Справа №135/1371/25
Провадження №1-кп/135/160/25
іменем України
11.11.2025 м. Ладижин
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020240000147 від 28.07.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижин Вінницької області, українця, громадянина України, із середньою освітою, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, маючи корисливий умисел, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідування дату, час та місці незаконно придбав 13 пакетів із ZIP-застібкою з вмістом особливо небезпечної психотропної речовини РVР, обіг якої заборонено, з метою подальшого її збуту іншим особам для отримання грошової винагороди, шляхом залишення кожного разу у новому таємному місці різних частин міста Ладижина та його околиць. Після чого, незаконно придбану ним особливо небезпечну психотропну речовину РVР, обіг якої заборонено, ОСОБА_6 незаконно зберігав при собі до 28.07.2025 включно, з метою подальшого незаконного збуту шляхом розміщення закладок у публічно доступних місцях. Надалі, 28.07.2025 в першій половині дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), ОСОБА_6 незаконно зберігаючи психотропну речовину при собі, діючи умисно, з корисливих мотивів дотримуючись заходів конспірації для уникнення викриття з боку правоохоронних органів, в лісовому масиві неподалік кладовища по вул. Хлібозаводській в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області, дотримуючись заходів конспірації для уникнення викриття з боку правоохоронних органів, бажаючи діяти таємно, безконтактним способом, а саме шляхом розміщення так званих «закладок» з особливо небезпечною психотропною речовиною РVР, щоб отримати в подальшому грошову винагороду, незаконно збув (розмістив) 9 згортків (закладок) та цього ж числа в першій половині дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлений), перебуваючи на польовій дорозі, розташованій по праву сторону від автомобільної дороги вулиці Слобода м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області в напрямку с. Лукашівка Гайсинського району Вінницької області, дотримуючись заходів конспірації для уникнення викриття з боку правоохоронних органів, бажаючи діяти таємно, безконтактним способом, а саме шляхом розміщення так званих «закладок» з психотропною речовиною РVР, щоб отримати в подальшому грошову винагороду, незаконно збув (розмістив) 2 згортки (закладки). Після цього, ОСОБА_6 2 згортки із вказаною особливо небезпечною психотропною речовиною РVР, обіг якої заборонено, залишив зберігати при собі, з метою подальшого збуту, шляхом подальшого розміщення «закладок», для отримання грошової винагороди. Таким чином, загальна маса особливо небезпечної психотропної речовини РVР, обіг якої заборонено, яку незаконно придбав, зберігав та збув ОСОБА_6 становить 2,6492 г.
Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту психотропних речовин, а також незаконний збут психотропних речовин, якщо предметом таких дій були психотропні речовини у великих розмірах та особливо небезпечні психотропні речовини.
2. Позиції сторін кримінального провадження.
2.1. Прокурор у судовому засіданні зазначила, що в ході судового розгляду кримінального провадження встановлена винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим не оспорюються, тому просить суд визнати ОСОБА_6 винуватим та призначити йому покарання за ч.2 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією належного йому майна. Також прокурор просила урахувати, що обставиною, яка на його думку пом'якшує покарання - щире каяття. Крім того, прокурор підтвердила в судовому засіданні, що саме ОСОБА_6 після затримання повідомив і особисто показав місця, де він залишив закладки із психотропною речовиною РVР, після чого їх було вилучено органами досудового розслідування.
2.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України визнав в повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердивши обставини вчинення ним інкримінованого злочину, викладені в обвинувальному акті. По суті пред'явленого обвинувачення пояснив, що сам наркотичні засоби та психотропні речовини не вживає. На одному з сайтів в Інтернеті побачив інформацію про можливість заробітку, через зв'язався через Телегмам з невідомою особою, який запропонував йому заробити. Через важкий матеріальний стан родини він вирішив спробувати. Потрібно було внести (перерахувати) 1300 грн і очікувати подальших вказівок. Через три дні невідома особа зв'язався з ним і надав вказівки щодо місця перебування пакету, який слід було забрати і привезти з Гайсина в м. Ладижин, способу розповсюдження і фіксації місцезнаходження пакетиків на мобільний телефон для подальшого підтвердження замовникові. На виконання отриманих ним вказівок, рейсовим автобусом він поїхав в м. Гайсин, де за повідомленим невідомою особою місцезнаходженням знайшов пакет, який перевіз до м. Ладижина. Після чого він розпакував отриманий пакет і за певними локаціями в м. Ладижин розкладав пакетики з психотропною речовиною, при цьому фіксував їх місцезнаходження на мобільний телефон. Результати роботи він скинув замовникові, який попросив його повторно зафіксувати місце розміщення закладок. Після цього він повернувся на місце, де залишив пакетики з психотропною речовиною, де його зупинили працівники поліції, які вилучили у нього два пакетика з психотропною речовиною, які були при ньому. У подальшому він добровільно показав поліції місця, де він залишив пакетики з психотропною речовиною, після чого вони були вилучені. Щиро розкаюється, засуджує свою поведінку та просить не призначати йому надто суворого покарання, пов'язаного з позбавленням волі.
Показання обвинуваченого є логічними і послідовними та не залишають суду «розумного сумніву» щодо їх правдивості та відповідності встановленим обставинам кримінального провадження.
2.3. Захисник ОСОБА_5 підтримала позицію обвинуваченого, зокрема щодо визнання винуватості, просила при призначенні покарання врахувати наявність декількох пом'якшуючих обставин - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, співпраця обвинуваченого зі слідством, яка полягає у тому, що обвинувачений добровільно показав місце, де він сховав пакетики з психотропною речовиною, після чого вони були вилучені поліцією, молодий вік обвинуваченого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, а також з урахуванням особи обвинуваченого, його ставлення до скоєного, призначити йому покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком.
3. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту в повному обсязі, та вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_6 , та інші учасники кримінального провадження не оспорювали фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що учасники кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, вірно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, роз'яснивши положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд в порядку ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_6 , а також дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей про долучення речових доказів, судових витрат, заходи забезпечення кримінального провадження.
4. Мотиви суду щодо призначення покарання.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.06.2020 у справі №161/7253/18).
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.
Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Відповідно до положень ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Згідно із ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і ЄСПЛ, який у п.77 рішення в справі «Довженко проти України» від 12.04.2012 зазначив про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду, принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, який згідно ст.12 КК України, відноситься до умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Метою переслідування осіб, які вчиняють вказані злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів є намагання держави захистити здоров'я населення, оскільки вони завдають значну шкоду суспільству, насамперед поширенням та згубним впливом наркоманії на свідомість психічно-нестійких людей, їх мораль і спосіб життя, що призводить до поступового занепаду, деградації як окремих осіб так і суспільства - її активної частини (молоді).
Обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, має повну середню освіту, тимчасово не працює, не одружений, має постійне місце проживання, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав в повному обсязі, у вчиненому розкаявся, засуджує свою протиправну поведінку. Визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття, на думку суду, не обумовлене лише з бажанням отримати мінімальне покарання та наявності беззаперечних доказів вчинення ним злочину, така позиція обвинуваченого є послідовною з моменту його затримання, оскільки як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором та захисником у судовому засіданні.
Отже, відповідно до ст.66 КК України, суд враховує як таку обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, яка також зазначена в обвинувальному акті.
Крім того, на думку суду, існує інша обставина, що пом'якшує покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Оскільки як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_6 добровільно видав психотропні речовини, які мав при собі, а також розповів про кількість і місцезнаходження закладок психотропної речовини, які він здійснив на території м. Ладижин із метою збуту, які в подальшому були вилучені працівниками поліції.
Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видача знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 01.11.2022 у справі №263/15605/17.
Таким чином, встановленими судом обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 , згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Разом з цим, обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 67 КК України, судом встановлено не було.
Суд враховує, що після того, як дії ОСОБА_6 були викриті, та у нього були вилучені два згортки з психотропною речовиною, останній добровільно повідомив, що ним на території м. Ладижин заховано в різних місцях ще 11 згортків з психотропною речовиною, а також показав ці місця органу досудового розслідування, що надало можливість їх вилучити. Таким чином, саме активні дії обвинуваченого запобігли потраплянню психотропних речовин до кінцевого їх споживача.
Сукупність встановлених судом пом'якшуючих покарання обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, на думку суду, дають підстави для застосування ст.69 КК України і призначення обвинуваченому ОСОБА_6 основного покарання у виді позбавлення волі нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.307 КК України.
Згідно положень ст.75 КК України, суд враховує фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, відсутність компрометуючих даних за місцем проживання, тимчасово на час затримання не працюючого, але який у період з 03.09.2021 по 07.01.2025 мав постійне місце роботи, де характеризувався позитивно, погіршення стану здоров'я обвинуваченого, на спеціальних обліках не перебуває, не страждає на наркоманію та не має поведінкових розладів внаслідок вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин, усвідомлює протиправність своєї поведінки, критично ставиться до вчиненого злочину, вчинив злочин у молодому віці, що свідчить про відсутність життєвого досвіду, а також те, що будь-яких негативних наслідків від злочину не настало. Сукупність вказаних обставини, на переконання суду, дають підстави дійти висновку про можливість виправлення і перевиховання обвинуваченого без відбування покарання та звільнення його на підставі ст.75 КК України з випробуванням на максимальний строк.
Отже, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, а також наявності декількох пом'якшуючих покарання обставин, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про можливість призначити ОСОБА_6 покарання, із застосуванням положень статей 69, 75 КК України.
Призначення ОСОБА_6 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду, є необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення мети покарання. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.
У зв'язку із застосуванням ст.75 КК України, на підставі ст.77 КК України, суд не застосовує до обвинуваченого додаткове покарання у виді конфіскації майна.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
5.1. Суд ураховує, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. А отже, до набуття вироком законної сили, відповідно до вимог ст. 377 КПК Україна, запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили.
При цьому, оскільки ОСОБА_6 28.07.2025 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а 30.07.2025 звільнено при обранні запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту, цей строк має бути зарахований відповідно до положень ст. 72 КК України в якості відбутого за вироком суду покарання.
5.2. За приписами ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відтак, з обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно стягнути на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз: №СЕ-19/102-25/16924-НЗПРАП від 29.07.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17271-НЗПРАП від 06.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17272-НЗПРАП від 07.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17275-НЗПРАП від 07.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17276-НЗПРАП від 12.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17274-НЗПРАП від 11.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17273-НЗПРАП від 11.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17278-НЗПРАП від 11.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17277-НЗПРАП від 08.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17279-НЗПРАП від 13.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17805-НЗПРАП від 14.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-191102-25/17804-НЗПРАП від 14.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17803-НЗПРАП від 13.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/ 102-25/ 17280-НЗПРАП від 14.08.2025 в сумі 5348,40 грн, всього на загальну суму 51 701,20 грн.
5.3. На підставі ч.4 ст.174 КПК України, суд вважає необхідним скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.07.2025 у справі №135/1122/25 (провадження №1-кс/135/267/25).
Питання про долю речових доказів у даній кримінальній справі слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 366-371, 373-376, 382, 395 КПК України, суд, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням положень статей 69, 77 КК України, у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку - 3 (три) роки не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; а також обов'язки, передбачені пунктами 2, 4 ч.3 ст.76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Початок визначеного судом іспитового строку ОСОБА_6 рахувати з дати ухвалення вироку, а саме з 11.11.2025.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , із зобов'язаннями прибувати за першою вимогою до суду залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в якості відбутого покарання за цим вироком, строк попереднього ув'язнення ОСОБА_6 починаючи з 28.07.2025 до 30.07.2025, з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Арешт, який накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 30.07.2025 у справі №135/1122/25 (провадження №1-кп/135/26/25) -скасувати.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз №СЕ-19/102-25/16924-НЗПРАП від 29.07.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17271-НЗПРАП від 06.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17272-НЗПРАП від 07.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17275-НЗПРАП від 07.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17276-НЗПРАП від 12.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17274-НЗПРАП від 11.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17273-НЗПРАП від 11.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17278-НЗПРАП від 11.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17277-НЗПРАП від 08.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17279-НЗПРАП від 13.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17805-НЗПРАП від 14.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-191102-25/17804-НЗПРАП від 14.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/102-25/17803-НЗПРАП від 13.08.2025 в сумі 3565,60 грн; №СЕ-19/ 102-25/ 17280-НЗПРАП від 14.08.2025 в сумі 5348,40 грн, всього на загальну суму 51 701,20 грн.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- психотропну речовину РVР масою 0,1780 г, упаковану в сейф-пакет №8888152 (квитанція №711 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1562 г, упаковану в сейф-пакет №5691515 (квитанція №709 від 03.09.2025), психотропну речовину РVР масою 0,1732 г, упаковану в сейф-пакет №8888160 (квитанція №710 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1829 г, упаковану в сейф-пакет №5691514 (квитанція №708 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1962 г, упаковану в сейф-пакет №5691117 (квитанція №719 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1986 г, упаковану в сейф-пакет №8888155 (квитанція №712 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,2139 г, упаковану в сейф-пакет №5691513 (квитанція №714 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1876 г, упаковану в сейф-пакет №8888153 (квитанція №713 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1580 г, упаковану в сейф-пакет №5691118 (квитанція №718 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1289 г, упаковану в сейф-пакет №5691503 (квитанція №698 від 30.07.2025); психотропну речовину РVР масою 0,1946 г, упаковану в сейф-пакет №5691527 (квитанція №715 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,3412 г, упаковану в сейф-пакет №5691497 (квитанція №717 від 03.09.2025); психотропну речовину РVР масою 0,3399 г, упаковану в сейф-пакет №5691528 (квитанція №716 від 03.09.2025); спиртові серветки разом з первинним упакуванням, упаковані в сейф-пакет №5691530 (квитанція №707 від 03.09.2025), які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області - знищити;
- мобільний телефон марки «Iphone» моделі «ХR» чорного кольору в гумовому чохлі світло-фіолетового кольору, який знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області (квитанція №849 від 16.09.2025) - повернути власнику ОСОБА_6 .
На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.
Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом не доцільним відповідно до положень ч.3 ст. 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя Ладижинського міського суду
Вінницької області ОСОБА_1