15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 446/1101/20
провадження № 61-5755св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» в особі відокремленого підрозділу «Добротвірська теплова електрична станція» Акціонерного
товариства «ДТЕК Західенерго»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», в інтересах якого діє адвокат Галецький Василь Теодорович, на постанову Львівського апеляційного суду
від 16 квітня 2024 року, ухвалену колегією у складі суддів Левика Я. А.,
Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного
товариства «ДТЕК Західенерго» (далі - АТ «ДТЕК Західенерго») в особі відокремленого підрозділу «Добротвірська теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»» (далі - ДТЕК «Добротвірська ТЕС»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -
ОСОБА_2 , зміненим у серпні 2020 року, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов обґрунтований тим, що з 18 квітня 1995 року він працював на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху
ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Наказом від 25 травня 2020 року № 303-к його звільнено з роботи на підставі
пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою
від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці.
На думку позивача, встановлення неповного робочого часу є правом власника та може реалізовуватися при введенні змін в організації виробництва і праці, проте фактично зміни в організації виробництва і праці на ДТЕК «Добротвірська ТЕС» не вводилися, робочих інструкцій для змінених умов відповідач не приймав.
Він не погоджувався на роботу з неповним робочим тижнем, а саме з одним неповним робочим днем тривалістю 2 години згідно зі встановленим графіком.
За таких обставин позивач просив:
- поновити його на роботі на посаді старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС»;
- стягнути з ДТЕК «Добротвірська ТЕС» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 травня 2020 року до дня поновлення його на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня
2021 року, ухваленим у складі судді Котормуса Т. І., відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції керувався тим, що
в ДТЕК «Добротвірська ТЕС» мали місце зміни в організації виробництва та праці, у зв'язку з чим запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників
ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу. Суди дійшли висновку, що звільнення позивача з роботи є правомірним, оскільки він відмовився від продовження роботи в нових умовах праці, а саме в умовах неповного робочого часу.
Справа переглядалася в апеляційному порядку неодноразово.
Останньою постановою Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 жовтня
2021 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позов
ОСОБА_1 задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді старшого машиніста
енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху
ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Стягнено з АТ «ДТЕК Західенерго» в особі ДТЕК «Добротвірська ТЕС» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 986 866,54 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Ухвалюючи постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наказ директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу», який став передумовою для прийняття наказу ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 «Про організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу для працівників», рішенням суду у справі № 464/1320/20 визнано незаконним та скасовано. Тому звільнення позивача відповідно
до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України суд апеляційної інстанції вважав незаконним з огляду на те, що роботодавець не міг звільнити позивача з роботи з підстав відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною організації виробництва і праці, оскільки таких змін не відбулося.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що звільнення позивача з роботи відбулось з порушенням трудового законодавства, тому ОСОБА_1 необхідно поновити на роботі і стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У квітні 2022 року представник АТ «ДТЕК Західенерго» - адвокат Галецький В. Т. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду
від 16 квітня 2024 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано неврахуванням судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2023 року
у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23) та від 23 грудня 2020 року
у справі № 447/334/18 (провадження № 61-1210св20), про те, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи, пов'язаною із зміною істотних умов праці, не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
Суд апеляційної інстанції, як вважає заявник, помилково вважав преюдиційними обставини, встановлені рішенням Сихівського районного суду м. Львова
від 7 серпня 2020 року у справі № 464/1320/20, залишеним силі постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року, про відсутність змін в організації виробництва і праці у ДТЕК «Добротвірська ТЕС», оскільки у вказаній справі не надавалась оцінка наявності таких змін, а досліджувалося питання правомірності введення простою. Крім того, у вказаному рішення суд не встановлював будь-яких обставин щодо відсутності змін в організації виробництва і праці.
Заявник зазначає про неврахування апеляційним судом висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), про те, що «під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо».
Не врахувавши вказаний висновок Верховного Суду, суду апеляційної інстанції не надав належної оцінки зібраним у справі доказам, якими підтверджено, що зміна в організації виробництва і праці відповідача полягали в оптимізації окремих виробничих процесів, які зумовлені зменшенням виробництва електричної енергії та необхідністю зменшення виробничих втрат. Суд апеляційної інстанції не врахував зміст рішення Сихівського районного суду м. Львова від 7 серпня 2020 року
у справі № 464/1320/20, за яким зменшення виробництва електричної енергії та необхідність зменшення виробничих втрат не є підставою для введення на підприємстві простою. Проте висновків про відсутність у роботодавця права змінити організацію виробництва і праці в ДТЕК «Добротвірська ТЕС» у зв'язку з настанням зазначених обставин вказане рішення не містить.
Також заявник зазначає про те, що суд апеляційної інстанції неправильно розрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу, тому постанова апеляційного суду в частині стягнення такого заробітку суперечить висновкам Верховного Суду України, викладеним у постановах від 16 грудня 2015 року
у справі № 6-648цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16, та
висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 22 липня 2020 року
у справі № 641/2269/17 (провадження № 61-47149св18), від 9 грудня 2020 року
у справі № 336/6344/17 (провадження № 61-7667св19).
Крім того, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в порушення норм процесуального права не відклав судове засідання за клопотанням представника відповідача.
Позиція інших учасників справи
У серпні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Черниш І. І. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та правильність висновків суду апеляційної інстанції про задоволення позову. Зазначає, що апеляційний суд врахував висновки, викладені
у постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 464/1320/20 (провадження № 61-11379св21) та від 22 листопада 2023 року, ухваленій в цій справі.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції і зупинено виконання постанови Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року в частині стягнення з АТ «ДТЕК Західенерго» в особі ДТЕК «Добротвірська ТЕС» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу не в межах платежу за один місяць до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 (провадження № 61-162св23), від 23 грудня 2020 року у справі № 447/334/18 (провадження № 61-1210св20), від 22 липня 2020 року у справі № 641/2269/17 (провадження № 61-47149св18), від 9 грудня 2020 року у справі № 336/6344/17 (провадження № 61-7667св19), від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року
у справі № 6-648цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-419цс16,
від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10, від 18 травня 2016 року
у справі № 922/51/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 25 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що з 18 квітня 1995 року ОСОБА_1 працював на посаді старшого машиніста енергоблоків 7-ї групи котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Наказом директора АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва та праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» в товаристві запроваджено зміни в організації виробництва та праці.
Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року
№ 10 запроваджено заходи щодо неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю 2 години для окремих працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», працю яких неможливо використовувати протягом повного робочого часу.
Пунктом 1.2.3 наказу директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року
№ 10 встановлено неповний робочий час для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС», які надали згоду на продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці, або припинення трудового договору на підставі пункту 6 частини першої
статті 36 КЗпП України з працівниками ДТЕК «Добротвірська ТЕС», які відмовилися від продовження роботи в режимі неповного робочого часу.
Наказами директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 30 березня 2020 року № 71,
від 23 квітня 2020 року № 77, від 8 травня 2020 року № 85 здійснено заходи щодо відкладення дати встановлення неповного робочого часу.
Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 22 січня 2020 року № 77-к
у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС» встановлено з 1 квітня 2020 року для старшого машиніста енергоблоків 7-ї групи котлотурбінного цеху ДТЕК «Добротвірська ТЕС» ОСОБА_1 неповний робочий тиждень з одним неповним робочим днем: понеділок, тривалістю роботи 2 год
з 8 до 10 год. Зі змісту наказу суди встановили, що його видано у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Суди встановили, що ОСОБА_1 ознайомився з наказом 23 січня 2020 року, що підтверджено його підписом на наказі. Також 23 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме про введення неповного робочого тижня та роз'яснено наслідки незгоди з такими умовами праці.
Наказом директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 25 травня 2020 року № 303-к старшого машиніста енергоблоків VII групи блочного відділення котлотурбінного цеху служби головного інженера ОСОБА_1 звільнено з 25 травня 2020 у зв'язку з відмовою від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.
Суди встановили, що наказ про звільнення ОСОБА_1 видано на підставі наказу від 22 січня 2020 року № 77-к «Про встановлення неповного робочого часу» з урахуванням письмового попередження 23 січня 2020 року ОСОБА_1 про зміни істотних умов праці та ненадання ним згоди на продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці.
Також суди встановили, що:
- у березні 2020 року Первинна профспілкова організація (далі - ППО) «Добротвірської ТЕС» звернулася з позовом до АТ «ДТЕК Західенерго», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДТЕК «Добротвірська ТЕС», про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказів та зобов'язання вчинити дії щодо усунення виявлених порушень (справа № 464/1320/20);
- рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 7 серпня 2020 року
у справі № 464/1320/20 позов ППО «Добротвірської ТЕС» задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність АТ «ДТЕК Західенерго» щодо неусунення порушень колективного договору та угоди щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС». Скасовано накази АТ «ДТЕК Західенерго» від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» і наказ від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС». В іншій частині позову відмовлено;
- постановою Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року
у справі № 464/1320/20 рішення Сихівського районного суду м. Львова від 7 серпня 2020 року в частині визнання протиправною бездіяльності АТ «ДТЕК Західенерго» щодо неусунення порушень колективного договору та угоди щодо
ДТЕК «Добротвірська ТЕС», скасування наказів АТ «ДТЕК Західенерго»
від 21 листопада 2019 року № 46 «Про організацію та введення простою», від 24 грудня 2019 року № 54 «Про продовження простою» і від 10 січня 2020 року № 3 «Про зміни в організації виробництва і праці та організацію заходів щодо встановлення неповного робочого часу» щодо ДТЕК «Добротвірська ТЕС» скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення Сихівського районного суду м. Львова від 7 серпня 2020 року залишено без змін;
- постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року скасована постанова Львівського апеляційного суду від 27 травня 2021 року і залишено
в силі рішення Сихівського районного суду м. Львова від 7 серпня 2020 року;
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист
від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 32 КЗпП України (тут і надалі в редакції Кодексу, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 частини першої статті 36 цього Кодексу.
Пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України передбачено, що підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
Припинення трудового договору за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при продовження роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).
Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці є виключним повноваженням власника (роботодавця).
Питання віднесення тих чи інших умов праці до істотних або неістотних виникає тоді, коли в роботодавця є необхідність їх змінити. У цих випадках роботодавцеві потрібно узгодити це питання з кожним працівником, оскільки одна й та сама умова праці для одного з них може бути істотною, а для іншого - ні.
Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15-ц (провадження № 14-286цс18)).
Звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв'язку із його відмовою від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору є окремою самостійною підставою припинення трудового договору, обумовленою відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору (постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року
у справі № 761/11887/15-ц (провадження № 61-15506сво18)).
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 464/1320/20 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю дві години для деяких працівників
ДТЕК «Добротвірська ТЕС» суперечить вимогам частини третьої статті 34 КЗпП України, оскільки судом не встановлено та відповідачем не доведено наявність змін в організації виробництва і праці, тому відсутні підстави для зміни істотних умов праці.
Вважаючи такі висновки судів у справі № 464/1320/20 преюдиційними обставинами, суд апеляційної інстанції, пославшись на частину четверту
статті 82 ЦПК України, вважав, що обставини щодо змін в організації виробництва і праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС» не підлягають доказуванню в цій справі.
З вказаним висновком апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість для суду фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі, при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі № 922/2391/16).
Преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2018 року
у справі № 917/1345/14, провадження № 12-144гс18, від 20 квітня 2022 року
у справі № 910/2615/18, провадження № 12-75гс21).
Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу, навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Отже законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень (постанови Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19),
від 15 листопада 2023 року у справі № 753/7014/20 (провадження № 61-8405св23)).
У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року
у справі № 464/1320/20 касаційний суд зазначив, що:
- на роботодавцеві лежить обов'язок довести наявність змін в організації виробництва і праці належними та достовірними доказами;
- постанова суду апеляційної інстанції не містить будь-яких висновків щодо змін в організації виробництва і праці на ДТЕК «Добротвірська ТЕС»;
- судом першої інстанції не встановлено та відповідачем не доведено наявність змін в організації виробництва і праці.
Суд апеляційної інстанції помилково вважав, що рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 7 серпня 2020 року у справі № 464/1320/20, з яким погодився Верховний Суд у постанові від 10 листопада 2021 року, встановлено відсутність змін в організації виробництва і праці ДТЕК «Добротвірська ТЕС», оскільки зазначене твердження є висновком (правовою оцінкою) суду, а не встановленою обставиною.
При цьому, з огляду на неподання у справі № 464/1320/20 належних і допустимих доказів наявності змін в організації виробництва і праці, такі обставини судами не досліджувалися і не встановлювалися.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити висновки місцевого суду щодо зазначених обставин на підставі доказів, поданих сторонами в цій справі, а не посилатись на висновки судів в іншій справі.
У постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), про неврахування висновку у якій вказує заявник у касаційній скарзі, зазначено, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об'єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі та приватизації, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов тощо.
Такі ж висновки викладені Верховним Судом у постановах від 18 січня 2023 року
у справі № 466/1680/21 (провадження № 61-6560св22) та від 2 жовтня 2024 року
у справі № 755/8135/22 (провадження № 61-11699св23).
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що, запроваджуючи зміну в організації виробництва та праці, відповідачем здійснено заходи щодо встановлення неповного робочого часу з одним робочим днем на тиждень тривалістю дві години для окремих працівників. Причиною такого запровадження було суттєве погіршення протягом 2019 року фінансово-економічного стану підприємства (встановлення тарифів на електричну та теплову енергію нижче собівартості, скорочення об'ємів виробництва, зростання заборгованості).
Пунктом 1.2.3 наказу директора ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня
2020 року № 10 встановлено неповний робочий час для працівників
ДТЕК «Добротвірська ТЕС», які надали згоду на продовження роботи у зв'язку зі змінами істотних умов праці, або припинення трудового договору на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України з працівниками ДТЕК «Добротвірська ТЕС», які відмовилися від продовження роботи в режимі неповного робочого часу.
Отже у справі, яка переглядається, під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти дії відповідача щодо зміни режиму робочого часу, а саме встановлення неповного робочого часу для працівників ДТЕК «Добротвірська ТЕС» за наказом
від 13 січня 2020 року № 10.
Разом з тим, наказ ДТЕК «Добротвірська ТЕС» від 13 січня 2020 року № 10 позивач не оспорював і цей наказ не був предметом спору у справі № 464/1320/20; скасування наказу АТ «ДТЕК Західенерго» від 10 січня 2020 року № 3, яким розпочато процедуру внесення змін до організації виробництва і праці
ДТЕК «Добротвірська ТЕС», саме по собі не скасовує дію наказу від 13 січня
2020 року № 10.
Крім того, касаційний суд враховує, що обставинам додержання відповідачем вимог трудового законодавства при зміні істотних умов праці у зв'язку саме зі зміною в організації виробництва і праці в ДТЕК «Добротвірська ТЕС» за зверненням позивача надало оцінку Головне управління Держпраці у Львівській області,
яке у листі від 11 березня 2020 року № 3256/4/14-04 та акті від 16 березня 2020 року № ЛВ11510/462/АВ вказало на відсутність порушень частини третьої статті 32 КЗпП України.
Про неврахування апеляційним судом зазначених обставин, які підтверджують зміни в організації виробництва і праці в ДТЕК «Добротвірська ТЕС», заявник зазначав у касаційній скарзі.
Отже, наказу від 22 січня 2020 року № 77-к, яким позивачу встановлено неповний робочий час, передували обставини (зміна в організації виробництва і праці
в ДТЕК «Добротвірська ТЕС»), що призвели до зміни істотних умов праці, а саме: оптимізація окремих виробничих процесів, які зумовили зменшення виробництва електричної енергії, тому навантаження на працівників ТЕС протягом повного робочого дня не було необхідним для виробничої діяльності.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц (провадження № 61-24793св18) та від 30 липня 2025 року у справі № 204/6338/24 (провадження № 61-4159св25) зазначено, що проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.
Апеляційний суд, помилково вважаючи мотиви щодо недоведення відповідних фактів преюдиційними обставинами, не навів мотивів на спростування висновку суду першої інстанції про те, що зміні істотних умов праці позивача передувала зміна в організації виробництва і праці в ДТЕК «Добротвірська ТЕС».
Суд першої інстанції встановив, що ДТЕК «Добротвірська ТЕС»
письмово повідомила позивача за два місяці про зміну істотних умов праці, починаючи з 1 квітня 2020 року, проте ОСОБА_1 відмовився від роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України відбулося у відповідності до вимог, передбачених частиною третьою
статті 32 КЗпП України, тобто з письмовим повідомленням працівника за два місяці про зміну істотних умов праці, що позивач не заперечував.
Зазначений висновок суду першої інстанції узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 січня 2020 року у справі № 686/25653/18 (провадження № 61-12494св19), тому доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом цього висновку є обґрунтованими.
Суд першої інстанції, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, повно встановивши обставини справи, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов по суті правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, правильно застосувавши норми права, і ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, яке суд апеляційної інстанції скасував помилково.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Тому колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість касаційної скарги, що є підставою для скасування постанови Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року і залишення в силі рішення Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області від 26 жовтня 2021 року.
Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго», в інтересах якого діє адвокат Галецький Василь Теодорович, задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року скасувати із залишенням в силі рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області
від 26 жовтня 2021 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік