Дата документу 12.11.2025 Справа № 336/12612/24
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №336/12612/24 Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О. І.
Провадження № 22-ц/807/1957/25 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
12 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 06 березня 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву № 2001569705101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій просив відкрити на його ім'я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку, встановити на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 13 200 грн, строк дії кредитного ліміту 12 місяців, зі сплатою 47,88% річних, строком відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в залежності від типу Кредитної картки. В заяві зазначено орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, та інші платежі) 12 577, 58 грн (розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 10000 грн та наступним її погашенням зі строком 12 місяців рівними платежами).
За вказаним договором Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі по тексту АТ «ПУМБ») видав ОСОБА_1 банківську картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі 13 200 грн, який згодом збільшив до 131 500 грн. Позивачем умови кредитного договору були виконані в повному обсязі. Відповідач взяті на себе обов'язки, щодо виконання умов договору, належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 06 жовтня 2024 року виникла заборгованість по сплаті кредиту за кредитним договором № 2001569705101 у сумі 202 996, 38 грн, в тому числі: 130 057,36 грн - заборгованість за кредитом; 72 939, 02 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією. 07 жовтня 2024 року Банк направив на адресу відповідача письмову вимогу (повідомлення), але в зазначений строк відповідач заборгованість не погасив.
Посилаючись на наведені обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 202 996, 38 грн та судові витрати у сумі 2 435, 96 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 76 089, 77 гривень в рахунок погашення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 06 березня 2020 року; судовий збір в сумі 913, 07 гривень.
Не погоджуючись із рішенням суду, Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року в частині відмови АТ «Перший Український Міжнародний Банк» у задоволені позовних вимог про стягнення заборгованості по сумі кредиту та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором №2001569705101 від 06 березня 2020 року у повному обсязі, зокрема, стягнути з відповідача у повному обсязі заборгованість за кредитом в сумі 202 996, 38 грн та 2435,96 грн судового збору. Стягнути з відповідач судові витрати за розгляд апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі АТ «ПУМБ» зазначило, що сторонами було погоджено всі істотні умови договору та відповідач був ознайомлений з ними, про що свідчить його підпис на заяві про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі, з процентною ставкою за користування кредитними коштами. Відповідач не скористався наданим йому правом відкликати свою згоду на укладення кредитного договору. Відповідач не звертався до суду з окремим позовом про визнання недійсним кредитного договору (або окремих його частин), застосуванням наслідків недійсності або нікчемності правочину, здійснення перерахунку вже сплачених в рахунок заборгованості коштів (не подавав зустрічний позов). В межах розгляду даної справи, де предметом позову є стягнення кредитної заборгованості, суд не мав процесуальної можливості здійснювати перерахунок вже сплачених коштів на користь Банку.
Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Шелудько О.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з'ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв'язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2025 року це 90 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1, ч.2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 202 996, 38 грн, оскаржується в частині відмовлених позовних вимог на суму 126 906,61 грн, що становить більше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України)(3028,00 грн Х 80 = 242 240 грн).
Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому визнає її малозначною, у зв'язку з чим зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає в повній мірі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами був укладений кредитний договір № 2001569705101 від 06 березня 2020 року відповідно до якого банк виконав свої зобов'язання надав відповідачу кредитні кошти, проте між сторонами не було узгоджено відсоткову ставку щодо користування кредитними коштами, так як заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування не містить визнаної відсоткової ставки. При цьому суд відхилив паспорт споживчого кредиту строк дії якого зберігає чинність на день його укладення, та в якому відсоткова ставка хоча і була зазначена, проте в заяві відсутні відомості, що він є невід'ємною частиною кредитного договору, його складовою. Проте боржник належним чином не виконував кредитні зобов'язання, не сплачував заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з чим позов частково є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню. Проаналізувавши наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по особовому рахунку, суд встановив, що сума витрат відповідача перед позивачем за період з 06.03.2020 року по 06.10.2024 року становить 272 788, 13 грн, погашена відповідачем сума становить 196 696, 36 грн, к яких 73 052, 24 грн внесені для погашення заборгованості за тілом кредиту та 123 646,12 грн заборгованості за відсотками. Суд дійшов висновку, що сплачені ОСОБА_1 123 646,12 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками, яка підлягає зарахуванню до погашення тіла кредиту. Водночас стороною відповідача не надано спростування суми боргу у розмірі 76 089, 77 грн, а також доказів, що дана сума погашення станом на день розгляду справи, тому ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 06 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» із Заявою №2001569705101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, Банк надав відповідачу кредит на загальні споживчі цілі шляхом відкриття на ім'я ОСОБА_1 поточного рахунку № НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку, встановлено на поточний рахунок кредитний ліміт у сумі 13 200 грн, який пізніше було підвищено до 131 500 грн, з процентною ставкою 47,88% річних, строком відповідно до умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в залежності від типу Кредитної картки. В заяві зазначено орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, та інші платежі) 12 577,58 грн (розрахунок здійснено за умови виникнення заборгованості у розмірі 10000 грн та наступним її погашенням зі строком 12 місяців рівними платежами) (а.с.11).
У заяві вказано, що відповідач підписанням цієї заяви, крім викладених в договорі комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО), надає наступні підтвердження та запевнення, що: ознайомлений з ДКБО, тарифами банку та цілком згодний, в тому числі умовами пункту 2.3 розділу І ДКБО та інші, щодо надання права банку на здійснення договірного списання з усіх відкритих в банку рахунків клієнта; всі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, отримав від банку повідомлення про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права суб'єкта персональних даних та іншу інформацію згідно Закону України «Про захист персональних даних». До підписання заяви отримав в письмовій формі інформацію згідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі шляхом надання доступу до такої інформації на сайті банку. В дату підписання заяви надано ДКБО за посиланням: ДКБО, а також шляхом розміщення на сайті банку. Підтверджує спосіб отримання від банку примірнику заяви про приєднання до ДКБО №2001569705101 від 06 березня 2020 року.
Вказане також підтверджується Паспортом споживчого кредиту від 06 березня 2020 року (а.с.12).
Виконання Банком свого обов'язку з перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів стверджується випискою з особового рахунку (а.с.56-71).
Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту, кредитний ліміт збільшено до 131 500,00 грн станом на 13.05.2022 року (а.с.50).
Вбачається, що зі спливом строку кредитування (12 місяців з дня надання кредиту) дія кредитного ліміту продовжувалась кожного разу на той самий строк, і заперечення з боку відповідача були відсутні.
Свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконує.
Відповідно до розрахунку, наданого банком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2001569705101 від 06 березня 2020 року станом на 06 жовтня 2024 року становить 202 996, 38 грн, з них: 130 057,36 грн - заборгованість за кредитом; 72 939, 02 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією (а.с.51-55).
Банк виконав свої зобов'язання перед позичальником, надавши кредит в обумовленому розмірі, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача.
З виписки по особовому рахунку вбачається, що ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і користувався ними, однак своєчасно банку їх не повертав, у зв'язку з чим станом на 06 жовтня 2024 року у нього перед банком виникла заборгованість по кредитному договору №2001569705101 від 06 березня 2020 року в розмірі 202 996, 38 грн, з них: 130 057,36 грн - заборгованість за кредитом; 72 939, 02 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією, що також підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.56-71).
З метою до судового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено письмову вимогу (повідомлення) 07 жовтня 2023 року за вих. №КНО-44.2.2/561 з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 202 996, 38 грн протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги:
за договором №2001569705101 від 06 березня 2020 року (рахунок IBAN: НОМЕР_2 ) сума до сплати 202 996, 38 грн, не пізніше трьох календарних днів з дня отримання цього повідомлення (а.с.45-46).
Дана вимога була направлена ОСОБА_1 на адресу зазначену ним у заяві на отримання кредитних коштів, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим листом, що підтверджується згрупованим списком «Укрпошта» (а.с.47-49).
В зазначений строк відповідач заборгованість не погасив.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі N 572/1169/17 (провадження N 61-684св18) вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ "Перший Український Міжнародний Банк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Оскільки відповідачем підписано заяву №2001569705101 від 06 березня 2020 року про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо.
Вказаним спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що банк не дотримався вимог, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем цих умов.
Звертаючись до суду першої інстанції банк наголошував на тому, що ОСОБА_1 06 березня 2020 року підписавши кредитний договір №2001569705101 відповідно погодив умови надання кредитних коштів, порядок їх користування та повернення.
Зібрані докази вказують на те, що між АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 укладено договір про комплексне банківське обслуговування, в рамках якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку.
Заява №2001569705101 від 06 березня 2020 року підписана працівником АТ «ПУМБ» і ОСОБА_1 , яка містить умови кредитування, що свідчить про укладення сторонами договору у письмовій формі.
Ця заява містить відомості про розмір кредиту, строк кредитування, відсоткову ставку 47, 88% річних, розмір щомісячних платежів, що свідчить про узгодження між сторонами умов договорів, в тому й числі і проценти за користування кредитом.
Відповідач підписавши заяву на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб від 06 березня 2020 року, підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, так і послуг, що можуть йому бути надані в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін) і погодився з тим, що може обирати будь-які передбачені договором послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості банку).
Крім того, п.п. 2.4.1 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб передбачає, що Договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх рахунків та інших рахунків, відкритих за цим договором, та/або відмови від усіх послуг банку (а.с.19).
Відповідно до п.п. 2.4.2 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб закриття рахунків і повернення клієнту залишку грошових коштів здійснюється в порядку та строки, передбачені чинним законодавством України, цим договором та встановленими у банку процедурами закриття рахунків.
Висновки про те, що публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору не є доказом того, що саме ці правила існували на дату укладення кредитного договору є безпідставними, оскільки з розрахунку кредитної заборгованості вбачається, що такий здійснено на підставі умов, погоджених у кредитному договорі, що був укладений між сторонами - відсоткова ставка за користування кредитними коштами була визначена у заяві, підписаній відповідачкою - 47.88%, та реальна річна процентна ставка, що складає 47,88 %.
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що між сторонами не була узгоджена відсоткова ставка за даним кредитом, що спростовується самою заявою на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб,власноруч підписану відповідачем ( а.с. 11).
До матеріалів справи ОСОБА_1 не надано як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції належних і допустимих доказів, що були ним вчинені дії для закриття рахунків і повернення грошових коштів.
Вищевказаний кредитний договір укладений між відповідачем та відповідною фінансовою установою, який містить суму основного зобов'язання, відсотки за користування кредитними коштами та строки їх повернення та нарахування.
Відповідачем не спростовувався факт укладення згаданого договору та отримання коштів, які у ньому зазначені.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним. Відповідачем обставини підписання кредитного договору не заперечуються. Розрахунок заборгованості не спростовано.
З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача простроченої заборгованості за кредитним договором станом на 06 жовтня 2024 року у розмірі 130 057, 36 грн.
Посилання відповідача, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позові, а отже не є належним доказом заборгованості, апеляційний суд розцінює критично.
З наданого банком розрахунку заборгованості станом на 06 жовтня 2024 року за кредитним договором №2001569705101 від 06 березня 2020 року заборгованість становить 202 996, 38 грн, з них: 130 057, 36 грн - заборгованість за кредитом; 72 939, 02 грн - заборгованість по процентам; 0 грн - заборгованість за комісією (а.с.51-55).
Також зазначені суми заборгованості відображені у виписці по особовому рахунку ОСОБА_1 , яка є первинним бухгалтерським документом.
Із наданих позивачем доказів, зокрема виписки за особовим рахунком клієнта, розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами шляхом отримання готівки, розраховувався ними за товари та послуги, а також здійснював повернення кредитних коштів позивачу. Всі ці дії свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними з частковим поверненням. Також, останнім здійснювалось погашення заборгованості до серпня 2023 року. Останні банківські операції були здійснені 30 липня 2023 року, щодо погашення заборгованості за відсотками по договору (а.с.55,72).
У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі N 554/4300/16-ц вказано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію оперативної діяльності в банках України, затвердженого Поставою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254 виписка з особового рахунку клієнта є первинним документом та підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року N 75.
Таким чином, надані позивачем розрахунок і виписка з особового рахунку відповідача, є належними та допустимими доказами в справі, оскільки виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів по рахунку відповідача, зокрема баланс станом на дату укладання кредитного договору (надана сума кредиту), всі операції за кредитом, а розрахунок заборгованості відображає суми сплаченого як основного боргу, так суми сплачених щомісячних процентів. Отже відповідачем не спростовано правильність нарахування відсотків за період з 30 березня 2020 року по 30 серпня 2024 року, враховуючи відсутність даних про припинення кредитних відносин.
Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного банком розміру заборгованості та контррозрахунку відповідачем не надано.
Оскільки відповідачем підписано заяву 06 березня 2020 року №2001569705101 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорт споживчого кредиту, які містять відомості про розмір кредитного ліміту, розмір встановлених процентів, строк кредитування, порядок погашення заборгованості, то сторонами погоджено істотні умови договору, зокрема розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, порядок погашення заборгованості, тощо.
Вказаним спростовуються доводи відповідача про те, що банк не дотримався вимог, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем цих умов.
Враховуючи викладене, позовні вимоги АТ «ПУМБ» про стягнення заборгованості за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 06 березня 2020 року, що утворилася станом на 06 жовтня 2024 року, у розмірі 202 996, 38 грн, з яких: 130 057, 36 грн - заборгованість за кредитом; 72 939, 02 грн - заборгованість за процентами; 0.00 грн - заборгованість за комісією, є доведеними та обгрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення ( ч.ч. 1, 2 статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи ( стаття 79 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач ОСОБА_1 не надав суду доказів, які спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано, відтак, відсутні законні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану позивачем суму боргу, враховуючи, що вона підтверджена наданими позивачем у сукупності доказами.
Крім того, варто звернути увагу на вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справі № 910/18036/17 від 02 жовтня 2018 року.
Водночас зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції. Суд не в повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, відтак судове рішення не може вважатися законним і обгрунтованим.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АТ «Перший Український Міжнародний Банк» в повному обсязі.
Аргументи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню,рішення суду скасуванню, тому підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовною заявою АТ «ПУМБ» сплатило судовий збір у розмірі 2435,96 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №113 від 11 грудня 2024 року (а.с.1).
При зверненні до суду з апеляційною скаргою АТ «ПУМБ» сплатило судовий збір у розмірі 3743,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №000511252/00 (000032539) від 25 вересня 2025 року (а.с.193).
Оскільки у справі, що розглядається, позов задоволено в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2435,96 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 3743,04 грн, а всього у розмірі 6179 грн (2435,96+3743,04).
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нову постанову наступного змісту.
Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування фізичних осіб - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість договором банківського обслуговування фізичних осіб №2001569705101 від 06 березня 2020 року у сумі 202 996 гривень 38 копійок з яких: 130057, 36 гривень- заборгованість за кредитом; 72939, 02 гривень- заборгованість за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір за подання позову та апеляційної скарги в загальному розмірі 6179грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня склада ння повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 12 листопада 2025 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.