11.11.25
22-ц/812/1382/25
Провадження № 22-ц/812/1382/25
іменем України
03 листопада 2025 року м. Миколаїв
справа № 487/7854/21
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Тищук Н.О.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем - Повертайленко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , подану його представником -
адвокатом Бевком Олександром Анатолійовичем,
на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 16 травня 2025 року суддею Нікітіним Д.Г. у приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом
ОСОБА_1 до
Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна», Публічного акціонерного товариства Банк «Морський»
про визнання іпотеки припиненою,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним вище позовом.
Позивач зазначав, що 15.03.2012 року між ПАТ Банк «Морський» та Приватним підприємством «ВІКІ» укладено кредитний договір №460312-КЮ, за яким товариству надано 10 000 000 грн кредитних коштів у формі відновлювальної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої діяльності, в тому числі на поповнення оборотних коштів, зі сплатою відповідних відсотків.
Того ж дня на забезпечення виконання зобов'язань за кредитом між Банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №480.
Додатковими угодами №1 від 27.04.2012 року та № 2 від 26.02.2013 року сторони погодили збільшення кредитного ліміту до 15 000 000 грн. Кредитні кошти надавались Банком на строк 36 місяців та повинні були бути повернутими не пізніше 15 березня 2015 року.
16 червня 2014 року ПАТ Банк «Морський» та ТОВ "ЕКОПІК- Україна" уклали договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №460312 - КЮ від 15.03.2012 року.
Згідно умов п. 1.1. Договору первісний кредитор за плату відступив, а новий кредитор набув право грошової вимоги за договором №460312 - КЮ від 15.03.2012 року з урахуванням змін та доповнень до нього.
Згідно п. 1.2. Договору до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, про які зазначено у п. 1.1. цього договору.
18.07.2014 року ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК Україна» уклали договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №480 від 15.03.2012 року.
07.10.2019 року боржника ПП «ВІКІ» припинено ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі № 915/1997/14.
Посилаючись на припинення грошових зобов'язань у зв'язку з припиненням позичальника, ОСОБА_1 просив визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором.
У відзиві на позовну заяву ТОВ «ЕКОПІК-Україна» просило у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що відповідно до статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Відповідно до частини четвертої статті 593 ЦК України припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у такому зобов'язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред'явлення вимоги.
Стаття 593 ЦК була доповнена частиною четвертою Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування " від 03.07.2018 №2478-VІІ, який набрав чинності 04.11.2018, а був введений в дію з 04.02.2019. Перехідними положеннями вказаного Закону встановлено, що він застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.
Ліквідація ПП «Вікі» відбулась 07.10.2019 року, тобто після прийняття вищевказаного закону.
Враховуючи, що до ліквідації боржника та до настання строку основного зобов'язання, іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечення, пред'явивши відповідні вимоги до іпотекодавця та боржника - ПП «Вікі». Отже правовідносини за цим договором не є припиненими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ "ЕКОПІК-Україна" (іпотекодержатель) реалізував своє право на звернення стягнення на предмет забезпечення, пред'явивши відповідні вимоги до іпотекодавця (Позивача) та боржника (ПП «Вікі»), до ліквідації боржника та до настання строку основного зобов'язання. Отже, відповідно до частини четвертої статті 593 ЦК України право іпотеки за договором іпотеки та правовідносини за цим договором не є припиненими.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Бевка О.А., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Апеляційна скарга мотивована тим, що 07.10.2019 року ПП «Вікі» було ліквідовано без будь-якого правонаступництва, що підтверджується ухвалою Господарського суд Миколаївської області у справі № 915/1997/14. За приписами статті 609 ЦК України зобов'язання припиняється з ліквідацією юридичної особи. У разі припинення основного зобов'язання, припиняється і похідне, яким є іпотека.
Узагальнені доводи інших учасників
Відповідач - ТОВ «ЕКОПІК-Україна» правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
2.Мотивувальна частина
Про час та місце слухання справи сторони повідомлені належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача Лобаня Д.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи
Судом встановлено, що 15 березня 2012 року між Публічним акціонерним товариством Банк «Морський» та Приватним підприємством «ВІКІ» укладено кредитний договір №460312-КЮ.
За умовами пункту 1.1. Договору Банк зобов'язався надати, а Боржник прийняти, використовувати та повернути Банку грошові кошти, видані у формі відновлювальної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої статутної діяльності, в тому числі на поповнення оборотних коштів з кредитним лімітом в розмірі 10 000 000 грн та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку та на умовах визначених цим Договором.
Додатковими угодами №1 від 27.04.2012 року та № 2 від 26.02.2013 року до кредитного договору №460312 - КЮ від 15.03.2012 року сторони погодили збільшення кредитного ліміту до 15 000 000 грн. Кредитні кошти надавались Банком на строк 36 місяців та повинні були бути повернутими не пізніше 15.03.2015 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №460312 - КЮ від 15.03.2012р., між Банком та ОСОБА_1 підписано іпотечний договір № 480 від 15.03.2012 року.
16.06.2014 року ПАТ Банк «Морський» та ТОВ "ЕКОПІК- Україна" уклали договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №460312 - КЮ від 15.03.2012 року.
Згідно умовам п. 1.1. Договору первісний кредитор, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим Договором, відступає (передає), а новий кредитор приймає (набуває) право грошової вимоги первісного кредитора за договором №460312 - КЮ від 15.03.2012 року з урахуванням змін та доповнень до нього, укладеним між Первісним Кредитором та ПП «Вікі».
Згідно п. 1.2. Договору до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, про які зазначено у п. 1.1. цього договору.
18.07.2014 року ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК Україна» уклали договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором №480 від 15.03.2012 року.
07.10.2019 року ПП «Вікі», тобто боржника за основним зобов'язанням було ліквідовано без будь-якого правонаступництва, що підтверджується ухвалою Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1997/14 від 07.10.2019 року.
Позиція апеляційного суду
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно з частиною першою статті 509, статтею 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до положень статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
За частиною першою статті 575 ЦК України та частиною першою статті 1 ЗУ "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України "Про іпотеку").
Відповідно до частин першої - другої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (стаття 608, 609 ЦК України).
Підстави припинення іпотеки визначено у статті 17 ЗУ "Про іпотеку", яка містить виключний перелік підстав такого припинення, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 17 ЗУ "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
Стаття 593 ЦК була доповнена частиною четвертою Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування " від 03.07.2018 року №2478-VІІ, який набрав чинності 04.11.2018 року, а був введений в дію з 04.02.2019 року. Перехідними положеннями вказаного Закону встановлено, що він застосовується і до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію.
Отже, оскільки ліквідація ПП «Вікі» відбулася 07.10.2019 року, тобто після прийняття вищевказаного закону, то за приписами частини четвертої статті 593 ЦК України припинення основного зобов'язання внаслідок ліквідації юридичної особи, яка виступає боржником у зобов'язанні, не припиняє права застави (іпотеки) на майно, передане в заставу майновим поручителем такого боржника, якщо заставодержатель до ліквідації боржника-юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) шляхом подання позову або пред'явлення вимоги.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Будь-яких доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно статті 375 ЦПК, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі статтею 141 ЦПК між сторонами підлягають розподіленню судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви та при подачі сторонами апеляційних скарг, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Однак, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, витрати апелянта, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги, залишаються за його рахунок.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником - адвокатом Бевком Олександром Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий Н.О.Тищук
Судді: І.В.Лівінський
Н.О.Шаманська
Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2025 року