Справа № 442/7567/25
Провадження №3/442/2135/2025
Іменем України
03 жовтня 2025 року суддя Дрогобицького міськрайоного суду Львівської області Крамар О.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
- за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Відносно ОСОБА_1 30.09.2025 о 16 год. 31 хв. поліцейським Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області складено протокол про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 469583 про те, що: «30.09.2025 о 16 год. 31 хв. в м.Дрогобичі на Площі Злуки, 15/1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan x-Trail, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, тест номер 3711, позитивний 1,04 проміле.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції як порушення п. 2.9А ПДР, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, просить провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
В ході судового розгляду суддя дослідивши матеріали справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, а саме: оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного висновку.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, та іншими доказами.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, детально регламентовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.
Пункт 1 розділу II цієї Інструкції (Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) передбачає, що Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Під час складання протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права й обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.
Розділ X даної Інструкції передбачає, особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП.
Пункт 1 розділу X цієї Інструкції передбачає, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Пункт 3 розділу X цієї Інструкції передбачає, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до « Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідного до чинного законодавства. Результати огляду зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається особі, щодо якої проводився цей огляд. У разі виявлення стану алкогольного сп'яніння в результаті проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів складається протокол про адміністративне правопорушення, до якого долучаються акт огляду на стан сп'яніння та роздруківка із результатом огляду з використанням спеціального технічного засобу (у разі наявності).
Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (надалі - Інструкція 2), затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015р. за № 1413/27858, встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Розділ II цієї Інструкції 2 передбачає, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів. Зокрема, пункти 1-10 вказаного розділу II передбачають, що за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (додаток 2) (далі - акт огляду). Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року (з наступними змінами і доповненнями) затверджений Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (надалі - Порядок). Відповідно до пункту 3 цього Порядку огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом: лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько- акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Отже Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп'яніння.
Згідно пунктів 4-8 Порядку огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
ОСОБА_1 , пояснив, що цього дня, 30.09.2025 ніяких спиртних напоїв не вживав, а тому не був згідний з результатом тесту в 1,04 проміле. Після того, як він висловив свою незгоду з результатом тесту, працівники поліції не запропонували йому повторно пройти ще раз тест на місці зупинки його автомобіля чи поїхати в медичний заклад для проведення там огляду на стан сп'яніння, хоча він сам був не проти проведення такого повторного огляду як на місці, так і в лікарні.
Також ОСОБА_1 , зауважив, що при його огляді на стан алкогольного сп'яніння та складанні протоколу і акту огляду, ніяких свідків не було, копію даного акту огляду на стан алкогольного сп'яніння йому ніхто із працівників поліції не давав, його вимога про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі працівниками поліції була проігнорована.
Із наведеного слідує, що працівники поліції при огляді на стан сп'яніння та при складанні процесуальних документів порушили права ОСОБА_1 , гарантовані Конституцією України, так як ці права під час їхнього спілкування йому не роз'яснили і проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння і складання протоколу здійснювали без участі свідків.
У той же час вивченням справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП встановлено, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зібранні інших матеріалів та при подальшому скеруванні таких матеріалів в суд допущені інші істотні порушення КУпАП, вказаних вище Інструкцій та Порядку:
у протоколі в графі «свідки чи потерпілі» не вказано свідків, присутніх при складанні даного протоколу, а записано лише - «не залучалися»;
графі 10 «технічний засіб відеозапису» вказано лише цифри 1564, проте, на жодному відеозаписі, які містяться на відеодиску, доданого до протоколу, відсутній запис факту складання поліцейськими будь яких процесуальних документів;
до матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено диск з відеозаписом, однак вказаний диск не зазначено у протоколі у графі «до протоколу додаються»;
в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння не зазначено дату складання цього акту;
в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння не вказано двох свідків, при яких має здійснюватися такий огляд.
В порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП та вимог «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» працівниками поліції не вручено ОСОБА_1 другий екземпляр акту огляду на стан алкогольного сп'яніння. Вказаний факт свідчить про те, що працівники поліції складали акт огляду на стан алкогольного сп'яніння без присутності самого ОСОБА_1 , що є істотним порушенням вимог чинного законодавства.
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП міститься диск з відеозаписами, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №469583 від 30.09.2025.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, направлення на огляд водія в Дрогобицьку міську лікарню №1 виписано поліцейським о 16 год. 35 хв. 30.09.2025, що підтверджує той факт, що працівники поліції не запропонували ОСОБА_1 , поїхати в медичний заклад для подальшого огляду на стан сп'яніння зразу після продуття ним алкотестеру Драгер на місці зупинки його автомобіля, чим порушили вимоги постанови Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008 року «Про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння...», а отже, як вбачається з наведеного, це направлення в медичний заклад було виписано поліцейським лише формально.
При перегляді відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, доданого поліцейським до матеріалів адміністративної справи видно, що з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , під час бесіди з ним і до закінчення відеозапису працівники поліції жодного разу не роз'яснили останньому його права та обов'язки, чим грубо порушили вимоги ст.268 КУпАП. Також на цьому відеозаписі, який є не повним, не зафіксовано сам процес складання протоколу та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Працівники поліції огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння провели без участі свідків проведення даного огляду, що й видно на відео записі з нагрудної камери працівника поліції, будь-яких видимих ознак перебування в стані сп'яніння в діях водія ОСОБА_1 на цьому відео не вбачається.
Із цього відеозапису вбачається, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі перед складанням протоколу.
Відповідно до частини 6 статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 8 розділу II Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та шви якість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Отже, зазначені нормативні акти чітко передбачають, що у випадку відмови водія від огляду на місці зупинки чи незгоди водія із результатами огляду на місці зупинки, працівник поліції ще не має права скласти протокол за ст.130 КУпАП. У такому випадку закон покладає обов'язок на' працівника поліції запропонувати водієві пройти огляд в медичному закладі.
Проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення. І лише у разі, якщо водій отримав на руки письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду в закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Якщо ж водієві не було запропоновано пройти огляд в медичному закладі шляхом вручення письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ст.130 КУпАП відсутні.
Таким чином встановлено, що працівники поліції проводили огляд ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп'яніння та складали протокол про адміністративне правопорушення без участі свідків та без належної відео фіксації яке не є безперервним, що не відображає в повній мірі всі необхідні процесуальні дії при складанні та оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення.
Даний факт вказує на істотні порушення працівниками поліції чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та зібрані належних і допустимих доказів вини порушника адміністративного законодавства та порушення його конституційних прав і свобод громадян.
Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію». Положеннями пункту 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №5 80-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №5 80-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від ЗО червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-УІП «Про Національну поліцію» поліція повинна застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, у цьому випадку вбачається, що з врахуванням положень статті 19 Конституції України, статей 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», статей 251, 266 КУпАП, пункту 4 розділу X Інструкції-1 належними, допустимими і достовірними доказами вчинення ОСОБА_2 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП могли бути лише зібрані працівниками поліції у встановленому законом порядку відеозаписи. Такі відеозаписи працівників поліції, перш за все з нагрудної камери, відеореєстраторів працівників патрульної поліції повинні обов'язково фіксувати усі обставини вчинення адміністративного правопорушення, складання протоколів та постанов про адміністративні правопорушення.
Таким чином встановлено, що працівник поліції склав протокол про адміністративне правопорушення без участі свідків та без належної безперервної відео фіксації від самого початку виявлення правопорушення і до закінчення процедури оформлення протоколу про адміністративне правопорушення.
Даний факт вказує на істотні порушення працівниками поліції чинного законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та зібрані належних і допустимих доказів вини порушника адміністративного законодавства та порушення його конституційних прав і свобод громадян.
Отже, належним і допустимим доказом фіксування обставин вчинення адміністративного правопорушення, фіксування складання протоколів про адміністративні правопорушення є відеозаписи з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, і такі відеозаписи повинні бути безперервними і не перериватися. У випадку відсутності таких відеозаписів, наведені обставини виключають притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а не підтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Так, відповідно до п.7 Розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюються на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 °/оо (мг/л) алкоголю на літр повітря, що видихається.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року за № 14 (з наступними змінами і доповненнями) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, що Верховний суд звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення * на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, їх захисників.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагував її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівам, оскільки, наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).
Згідно вимог п.1 Розділу II Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015, протокол про адміністративне правопорушення складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Згідно позиції Верховного Суду України викладеної у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року у справі №177/525/17 відповідно до якої, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 липня 2020 року справа №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.
Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обгрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 3959U/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. theUnitedKingdom), n. 161, SeriesA заява № 25).
Крім того, у справі «Paul andAudreyEdwardsv. theUnitedKingdom» (№ 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необгрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки, доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може грунтуватися на припущеннях.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї грунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких умов, на думку суду, на цьому етапі, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що провадження у цій справі слід закрити на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1) ч. 1 ст. 247 КпАП України.
Керуючись ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 256, ст. ст. 283-285 КУпАП, суддя
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.
Суддя О.В. Крамар