Справа № 308/8760/25
Закарпатський апеляційний суд
11.11.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., за участю ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Конопіхіна А. В., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/494/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката Конопіхіна А. В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 360264 від 13.06.2025 та постанови судді від 03.07.2025 вбачається, що 13.06.2025 о 09 год 02 хв у м. Ужгороді по вул. Залізничній, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Hyundai i10», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з круговим рухом, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, після чого залишив місце ДТП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник-адвокат Конопіхін А. В. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність й необґрунтованість судового рішення у частині накладення адміністративного стягнення. Просить постанову змінити в частині призначення адміністративного стягнення та призначити таке у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, не врахував обставини справи, визнання ним свої вини у вчиненні адміністративного правопорушення, щире розкаяння. ОСОБА_1 є особою похилого віку - 79 років, являється внутрішньо переміщеною особою з 2018 року. Наявність транспортного засобу та водійського посвідчення відіграє ключову роль у житті ОСОБА_1 , оскільки кожного дня за допомогою автомобіля допомагає
-2-
доньці з вихованням правнучок, а саме возить їх до садочку, на гуртки та в лікарню. Разом з тим, захисник просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови лише 11.07.2025, а 14.07.2025 звернувся до Західного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, яким 21.07.2025 видано відповідне доручення захиснику на захист інтересів ОСОБА_1 .
Будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду апеляційної скарги, потерпіла ОСОБА_3 на розгляд справи не з'явилася, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляла, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності потерпілої ОСОБА_3 , що не може розцінюватись як порушення її прав, передбачених ст. 269 КУпАП. Крім того враховується клопотання потерпілої про розгляд апеляційної скарги у її відсутності.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника-адвоката Конопіхіна А. В. на підтримання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та вимоги апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання та апеляційна скарга підлягають задоволенню, з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, оскаржувана постанова судді винесена 03.07.2025 та отримана стороною захисту тільки 21.07.2025, оскільки ОСОБА_1 звернувся до Західного міжрегіонального центу з надання безоплатної правничої допомоги тільки 14.07.2025.
Зазначені обставини, на переконання апеляційного суду, перешкодили захиснику-адвокату Конопіхіну А. В. своєчасно подати в інтересах ОСОБА_1 апеляційну скаргу на постанову суду від 03.07.2025, а тому, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя та захист, причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, визнаються поважними, у зв'язку з чим, клопотання захисника про поновлення строку визнається обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, а строк поновленню.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено
-3-
адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 13.06.2025 о 09 год 02 хв у м. Ужгороді по вул. Залізничній, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Hyundai i10», державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді на нерегульоване перехрестя з круговим рухом, не надав перевагу в русі автомобілю марки «Volkswagen Polo», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, та скоїв з ним зіткнення, після чого залишив місце ДТП. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Відповідно до п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 360264 від 13.06.2025, копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 360255 від 13.06.2025; копією схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.06.2025; копіями письмових пояснень ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 .
При розгляді справи про адміністративне правопорушення цим доказам суд дав належну оцінку та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, що в апеляційній скарзі стороною захисту не оспорюється.
Між тим, при застосуванні до ОСОБА_1 адміністративного стягнення судом першої інстанції не враховано характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , його вік та майновий стан, ступінь вини, ставлення до вчиненого.
Згідно ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Зі змісту постанови суду першої інстанції вбачається, що в ній відсутні належні обґрунтування та мотиви обрання судом саме такої міри та виду адміністративного стягнення з огляду на справедливий баланс між адміністративним проступком та мірою відповідальності.
Статтею 24 КУпАП передбачено, що обставинами які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за
-4-
адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, суд першої інстанції не врахував належним чином відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення та дані про особу ОСОБА_1 і застосував до останнього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке в даному випадку, є занадто суворим і тому його застосування не відповідає балансу відповідності між адміністративним проступком та застосованою за це мірою відповідальності.
При визначенні виду і міри адміністративного стягнення до ОСОБА_1 апеляційним судом враховується те, що останній вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, матеріальні збитки потерпілій відшкодовано і вона будь-яких претензій щодо ОСОБА_1 не заявляла.
Разом з тим, ОСОБА_1 є особою похилого віку (79 років), відповідно до довідки №991 від 11.09.2018 є внутрішньо переміщеною особою, згідно наданих стороною захисту документів, транспортний засіб необхідний ОСОБА_1 у повсякденному житті. Будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 до та після 13.06.2025 притягувалася до адміністративної чи кримінальної відповідальності, у тому числі за порушення Правил дорожнього руху України, відсутні. Відсутні також відомості, які б характеризували ОСОБА_1 із негативної сторони.
Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення за ст. 122-4 КУпАП, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника-адвоката Конопіхіна А. В. підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання захисника-адвоката Конопіхіна А. В. задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025 щодо ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу захисника-адвоката Конопіхіна А. В. задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025 щодо ОСОБА_4 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
-5-
Застосувати щодо ОСОБА_4 за ст. 122-4 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) грн.
У решті постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.07.2025 щодо ОСОБА_4 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя