Справа № 135/1625/25
Провадження № 1-кс/135/352/25
іменем України
11.11.2025 м. Ладижин
Слідчий суддя Ладижинського міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , особи, яка подала скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 від 17.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025240000059 від 06.06.2025,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
06 листопада 2025 року до Ладижинського міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача сектору дізнання відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 від 17 червня 2025 року про закриття кримінального провадження № 12025025240000059 від 06 червня 2025 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України.
У скарзі заявниця просить скасувати зазначену постанову як передчасну та необґрунтовану.
Обґрунтування скарги
Заявниця ОСОБА_3 , обґрунтовуючи подану скаргу, зазначає, що у провадженні дізнавача перебувала справа за фактом самовільного зайняття земельної ділянки, якою вона користується з 2018 року, а до того - її мати. Попри надані пояснення, в яких вона послідовно вказувала на факт самовільного захоплення землі, дізнавач не здійснив необхідних слідчих (розшукових) дій з метою перевірки викладених нею обставин.
Зокрема, заявницю не допитано в процесуальному статусі потерпілої, у неї лише відібрані пояснення. Окрім того, не допитано всіх осіб, на яких вона вказувала як на очевидців події, зокрема на ОСОБА_6 . Натомість допитано лише ОСОБА_7 . Також дізнавач не здійснила допит ОСОБА_8 - особи, яка, за твердженням заявниці, володіє інформацією щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Також дізнавач не зібрала в порядку статті 93 КПК України всі необхідні докази, не зверталася до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, не провела жодних інших слідчих (розшукових) дій. Матеріали кримінального провадження містять лише процесуальні документи органу досудового розслідування - постанови про визначення підслідності, створення групи прокурорів та слідчих, рапорти, супровідні листи, але відсутні дані про проведення хоча б однієї слідчої дії.
Заявниця також зазначає, що оскаржувану постанову дізнавача не отримувала, її копію було вручено лише її захиснику 03 листопада 2025 року. У зв'язку з цим процесуальний строк на звернення зі скаргою до слідчого судді не був пропущений.
ІІ. Позиції учасників судового провадження
ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 підтримали подану скаргу з підстав, викладених у ній, та просили її задовольнити.
Представник від ІНФОРМАЦІЯ_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, письмових заперечень, заяв або пояснень не подав. У відповідь на запит суду надав матеріали кримінального провадження № 12025025240000059 від 06.06.2025 для ознайомлення під час розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України, неявка слідчого не є перешкодою для розгляду скарги, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу за наявними у матеріалах провадження документами.
ІІІ. Дотримання заявником процесуального строку на оскарження рішення
Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на дії, рішення, чи бездіяльність слідчого, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК України можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчиненні дій чи бездіяльності. Якщо рішення слідчого оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до суду 06.11.2025. У своїй скарзі ОСОБА_3 зазначила, що про існування оскаржуваної постанови дізналася лише 03.11.2025, коли копію оскаржуваного рішення отримав представник. На підтвердження вказаних доводів надала копію листа з відповідною відміткою про отримання копії оскаржуваної постанови. Водночас інших відомостей про вручення ОСОБА_3 або її представнику копії оскаржуваної постанови від 17.06.2025 матеріали кримінального провадження № 12025025240000059 від 06.06.2025 не містять.
Враховуючи викладене вище слідчий суддя вважає, що ОСОБА_3 звернувся до суду з дотриманням вимог ч. 1 ст. 304 КПК України.
ІV. Установлені слідчим суддею обставини, і положення закону, якими він керувався. Мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
Згідно з матеріалами кримінального провадження № 12025025240000059 від 06.06.2025 сектором дізнання ВП № 3 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області здійснювалося досудове розслідування за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 Кримінального кодексу України.
Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено на підставі ухвали слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 14.05.2025 з приводу вчинення можливих самоправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які викладені в заяві ОСОБА_3 . Правова кваліфікація кримінального правопорушення - ст. 356 КК (Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника).
Постановою старшого дізнавача СД ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 від 17.06.2025 кримінальне провадження № 12025025240000059 від 06.06.2025 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Відповідно до положень кримінального процесуального кодексу України, закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається за наявності обставин, що виключають кримінальне провадження. Тому таке рішення можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження та оцінки слідчим доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Завданням кримінального провадження є вчинення слідчим всіх необхідних дій при проведенні досудового розслідування, які спрямовані на збирання, перевірку та оцінку доказів, версій у їх сукупності.
У разі закриття кримінального провадження постанова слідчого відповідно до вимог ст. 110 КПК України має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам справи, зокрема, в ній має бути викладено підстави, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно з вимогами, передбаченими ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення); обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Своє рішення дізнавач мотивував тим, що ОСОБА_7 керувалася судовими рішеннями, поновлювала свої порушені права на користування майном, шляхом відновлення хвіртки в паркані з метою проведення ремонту будинку в зазначені мировою угодою періоди. За вказаних обставин дізнавачем зроблено висновок про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України, та наявність у вказаній події цивільно-правові відносини.
Слідчим суддею установлено, що дізнавачем перед прийняттям вказаного рішення повною мірою були вжиті передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо збирання доказів і перевірки обставин у рамках цього кримінального провадження, встановлені і перевірені всі обставини, необхідні для прийняття рішення.
Зокрема, дізнавачем допитана як потерпіла ОСОБА_3 (протокол від 06.06.2025), яка повідомила про те, що з 2013 року між її мамою ОСОБА_9 , якій належала одна половина будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та сусідкою ОСОБА_7 , яка являється власницею іншої частини будинку за вказаною адресою виникали конфлікти з приводу користування майном. 21.05.2013 ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано мирову угоду укладену між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 , відповідно до якої визначено, що в періоди часу з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв з 01.05. по 10.05 та 20.08 по 30.08 щорічно, ОСОБА_7 має право безперешкодно безоплатно користуватися центральною хвірткою та має право проходу на суміжну земельну ділянку, але не дивлячись на це вона укладену домовленість порушує та без дозволу разом зі своєю донькою ОСОБА_6 проходять на територію зі сторони суміжного паркану, який на той час був виготовлений з шиферу та розташований між будівлею літньої кухні і підвалом. Свої дії вони вчиняли шляхом розкручування паркану та переміщенням його на іншу відстань, на її дії неодноразово викликалися працівники поліції. У 2014 році ОСОБА_7 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою, щоб надали їй право безперешкодного проходу не через центральну хвіртку, а через суміжну, що виготовлена із шиферу, та її позов був задоволений та надано їй дозвіл на право безперешкодного проходу. У листопаді 2017 році, ОСОБА_3 та її сестра ОСОБА_8 , отримали у спадок від матері ОСОБА_9 половину будинку, який їй належав. З того моменту між ними та ОСОБА_7 продовжилися неприязні відносини щодо користування майном. Ними приблизно в 2018 році було побудовано паркан з цегли, який розмежовує суміжні земельні ділянки. Після чого ОСОБА_7 у 2024 році звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з позовом надання їй права безперешкодного користування територією. Відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.10.2024 у цивільній справі № 135/75 8/24 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 та її сестри ОСОБА_8 , яке також залишено без змін постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.02.2025 зобов'язано усунути ОСОБА_7 перешкоди в користуванні майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_7 перешкоди у відновленні хвіртки, шириною 0,80 см в паркані шириною 2,4 м, який розмежовує суміжні земельні ділянки та розташований між належною їй частиною будинку та входом у погріб, для проходу на суміжну земельну ділянку, належну їм, у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди. Визнано за ОСОБА_7 право проходу на суміжну земельну ділянку, належну їм, у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв через відновлену хвіртку та зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_7 у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв перешкоди у користуванні зазначеною хвірткою та проходу на суміжну земельну ділянку. Всупереч існуючим правилам визначеним державою щодо виконання судового рішення ОСОБА_7 спільно зі своєю донькою ОСОБА_6 , 19.03.2025 самоправно зруйнували частину цегляного паркану, що зводився за кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Після руйнування частини цегляного паркану, всупереч рішенню ІНФОРМАЦІЯ_4 у справі № 135/758/24, ОСОБА_7 спільно з донькою - ОСОБА_6 - не визначені в зазначеному рішенні дні та години, які, згідно з умовами мирової угоди від 21.05.2013, мали бути погоджені, періодично проникають на територію суміжного домоволодіння, чим чинять матеріальну шкоду та створюють побутові незручності для його користувачів.
Допитана як свідок ОСОБА_8 (протокол від 06.06.2025) надала покази, які є аналогічними наданим ОСОБА_3 .
Також дізнавачем було відібрано 10.06.2025 пояснення від ОСОБА_7 , яка повідомила, що зареєстрована по АДРЕСА_1 , де розташований приватний будинок - половина якого разом з господарськими спорудами перебуває у її власності. Інша частина будинку за вказаною вище адресою до 2017 року належала її двоюрідній сестрі ОСОБА_10 , а з листопада 2017 року власниками другої частини будинку та відповідної земельної ділянки, на якій розташований будинок, стали в рівних частках доньки останньої - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . З цією сім'єю у неї склалися давні неприязні стосунки з різних причин, основною з яких є недотримання умов сервітуту, який затверджений ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.05.2013 та те, що сусіди перестали її пускати на територію для проведення ремонту майна, влаштовуючи бійки та сварки. Для здійснення щорічних ремонтних робіт для підтримання будинку в належному житловому стані вона зверталася до ІНФОРМАЦІЯ_4 з позовом про усунення перешкод у користуванні майном та дотримання сервітуту і встановлення хвіртки, яка була встановлена ще в 1981 році, а вони її закрили побудувавши цегляний паркан, чим позбавили права проходу на ремонт. Для поновлення свого права на проведення ремонту будинку та проходу через хвіртку в 2024 році вона знову звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з позовною заявою до ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.10.2024 у справі № 135/75 8/24 її позов задоволено та зобов'язано ОСОБА_8 з ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_7 в користуванні майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов'язання ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди у відновленні хвіртки, шириною 0,80 см в паркані шириною 2,4 м, який розмежовує суміжні земельні ділянки та розташований між частиною будинку та входом у погріб, для проходу на суміжну земельну ділянку, належну ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди та визнано за ОСОБА_7 право проходу на суміжну земельну ділянку, належну ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв, через відновлену хвіртку та зобов'язати їх не чинити у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв перешкоди у користуванні зазначеною хвірткою та проходу на суміжну земельну ділянку, належну їм. Отримавши копію вказаного рішення суду від 24.10.2024 ОСОБА_7 19.03.2025 біля 11:00 самостійно розібрала зі своєї території прохід у цегляному паркані. Водночас вона на їхню територію не заходила, та встановила залізну хвіртку, яка була раніше була встановлена та ними знесена, шириною 80 см для проходу на суміжну територію з метою ремонту своєї будівлі, який планувала проводити з 01.05.2025 відповідно до мирової угоди, а розібрану цеглу склала біля паркану з сусідської сторони. Однак, 01.05.2025 ОСОБА_8 та ОСОБА_3 знову продовжили чинити перешкоди у проведенні ремонту свого будинку, закидали прохід колодами та гіллям, не пускаючи її на частину своєї території для проведення ремонту, про що на свій телефон зафіксувала їхні дії.
Також дізнавачем допитано як свідка ОСОБА_6 (протокол від 10.06.2025), яка повідомила, що між її матір'ю ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і ОСОБА_8 протягом багатьох років тривають конфлікти з приводу користування земельною ділянкою. 19.03.2025 цегляний паркан вона не розбирала та за вказаною адресою не перебувала.
Дізнавачем проведено огляд наданих ОСОБА_7 відеозаписів (протокол огляду документа від 13.06.2025), яким встановлено, що вони здійснені 01.05.2025, 02.05.2025 та на них зафіксовано частину цегляного паркану, в якому в середній частині наявна дерев'янка хвіртка та за нею наявні гілля дерев, шифер. На відеозаписі від 05.05.2025 в паркані встановлена зачинена металева хвіртка, по іншу сторону паркану перебувають ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , яка тримає в руках цеглу та між ними і ОСОБА_7 виникає словесна суперечка з приводу паркану.
Також дізнавачем проведено огляд місця події (протокол від 13.06.2025 з фото таблицями), яким встановлено наявність цегляного паркану, що розмежовує земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Під час огляду паркану в ньому встановлена металева хвіртка сірого кольору, яка знаходилася в зачиненому стані. Проведеними замірами встановлено, що паркан має розміри 2.3 м шириною та 1.65 м висотою, хвіртка має розміри 0,7 м шириною та 1.7 м висотою, що майже відповідає розмірам, зазначеним в ухвалі суду від 24.10.2024, якою зобов'язано ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди у відновленні хвіртки шириною 0,8 м, в паркані шириною 2.4 м.
У матеріалах кримінального провадження міститься ухвала ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.05.2013 (справа № 135/604/13-ц), якою затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , якою сторони зобов'язувались не чинити одна одній перешкод в користуванні сусідським майном при здійсненні ремонту стін та покрівлі будинку та літньої кухні.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21.05.2014 (справа № 135/361/14-ц), яке набрало законної сили 31.05.2014, усунуто ОСОБА_7 перешкоди в користуванні майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання відповідача ОСОБА_9 не чинити їй перешкод в облаштуванні проходу з хвірткою, шириною 0,80 м, в паркані шириною 2,40 м, який розмежовує суміжні земельні ділянки та розташований між належною їй частиною будинку та входом в погріб, для проходу на суміжну земельну ділянку, належну відповідачу, у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди. Визнано за ОСОБА_7 право проходу на суміжну земельну ділянку, належну відповідачу ОСОБА_9 , у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди, з 8 год 00 хв ранку до 20 год 00 хв вечора, через зазначену в п. 1 позовних вимог хвіртку та зобов'язано відповідача ОСОБА_9 не чинити їй у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди, з 8 год 00 хв ранку до 20 год 00 хв, вечора перешкоди в користуванні зазначеною хвірткою та проходу на суміжну земельну ділянку, належну відповідачу.
Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.10.2024 (справа № 135/758/24), яке постановою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 13.02.2025 залишено без змін та відповідно цього дня набрало законної сили, усунуто ОСОБА_7 перешкоди в користуванні майном, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не чинити їй перешкоди у відновленні хвіртки, шириною 0,80 м, в паркані шириною 2,40 м, який розмежовує суміжні земельні ділянки та розташований між належною їй частиною будинку та входом у погріб, для проходу на суміжну земельну ділянку, належну відповідачам, у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди. Визнано за ОСОБА_7 право проходу на суміжну земельну ділянку, належну ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди, з 8 год 00 хв до 20 год 00 хв, через відновлену хвіртку та зобов'язати ОСОБА_8 та ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_7 у визначені мировою угодою від 21.05.2013 періоди, з 08 год 00 хв до 20 год 00 хв перешкоди у користуванні зазначеною хвірткою та проходу на суміжну земельну ділянку, належну відповідачам.
Отже, висновком органу досудового розслідування, у діях ОСОБА_7 , як і будь-якої іншої особи, жодних умисних дій щодо самовільного, всупереч установленому законом порядку, вчинення дій, внаслідок яких була заподіяна значна шкода інтересам ОСОБА_3 чи ОСОБА_8 , не вбачається ( ст. 356 КК України).
Слідчий суддя зазначає, що відповідно до диспозиції ст. 356 КК України, кримінальна відповідальність настає за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.
У цьому випадку, на переконання слідчого судді, вбачаються цивільно-правові відносини, а дії ОСОБА_13 , які полягали у відновленні власних прав на користування майном, шляхом відновлення хвіртки в паркані з метою проведення ремонту будинку, не виходили за рамки судового рішення, яким усунуто ОСОБА_13 перешкоди у здійсненні нею права користування своїм майном, шляхом зобов'язання ОСОБА_14 та ОСОБА_3 не чинити їй у цьому перешкоди, а саме, у відновленні хвіртки та наданні права проходу на суміжну земельну ділянку, належну відповідачам. Водночас проаналізувавши доводи ОСОБА_3 , які викладені безпосередньо в матеріалах скарги, а також заслухавши її пояснення під час судового розгляду, слідчий суддя констатує, що доводи останньої у своїй переважній більшості полягають в незгоді з вказаним судовим рішенням.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19 лютого 2009 року у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine) №24465/04 одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії», п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
З огляду на викладене, доводи представника про незаконність постанови дізнавача про закриття кримінального провадження і не встановлення обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні, у цьому випадку правильності висновків дізнавача про необхідність закриття кримінального провадження не спростовують, оскільки факту самоправства не встановлено. Посилання скаржника на не проведення дізнавачем всіх необхідних слідчих дій, не знайшли свого підтвердження слідчим суддею під час розгляду скарги.
Як уважає слідчий суддя, встановлення фактичних обставин подій у кримінальному провадженні № 12025025240000059 від 06.06.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, як і належна оцінка доказів у цьому кримінальному провадженні, обумовили прийняття дізнавачем рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що постанова дізнавача про закриття кримінального провадження є обґрунтованою, підстави для їх скасування, у межах доводів скарги, слідчий суддя не вбачає, а тому в задоволені скарги слід відмовити за її безпідставністю.
Керуючись статтями 9, 22, 25, 26, 91, 93, 110, 284, 303, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача СД ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_5 від 17.06.2025 про закриття кримінального провадження № 12025025240000059 від 06.06.2025 відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Повна форма ухвали виготовлена 12.11.2025.
Слідчий суддя