05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 211/447/23
провадження № 61-14467св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Трохимчиком Олегом Івановичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Бондар Я. М.,
Короткий зміст позовних вимог
19 січня 2023 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно наказу від 19 травня 2011 року № НОК - 536/ОС ОСОБА_1 призначений на посаду начальника станції «Кривий Ріг Головний» відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця». ДП «Придніпровська залізниця» було реорганізовано шляхом злиття з АТ «Українська залізниця». АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» протягом 2016-2017 років здійснювала перевезення продукції ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у власних вагонах з додатковим обладнанням (знімним дахом) та після вивантаження повертала їх у порожньому стані відповідачеві.
Провізна плата за перевезення порожніх вагонів нараховувалась відповідно до п. 24.1 Розділу ІІ «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317. Відповідно до зазначеного пункту при перевезенні порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням, яке не входить до тари вагону, крім нарахованої за тарифною схемою 14 Розділу IV «Ставки плати за перевезення» плати за перевезення власного (орендованого) вагона, стягувалась додаткова плата, яка нараховувалась за тарифною схемою 1 цього розділу (базова ставка за 1 т. при завантаженні вагона понад 72,5 т.) множенням ставки за 1 тону на розрахункову масу обладнання. Якщо додаткове обладнання негабаритне, то плата за нього збільшувалась на 20 %. Пунктом 4.6 Розділу П «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів передбачено, що для розрахунку плати за перевезення в окремому вагоні додаткового обладнання (перевізних пристосувань), які не включені до маси тари вагона, у тому числі багаторазових засобів пакетування, що належать відправникам і одержувачам, приймається маса, визначена за табл. 1 цього пункту на підставі округленої до повних тон маси цього обладнання (перевізних пристосувань). Відповідно до цієї таблиці розрахункова маса обладнання універсального вагону до 12 т. визначається як 10 т. Наказом Міністерства інфраструктури України № 161 від 26 квітня 2016 року до Збірника тарифів було внесені зміни, п. 24.1 Розділу П «Правила застосування тарифів» було викладено в новій редакції, відповідно до якої попередній порядок нарахування провізної плати зберігався тільки у випадках при перевезенні порожніх вагонів перевізника з додатковим обладнанням.
Таким чином, нарахування плати за перевезення порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням мало здійснюватися за тарифною схемою 1 Розділу П «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів.
Разом з тим, 22 квітня 2016 року між ПАТ «Укрзалізниця» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» укладено договір № НЗ-1-18/89 на перевезення вантажів на особливих умовах. Цим договором було передбачено, що при перевезенні порожніх вагонів із знімним обладнанням (знімним дахом) тариф має нараховуватись відповідно до п. 24.1 Розділу П «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів. Строк дії договору закінчився 31 грудня 2016 року, отже з 01 січня 2017 року плата за перевезення порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням мала нараховуватись за тарифною схемою 1 Розділу П «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів, як за перевезення вантажу масою 10 т.
У січні-травні 2017 року на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» прибували порожні вагони з додатковим обладнанням (знімним дахом), що повертались на його адресу після вивантаження. Незважаючи на зміни, внесені в Збірник тарифів та закінчення строку дії договору № НЗ-1-18/89 від 22 квітня 2016 року на перевезення вантажів на особливих умовах, нарахування та стягнення провізної плати здійснювалось у порядку, передбаченому п. 24.1 Розділу П «Правила застосування тарифів».
Разом плата за перевезення 1 порожнього вагона з додатковим обладнанням (знімним дахом) стягувалась у розмірі: 2 024,00 + 70,00 = 2 094,00 (грн).
Разом з тим, правильний розрахунок має бути наступним: плата за перевезення 1 порожнього власного (орендованого) вагона з додатковим обладнанням (знімним дахом): 292,00 * 1,842 = 4 222,00 грн, де 292,00 - базова ставка тарифу за схемою 1 Розділу IV «Ставки плати за перевезення» за перевезення 10 т. вантажу в універсальному власному або орендованому вагоні на відстань перевезення 244 км; 1,842 - коефіцієнт, що застосовується до тарифів. Таким чином, недобір провізної плати за перевезення одного власного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) від ст. Миколаїв-вантажний Одеської залізниці до ст. Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці становить: 4 222,00 грн ? 2 094,00 грн = 2 128,00 грн (без ПДВ).
Аналогічно недобір провізної плати за перевезення одного власного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) від станції Одеса-порт Одеської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці становить: 5 999,00 грн - 3 316,80 грн = 2 682,20 грн (без ПДВ).
Недобір провізної плати за перевезення одного власного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) від станції Апостолове Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці стосовно одного вагону становить: 2 080,00 - 607,80 = 1 472,20 (грн) (без ПДВ).
Недобір провізної плати за перевезення одного власного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) станції Херсон Одеської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці становить: 4 614,00 грн - 2 368,40 грн = 2 245,60 грн (без ПДВ).
Недобір провізної плати за перевезення одного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) від ст. Шмакове до ст. Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці стосовно одного вагону становить: 1 271,00 грн - 210,90 грн = 1 060,10 (грн) (без ПДВ).
Недобір провізної плати за перевезення одного порожнього власного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) від ст. П'ятихатки Придніпровської залізниці до ст. Кривий Ріг-Головний Придніпровської становить: 2 437,00 - 784,60 = 1 652,40 (грн) (без ПДВ).
Недобір провізної плати за перевезення одного порожнього власного універсального вагону з додатковим обладнанням (знімним дахом) від ст. Верховцеве Придніпровської залізниці до ст. Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці становить: 2 796,00 - 961,40 = 1 834,60 (грн) (без ПДВ).
На виконання розпорядження від 07 липня 2017 року N.H3-1-16/236 регіональної філії «Придніпровська залізниця» проведена перевірка плати за перевезення власних вагонів зі знімним обладнанням по станції «Кривий Ріг- Головний» на адресу ПАТ «АреелорМіттал Кривий Ріг». Перевіркою встановлено, що оплата за перевезення порожніх власних вагонів зі знімним обладнанням (дахом) розраховувались за тарифною схемою і 4.1.При перевезені даних вагонів необхідно застосовувати тарифну схему 1 із застосуванням коефіцієнту 1,842 для вантажу класу 2 (обладнання знімне 693176). В ході перевірки перевірено 3548 вагонів, загальний недобір склав 7 857 535,20 грн. За результатами перевірки складно акт від 03 серпня 2017 року.
ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді начальника станції «Кривий Ріг-Головний» структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровської залізниці» АТ «Укрзалізниця», постійно здійснював та здійснює функції, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції у юридичній особі, у статутному фонді якої частка держави становить 100 відсотків, тобто відповідно до частини 3 статті 18 КК України є службовою особою. ОСОБА_1 в період з 01 січня 2017 року по 31 травня 2017 року, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, в порушення п. 2.11, 2.23, 2.25 Посадової інструкції начальника станції «Кривий Ріг - Головний», вимог розділу II «Правил застосування тарифів» Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317, а також інших наведених нормативних актів, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, не вжив заходів щодо контролю за правильністю та своєчасністю стягненням належних залізниці платежів в частині здійснення добору під час розрахунку плати за перевезення вагонів із знімним обладнанням, з урахуванням вимог Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (зі змінами та доповненнями), та у відповідності до роз'яснень щодо нарахування плати за перевезення порожніх власних вагонів, обладнаних знімним дахом від 28 квітня 2017 року № ЦМ-13/774, що призвело до неправильного розрахунку плати за перевезення вагонів із знімним обладнанням, наслідком якого став недобір та недоотримання належних AT «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» платежів на загальну суму 7 504 117,30 грн (без урахування ПДВ) та заподіяння майнової шкоди на вказану суму.
Таким чином, ОСОБА_1 спричинив AT «Укрзалізниця» в особі регіональної філії Придніпровська залізниця» майнової шкоди на загальну суму 9 041 345,40 грн з ПДВ. Вказані порушення з боку ОСОБА_1 кваліфіковані органами досудового розслідування кваліфіковані як кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 367 КК України, розслідування якого здійснювалось в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120200402300001614 від 05 жовтня 2020 року.
08 липня 2021 року слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні цього кримінального правопорушення. За наслідками розгляду обвинувального акту в суді відповідно ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2022 року у справі № 211/5822/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
За приписами 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. У пункті 3 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у, зокрема, у випадку якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Враховуючи те, що шкоди завдано діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 , які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, він несе повну відповідальність за збитки завданні позивачу в межах прямої дійсної шкоди, а саме у розмірі 9 041 345,40 грн.
AT «Укрзалізниця» скористалось своїм правом та пред'явило цивільний позов до ОСОБА_1 в рамках розгляду кримінального провадження, однак відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2022 року у справі № 211/5822/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а цивільний позов AT «Укрзалізниця» до нього залишений без розгляду.
Розрахунок розміру шкоди, завданої ОСОБА_1 , наведений у висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 04-21 та підтверджується матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 120200402300001614 від 16 червня 2021 року та становить 7 504 117,30 грн. У висновку експерта представниками позивача виявлені деякі неточності та граматичні помилки, тому позивач вважає, що сума становить 9 041 345,40 грн (з ПДВ).
AT «Укрзалізниця» просило суд стягнути з відповідача на користь АТ «Укрзалізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» кошти в сумі 9 041 345,40 грн як відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушення ним посадових обов'язків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року у задоволенні позову АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди завданої кримінальним правопорушенням відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що АТ «Укрзалізниця» пред'явило цивільний позов до відповідача в рамках розгляду обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120200402300001614 від 05 жовтня 2020 року. Відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2022 року у справі № 211/5822/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а цивільний позов АТ «Укрзалізниця» до нього залишений без розгляду. У першому цивільному позові до відповідача від 27 липня 2021 року АТ «Укрзалізниця» посилалася на лист Криворізької центральної окружної прокуратури від 13 липня 2021 № 04/59-3326ВИХ-21, саме відповідно до якого й стало відомо про нанесений збиток у зв'язку із неправильним розрахунком плати за перевезення вагонів із зміним дахом на адресу ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг», що й послугувало подачею саме в цей час цивільного позову.
Відповідно до частини сьомої статті 128 КПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства. Тобто в такому випадку позовна заява буде розглядатися виключно за правилами, встановленими цивільним законодавством. Однак, як зазначає сам позивач, про завдану майнову шкоду АТ «Укрзалізниця» стало відомо ще в ході проведення перевірки плати за перевезення власних вагонів зі знімним обладнанням по станції «Кривий-Ріг - Головний» на адресу ПАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг» відповідно до розпорядження від 07 липня 2017 року № НЗ-1-16/236 регіональної філії «Придніпровська залізниця», після чого був складений акт від 03 серпня 2017 року. Сама ж претензійна робота була розпочата ще 23 червня 2017 року. Отже навіть на момент подачі цивільного позову в межах кримінального провадження № 120200402300001614 позовна давність відповідно до цивільного законодавства вже спливла.
У частині другій статті 265 ЦК України визначені спеціальні правила про перебіг позовної давності у разі залишення позову, який був пред'явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, яким законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства, визначаючи, що якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується на шість місяців. Проте, враховуючи той факт, що на момент пред'явлення цивільного позову у кримінальному судочинстві вже сплив строк подачі позовної заяви, то й подальші строки подачі позовної заяви вже сплили. Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність судових рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача.
Якщо стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму). Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17.
Відтак у задоволенні позову слід відмовити за пропуском позовної давності.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Українська залізниця» майнову шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, в сумі 7 504 114,30 грн.
Стягнено з ОСОБА_1 на користь держави витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 281 411,88 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 08 липня 2021 року слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 120200402300001614 від 05 жовтня 2020 року. З огляду на те, що перебіг позовної давності для позивача розпочався з липня 2021 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, а також, з урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у січні 2023 року, позовна давність за вимогами про відшкодування шкоди не пропущена.
Висновки суду першої інстанції про те, що АТ «Укрзалізниця» довідався про порушення свого права у серпні 2017 року після складання відповідного акту, і вже на момент пред'явлення цивільного позову в межах кримінального провадження сплив строк подачі позовної заяви, є безпідставними. Відповідно Акту від 03 серпня 2017 року, на який суд першої інстанції послався як на підтвердження того факту, що позивач саме з цього часу довідався про порушення його прав, перевіркою встановлено лише загальний недобір плати за перевезення порожніх власних вагонів зі знімним обладнанням (дахом), який склав 7 857 535,20 грн (з ПДВ 9 429 042,24 грн) (а. с. 49, т. 1). Оскільки винна особа не визначена, тому з цього часу АТ «Укрзалізниця» ще не набула права вимоги до ОСОБА_1 з приводу спричиненої шкоди.
Відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, має свої особливості, які полягають в тому, що згідно зі статтею 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні може бути пред'явлено не до будь-якої особи, а виключно до підозрюваного чи обвинуваченого, що в свою чергу вказує на початок перебігу в такому випадку позовної давності саме з моменту повідомлення особі про підозру, тобто коли особа визначена слідчим як така, у відношенні якої достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення (стаття 276 КПК України). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 452/435/17, від 21 січня 2020 року у справі № 369/1850/18.
З огляду на вказане суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про сплив строків подачі позовної заяви АТ «Укрзалізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та про залишення без задоволення позовних вимог з цих підстав.
Відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2024 року у справі № 211/5822/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12020040230001614 відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 367 КК України закрито. Цивільний позов АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду, роз'яснено право позивача звернутися з позовом до суду в порядку цивільного судочинства. З тексту вказаної ухвали вбачається, що ОСОБА_1 , будучи службовою особою юридичної особи, у статутному фонді якої частка держави становить 100 відсотків, неналежно виконуючи свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них, чим спричинив АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» майнової шкоди на загальну суму 7 504 117,30 грн, що складає 9380 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, встановлених діючим законодавством України на час скоєння злочину, та згідно пункту 4 примітки до статті 364 КК України вважається тяжкими наслідками. (а. с. 52-55, т. 1).
При цьому, кримінальне провадження закрито за клопотанням ОСОБА_1 та за його згодою у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності згідно статті 49 КК України. Звільнення від кримінальної відповідальності в контексті розглядуваного правового інституту не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Згідно висновку експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 04-21 по матеріалам досудового розслідування кримінального правопорушення за № 12020040230001614 від 16 червня 2021 року висновки акту перевірки плати за перевезення власних вагонів зі змінним обладнанням по станції Кривий Ріг Головний на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 03 серпня 2017 року в частині недобору, здійсненого під час розрахування плати за перевезення вагонів із знімним обладнанням, з урахуванням Збірника тарифів а перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (зі змінами та доповненнями), та у відповідності до роз'яснень щодо нарахування плати за перевезення порожніх власних вагонів обладнаних знімним дахом від 28 квітня 2017 року № ЦМ-13/774, документально підтверджується у розмірі 7 504 117,30 грн без урахування ПДВ (а. с. 56-65).
Таким чином, ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення спричинив АТ «Укрзалізниця» матеріальні збитки в сумі 7 504 117,30 грн, які підлягають відшкодуванню.
Аргументи учасників справи
30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрзалізниця» майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 7 504 114,30 грн та стягнення з ОСОБА_1 на користь держави витрат зі сплати судового збору за подання позивачем позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 281 411,88 грн; рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2024 року змінити в мотивувальній частині відмови у задоволенні позову з посиланням на статтю 233 КЗпП замість статті 257 ЦК України; вирішити питання розподілу судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом було проігноровано обставини, встановлені судом першої інстанції, що призвело до неправильних висновків та помилкового скасування законного рішення районного суду, зокрема:
у зв'язку з відсутністю будь-яких роз'яснень від служби комерційного господарства Придніпровської залізниці та департаменту комерційного господарства АТ «Укрзалізниця» плата, про недоотримання якої стверджує позивач, нараховувалась відповідно до п. 24.1 Розділу II «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів, тому що після закінчення умов договору НЗ-1-18/89 виникли питання щодо нарахування платежів. Враховуючи те, що незавантажені вагони знімним обладнанням (дах вагонів), а обладнання було встановлено на вагоні, мав бути вказаний код вантажу 693161. А якщо напіввагони з дахом, що є знімним обладнанням, - треба вказувати код 693176. У тому та іншому випадках найменування вантажу «дах напіввагонів» відсутнє. Тому АТ «Укрзалізниця» мала роз'яснити всім регіональним філіям і станціям, який код вантажу необхідно вказувати в документі. У Збірнику тарифів в пункті 24.1 і в пункті 4.6 застосовується термін «додаткове обладнання», в розділі 1 Загальні положення приведено терміни щодо визначення термінів, які вживаються у такому значенні: «Додаткове обладнання - спеціальні пристрої (знімне та невідокремлюване обладнання), призначене для завантаження і кріплення вантажів (турнікети, стойки, касети, призми, піраміди тощо»), а спеціальні напіввагони зі знімним дахом і розвантажувальними бункерами призначені для перевезення вантажів, що потребують захисту від атмосферних опадів, чи для забезпечення додаткової схоронності вантажу. Тобто, через неузгодженість (неточність) нормативних документів виникло непорозуміння чи є напіввагони, обладнані дахом, вагонами з додатковим обладнанням, чи дах - це тара вагона;
всі нововведення та особливості трактування нормативних документів на залізницях України роз'яснюються та вводяться в дію окремими листами та телеграфними вказівками керівництва AT «Укрзалізниця», але станом на 01 січня 2017 року та по 30 травень 2017 року будь-які роз'яснення від AT «Укрзалізниця», служби комерційного господарства Придніпровської залізниці були відсутні;
після численних запитів про порядок нарахування платежів за перевезення вагонів зі знімним дахом від керівництва станції «Кривий Ріг-Головний» і керівництва інших станцій Криворізької дирекції до комерційного відділу Дирекції та комерційної служби Придніпровської залізниці лише 30 травня 2017 року було направлено роз'яснення стосовно нарахування плати за перевезення вагонів, обладнаних знімним дахом. Тобто ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника станції «Кривий Ріг - Головний», не міг знати як потрібно трактувати нормативні акти щодо нарахування плати за перевезення вагонів, обладнаних знімним дахом за відсутності роз'яснення від AT «Укрзалізниця», регіональної філії «Придніпровська залізниця»;
тільки 30 травня 2017 року виконуючим обов'язки начальника служби комерційної роботи і маркетингу регіональної філії «Придніпровська залізниця» ОСОБА_2 всім начальникам комерційних відділів та начальникам вантажних станцій регіональної філії було направлено роз'яснювальну телеграму від 30 травня 2017 року № 2263 щодо порядку розрахунку плати за перевезення вагонів зі знімним дахом (міститься в матеріалах справи), який і був виконаний працівниками станції Кривий Ріг-Головний. З часу отримання телеграми № 2263 від 30 травня 2017 року нарахування платежів проводилось згідно пункту 4.6 розділу II Збірника тарифів за перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги;
в акті перевірки від 03 серпня 2017 року вказана сума 7,5 млн (за січень, лютий, березень, квітень і травень 2017 року). Разом з тим, апеляційним судом не було враховано, що згідно матеріалів справи, яка розглядалася Дніпропетровським апеляційним господарським судом (постанова від 08 листопада 2017 року у справі № 904/7036/17), за позовом AT «Укрзалізниця» до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення з відповідача 1 699 590,60 грн недоборів провізної плати за залізничні перевезення за січень 2017 року (копія постанови міститься в матеріалах справи), суд постановив залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області, яким з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь AT «Укрзалізниця» було стягнуто недобір провізної плати за залізничні перевезення за січень 2017 року в сумі 1 699 590,60 грн. Обставини згаданого спору свідчать про те, що сума недобору провізної плати за перевезення власних універсальних вагонів з додатковим обладнанням, яка вказана у позові, не відповідає дійсності, адже вже була компенсована AT «Укрзалізниця» в іншій судовій справі.
Оскільки при звільненні від кримінальної відповідальності вирок не ухвалюється, а питання вирішується шляхом постановлення у судовому засіданні ухвали про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених зазначеними вимогами закону, тому винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому дій в ухвалі суду не встановлювалася.
Апеляційним судом, на відміну від суду першої інстанції, застосовано загальні норми права і проігноровано спеціальні норми, які мали бути застосовані до спірних відносин, зважаючи на наявність трудових відносин між позивачем та відповідачем. Суд першої інстанції правильно зробив висновок про дату початку відліку позовної давності - з дати «Акту від 03 серпня 2017 року». КЗпП передбачено спеціальний строк (частина третя статті 233) для звернення роботодавця з позовною заявою до суду з позовними вимогами про стягнення з працівника майнової шкоди, заподіяної підприємству - один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. В цій ситуації наявний і спеціальний суб'єкт відповідальності «працівник» та спеціальний строк «один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди». Тобто, у питаннях трудових правовідносин застосуванню підлягають саме спеціальні норми трудового права, які регулюють саме трудові правовідносини, а не загальні норми ЦК України. Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. При вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, завданої діями працівника, суди повинні перевіряти, чи додержався власник або уповноважений ним орган установленого статтею 233 КЗпП України річного строку з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення до суду з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди спід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, під час ревізії або перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акту або висновку.
AT «Укрзалізниця» не подавало клопотання про поновлення строку за частиною другою статті 233 КЗпП України і не надавало суду доказів існування (наявності) поважних причин пропуску указаного строку. Тому AT «Укрзалізниця» пропущений строк в один рік з дати «Акту від 03 серпня 2017 року», яким було встановлено факт заподіяння збитків, для звернення до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди з ОСОБА_1 . Ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межах КК України не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Отже, за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності доказів доведеного факту завдання шкоди.
Посилання апеляційного суду на судову практику у справі № 452/435/17 та № 369/1850/18 є помилковими, оскільки вони стосуються не завдання майнової шкоди винними діями «працівника» як спеціального суб'єкта відповідальності перед роботодавцем, а стосується завдання майнової шкоди третіми особами внаслідок кримінальних правопорушень. Ця ґрунтована відмінність між цими справами унеможливлює посилання та використання вказаних висновків.
Апеляційний суд дійшов до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин норми права (стаття 1166 ЦК України), яка не може бути застосована, у зв'язку з наявністю спеціального суб'єкта відповідальності - «працівника». Натомість до спірних правовідносин повинні були бути застосовані статті 130, 134 КЗпП України. Відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року в справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18)9, від 20 січня 2021 року в справі № 583/1942/17 (провадження № 61-15670св19).
Скаржник скористався своїм правом на професійну правничу допомогу та уклав з метою представництва своїх інтересів у справі за цим позовом Договір про надання правової допомоги з Адвокатським об'єднанням «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ІЛЛЯШЕВ ТА ПАРТНЕРИ». Розрахунок судових витрат, які скаржник вже поніс у зв'язку із подачею касаційної скарги та розглядом справи Верховним Судом, складають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі гонорару. Сума судових витрат, яку скаржник очікує понести у зв'язку із розглядом справи у Верховному Суді, орієнтовно може скласти 3 000,00 Євро (що еквівалентно 133 800,00 грн згідно з офіційним курсом НБУ на дату подання касаційної скарги).
У грудні 2024 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Зазначає, що Договір № НЗ-1-18/89 від 22 квітня 2016 року про перевезення вантажів на особливих умовах втратив чинність 31 грудня 2016 року. Відтак, з 01 січня 2017 року плата за перевезення порожніх вагонів з додатковим обладнанням мала нараховуватись за тарифною схемою № 1 Розділу ІІ «Правил застосування тарифів» Збірника тарифів. При розгляді господарських справ щодо нарахування плати за перевезення вантажу, плати за користування вагонами, додаткових зборів судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховуються лише ті нормативні акти, які зареєстровано в Міністерстві юстиції України. В свою чергу, роз'яснювальна телеграма № 2263 від 30 травня 2017 року є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та має лише інформативний характер. Наявність або відсутність роз'яснювальної телеграми жодним чином е спростовувала необхідності дотримання вимог чинного законодавства при нарахуванні належних залізниці платежів за умов відсутності з 01 жовтня 2017 року пролонгованого з контрагентом договору про перевезення вантажів на особливих умовах.
Висновки відповідача щодо пропуску АТ «Укрзалізниця» позовної давності є передчасними. 08 липня 2021 року слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином, початком перебігу позовної давності є 08 липня 2021 року. Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Укрзалізниця» скористалось своїм правом та пред'явило цивільний позов від 27 липня 2021 року до ОСОБА_1 в рамках розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120200402300001614 від 05 жовтня 2020 року. При цьому, відповідно до Акту від 03 серпня 2017 року, на який скаржник посилається в касаційній скарзі як на підтвердження того факту, що позивач саме з цього часу довідався про порушення його прав, перевіркою встановлено лише загальний недобір плати за перевезення порожніх власних вагонів зі знімним обладнанням (дахом). Отже, за умов, коли винна особа не визначена, АТ «Укрзалізниця» ще не набуло права вимоги до ОСОБА_1 з приводу спричиненої шкоди.
Звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинною у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально-караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.
Доводи, які відповідач наводить в касаційній скарзі, спростовуються фактичними обставинами та відповідними документальними доказами, що містяться в матеріалах справи.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2024 року, з урахуванням ухвали Верховного Суду від 05 листопада 2025 року про виправлення описки, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору задоволено; відстрочено ОСОБА_1 сплату частини судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення касаційним судом судового рішення у справі; відкрито касаційне провадження в цій справі; у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України: від 05 червня 2024 року у справі № 713/24/22, від 19 квітня 2023 року у справі № 483/242/20, від 14 грудня 2022 року у справі № 750/10938/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 380/1242/16-ц, від 20 січня 2021 року у справі № 583/1942/17, від 28 березня 2018 року у справі № 132/2083/16, від 07 серпня 2019 року у справі № 366/1618/16, від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц, від 27 квітня 2022 року № 216цс16, від 02 березня 2016 року в справі № 6-1263цс15.
Ухвалою Верховного Суду від 14 жовтня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом сторін відмовлено; справу призначено до судового розгляду.
Рішення суду апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 7 504 114,30 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до наказу від 19 травня 2011 року № НОК - 536/ОС ОСОБА_1 призначений на посаду начальника станції «Кривий Ріг Головний» відокремленого структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця». ДП «Придніпровська залізниця» було реорганізовано шляхом злиття з АТ «Українська залізниця». АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» протягом 2016-2017 років здійснювала перевезення продукції ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у власних вагонах з додатковим обладнанням (знімним дахом) та після вивантаження повертала їх у порожньому стані відповідачеві.
22 квітня 2016 року між АТ «Укрзалізниця» та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було укладено договір № НЗ-1-18/89 на перевезення вантажів на особливих умовах. Цим договором було передбачено, що при перевезенні порожніх вагонів із знімним обладнанням (знімним дахом) тариф має нараховуватись відповідно до п. 24.1 Розділу ІІ «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів. Строк дії договору закінчився 31 грудня 2016 року, отже з 01 січня 2017 року плата за перевезення порожніх власних (орендованих) вагонів з додатковим обладнанням мала нараховуватись за тарифною схемою І Розділу ІІ «Правила застосування тарифів» Збірника тарифів, як за перевезення вантажу масою 10 т.
03 квітня 2017 року службою комерційної роботи Придніпровської залізниці було направлено листа № М ПрЗ-05/372 до Департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця» щодо роз'яснення порядку нарахування платежів, в якому і були викладені спірні питання.
У позові в розділі ІІ Обставини справи приведено розрахунки провізної плати зі станцій Верхівцеве, Шмаково, П'ятихатки, Апостолове.
Акта перевірки від 03 серпня 2017 року складений за результатами перевірки, проведеної на підставі розпорядження від 07 липня 2017року № НЗ-1-16/236. У копії розпорядження від 07 липня 2017 року № НЗ-1-16/236 - про проведення перевірки нарахування плати за перевезення власних вагонів зі знімним обладнанням по станції Кривий Ріг-Головний на адресу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у 5 абзаці йдеться про посилання на протокол від 23 червня 2017 року наради під головуванням першого заступника начальника регіональної філії, згідно з яким направлено листа генеральному директору АТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» П.С. Калону № НЗ-1-09/273 від 23 червня 2017 року про надання дозволу на списання суми 1 344 095,90 грн (без ПДВ) за січень 2017 року за відправками з особового рахунку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тобто вже 23 червня 2017 року було розпочато претензійну роботу щодо необхідності донарахування плати за перевезення власних напіввагонів, обладнаних знімним дахом.
АТ «Укрзалізниця» пред'явило цивільний позов до відповідача в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120200402300001614 від 05 жовтня 2020 року.
Відповідно до ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 08 червня 2022 року у справі № 211/5822/21 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а цивільний позов АТ «Укрзалізниця» до нього залишений без розгляду.
Позиція Верховного Суду
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Згідно з частиною першою статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. Умовами настання матеріальної відповідальності працівника є: 1) порушення працівником покладених на нього трудових обов'язків; 2) нанесення прямої дійсної шкоди; 3) вина в діях або бездіяльності працівника; 4) прямий причинний зв'язок між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.
У пункті 3 частини першої статті 134 КЗпП України передбачено, що відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоду завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Відповідно до статті 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки (стаття 234 КЗпП України).
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства (частини перша, сьома статті 128 КПК України).
Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності. Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (частина друга стаття 265ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі
№ 6-1263цс15, на яку є посилання у касаційній скарзі, зроблено висновок, що:
«строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України. Спірні правовідносини у справі, яка переглядається, регулюються положеннями КЗпП України, статтею 233 якого встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Цей строк застосовується і при зверненні із заявою прокурора. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
Отже, прийняття постанови про порушення кримінальної справи не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, здатних підтвердити початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду.
З огляду на викладене слід дійти висновку, що за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день прийняття постанови про порушення кримінальної справи відносно особи, яка є відповідачем у цивільній справі про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків, не слід вважати днем виявлення шкоди, заподіяної цим працівником, у разі наявності акта або висновку, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації».
Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку (див. постанову Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 червня 2024 року у справі № 713/24/22, на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «ухвалення судом вироку чи іншого рішення в межах КК України, яким відповідача визнано винним, не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи або органу державного управління актів, висновків та інших документів, що підтверджують початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду. Отже, за змістом частини третьої статті 233 КЗпП України день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не вважається днем виявлення заподіяної ним шкоди за наявності доказів доведеного факту завдання шкоди. Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 27 квітня 2016 року в справі № 6-216цс16, від 02 березня 2016 року в справі № 6-1263цс15 і Верховний Суд у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 132/2083/16, від 07 серпня 2019 року в справі № 366/1618/16, від 16 жовтня 2019 року в справі № 380/124216».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 583/1942/17, на яку є посилання у касаційній скарзі, вказано, що «колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та з огляду на правила, встановлені КЗпП України, оскільки на час вчинення ДТП, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з позивачем, а тому на нього покладається обов'язок з відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу за вчинення кримінального правопорушення, вина у вчинені якого встановлена ухвалою суду. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанцій правильно вирішив спір по суті, але неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, задовольнивши позовні вимоги застосував правила ЦК України, які не розповсюджуються на ці правовідносини. Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 463/4040/15-ц (провадження № 61-23441св18) де вказано, що відшкодування шкоди заподіяної працівником підприємству врегульовано нормами КЗпП України, а не нормами ЦК України».
Отже, реєстрація в ЄРДР повідомлення про кримінальне правопорушення, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи актів, висновків та інших документів, складених у результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків. У такому випадку початок перебігу встановленого частиною третьою статті 233 КЗпП України строку звернення до суду пов'язується саме з цими обставинами.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша та третя статті 13 ЦПК України).
Диспозитивність - один з основних принципів судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує чи оскаржувати рішення суду першої інстанції в апеляційному (касаційному) порядку та в яких межах (див. постанови Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 757/42885/19-ц, від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення спричинив АТ «Укрзалізниця» матеріальні збитки, які підлягають відшкодуванню; ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції не оскаржував, тому касаційний суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості позовних вимог АТ «Укрзалізниця» та ці доводи не аналізує;
суд першої інстанції вважав, що на момент подачі цивільного позову в межах кримінального провадження № 120200402300001614 позовна давність відповідно до статті 267 ЦК України вже спливла. Тому у задоволенні позову відмовив у зв'язку з пропуском позовної давності;
апеляційний суд вважав, що 08 липня 2021 року слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а тому перебіг позовної давності для позивача розпочався з липня 2021 року, тобто з моменту набуття відповідачем статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства у січні 2023 року, позовна давність за вимогами про відшкодування шкоди не пропущена;
апеляційний суд не врахував, що строк звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано положеннями КЗпП України. Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, частиною третьою статті 233 КЗпП України такий строк встановлюється в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.Реєстрація в ЄРДР повідомлення про кримінальне правопорушення, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, день ухвалення вироку чи ухвали суду за правила КК України щодо відповідача не усуває юридичного значення доведених до відома юридичної особи актів, висновків та інших документів, що підтверджують факт завдання шкоди внаслідок порушення покладених на працівника трудових обов'язків;
тому суд першої інстанції правильно врахував обставини щодо проведення перевірки позивачем та складення акта перевірки від 03 серпня 2017 року, в ході якої встановлено загальний недобір плати за перевезення порожніх власних вагонів зі знімним обладнанням (дахом) на суму 7 857 535,20 грн по станції «Кривий Ріг- Головний», начальником якої у відповідний період був відповідач, якими підтверджується початок перебігу строку звернення до суду з позовом про стягнення з працівника матеріальної шкоди, та обґрунтовано вважав, що на момент пред'явлення 27 липня 2021 року позивачем такого цивільного позову в межах кримінального провадження № 120200402300001614 від 05 жовтня 2020 рокуцей строк вже сплив;
разом з тим суд першої інстанції застосував правила ЦК України і не врахував, що спірні відносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, врегульовано нормами КЗпП України,статтею 233 якого встановлено строк звернення до суду в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
За таких обставин постанову суду апеляційної інстанції в оскарженій частині належить скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в мотивувальній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду та частково рішення суду першої інстанції в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постановуапеляційного суду в оскарженій частині скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити в мотивувальній частині.
Щодо розподілу судових витрат
У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).
Відповідач до касаційної скарги додав платіжну інструкцію про сплату судового збору у розмірі 30 280,00 грн, заявив клопотання про часткове відстрочення йому сплати судового збору, яке було задоволене Верховним Судом ухвалою від 06 грудня 2024 року.
З урахуванням того, що касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та в позові АТ «Укрзалізниця» відмовлено, проте позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір за подання касаційної скарги, сплату частини якого в сумі 194 843,43 грн відстрочено Верховним Судом, зі сторін не стягується, а сплачену ОСОБА_1 частину судового збору в сумі 30 280,00 грн слід йому компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» 7 504 114,30 грн майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та на користь держави витрат зі сплаті судового збору скасувати.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2024 року в зазначеній частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Сплачену частину судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 30 280,00 грн компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко