Справа № 147/1469/25
Провадження № 2/147/570/25
11 листопада 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецького районного суду Вінницької області у складі:
головуючого судді Почкіної О.М.,
із участю секретаря Бабчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 23436,78 грн. та понесені судові витрати.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 02.08.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4611839. Відповідно до умов кредитного договору, укладення цього Договору відбулося в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця. Також сторонами Договору узгоджено, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). На умовах, встановлених Договором, Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000.00 грн. Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 6000.0 грн, які нараховуються за ставкою 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок. Відповідно до Розділу 2, сторонами узгоджені умови, щодо сплати за кредитом, пролонгації строку користування кредитом, повернення кредиту тощо. Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору, що підтверджується відповідними доказами, які додані до позовної заяви. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов'язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.
26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4611839. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 4611839. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4611839 від 02.08.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 23436.78 грн, з яких: - Заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 6668.00 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15248.78 грн, - Заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн. - Заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн. - Заборгованість за комісіями - 1520.00 грн, - Інфляційні збитки - 0.00 грн. - Нараховані 3% річних -0.00 грн.
Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 07.10.2025.
У зв'язку з неявкою сторін судове засідання відкладено на 06.11.2025.
08.10.2025 представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з тим, що позивач звернувся в суд за захистом свого порушеного права з порушенням трьохрічного строку позовної давності. Також зазначила, що згідно відомості про щоденні нарахування та погашення, яку позивач надав суду, відповідач погасив борг в сумі 7751,00 грн. Вважає, що нараховані проценти за ставкою 5 % після 01.09.2021 є незаконними та безпідставними, оскільки умовами договору визначено, що після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Просила зменшити стягнення витрати на правову допомогу до 2000,00 гривень.
10.10.2025 представник позивача надав відповідь на відзив, який позивач вважає необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню та зазначив, що перебіг таких строків було зупинено у зв'язку з введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану. Звернув увагу суду, що відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року. Крім того, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України (чинного на момент звернення із позовом) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по 04.09.2025 перебіг строків позовної давності зупинено. Отже, строки позовної давності не були пропущені Позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні. Виходячи з чого, вважає, що посилання відповідача на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останнього про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню. Крім того щодо правомірності нарахованих сум вказав, що відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом: 6000.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Відповідно до п. 2.2.2 Договору, нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 Договору, проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п. 1.6 цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п. 1.6 Договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п. 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6 Договору. Стандартна (базова) ставка не є підвищеною. Згідно п. 1.6. Договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Відповідно до п. 2.3.2, Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у наступному: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п. 2.3.1.1 Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п. 1.3, п. 2.3.1.1, п. 2.3.1.2 Договору. Після настання зазначених в пунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин умови кредитного договору, зокрема строк кредитування, згідно п. 1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п. 1.4 змінюється пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особовому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення.
Отже, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Згідно п. 4.2. Договору, у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання за ставкою передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. Також звертаємо ОСОБЛИВУ увагу суду, що у встановлений строк кредитування відповідач не повернув кошти, а тому, зобов'язаний нести наслідки невиконання зобов'язанням, передбачені в вищезазначеному Кредитному Договорі та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому стверджує, що нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погоджених сторонами Договору.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про здійснення розгляду справи за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник відповідача у відзиві вказала про проведення судового засідання без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на зазначені обставини, суд, у відповідності до ст. 247 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснив на підставі наявних у справі матеріалів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки повне рішення складено 11.11.2025, то незважаючи на те, що судове засідання відбулося 06.11.2025, датою ухвалення даного рішення є саме 11.11.2025 в силу ч. 5 ст. 268 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 02.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №4611839 (а.с.30-34). Даний договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 1.1 договору про споживчий кредит №4611839 кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4 договору про споживчий кредит №4611839 кредит надається у розмірі 8000,00 грн строком на 30 днів з 02.08.2021, дата повернення кредиту 01.09.2021.
Загальні витрати позичальника, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту), складають 7520,00 грн в грошовому виразі та 1317,286.00 відсотків річних. Орієнтована загальна вартість кредиту складає 15520,00 грн (п.1.5 кредитного договору №4611839).
Комісія за надання кредиту становить 1520,00 грн та нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово (пп 1.5.1 кредитного договору №4611839). Проценти за користування кредитом становлять 6000,00 грн та нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами (пп 1.5.2, кредитного договору №4611839). Стандартна базова ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. (п. 1.6 кредитного договору №4611839). Тип процентної ставки - фіксована (п. 1.7 кредитного договору №4611839).
Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору №4611839, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на картковий рахунок позичальника.
Згідно із пунктом 3.3.2. договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. кредитного договору №4611839.
Згідно із пунктом 6.1. договору, цей кредитний договір укладався в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. договору).
За змістом п. 6.3. договору, позичальник, приймаючи пропозицію ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору, також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. правилами та графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору.
Укладення ТОВ «Мілоан» кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки (п. 6.4. кредитного договору №4611839). Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5 кредитного договору №4611839). Згідно із пунктом 7.1, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатками №1, №2 до договору є графік платежів, що містить розрахунок заборгованості із зазначенням дати платежу та паспорт споживчого кредиту №4611839 (а.с. 35-36).
Анкета-заява на кредит №4611839 від 02.08.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а. с. 37).
Підписанням одноразовим ідентифікатором R48295 Договору про надання споживчого кредиту, Графіку платежів, відповідач підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма його умовами, в тому числі з Правилами та йому надана інформація, передбачена чинним законодавством.
З інформаційної довідки ТОВ «ФК» Елаєнс» вбачається, що ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 02.08.2024 кошти в сумі 8000.00 грн, номер транзакції в системі «FONDY» 429804371 (а.с.39).
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором №4611839 від 02.08.2024 за період з 02.08.2025 по 05.01.2022 заборгованість відповідача становить 23436,78,00 грн та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), процентів за користування кредитом та заборгованості за комісією (а.с.45-46).
26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №4611839 (а.с.48-43).
Відповідно до договору факторингу № 26-07/2024 сторони погодили, що Акт
приймання-передачі Реєстру Боржників для друку (Додаток № 4) та сам Реєстр Боржників для друку (Додаток № 3) підписується уповноваженими представниками Сторін не пізніше наступного робочого дня після здійснення Фактором оплати Фінансування на користь Клієнта в повному обсязі відповідно до Розділу 7 цього Договору. Реєстр Боржників за формою, визначеною Додатком № 3, та Акт приймання-передачі Реєстру Боржників за формою, визначеною Додатком № 4, може бути підписано Сторонами у вищевказаний строк в паперовому вигляді або у вигляді електронних документів з накладанням на них КЕП уповноважених представників Сторін. Перехід від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувся в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників для друку згідно Додатку № 4, після чого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»став новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набував відповідні Права Вимоги, в тому числі і до відповідача.
Перехід права грошової вимоги боржника до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» відбулося в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, тобто 26.07.2024 (а.с.59)
Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви Реєстр боржників до договору факторингу від 26.07.2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги за договором до ОСОБА_1 . (а.с.61-62), Акт приймання передачі Реєстру боржників за Договором № 26-07/2024 від 26.07.2024 (а.с.59), а також розрахунок заборгованості за договором про споживчий кредит №4611839 за період 26.07.2024 по 16.08.2025 (а.с.47), відповідно до яких сума заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит №4611839 складає 23436,78 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 6668.00 грн, - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 15248,78 грн, - заборгованість за комісією - 1520,00 грн.
Заборгованість за договором № 7995274 відповідачем не погашена, проценти за користування кредитними коштами не сплачені, тому позивач просить стягнути вказану заборгованість із відповідача, оскільки добровільно свої зобов'язання останній не виконує.
При ухваленні даного рішення суд керується наступними нормами.
Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, шо підписується в порядку, передбаченому ст. 12 нього Закону: вчинення дій, шо вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між відповідачем та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в установленому законом порядку був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 4611839 від 02.08.2021 в електронній формі про надання споживчого кредиту. Цей договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «R48295», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений відповідачем для електронного підпису у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір надання грошових коштів у позику
Підписавши договір про надання споживчого кредиту № 4611839, відповідач підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору, а також те, що він умови договору цілком зрозумів та приймав їх.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит у розмірі та на умовах, встановлених Договором.
Натомість відповідач, всупереч умовам договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, кредит не повернув, проценти за користування коштами не сплатив.
Щодо обґрунтування доводів позивача про нарахування відсотків за межами строку кредитування, а також заперечень відповідача щодо незаконного та безпідставного нарахування відсотків за користування кредитом після спливу строк кредитування, суд враховує таке.
Обґрунтовуючи доводи щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування позивач покликається на те, що за умовами укладеного кредитного договору строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника, а також сторонами в договорі передбачено зміну розміру відсотків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, які нараховуються починаючи з наступного дня за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації у розмірі визначеному в договорі (п.4.2, п.1,6 договору), а не у розмірі 3% річних. Відповідно позивач правомірно нараховано відсотки за користуванням кредитом.
Заперечуючи проти позову, в частині розміру нарахованих відсотків, представник відповідача зазначає, що позивач неправомірно нарахував відсотки за період поза межами дії кредитного договору, зважаючи, що вказаний строк передбачений в договорі і становить 30 днів.
З даними висновком відповідача суд не погоджується з огляду на передбачені договором про споживчий кредит №4611839 від 02 серпня 2021 року умови.
Так, відповідно до п.1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 02.08.2021 (строк кредитування). Згідно п.1.5.2. проценти за користування кредитом: 6000.00 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. Договору).
Відповідно до п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 Договору.
Відповідно до п.п. 2.3.1 кредитного договору №4611839 позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на умовах передбачених кредитним договором за умови, якщо кредитодавцем буде надана така можливість. Таким чином, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом
кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Відповідно до п. 4.2. У разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням
пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.
Відповідно до п. 2.3.2 Розділ 2.3 Договору є домовленістю сторін про зміну умов кредитного договору на умовах відкладальної(их) обставин(и) щодо якої(их) невідомо настане вона(и) чи ні, відповідно до ст.212 Цивільного кодексу України, і яка(і) полягає(ють) у: а) здійснені платежу(ів) Позичальником після вибору доступних умов пролонгації на пільгових умовах, згідно п.2.3.1.1Договору та розділу 6 Правил; б) продовженні користування кредитними коштами Позичальником після спливу строку кредитування, визначеного згідно п.1.3, п.2.3.1.1, п.2.3.1.2. Договору. Після настання визначених в підпунктах «а» та/або «б» цього пункту обставин, умови кредитного договору, окрема строк кредитування, згідно п.1.3, термін (дата) повернення кредиту і сплати винагород (плати) визначений п.1.4, змінюються пропорційно строку пролонгації. Нова дата платежу разом з актуальною сумою заборгованості відображаються Кредитодавцем в оновленому графіку платежів, що за формою та змістом може відрізнятись від додатку №1, і розміщується Кредитодавцем в особистому кабінеті Позичальника, який уповноважує Кредитодавця на таке оновлення та не потребують будь-якого іншого оформлення. У випадку розбіжностей між умовами кредитного договору, включаючи додатки 1,2 та оновленим графіком платежів, застосовуються умови визначені оновленим графіком.
Отже, сторонами погоджено, що строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, і таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Водночас такий строк не може перевищувати в сукупності 60 днів.
Також сторонами в договорі передбачено зміну розміру відсотків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, які нараховуються починаючи з наступного дня за датою спливу строку кредитування з урахуванням пролонгації у розмірі визначеному в договорі (п.4.2, п.1,6 договору), а не у розмірі 3% річних. При цьому нарахування таких відсотків є правом позивача.
Таким чином кредитним договором передбачено право позивача нараховувати відсотки за користування кредитними коштами протягом періоду такого користування, однак підстави нарахування відсотків є різними.
Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення (розрахунку заборгованості), нарахування відсотків за користування кредитом в межах строку кредитування та відсотків за порушення грошового зобов'язання було здійснено до 20.12.2021, при чому із меншим розміром відсотків за порушення грошового зобов'язання, ніж визначено в договорі.
Однак, норми ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України передбачають, що учасники справи розпоряджаються правами щодо предмета спору на власний розсуд, розгляд справи здійснюється судом в межах заявлених позовних вимогах. Відповідно суд може вирішити питання про стягнення коштів лише в межах заявлених позовних вимог.
З огляду на вказане суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відсотки в розмірі 15248,78 грн.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Позивачем надано докази переходу права вимоги за ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», що підтверджується укладеним 26.07.2024 договором №26-07/2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024, Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 26.07.2024.
Дослідивши матеріали справи, керуючись вищевказаними правовими нормами, суд дійшов до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути 6668,00 грн. заборгованість за основним зобов'язанням, 15248,78 грн. заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги, що разом складають 21916,78 гривень.
Щодо вимог в частині стягнення заборгованості за комісією, то суд враховує наступне.
Відповідно до умов кредитного договору за кредитним договором №4611839 від 02.08.2021, комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 19% від суми кредиту та дорівнює 1520,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Надання кредитних коштів позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором є обов'язком кредитодавця і не має обумовлюватися будь-якою оплатою, оскільки це суперечить ст. 1054 ЦК України.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Крім того, відповідно абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» та яка діяла на момент укладення договору про споживче кредитування) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Враховуючи зазначене вище, стягнення плати за комісію у розмірі 1520,00 грн за кредитним договором №24611839 від 02.08.2021, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на пропуск строку позовної давності.
Щодо застосування строку позовної давності, то суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частиною другою статті 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Відповідно до ч. 3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11березня 2020року №211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення "Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року та діяв до 30.06.2023 року.
Законом України від 15 березня 2022 року №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм та період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, в якому пунктом 19 визначено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Окрім того, відповідно до п.19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» № 4434-IX перебіг строку позовної давності було відновлено з 04.09.2025.
Враховуючи, те, що заборгованість у відповідача виникла після зупинення строків позовної давності, а ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось з вказаним позовом 25.08.2025 року, під час дії п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, тому строк позовної давності в даному випадку не порушено, в межах позовної давності позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором.
Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Позивач при зверненні до суду поніс витрати на правову допомогу у сумі 13000,00 грн, які просить стягнути з відповідача.
На підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених в суді надав копію договору про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024.
Згідно Заявки на надання юридичної допомоги №29 та витягу з акту про надання правничої допомоги від 31.07.2025 були надані правові (юридичні) послуги по супроводу примусового стягнення заборгованості ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації 4000 грн.; складання позовної заяви про стягнення боргу та подачі суду 9000 грн., загальна сума 13000 грн.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням наведеного, оцінюючи складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, враховуючи складання заяв по суті та відсутність судових засідань у цій справі, суд приходить до висновку про задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 4000,00 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції №0547920001 від 22.08.2025 позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,00 гривень.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, понесені позивачем витрати на сплату судового збору необхідно стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2265,29 грн, виходячи з такого розрахунку: 21916,78 грн (розмір задоволених позовних вимог)/23436,78 грн (розмір заявлених позовних вимог) х 2422,40 грн (сума сплаченого судового збору).
Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 247, 259, 263-268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №4611839 від 02.08.2021 в розмірі 21916,78 гривень (двадцять одна тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень 78 копійок), з яких: 6668,00 гривень (шість тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 00 копійок) - сума заборгованості за сумою кредиту, 15248,78 гривень (п'ятнадцять тисяч двісті сорок вісім гривень 78 копійок) - сума заборгованості за процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі ) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371) 2265,29 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять гривень грн 29 копійок) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 42640371), місце знаходження юридичної особи: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя О.М. Почкіна