10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 354/1220/23
провадження № 61-15805св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюк Василь Іванович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2024 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Фединяка В. Д.,Василишин Л. В., Максюти І. О.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюк В. І., про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що 22 жовтня 2020 року між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010, площею 0,1553 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюком В. І. за реєстровим № 1002. Відповідно до умов цього договору він відчужив зазначену земельну ділянку за ціною 21 742 грн, виходячи з вартості, вказаної у звіті про експертну грошову оцінку оцінювача ОСОБА_3 від 17 жовтня 2020 року.
Позивач зазначав, що вказаний договір укладений ним під впливом тяжкої обставини та на вкрай невигідних для нього умовах через іпотечний кредит банку, а тому він погодився на продаж земельної ділянки за заниженою ціною, що була значно нижчою від її ринкової вартості на момент укладення правочину, відтак цей договір є недійсним.
Перед укладенням договору у серпні 2020 року він захворів на тяжку смертельну хворобу коронавірус із двостороннім запаленням легень. Отримавши гроші від відчуження спірної ділянки, він почав лікування, на яке витратив значні кошти, а також частково розрахувався з банком за отриманий у 2007 році споживчий кредит у розмірі 100 000 грн та оплачував судові витрати по кредитних спорах. Маючи заборгованість за кредитом перед банком, строк погашення якої настав, а також через понесені значні витрати на лікування, він був вимушений підписати оспорюваний договір на вкрай невигідних для себе умовах, про що був обізнаний та чим скористався із вигодою для себе ОСОБА_2 .
Водночас ринкова вартість аналогічних земельних ділянок у с. Микуличин Івано-Франківської області на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу становила близько 1 500 доларів США за 0,01 га.
Вказував, що після укладення договору купівлі-продажу він неодноразово звертався до відповідача із вимогою доплатити вартість земельної ділянки, виходячи з її ринкової ціни станом на дату продажу. Крім того, при укладенні договору відповідач обіцяв спільно користуватися дорогою до іншої належної йому земельної ділянки. У подальшому ОСОБА_2 обіцяв доплатити грошові кошти за договором, проте на даний час на вимоги про спільне користування дорогою та доплату коштів відповідач відмовляє.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки із кадастровим номером 2611091500:01:001:0010, площею 0,1553 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 22 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюком В. І. за реєстровим № 1002.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які підтверджують укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 22 жовтня 2020 року під впливом тяжких обставин, за відсутності яких даний правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах та на вкрай невигідних для нього умовах, а його волевиявлення не відповідало внутрішній волі.
Районний суд зазначив, що в оспорюваному договорі сторони погодили всі істотні умови договору, підтвердили відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі, Також сторони підтвердили, що умови договору відповідають реальній домовленості і він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення. Продавець також засвідчив, що договір не укладається під впливом тяжкої для нього обставини, а грошові кошти сплачені до укладення цього договору і на час його підписання сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
Суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем чеки на придбання медикаментів датовані листопадом 2020 року, а доказів щодо перебування ОСОБА_1 у скрутному матеріальному стані у зв'язку із понесеними витратами на лікування станом на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 жовтня 2020 року матеріали справи не містять. Суд відхилив доводи позивача про наявність у нього станом на жовтень 2020 року значних боргів за кредитним договором.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що районним судом правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками районного суду та зазначив, що ОСОБА_1 не доведено обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позову, а саме, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу був укладений під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, тому є правильним висновок суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстав для визнання правочину недійсним.
Судвідхилив доводи апеляційної скарги про те, що коронавірусна хвороба була тяжкою обставиною, під впливом якої укладався оспорюваний договір, оскільки позивачем не доведено вплив вказаної обставини на укладення договору, а посилання на укладення договору на вкрай невигідних умовах щодо ціни договору також не підтверджено належними доказами. Крім того, ціна договору відповідала ринковій вартості відчужуваної земельної ділянки, що підтверджується звітом про експертну грошову оцінку від 17 жовтня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2024 року, постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову.
Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не дослідили усі надані ним докази на підтвердження того, що оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено під впливом тяжкої для нього обставини, за заниженою ціною нерухомого майна, яка не відповідає дійсній його вартості, на вкрай невигідних умовах, а тому цей договір підлягає визнанню недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також ОСОБА_1 зазначає про порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.
Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (стаття 202 ЦК України).
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Звертаючись до суду із позовними вимогами про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним, ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний правочин укладено під впливом тяжких для нього обставин, оскільки він переніс коронавірусну хворобу, на лікування якої потрібні були значні грошові кошти. Крім того, в нього існували кредитні зобов'язання перед банком та були ризики втрати іпотечного майна, зокрема, будинку, в якому він проживає та земельної ділянки для обслуговування вказаного будинку. При цьому позивач зазначав, що оспорюваний договір вчинено на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки продаж земельної ділянки здійснено за ціною, що у багато разів була меншою за ринкову вартість зазначеного нерухомого майна, що знаходиться у с. Микуличин Івано-Франківської області.
Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.
Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.
Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства й інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно вчинити правочин. Особа має його вчинити добровільно, без насильства, обману чи помилки. Повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не вчинила б узагалі або вчинила б не на таких умовах (див.: постанову Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16).
Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.
Виходячи із системного аналізу наведених норм права, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов'язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.
Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 712/4728/16-ц (провадження № 61-21177св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 216/6077/14-ц (провадження № 61-13459св18), від 05 травня 2020 року у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 12 березня 2021 року у справі № 295/17488/15-ц (провадження № 61-9960св19), від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20) та від 10 серпня 2021 року у справі № 754/16129/17 (провадження № 61-6436св21), що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюком В. І., зареєстрований у реєстрі за № 1002.
Відповідно до пункту 1 договору ОСОБА_1 (продавець) продав, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв у власність земельну ділянку площею 0,1553 га, кадастровий номер 2611091500:01:001:0010, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .Вказана земельна ділянка належить продавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого державним реєстратором реєстраційної служби Яремчанського міського управління юстиції Шелюжаком В. Я. 29 серпня 2014 року, індексний номер 26186539. Право власності на земельну ділянку зареєстроване за продавцем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 серпня 2014 року за реєстраційним номером 442199226110, номер запису про право власності 6835196.
У пунктах 3, 4 договору передбачено, що продаж земельної ділянки вчинено за ціною 21 742 грн, що відповідно до звіту про експертну грошову оцінку оцінювача ОСОБА_3 від 17 жовтня 2020 року відповідає ринковій вартості зазначеної ділянки. Грошові кошти покупець сплатив продавцю до укладення цього договору. На час підписання договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків. Підписання цього договору продавцем буде свідчити про те, що розрахунки за земельну ділянку здійснені повністю і про відсутність претензій по оплаті до покупця з боку продавця.
У пункті 13 договору вказано, що правові наслідки приховування реальної вартості земельної ділянки, а також наслідки укладеного правочину, у тому числі, зміст статті 233 ЦК України нотаріусом сторонам роз'яснені та зрозумілі.
Відповідно до звіту про експертну грошову оцінку від 17 жовтня 2020 року ринкова вартість відчужуваної земельної ділянки становить 21 742 грн. Вказаний звіт було виконаного експертом -оцінювачем Товариства з обмеженою відповідальністю «Оціночна фірма «Форватор» Гриньовим С. Л. на замовлення ОСОБА_1 на підставі договору ED201017-33.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 жовтня 2020 року № 229188703 приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Питлюком В. І. 22 жовтня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,1553 га, кадастровий номер 2611091500:01:001:0010, рішення про державну реєстрацію права власності та їх обтяжень, індексний номер 54712523 від 22 жовтня 2020 року, номер запису про право власності 38787033.
Відповідно до копії договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 06 липня 2007 року № 42-32/350 між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк») було укладено договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 100 000 грн, зі сплатою 16 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 03 липня 2022 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вказаним кредитним договором, ОСОБА_1 (іпотекодавець) та АКБ СР «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) 06 липня 2007 року уклали іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Фрісом П. Л., відповідно до умов якого іпотекодавець передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,1434 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 2611091501120030058, що розташована в АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 848671 та квартиру загальною площею 74,0 кв. м, житловою площею 51,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі договору дарування, посвідченого 11 липня 2006 року державним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Мотрук Н. Д., зареєстрованого Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації 19 липня 2006 року за № 1032171.
10 листопада 2017 року головним державним виконавцем Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гуменюком В. В. було відкрите виконавче провадження № 55133412 з примусового виконання виконавчого листа № 2/354/182/14, виданого Яремчанським міським судом Івано-Франківської області 24 квітня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 42-32/350 у розмірі 69 824,71 грн та 698,25 грн судових витрат.
Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 04 квітня 2021 року у справі № 354/162/19, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року, задоволено позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк»; визнано припиненим договір іпотеки від 06 липня 2007 року, укладений між АКБ СР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Фрісом П. Л. за реєстровим № 0062; виключено з Державного реєстру іпотек запис від 06 липня 2007 року № 5261614 про реєстрацію іпотеки нерухомого майна: земельної ділянки площею 0,1434 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, із кадастровим номером 2611091501120030058, що розташована в Івано-Франківській області, с. Микуличин, Яремчанської міської ради, участок Велика Голиця, вчинений приватним нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Фрісом П. Л. на підставі договору іпотеки від 06 липня 2007 року за реєстровим № 0062; виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна записи від 06 липня 2007 року № 5261537 та № 5261571 про накладення заборони на відчуження зазначеної земельної ділянки та квартири.
Вказаним рішенням суду встановлено, що рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 21 серпня 2014 року у справі № 354/274/14-ц з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 06 липня 2007 року № 42-32/350 у розмірі 69 824,71 грн. На виконання зазначеного рішення суду 21 квітня 2016 року було видано виконавчий лист № 354/274/14-ц, який пред'явлено банком до виконання. 21 вересня 2018 року головним державним виконавцем Яремчанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гуменюком В. В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 55133412 з примусового виконання виконавчого листа № 354/274/14-ц, виданого Яремчанським міським судом 21 квітня 2016 року у зв'язку з повною сплатою боргу.
Згідно з довідкою Микуличинської сільської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 20 червня 2023 року № 307 ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні у Микуличинській СЛАЗПСМ з 10 серпня 2020 року до 28 серпня 2020 року з діагнозом: коронавірусна хвороба COVID-19 (ПЛР від 12 серпня 2020 року № 8877 «виявлено») не госпітальна пневмонія, двобічна полісегментарна, середньо-важка форма.
Згідно результатів аналізу від 11 листопада 2020 року № 80491 Державної установи «Івано-Франківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України», результатів лабораторних досліджень Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТРА-ДІАПЛЮС» від 15 грудня 2020 року, комп'ютерної томограми Товариства з обмеженою відповідальністю «Мевіз» від 12 листопада 2020 року у ОСОБА_1 виявлено РНК вірусу SARS CoV-2.
Випискою із медичної карти амбулаторного хворого Комунального некомерційного підприємства Яремчанський центр первинної медико-санітарної допомоги» Яремчанської міської ради від 23 листопада 2020 року № 770 підтверджується, що у період з 09 листопада 2020 року до 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 проходив амбулаторне лікування з приводу захворювання на двобічну полісегментарну пневмонію, гостре респіраторне захворювання COV-19.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, проаналізувавши доводи сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 22 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України, з огляду на недоведеність факту укладення вказаного договору ОСОБА_1 під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних для нього умовах.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано взяли до уваги, що в оспорюваному договорі сторони погодили всі істотні умови договору, підтвердили відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, їх волевиявлення є вільним і відповідає внутрішній волі, Також сторони підтвердили, що умови договору відповідають реальній домовленості і він не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, від покупця не приховано обставин, які мають істотне значення. ОСОБА_1 також засвідчив, що договір не укладається під впливом тяжкої для нього обставини, а грошові кошти сплачені до укладення цього договору і на час його підписання сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
Посилання заявника на укладення договору на вкрай невигідних умовах за заниженою ціною нерухомого майна, яка не відповідає дійсній його вартості, колегія суддів відхиляє, оскільки ціна договору відповідала ринковій вартість відчужуваної земельної ділянки, що підтверджується звітом експерта - оцінювача ОСОБА_3 про експертну грошову оцінку від 17 жовтня 2020 року, зробленого на замовлення ОСОБА_1 .
При цьому, суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про те, щокоронавірусна хвороба була тяжкою обставиною, під впливом якої укладався оспорюваний договір, оскільки ним не доведено вплив вказаної обставини на укладення цього правочину.
Отже, встановивши, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки на вкрай невигідних для нього умовах під впливом тяжких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З огляду на вказане та враховуючи, що судова практика щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України, є сталою, доводи касаційної скарги про відсутність правового висновку Верховного Суду про те, що хвороба, загроза втрати житла та борги є тяжкими обставинами, є безпідставними.
Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи судами та неврахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суди встановили обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законних судових рішень по суті спору.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 фактично, зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій доказів у справі, неправильним, на його думку, встановленням обставин справи та не містять посилань на неправильне застосування норм матеріального права, що не може бути підставою для скасування судових рішень, оскільки є переоцінкою Верховним Судом доказів, яка у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див.: постанову Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 20 травня 2024 рокута постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник