Справа № 141/849/25
Провадження №1-кп/141/49/25
12 листопада 2025 року с-ще Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240020001076 від 08.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
14.06.2023 наказом № 170 тимчасово виконуючого обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді курсанта 1 взводу 4 роти зведеного навчального батальйону «ФУГАС - 2», прибув з військової частини НОМЕР_2 та постановлено на усі види забезпечення.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжується указами Президента України та діє по даний час.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише його, а й Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, виконувати розпорядок дня військової частини, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитись питати дозволу у командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
Крім цього, згідно до указаних вище положень захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Пунктами 1, 3 частини 3 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Водночас, в порушення зазначених норм законодавства України, солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення за наступних обставин.
Так, 17.07.2023 о 08: 00 годині солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 та проходячи службу на посаді курсанта 1 взводу 4 роти зведеного навчального батальйону «ФУГАС - 2» військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, із особливих мотивів та з метою ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, без поважних причин обов'язки військової служби не виконував та залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , перебував поза межами указаної військової частини та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
За відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним самовільне залишення військової частини без поважних причини, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.
Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової військовослужбовцем (крім строкової служби) без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
07.11.2025 між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 - 473 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої ОСОБА_4 добровільно, без примусу та тиску в повному обсязі визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , беззаперечно визнавши свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, щиро розкаявся та заявив, що готовий нести покарання за вчинення ним кримінального правопорушення у обсязі та у межах санкції частини статті та у спосіб, визначений Кримінальним кодексом України та згідно укладеної угоди про визнання винуватості.
Сторони досягли порозуміння щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 в межах санкції ч. 5 ст. 407 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
В судовому засіданні 12.11.2025 прокурор ОСОБА_3 зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення, вид покарання, що буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз'яснені судом. Крім цього, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні також просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити ОСОБА_4 узгоджену в угоді міру покарання, оскільки ОСОБА_4 дійсно визнав вину та сприяв органу досудового розслідування.
Суд, заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши угоду про визнання винуватості від 07.11.2025, а також матеріали справи № 141/849/25, доходить наступних висновків.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
У статті 472 КПК України визначені основні вимоги до змісту угоди про визнання винуватості. Згідно вимог ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час досудового розслідування, обвинувальний акт з підписаною сторонами угодою невідкладно надсилається до суду. Розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язковою участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди про визнання винуватості сторонами є добровільною та не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді про визнання винуватості.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 у присутності захисника усвідомлює зміст угоди, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Судом установлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов' язання очевидно можливі для виконання.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням наявності обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлені.
Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, судом не установлено.
На підставі викладеного, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , який на «ДО» у лікаря нарколога КНП «Оратівська ЛПЛ» та на «ДО» у лікаря психіатра КНП «Оратівська ЛПЛ» не перебуває, раніше не судимий, а також з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання, за відсутності обтяжуючих покарання обставин, приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_4 кваліфіковані правильно, покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості є достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також для виправлення обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості від 07.11.2025.
За таких обставин суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив указане кримінальне правопорушення, а тому його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, ОСОБА_4 затриманий 30.08.2025.
Відповідно до ухвали слідчого судді Іллінецького районного суду Вінницької області від 01.09.2025 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 22.10.2025 продовжено застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів по 20.12.2025 включно.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з дня затримання 30.08.2025 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Крім цього, суд вважає, що запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою слід залишити без зміни до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст. ст. 371, 374, 473, 474, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 07 листопада 2025 року, укладену між прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника адвоката ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023240020001076 від 08.08.2023, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 07.11.2025 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 в строк призначеного за цим вироком покарання строк попереднього ув'язнення у межах даного кримінального провадження з дня затримання 30.08.2025 по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до вступу вироку у законну силу, але не більше ніж на 60 діб.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику і прокурору.
Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копію вироку надіслати не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя ОСОБА_1