Справа № 715/1924/25
Провадження № 1-кп/715/178/25
11.11.2025 селище Глибока
Глибоцький районний суд Чернівецької області у складі:
Cудді ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12025262020001831 по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений, не працюючий, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, -
ОСОБА_4 за попередньою змовою із іншою невстановленою особою, діючи умисно, вчинив злочин, пов'язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.
Так, у період часу з 24 травня 2025 року по 25 травня 2025 року невстановлена особа підшукала двох чоловіків призовного віку з числа громадян України, які мали незаконно перетнути державний кордон України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , обумовивши із ними порядок незаконного переправлення через державний кордон України, та оплату за вказані незаконні послуги, яка становила 7000 Євро з кожного, які вони повинні були передати вже після незаконного перетину Державного кордону України із Румунією.
Виконуючи вказівки невстановленої особи, 25 травня 2025 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 самостійно прибули до залізничного вокзалу за адресою вул. Вокзальна, 11 А, м. Чернівці, після чого за вказівкою невстановленої особи, вони поселились в готелі у межах населеного пункту с. Опришени по вул. Сучавсько-Чернівецька, Чернівецького району, Чернівецької області, де очікували подальших вказівок щодо незаконного перетину державного кордону України.
Цього ж дня, близько 20 год., за вказівкою невстановленої особи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зустрілись із ОСОБА_4 по вул. Сучавсько-Чернівецька, с. Опришени Чернівецького району Чернівецької області, неподалік готельного комплексу, в якому вони мешкали, в ході чого останній поінформував останніх щодо їх подальших дій, продемонстрував їм на своєму мобільному телефоні фотографії майбутнього місця незаконного перетину державного кордону України із Румунією. Після чого за вказівкою ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сіли у транспортний засіб марки «Ореl Combo», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням невстановленої особи, після чого автомобіль почав рух із с. Опришени до с. Багринівка, звідки останні мали рушити до місця незаконного перетину державного кордону України.
По дорозі ОСОБА_4 , продовжуючи рух у вказаному автомобілі, з метою безперешкодного обходу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 контрольованого пропускного пункту в межах населеного пункту с. Черепківці Чернівецького району, в супроводі ОСОБА_4 пішки через підвісний міст, що в межах населеного пункту с. Кам'янка Чернівецького район, обійшли контрольований пропускний пункт, і в цей час ОСОБА_4 надав ОСОБА_6 кусачки. Далі знову у визначеному ОСОБА_4 місці, сіли у транспортний засіб марки «Ореl Combo» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням невстановленої особи, і продовжили рух у напрямку с. Багринівка Чернівецького району Чернівецької області.
Прибувши у с. Багринівка, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_4 вийшли із вказаного автомобіля і почали рух у напрямку місця незаконного перетину державного кордону України, а ОСОБА_4 на вищевказаному автомобілі поїхав з вказаного місця.
Близько 23 год. 10 хв. 25 травня 2025 року в напрямку 827 прикордонного знаку на відстані 300 м від державного кордону України з Румунією ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було затримано прикордонним нарядом НОМЕР_2 прикордонного загону.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що свою вину визнає частково, а саме не визнає корисливий мотив. Вказав, що 25 травня 2025 року до нього зателефонував з за кордону його друг ОСОБА_8 , який попросив про послугу, а саме відвести двох його знайомих з с. Опришени в с. Багринівка. Він погодився, та оскільки у нього немає посвідчення водія, він попросив брата ОСОБА_9 поїхати за кермом їхнього сімейного автомобіля «Opel Combo», на що той погодився, не будучі обізнаним про деталі. Коли вони приїхали в с. Опришени, друг ОСОБА_10 скинув йому на телефон PDF-файл в якому був розписаний план перетину кордону, скриншоти карт з маршрутом, тощо, та поросив показати їх цим двом хлопцям, що він і зробив. Він розумів, що вказані хлопці планують незаконно перетнути кордон та розумів, що фактично їм допомагає в цьому, проте чомусь не приділив цьому належної уваги, оскільки не в повній мірі розумів всі наслідки. Під час руху ОСОБА_11 зателефонував йому та попросив допомогти цим хлопцям оминути блок пост по дорозі, а також, якщо в машині наявні кусачки або плоскогубці віддати їм. Далі вони зупинились, він з хлопцями вийшов з машини, при цьому він серед інструментів, які були в машині, знайшов кусачки, які в подальшому дав одному з хлопців. Далі пішки через підвісний міст в с. Кам'янка, пішли в обхід блокпосту, якого як виявилось і не було, а брат поїхав далі на машині. Через деякий час вони знову сіли в авто до брата та поїхали в с. Багринівка, де зупинились в центрі, недалеко від церкви. Ці двоє хлопців вийшли з автомобіля і попрямували в сторону кордону. Рукою він не показував їм де кордон, проте напевно показав на телефоні. Після чого він з братом поїхали по своїм справам. Повідомив також, що будь яких коштів за ці свої дії він не отримав і не мав такого наміру, взагалі розмови про гроші не було, а зробив це на прохання друга. На даний час дуже шкодує про вчинене, а на той час не розумів в повній мірі, що скоює злочин. Щиро розкаюється у вчиненому та просить не позбавляти його волі.
Явка свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у судові засідання не була забезпечена, на виклики суду свідки не з'являлися, а постанови про їх привід не було виконано.
Оскільки вказані свідки в ході досудового розслідування були допитані слідчим суддею в порядку ст.225 КПК України, ці їхні покази були досліджені судом.
Так, свідок ОСОБА_7 , в ході допиту слідчим суддею повідомив, що разом з другом ОСОБА_14 вирішив незаконно перетнути кордон. Мати друга ОСОБА_15 знайшла осіб за кордоном, які повідомили, що можуть допомогти в цьому. Разом з батьком поїхали до Чернівців, де на вокзалі зустрівся з ОСОБА_15 та його мамою. Після чого поїхали до готелю де також був бар та автомийка. Будучі всі разом в готелі, мама ОСОБА_15 сказала, що має приїхати хтось хто має відвести їх до кордону. Через деякий час приїхав незнайомий хлопець, він з ОСОБА_15 пішли з ним поговорити, проте без батьків. Хлопець показав на телефоні куди вони мають прямувати, карту показав, напрямок руху, тощо. Після того вони сіли в автомобіль Опель сірого кольору, в якому перебував також і водій. Далі поїхали в сторону кордону, потім зупинились вийшли з машини разом з тим хлопцем, певний час йшли пішки, потім їх наздогнав вищевказаний автомобіль вони сіли у нього та поїхали далі. Доїхавши до певного місця, вийшли з машини і хлопець показав напрямок до кордону, куди він з ОСОБА_15 і попрямували. Під час руху побачили автомобіль прикордонників, сховались потім пішли далі, а через деякий час їх затримали. Повідомив, що незнайомий хлопець дав ОСОБА_17 кусачки. Про гроші з даним хлопцем вони розмову не вили, йому жодних коштів не давали. Чи батько комусь платили кошти за їх перетин кордону йому не відомо.
Свідок ОСОБА_6 , в ході допиту слідчим суддею повідомив суду, що його мати ОСОБА_18 приїхала з за кордону та повідомила, що вона має знайомих які можуть допомогти йому виїхати за кордон, проте для цього треба поїхати в Чернівці. В Чернівцях вони зустрілись з своїм другом ОСОБА_7 , який був з батьком, і також мав намір перетнути кордон. Разом вони поїхали до готелю. Там до них приїхав незнайомий хлопець, показував їм якісь фото карт місцевості, пояснював що вони мають оминути, тобто як дійти до кордону. Потім вони направились в сторону кордону, якійсь проміжок пройшли пішки. Вказаний хлопець дав йому кусачки і сказав, що це сувенір, а для чого їх йому дав йому невідомо. Потім їх залишили з ОСОБА_19 , вони пішли разом в сторону кордону де їх затримали. Хлопцеві вони жодних коштів не давали і розмови з ним про це не було. Чи платили батьки комусь кошти за їх перетин кодону йому не відомо.
Свідок ОСОБА_18 , в ході допиту слідчим суддею повідомила, що вона є мамою ОСОБА_6 . Через інтернет знайшла інформацію про людей, які можуть допомогти сину перетнути кордон. Написала, їй скинули чат-бот. З нею зв'язались, повідомили куди треба їхати, при цьому гроші необхідно було передати вже після перетину сином кордону, проте щодо конкретних сум не йшлося, а вона розраховувала приблизно, що це буде коштувати десь біля 7000 Євро. Потім з сином приїхали в Чернівці, там зустріли ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , які також мали намір перетнути кордон. Поїхали разом в готель, який скинули в чат-бот, там було декілька варіантів, проте в якій додзвонились в той поїхали. Потім в чат-боті написали, що приїде машина. Далі приїхала машина, хто був в машині вона не бачила. Син разом з ОСОБА_19 декілька хвилин розмовляли в машині, а потім поїхали в напрямку кордону. Пізніше вже вночі син передзвонив та повідомив, що вони ховаються від прикордонників, а потім повідомив, що спроба перетину була невдалою.
Свідок ОСОБА_13 , в ході допиту слідчим суддею повідомив, що він батько ОСОБА_7 . Вказав, що закордоном знайшов особу, яка обіцяла допомогти переправити сина через кордон. Напряму з даною особою він не спілкувався. Їм повідомили що на ранок 25.05.2025 року їм треба приїхати в Чернівці, де по приїзду вони зустрілись з своїми знайомими ОСОБА_12 та її сином ОСОБА_6 , який також мав намір незаконно перетнути кордон. Була домовленість, що оплата за незаконний перетин відбудеться вже після перетину кордону, і сума буде десь 7000 Євро. Потім всі разом поїхали до готелю де їм сказали чекати, а потім їм повідомили, що буде автомобіль і хлопцям треба сісти в машину. Приблизно в 20 годині приїхала машина, хлопці сіли в машину і поїхали. Певний час вони не дзвонили, потім видзвонились та повідомили, що ховаються від прикордонників, а потім повідомили, що їх затримали.
Крім визнання вини обвинуваченим, показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вина ОСОБА_4 підтверджується, в тому числі, дослідженими письмовими доказами, які визнані судом належними та допустимими, а саме:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження № 12025262020001831, згідно яких відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, внесені уповноваженою особою до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 травня 2025 року;
- повідомленням від 31 Прикордонного загону про виявлення кримінального правопорушення від 26 травня 2025 року, згідно якого військовослужбовцями НОМЕР_2 Прикордонного загону виявлено громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повідомили, що невстановлені особи організували їх незаконний перетин державного кордон України, за грошову винагороду по 6000 Євро з кожного;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2025 року та таблиці ілюстрацій до нього, в ході якого свідок ОСОБА_7 впізнав ОСОБА_4 , як особу яка провела його інструктаж щодо незаконного перетину кордону, а також здійснював їх супровід та показала напрям до лінії державного кордону;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.05.2025 року з свідком ОСОБА_7 та фото таблиці ілюстрацій до нього, відповідно до якого свідок показав звідки його забрав обвинувачений, напрямок руху, місце висадки та затримання;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.05.2025 року та таблиці ілюстрацій до нього, в ході якого свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_4 , як особу яка провела його інструктаж щодо незаконного перетину кордону, а також здійснював їх супровід та показала напрям до лінії державного кордону;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.05.2025 року з свідком ОСОБА_6 та фото таблиці ілюстрацій до нього, відповідно до якого свідок показав звідки його забрав обвинувачений, напрямок руху, місце висадки та затримання;
- протоколами огляду мобільних телефонів: свідка ОСОБА_7 , я кому виявлено чат з абонентом, який повідомляє йому номер гарячої лінії посольства України в Румунії; обвинуваченого ОСОБА_4 в якому виявлено фото-відеофайли та знімки екрану телефону, на яких зображений маршрут руху до державного кордону на напрямку 827 прикордонного знаку;
- протоколом проведення слідчого експерименту з обвинуваченим ОСОБА_4 від 30.05.2025 року з фото таблицею ілюстрацій до нього в ході якого останній показав місце звідки забрав ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх маршрут руху, місця висадки.
Сторона обвинувачення на підставі показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , вищевказаних письмових доказів ставить у вину ОСОБА_4 вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, за кваліфікуючими ознаками: вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
Суд, вирішуючи питання, що входить до його компетенції, як то: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення, діє в рамках пред'явленого обвинувачення.
Втіленням принципу справедливості судового розгляду є покладення тягаря доведення вини на сторону публічного обвинувачення. Суд може тільки надати оцінку тим обставинам, які викладені в обвинувальному акті і пересвідчитись, що вони підтверджуються належними, і допустимими доказами таким чином, щоб переконати навіть незацікавлену сторонню особу в тому, що обвинуваченим був вчинений зазначений злочин.
Оцінюючи склад злочину, суд враховує таке.
Так, безпосереднім об'єктом злочину є - встановлений порядок перетинання державного кордону України.
З об'єктивної сторони злочин характеризується вчиненням таких діянь: 1) незаконне переправлення осіб через державний кордон України; 2) організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 3) керівництво незаконним переправленням осіб через державний кордон України; 4) сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод.
Переправлення через державний кордон України - це дії, спрямовані на переведення, перевезення тощо осіб через умовну лінію, яка визначає межі території України. При цьому всі дії організатора, керівника такого переправлення або особи, яка сприяє йому, можуть бути повністю виконані ще до того, як особи, яких вони переправляють через державний кордон України, перетнули його.
Незаконним переправленням через державний кордон України є у випадках, коли особи переправляються через державний кордон України:
1) будь-яким способом поза відповідними пунктами пропуску;
2) у пунктах пропуску, але без відповідних документів;
3) у пунктах пропуску, але за документами, які містять недостовірні відомості про особу;
4) у пунктах пропуску, але без дозволу відповідних органів влади.
Такі дії можуть бути вчинені у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності.
Із суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом.
Сприяння, вказівки та надання засобів у незаконному переправлення осіб через державний кордон України, які полягали у фактичному здійсненні перевезення обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від готелю ближче до кордону, демонстрації скріншотів з маршрутом руху до кордону, вказівки та поради щодо напрямку до кордону, надання засобів, у виді кусачок, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, яке полягало у фактичній домовленості обвинуваченого з невстановленою особою щодо перевезення осіб до кордону, в ході якого обвинувачений розумів, що він фактично скоює злочин, щодо кількох осіб, яке інкримінується обвинуваченому доведена дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показами свідків.
Покази свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були допитані слідчим суддею та було досліджені судом, узгоджуються з показами обвинуваченого ОСОБА_4 , матеріалами кримінального провадження, наданими стороною обвинувачення, що були досліджені в ході судового розгляду, а відтак суд не має підстав не довіряти цим показам.
Однак, такі покази, як і інші досліджені у ході судового слідства матеріали кримінального провадження жодним чином не підтверджують наявність в діях ОСОБА_4 корисливого мотиву від сприяння переправлення особи через державний кордон України, оскільки не доводять отримання самими обвинуваченими будь-яких коштів, матеріальних благ або іншої користі за вчинення протиправних дій, або очікування отримання ним матеріальних благ або користі у майбутньому.
Відповідно до обвинувального акту, корисливий мотив полягав у тому, шо ОСОБА_4 усвідомлював, що оплата його незаконних послуг має відбутися після незаконного перетину кордону ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Разом з тим, обвинувачений ОСОБА_4 категорично заперечував намір отримання будь-якої користі за вчинене, а наполягав, що тільки виконував прохання друга.
При цьому, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, а саме показів свідків, письмових доказів, матеріалів НС(Р)Д, тощо, що обвинувачений ОСОБА_4 отримав або мав отримати за свої послуги грошові кошти, іншу вигоду або користь.
Допитані слідчим суддею свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 чітко вказували на те, що з обвинуваченим жодних розмов про оплату не було, а стороною обвинувачення не надано доказів, що такі інші невстановлені особи мали оплатити обвинуваченому його послуги.
Суд наголошує, що вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви трактуються на користь обвинуваченого.
Частиною 3 статті 370 КПК України та частиною 1 статті 94 КПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження.
Приписами статті 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі 366/3050/16-к.
Згідно ч.2 та ч.4 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до роз'яснень, наданих у пункті 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990, всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.
Отже, суд вважає, що така кваліфікуюча ознака в діях обвинуваченого ОСОБА_4 , як «вчинення злочину з корисливих мотивів» не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні, у зв'язку з чим дії обвинуваченого слід перекваліфікувати із ч.3 на ч.2 ст.332 КК України.
Принцип змагальності є наскрізним, і він не вичерпується реалізацією положень ст.290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду, саме суд, у ході розгляду справи під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує безпосереднє дотримання принципу змагальності (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №13-43кс19).
Відповідно до ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На підставі викладеного, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом сприяння їх вчиненню порадами, вказівками наданні засобів, за кваліфікуючими ознаками: вчинені, за попередньою змовою групою осіб, щодо кількох осіб передбаченого ч.2 ст.332 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена поза розумним сумнівом, і саме така кваліфікація дій обвинуваченого є правильною.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Обставинами які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Вирішуючи питання про розмір і вид покарання, яке слід призначити обвинуваченому ОСОБА_4 і встановлюючи ступінь його вини у вчиненому злочині, суд дає оцінку не тільки окремому вчинку обвинуваченого, а також і його особистості, наскільки вона проявилася у його злочинних діях, наскільки він має нахил до скоєння правопорушень, мотиви скоєння злочину.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 має повних 20 років, не одружений, дітей не має. До кримінальної відповідальності притягується вперше, а також відсутні відомості про притягнення його до адміністративної відповідальності. Проживає з батьками, має молодшого брата. Батько є учасником бойових дій та брав участь у захисті України від російської агресії після повномасштабного вторгнення, на даний час звільнений з лав ЗСУ. Обвинувачений за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
З огляду на особистість обвинуваченого який знаходиться у досить молодому віці, злочин вчинив коли йому було повних 19 років, майже не бачив розумного дорослого життя суд вважає, що він не є особою суспільно небезпечною, яка здатна на системне вчинення кримінальних правопорушень. При цьому суд бере до уваги обставини скоєного злочину обвинуваченим, а саме його безпосередні дії та роль у вчиненні злочину, які виразилися у здійснення перевезення осіб з одного місця до іншого, допомоги оминути блок пост та наданні засобів у виді кусачок.
Проте очевидно, що обвинувачений не в повній мірі усвідомлюючи суспільну небезпеку скоєного ним злочину, а саме те, що безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини з охорони суверенітету України, цілісності й недоторканності її кордонів, що є надзвичайно актуально в умовах війни. І саме нерозуміння обвинуваченим цих обставин в поєднанні з відсутністю життєвого досвіду для критичного оцінювання ситуації в яку він був втягнутий, бажання допомогти не розуміючи в повній мірі наслідків такої допомоги, і привело обвинуваченого до вчинення даного кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, виходячи з принципів: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що виправлення такого обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства і відбування покарання, оскільки таке покарання за даних обставин справи були б надмірно суворим, а обвинуваченому слід призначити мінімальне покарання в межах санкції ч.2 ст.332 КК України, у виді позбавлення волі, з позбавленням права займатись певною діяльністю на визначений строк, із застосуванням положень ст.75 КК України оскільки його виправлення можливе без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі з випробувальним терміном, на протязі якого обвинувачений буде перебувати під певним контролем держави та знаходитись у стані певного остраху за будь-які наступні життєві події. Поведінка такої піднаглядної людини, повинна бути більш виваженою, більш стриманою, більш контрольованою ніж звичайної людини, оскільки навіть незначне правопорушення може призвести особу до заміни покарання на реальне його відбуття.
Призначаючи покарання з випробуванням, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 76 КК і покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 ряд обов'язків.
Крім цього, суд позитивно оцінює проявлену громадянську позицію, яка проявилася у наданні згоди на перерахунок грошових коштів у розмірі 80 000 гривень на потреби Збройних Сил України матір'ю обвинуваченого ОСОБА_22 , що вона підтвердила в судовому засіданні.
Проте в даному випадку, з огляду на характер пом'якшуючих обставин, даних про особу обвинуваченого, його роль у вчиненні даного злочину, підстав для застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_4 суд не знаходить.
Призначення вказаного покарання, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам правопорушення, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Враховуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 , суд не вбачає підстав для зміни їм раніше обраного запобіжного заходу у вигляді застави.
Процесуальні витрати відсутні, питання про речові докази вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 377 КПК України суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.332 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаної із наданням логістичних послуг з перевезення пасажирів у прикордонних районах та прикордонних зонах України строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , від відбування основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки та покладенням на нього відповідно до ст.76 КК України ряду обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили, запобіжний захід у виді застави відносно ОСОБА_4 , обраний ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29.05.2025 року - залишити в силі.
Покласти на ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили наступні обов'язки:
- не відлучатись за межі Чернівецької області без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- з'явитися за першою вимогою до прокурора чи суду.
Після набрання вироку законної сили, частину застави в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, внесену 29.05.2025 року ОСОБА_22 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 29.05.2025 року, номер квитанції 9380-1487-9739-4929, звернути в дохід держави, шляхом перерахування Національному банку України на потреби ЗСУ для цілей оборони України з наступними реквізитами:
МФО 300001
Рахунок № UA843000010000000047330992708
Код ЄДРПОУ 00032106
Отримувач: Національний банк України
Призначення: допомога ЗСУ.
Частину застави в розмірі 40 000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, внесену 29.05.2025 року ОСОБА_22 за ОСОБА_4 на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Чернівецькій області, код 26311401, Державна казначейська служба м. Київ, рахунок №UA548201720355279001000008745, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки від 29.05.2025 року, номер квитанції 9380-1487-9739-4929, повернути ОСОБА_22 .
Речові докази: мобільний телефон марки «Iphone 11» з номером НОМЕР_3 , мобільний телефон марки «Iphone 11» з номером НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Iphone 12 Рго» з номером НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «Iphone 11» з номером НОМЕР_6 , мобільний телефон марки «Iphone 14 Рrо» з номером НОМЕР_7 - залишити власникам ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_24 .
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
На вирок може бути подана апеляція до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.