Дата документу 11.11.2025 Справа № 335/5660/25
Єдиний унікальний № 335/5660/25 Головуючий в 1-й інстанції - Апаллонова Ю.В.
Провадження № 22-ц/807/2016/25 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
11 листопада 2025 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Гончар М.С.,
Подліянової Г.С.
секретар: Камалова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Нінчук-Худякова Олена Миколаївна, на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова О.В. про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після смерті якого залишилась спадщина: квартира АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 за заповітом, який було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Г.Ф. 07 жовтня 2013 року. Шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, сплив 06 квітня 2022 року.
Зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який був неодноразово продовжений та триває. Постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 24 червня 2022 року, перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупинився на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Таким чином, позивач вважала, що строк прийняття спадщини, закінчення якого припадало на 06 квітня 2022 року, зупинено на час дії воєнного стану.
У зв'язку із викладеним позивач вирішила, що може оформите спадщину пізніше, що також було пов'язано з тим, що вона є громадянкою Республіки Німеччина, проживає у м. Гамбург, Запоріжжя є прифронтовим містом, яке постійне обстрілюється, та що позивач або її представник тривалий час не наважувались повернутись в Україну.
12 серпня 2022 року ОСОБА_1 через консульство України у м. Гамбург, республіки Німеччина, оформила довіреність на ім'я ОСОБА_2 на представництво її інтересів при оформленні спадщини.
04 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину від імені ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В., яка своєю постановою від 14 березня 2023 року відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за пропуском строку прийняття спадщини.
Позивач вважає, що пропустила строк для прийняття після смерті ОСОБА_3 з поважних причин, а саме: через введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією РФ проти України; тим, що спадкоємець є громадянкою Республіки Німеччина з 2016 року та постійно мешкає у м. Гамбург, припиненням авіасполучення та великою відстанню між її місцем проживання та місцем знаходження спадкового майна, неможливістю безпечного пересування її у відповідний період часу та похилий вік спадкоємця.
Враховуючи викладене, позивач просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк - чотири місяці, з дня набрання рішенням законної сили, для подання заяви нотаріусу про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя 08 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Нінчук-Худякова О.М., подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права. Так, як вказує представник позивача, суд не надав належної оцінки доводам позивача. Не взято до уваги, що початок повномасштабного вторгнення вплинув на функціонування державних органів, установ та організації не тільки в Україні, але й за її межами. Так, консульські та дипломатичні установи Європи, зокрема й в Німеччині, де проживає позивачка, перейшли на посилений та особливий режим роботи у зв'язку з великою кількістю українців, які шукали притулку у зв'язку з військовою агресією РФ проти України. Внаслідок чого позивачка довгий час не мала можливості потрапити в консульську установу для здійснення дій, необхідних для прийняття спадщини. Окрім того, судом не враховано, що зміни у спадковому законодавстві відбувались хаотично, у зв'язку з чим у позивачки виникло відчуття, що нею не пропущено строк для звернення до нотаріуса з відповідною заявою. Враховуючи викладене, представник позивача просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Запорізька міська рада скористалась правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що юридична необізнаність позивача, необізнаність про існування спадкового майна, похилий вік позивачки тощо не може визнаватись поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини. Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, доводи представника позивачки, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 1-4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 07 жовтня 2021 року виданим Олександрівським відділом ДРАЦС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно.
За життя ОСОБА_3 був складений заповіт від 04 березня 2013 року посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Г.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 346, в якому спадкодавець зробив розпорядження на випадок своєї смерті та заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
07 жовтня 2013 року ОСОБА_3 був складений інший заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Г.Ф., зареєстрований в реєстрі за № 2175, в якому спадкодавець зробив розпорядження на випадок своєї смерті та заповів все його майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, та взагалі все те, що буде йому належати на день смерті, та на що він за законом матиме право, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
04 листопада 2022 року до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. надійшла заява ОСОБА_2 , яка є представником спадкоємця за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Нечипуренко Г.Ф., 04 березня 2013 року за реєстровим № 346 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_3 , 1934 народження (заява зареєстрована за № 135).
04 листопада 2022 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. заведено спадкову справу № 73/2022 (номер справи у спадковому реєстрі 69882980).
Інших заяв про прийняття спадщини або видачу свідоцтва про право на спадщину не надходило.
У зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини та ненаданням нотаріусу документів на підтвердження факту спільного проживання із спадкодавцем, постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. від 14 березня 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , 1934 року народження, на квартиру АДРЕСА_1 .
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що вона протягом більше, ніж 3 роки після смерті заповідача, з поважної причини не могла з'явитися до нотаріальної контори або консульської установи для написання заяви про прийняття спадщини або подати заяву про прийняття спадщини будь-якими засобами зв'язку.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Нормами статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (статті 1220, 1222 ЦК України).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (частина 1 статті 1221 ЦК України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (1270 ЦК України).
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до частини 3 статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Отже, згідно з цією статтею поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.
Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Водночас, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Відповідно до статті 64 Конституції України, статей 12-1 і 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», статей 7 і 34 Закону України «Про нотаріат», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року була прийнята постанова № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану».
З 29 червня 2022 року діяли нові зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Ці зміни були запроваджені на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану».
Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Разом з тим, 25 січня 2023 року Верховний Суд у справі № 676/47/21 зробив такий висновок про те, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон). Якщо суб'єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України (частина 2 статті 4 ЦК України).
Виходячи з виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, в статті 4ЦК України встановлено повний перелік нормативно-правових актів, якими можуть регулюватися цивільні відносини. Крім Конституції України, ЦК України та інших законів України, цивільні відносини можуть регулюватися, за загальним правилом, лише такими підзаконними актами, як: акти Президента України, видані у випадках, установлених виключно Конституцією України; постанови Кабінету Міністрів України, що не суперечать положенням ЦК України та інших законів України. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням ЦК України, або іншому закону, мають застосовуватися відповідні положення ЦК або іншого закону. Інші органи державної влади України та органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативні акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, установлених Конституцією України та законом. Таким чином можливість видання актів цивільного законодавства на підзаконному рівні для зазначених органів суттєвим чином обмежена.
Як встановлено судом у листопаді 2022 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Чепкової О.В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , але нотаріусом було відмовлено у прийняття зави, у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки 24 лютого 2022 року в Україні ввели воєнний стан, почались бойові дії та постійні бомбардування, в тому числі й м. Запоріжжя та області.
Позивач проживає в м. Гамбург, Німеччина, є особою похилого віку. В перші місяці повномасштабного вторгнення пересування між містами було небезпечним, траси прострілювались, диверсійно-розвідувальні групи росіян та регулярні окупаційні війська просочували вглиб країни, наносились удари по логістичним шляхам, в тому числі в центрі країни.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач більш ніж 3 роки після смерті заповідача не з'являлась до нотаріальної контори або консульської установи для написання заяви про прийняття спадщини.
Вказане спростовується матеріалами справи, оскільки із відповідною заявою позивач звернулась до нотаріуса вже в листопаді 2022 року, враховуючи постійні зміни в спадковому законодавстві, строк ОСОБА_1 пропущений лише на кілька місяців, а не на три роки, як вказує в оскаржуваному рішенні місцевий суд.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини з наступних причин: у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та веденням бойових дій у країні, обстрілами міста Запоріжжя та області, проживання позивачки закордоном та неможливістю приїхати в Україну через загрозу для життя та здоров'я, а також суперечливість положень закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини періоду часу декілька разів кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для спадкоємиці.
Отже всі зазначені обставини у сукупності мали своїм наслідком пропущення строку для подачі позивачем заяви про прийняття спадщини в період строку, визначеного законом, тобто існували об'єктивні істотні труднощі, які слід вважати непереборними, що перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі (SERKOV v. UKRAINE) «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства зважливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі (CASE OF NOVIK v. UKRAINE) «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.
Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі (ILHAN V. TURKEY) «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
З урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 наведено причини, які пов'язані з об'єктивними, істотними труднощами для неї щодо подачі заяви про прийняття спадщини, а тому колегія суддів встановивши наявні підстави для встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 приходить до висновку про надання додаткового строку в чотири місяці, перебіг якого рахується з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, що призвели до надмірного формалізму при вирішення цієї справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя - скасуванню, із задоволенням
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Нінчук-Худякова Олена Миколаївна, задовольнити.
Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 08 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження Запорізька область, додатковий строк в 4 (чотири) місяці з дня набрання законної сили цим судовим рішенням для подання заяви про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , 1934 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дата складання повної постанови 12 листопада 2025 року.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча І.В. Кочеткова
Судді: М.С. Гончар
Г.С. Подліянова