06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 4823/1652/20
провадження № 61-15966ав24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник (боржник) -ОСОБА_1 ,
заінтересовна особа (стягувач) -Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (правонаступник Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк»),
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітряних сил, 28) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у складі судді Євстафіїва О. К., у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 01 липня 2014 року у справі № 1596-2/345/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги
У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Яцків В. С., звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 01 липня 2014 року у справі № 1596-2/345/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі за текстом - ПАТ «Альфа-Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 603,16 грн та третейського збору, поновивши строк звернення до суду.
Клопотання про поновлення цього строку обґрунтовано тим, що датою отримання оскаржуваного рішення є 15 грудня 2020 року - дата ознайомлення адвоката Вольфовського С. О. з матеріалами справи № 751/8321/14 про видачу виконавчого листа на підставі згаданого рішення третейського суду.
Будь-яких повідомлень або викликів до третейського суду ОСОБА_1 не отримував. Тільки 09 грудня 2020 року від бухгалтера підприємства, на якому працює, він дізнався про надходження на підприємство постанови Богунського ВДВС у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про стягнення коштів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. На наступний день - 10 грудня 2020 року, ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами цього виконавчого провадження. Наведене унеможливило оскарження оспорюваного рішення у визначені законом строки.
Заявник вважав, що третейський суд не мав права розглядати справу про стягнення з ОСОБА_1 коштів за кредитним договором, оскільки спори між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, незважаючи на наявність третейського застереження, не можуть бути предметом третейського розгляду.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду, як суду першої інстанції
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 05 січня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
Питання поновлення пропущеного строку звернення до суду із заявою не вирішувалося.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 12 лютого 2021року провадження у справі зупинене на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційною скаргою громадянки російської федерації ОСОБА_2 (вх. № 18/206 (19)) щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1 частини п'ятої , частини сьомої статті 454 ЦПК України.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року закрито провадження у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката
Яцківа В. С., про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз»
від 01 липня 2014 року у справі № 1596-2/345/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором.
Ухвала апеляційного суду, як суду першої інстанції, мотивована тим, що оспорюване рішення Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» ухвалено 01 липня 2014 року, про його ухвалення ОСОБА_1 09 січня 2018 року вже точно знав, а із заявою про скасування цього рішення він звернувся до суду лише 28 грудня 2020 року, тобто понад встановлені у пункті 1 частини п'ятої статті 454 ЦПК України строки та не навів належного обґрунтування поважності пропуску цього строку.
При цьому, на стадії відкриття провадження у справі вказану інформацію неможливо було перевірити.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції, апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року та ухвалити судове рішення по суті поставленого питання, поновивши йому строк на звернення до суду та скасувавши рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 01 липня 2014 року у справі № 1596-2/345/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі за текстом - ПАТ «Альфа-Банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 55 603,16 грн та третейського збору.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скаргу обґрунтована тим, що апеляційний суд, як суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку, що заява подана ним з пропуском строку без поважних причин, оскільки судом було покладено в основу судового рішення зворотне повідомлення з поштової установи, на якому, на думку заявника, «очевидно та неозброєним» видно, що підпис від його імені належить не йому, а іншій особі.
Крім того, з тексту ухвали, яку він, нібито, отримав 09 січня 2018 року неможливо знайти інформацію про оскаржуване ним рішення третейського суду.
Вказує, що строк для звернення до суду із заявою про скасування рішення третейського суду пропущено ним з поважних причин, оскільки він дізнався про існування такого рішення тільки 10 грудня 2020 року, а про його зміст - 15 грудня 2020 року.
Також наводить доводи щодо обґрунтованості заяви про скасування рішення третейського суду по суті.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подало до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують висновків Чернігівського апеляційного суду. Апеляційний суд, як суд першої інстанції ухвалив судове рішення з правильним застосуванням норм процесуального права, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Надходження апеляційної скарги до суду
Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задоволено, поновлено відповідний строк та залишено апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків щодо її оформлення.
Ухвалою Верховного Суду від 08 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження та витребувано справу із Чернігівського апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2024 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2025 року зупинено апеляційне провадження у цій справі № 4823/1652/20 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 601/485/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року (провадження № 14-139цс24).
Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2025 року поновлено апеляційне провадження у цій справі.
Позиції учасників процесу в суді
Представник ОСОБА_1 - адвокат Левчук Т. В., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у судове засідання явку свого представника не забезпечило, хоча було належно повідомлено про розгляд справи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду, як суду апеляційної інстанції
Згідно із частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів
та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 454 ЦПК України (тут і далі у редакції, станом на дату подання заяви) заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев'яноста днів:
1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом;
2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частинами п'ятою або шостою цієї статті, повертається.
Згідно із частинами п'ятою, сьомою статті 454 ЦПК заява про скасування рішення третейського суду подається стороною, третьою особою у справі, розглянутій третейським судом, протягом дев'яноста днів з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, - протягом дев'яноста днів з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом.
Заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п'ятою або шостою цієї статті, повертається. Суд за клопотанням заявника може поновити пропущений строк на подання заяви про скасування рішення третейського суду, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Суд за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі або повернення заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу не пізніше п'яти днів з дня надходження такої заяви відкриває провадження у справі та пропонує учасникам справи подати свої заперечення (пояснення) з приводу поданої заяви та докази, на яких такі заперечення (пояснення) ґрунтуються, та визначає строк для подання таких заперечень (пояснень) і доказів (частина перша статті 456 ЦПК України).
Встановлено, що Чернігівський апеляційний суд, як суд першої інстанції, ухвалою від 05 січня 2021 року відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Частиною шостою статті 457 ЦПК України встановлено, що за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу суд має право:
1) постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу без змін;
2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу.
Повноважень закрити провадження у справі про скасування рішення третейського суду, як помилкове відкрите, нормами ЦПК України не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 601/485/23 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа - Виконавчий комітет Кременецької міської ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 11 липня 2024 року (провадження № 14-139цс24), до якої зупинялося апеляційне провадження у справі, як переглядається, дійшла таких висновків:
«Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Згідно з конституційним принципом, закладеним у частині другій статті 19 Конституції України, суд як державний орган і суб'єкт публічного права зобов'язаний «...діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів [«Дія 97» проти України (Diya 97 v. Ukraine), № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року].
У справах «Осман проти Сполученого Королівства» та «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладному руху в судовому процесі.
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
ЦПК України встановлює повноваження, якими наділені суди кожної з інстанцій при прийнятті скарг (заяв) та розгляді справ по суті.
Так, статтею 362 ЦПК України визначено перелік підстав закриття апеляційного провадження.
До таких підстав процесуальне законодавство відносить випадки, якщо: 1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги; 2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Зазначена норма не передбачає можливості закриття апеляційного провадження з підстави його помилкового відкриття.
Таке процесуальне порушення, як безпідставне поновлення строку на апеляційне оскарження, є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду по суті спору, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження.
Так, відповідно до вимог статей 389, 406 ЦПК України ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, про відкриття апеляційного провадження підлягають касаційному оскарженню разом із рішенням суду по суті спору, скарги на такі ухвали включаються до касаційної скарги на відповідну постанову апеляційного суду і розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на постанови суду апеляційної інстанції.
Тобто така процесуальна помилка усувається у спосіб, визначений процесуальним законом, зокрема в порядку перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження як помилково відкрите з тих підстав, що після його відкриття була встановлена неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, про які зазначав заявник і які суд визнав поважними, поновивши відповідний строк, фактично змінив вже зроблені (в межах дискреційних повноважень) власні висновки щодо вже вирішеного процесуального питання, результат розгляду якого зафіксовано у постановленій судом ухвалі про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження у справі. У такий спосіб апеляційний суд фактично здійснив перегляд свого ж процесуального рішення у питаннях поновлення процесуального строку і відкриття провадження з метою виправити власні помилки чи неповноту, допущені при їх вирішенні.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у випадку, коли після відкриття апеляційного провадження та поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд установить, що процесуальний строк був поновлений на підставі наданих заявником недостовірних (неправдивих) відомостей (зокрема про дату отримання копії оскаржуваного рішення) і такі дії спрямовані на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків, слід враховувати таке.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Добросовісність необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі (частина друга статті 44 ЦПК України).
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Подання апеляційної скарги з пропуском строку та із зазначенням у клопотанні про поновлення строку неправдивих відомостей про дату отримання судового рішення спрямоване на неправомірне отримання процесуального права на апеляційне оскарження поза межами встановлених законом строків і є обставинами, що аналогічні до обставин, які у частині другій статті 44 ЦПК України можуть визначатися як дії, що суперечать завданню цивільного судочинства.
Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
У випадку, коли після відкриття апеляційного провадження, яке відбулось за відсутності матеріалів справи, установлено, що строк на апеляційне оскарження судового рішення поновленню не підлягав, зокрема, у зв'язку з тим, що причини, на які посилався заявник і які стали підставою для поновлення строку, є неповажними, а отримання заявником вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, не підтвердилося і спростовано матеріалами справи, які надійшли до суду після відкриття провадження і їх витребування із суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції може визнати це зловживанням процесуальними правами на підставі частини другої статті 44 ЦПК України.
Повертаючись до вирішення поставленого питання про повноваження апеляційного суду, Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.
Повноваження суду апеляційної інстанції вичерпним способом визначені та врегульовані в ЦПК України. Надання повноважень суду апеляційної інстанції на ухвалення певних процесуальних рішень з підстав, не передбачених процесуальним законом, є порушенням принципу законності, який полягає в обов'язку суду неухильно дотримуватися у своїй діяльності приписів Конституції та законів України.
Ненадання певних повноважень суду апеляційної інстанції не можна розцінювати як прогалину у праві, що виключає можливість формулювання судом правила поведінки, яке розширює повноваження апеляційного суду в неправовий спосіб.
Принцип інстанційності покладений в основу побудови судової системи в Україні, а очевидна відмінність у призначенні суду апеляційної інстанції та суду касаційної інстанції впливають на те, що суд апеляційної інстанції не має повноважень для закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, за наявності ухвал про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у випадку, коли установлено відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення вже після відкриття апеляційного провадження у справі, заявник не довів поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отримання ним вперше копії оскаржуваного судового рішення у день, зазначений ним, матеріалами справи не підтвердилося.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду посилалась на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 сформулювала висновок, згідно з яким касаційне провадження підлягає закриттю, якщо касаційна скарга подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Наведена правова позиція, на думку колегії суддів, підлягає застосуванню судом до процесуальних правовідносин, що виникли під час розгляду цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 сформульовані висновки щодо можливості закриття касаційного провадження як помилково відкритого у випадку відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою на судові рішення, які не підлягали перегляду в суді касаційної інстанції. Проте такі висновки не є релевантними для справи, яка переглядається, та не можуть застосовуватись до вирішення процесуального питання, яке виникло під час її апеляційного розгляду. Так, у справі № 601/485/23 рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 06 листопада 2023 року підлягає апеляційному оскарженню у випадку дотримання усіх вимог, встановлених процесуальним законом, для оформлення апеляційної скарги. Постановляючи ухвалу від 11 липня 2024 року про закриття апеляційного провадження як помилково відкритого, за наявності ухвали про поновлення процесуального строку та відкриття апеляційного провадження, Тернопільський апеляційний суд саме в цьому випадку діяв не як суд, встановлений законом».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як у справі, яка переглядається, так і у справі, яка була предметом перегляду Великою Палатою Верховного Суду, предметом перегляду були ухвали судів про закриття проваджень у справі, як помилково відкритих, за відсутності відповідних процесуальних повноважень, а тому колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу Чернігівського апеляційного суду, як суду першої інстанції, від 15 серпня 2024 року необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до цього суду, під час якого суду, зокрема, необхідно з'ясувати, чи не було зловживань процесуальними правами зі сторони заявника при поданні у грудні 2020 року заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 01 липня2014 року у справі № 1596-2/345/14.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу,
що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу
для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами
для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі,
і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції
є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Керуючись статтями 24, 268, 351, 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року скасувати, а справу направити до Чернігівського апеляційного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник