСОБА_2 (на даний час орендодавцем є правонаступник ОСОБА_1 ), номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 33049972 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:040:0004.
22 липня 2025 року представник відповідача звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання привести земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:040:0004 у придатний для використання стан, шляхом надання доступу до неї на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
Ухвалою Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви. Зустрічну позовну заяву ТОВ «ЮТС-Агропродукт» про зобов'язання вчинити певні дії повернуто заявнику разом із додатками.
В апеляційній скарзі представник ТОВ «ЮТС-Агропродукт» - Журик А.Л., посилаючись на незаконність та необгрунтованість ухвали суду та вважаючи її такою, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким передати справу на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом.
Письмового відзиву на скаргу до апеляційного суду не надходило.
В порядку ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч.1 ст.353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За наведених обставин, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені в зустрічному позові вимоги відносяться до правовідносин, які не мають спільного предмету з первісним позовом, оскільки вимоги щодо забезпечення доступу до земельних ділянок не впливають безпосередньо на обґрунтованість вимог позивача про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду і вважає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України та підтверджується матеріалами справи.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України.
Пунктом 1 частини першої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства в Україні є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Виходячи з приписів ст. ст. 55, 129 Конституції України застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України.
Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватися вимог ЦПК України щодо її подання.
Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч.1, 2 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за наявністю одночасно двох умов:
1) обидва позови взаємопов'язані;
2) спільний їх розгляд є доцільним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема, коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду.
У постанові від 20 березня 2019 року у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду також вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 200/22329/14-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного із співпозивачів).
Конструкція ч.2 ст.193 ЦПК вказує на її імперативність, тобто, суд позбавлений широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову; умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги.
Як встановлено судом, 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЮТС-Агропродукт про розірвання договору оренди землі.
Предметом спору є є розірвання договору оренди землі від 28.12.2017 № 1100285, укладений між ТОВ «ЮТС-Агропродукт» та ОСОБА_2 (на даний час орендодавцем є ОСОБА_1 ), номер запису про право (номер запису в державному реєстрі прав) 33049972 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6520686700:03:040:0004 та стягнення з ТОВ «ЮТС-Агропродукт» на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір та правничу допомогу.
22 липня 2025 року представник відповідача звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання привести земельну ділянку з кадастровим номером 6520686700:03:040:0004 у придатний для використання стан, шляхом надання доступу до неї на підставі акту виконаних робіт з очищення місцевості від вибухонебезпечних предметів та дистанційного зондування землі.
З матеріалів справи вбачається, що предметом первісного позову є вимоги про розірвання договору оренди, укладеного з відповідачем, внаслідок систематичного порушення його умов.
Вимоги зустрічної позовної заяви фактично є запереченнями проти первісних позовних вимог та стосуються спонукання позивача за первісним позовом (орендодавця) до вчинення відповідних дій, які, на думку апелянта, є безумовною передумовою для оцінки діяльності підприємства щодо виконання чи невиконання своїх зобов'язань по договорам оренди земельних ділянок.
При цьому слід зазначити, що особа, яка подає апеляційну скаргу та звертається із зустрічним позовом, на час розгляду справи здійснила відчуження свого права оренди третій особі.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позови мають різні матеріально-правові підстави позову та докази, якими ці обставини підтверджуються.
Відтак, хоча вимоги первісного позову стосуються оцінки належного користування земельними ділянками орендарем, а вимоги зустрічного позову заявлені щодо належних дій орендодавця відносно цих же земельних ділянок, вони не є взаємопов'язаними, не об'єднані одними й тими ж доказами або спільними підставами.
Задоволення зустрічного позову в даному випадку не доводить відсутність у відповідача заборгованості за вимогами первісного позову. Так само і результат розгляду одного з позовів не свідчитиме про наявність чи відсутність підстав для автоматичного задоволення іншого позову. Ухвалення рішень за кожним з позовів залежить від того, чи будуть доведені сторонами обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала, якою було зустрічну позовну заяву повернуто заявнику, є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності мотивів відмови у прийнятті зустрічного позову не знайшли свого підтвердження під час перегляду судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, а фактично зводяться до незгоди з судовим рішенням.
Посилання апелянта на те, що суддею винесено оскаржувану ухвалу, яка не передбачена нормами ЦПК України, колегія суддів також вважає необґрунтованим, оскільки таке твердження не відповідає фактичним обставинам, адже оскаржуваною ухвалою зустрічний позов повернуто заявнику, що визначено положеннями ч.3 ст.194 ЦПК України.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права та є обґрунтованою, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.374, ст.ст.375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «ЮТС-Агропродукт» залишити без задоволення.
Ухвалу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 28 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.В.Кутурланова
Судді: Л.П.Воронцова
В.В.Майданік