15 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 752/5138/23
провадження № 61-9989св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - судді Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Компанія «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ»,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ», в інтересах якої діє адвокат Противень Сергій Леонідович, на постанову Київського апеляційного суду
від 2 червня 2023 року, ухвалену колегією у складі суддів: Левенця Б. Б.,
Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до
Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» (далі - Компанія) про визнання незаконним та скасування наказу про скасування дистанційної роботи і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказувала, що 1 липня 2014 року її прийнято на посаду керівника відділу по зв'язкам зі штаб-квартирою Компанії на строк до 30 червня 2015 року. Після закінчення строку дії трудового договору жодна зі сторін не вимагала припинення трудових відносин, тому на підставі статті 39-1 КЗпП України такі відносини продовжувалися і фактично тривали з 1 липня 2014 року до 3 лютого 2023 року.
На підставі наказу від 25 лютого 2023 року № 22-03 представництво Компанії
з 28 лютого 2022 року і до скасування на території України воєнного стану запровадило дистанційну роботу для працівників представництва.
11 січня 2023 року представництво Компанії видало наказ № 23-03 про скасування дистанційної роботи для працівників Компанії, які працюють в її представництві.
Позивач вважала, що наказ представництва Компанії від 11 січня
2023 року № 23-03 виданий з порушенням статті 60-2 КЗпП України, оскільки підстави, які слугували введенню дистанційної роботи для працівників представництва Компанії, не відпали.
3 лютого 2023 року представництво Компанії видало наказ № 23-09К, яким звільнено позивача з роботи з підстав її відмови від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.
На думку позивача, у представництва Компанії зміни в організації виробництва і праці не відбулися, що вказує на відсутність підстав для зміни істотних умов праці, тому звільнення її з роботи є незаконним.
За таких обставин просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ представництва Компанії від 11 січня 2023 року № 22-03 «Про скасування дистанційної роботи» щодо ОСОБА_1 ;
- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача від 3 лютого
2023 року № 23-09К «Про звільнення з роботи»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу по зв'язках зі штаб-квартирою представництва Компанії з 4 лютого 2023 року;
- стягнути з Компанії середній заробіток за час вимушеного прогулу та 50 000 грн
у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року, постановленою у складі судді Плахотнюк К. Г., відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що у провадженні суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме справа № 752/4189/23 (провадження № 2/752/4004/23) за позовом ОСОБА_1 до Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» про визнання незаконним та скасування наказу про скасування дистанційної роботи та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Постановою Київського апеляційного суду від 2 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Голосіївського районного суду
міста Києва від 17 березня 2023 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції та зазначив, що позови у даній справі та у справі № 752/4189/23 не є тотожними, оскільки вони пред'явлені до різних відповідачів, а саме в цій справі - до Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ», а у справі № 752/4189/23 - до представництва Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» в Україні, яке не є юридичною особою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У липні 2023 року компанія «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ», в інтересах якої діє адвокат Противень С. Л., подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 2 червня 2023 року і залишити в силі ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва
від 17 березня 2023 року.
Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновку апеляційного суду про відмінність відповідачів у даній справі та у справі № 752/4189/23, так як представництво Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» в Україні є частиною зазначеної Компанії.
Такий висновок апеляційного суду, як він вважає, призвів до порушення пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував:
- частину другу статті 48 ЦПК України, відповідно до якої позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава;
- статтю 80 ЦК України, яка визначає, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді;
- частину третю статті 95 ЦК України, за змістом якої філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Неправильно застосувавши вказані норми права, апеляційний суд не врахував, що пред'явлення позову до представництва Компанії свідчить про те, що відповідачем у справі є сама Компанія, яка наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2023 відкрито касаційне провадження
у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Підставою відкриття касаційного провадження у справі були доводи заявника про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України)
Ухвалою Верховного Суду від 3 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 2 липня 2025 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 367/252/24 (провадження № 14-21цс25).
Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2025 року провадження у справі поновлено.
Фактичні обставини справи
1 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Голосіївського районного суду міста Києва позов до представництва Компанії (код ЄДРПОУ 26550057, місце реєстрації представництва: 03039, місто Київ, вулиця Голосіївська, 7, корп. 1) про визнання незаконним та скасування наказу про скасування дистанційної роботи і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (справа № 752/4189/23, провадження № 2/752/4004/23).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року
у справі № 752/4189/23 (провадження № 2/752/4004/23) вказану позовну заяву повернено ОСОБА_1 , оскільки до відкриття провадження у справі
від позивача надійшла заява про відкликання позовної заяви.
15 березня 2023 року ОСОБА_1 подала до Голосіївського районного суду міста Києва позов до Компанії, зареєстрованої за законодавством Німеччини в торговому реєстрі суду першої інстанції Шарлоттенбург за номером HRB 153813 (місцезнаходження: Глінкер Вег 125, 12489, Берлін, Німеччина), про визнання незаконним та скасування наказу про скасування дистанційної роботи і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди (справа № 752/5138/23, провадження № 2/752/4203/23).
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 березня 2023 року
у справі № 752/5138/23 (провадження № 2/752/4203/23) відмовлено у відкритті провадження у справі.
Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши правильність застосування норм матеріального права і додержання процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1
статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Здійснюючи тлумачення вказаної норми права, Верховний Суд у постанові
від 16 листопада 2022 року у справі № 357/278/22 (провадження № 61-7444св22) зазначив, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову. Відтак, подібність справ і відносин визначається за такими основними критеріями: суб'єктним, об'єктним і змістовним. Необхідно враховувати суб'єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору); об'єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.
Для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 3 серпня 2023 року
у справі № 910/13049/22, від 10 серпня 2022 року у справі № 712/9540/21 (провадження № 61-2473св22), від 16 листопада 2022 року у справі № 357/278/22 (провадження № 61-7444св22).
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, яка переглядається, суд першої інстанції зазначив, що у провадженні суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме
справа № 752/4189/23 (провадження № 2/752/4004/23) за позовом
ОСОБА_1 до Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ» про визнання незаконним та скасування наказу про скасування дистанційної роботи та наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
При цьому зі змісту ухвали Голосіївського районного суду міста Києва
від 17 березня 2023 року вбачається, що цей суд вказав, що як у справі, яка переглядається, так і у справі № 752/4189/23, позов пред'явлено саме до Компанії, тобто не розмежовував цю компанію від її представництва.
Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками місцевого суду та вказав, що зазначені позови не є тотожними, оскільки в них не збігаються сторони, а саме відповідачі, якими у цій справі є іноземна Компанія, а у справі № 752/4189/23 (провадження № 2/752/4004/23) відповідачем визначено представництво цієї Компанії і, яке не є юридичною особою.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про порушення судом першої інстанції пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, оскільки у вказаних справах позови пред'явлені до різних відповідачів.
Доводи касаційної скарги про те, що представництво Компанії та сама Компанія не спростовують таких висновків апеляційного суду про відмінність відповідача у справі, яка переглядається та у справі № 752/4189/23, оскільки такі доводи суперечать встановленим апеляційним судом обставинам.
Посилання заявника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 48 ЦПК України, статей 80 та 95 ЦК України є безпідставними, оскільки на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не вирішує питання цивільної правоздатності і дієздатності юридичної особа чи її представництва.
Крім того, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі
на підставі пункту 3 частини першої статті 186 ЦПК України, та вважаючи, що
справа № 752/4189/23 перебуває у провадженні суду, суд першої інстанції не врахував, що провадження у справірозпочинається з моменту відкриття провадження у справі шляхом постановлення відповідної ухвали, а не з моменту подання позовної заяви до суду (постанова Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 378/1093/20 (провадження № 61-366св21)).
Разом з тим, на час постановлення судом першої інстанції ухвали про відмову у відкритті провадження у справі (17 березня 2023 року), ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 березня 2023 року у справі № 752/4189/23 (провадження № 2/752/4004/23) позовну заяву ОСОБА_1 до представництва Компанії про визнання незаконним та скасування наказу про скасування дистанційної роботи і наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди повернено позивачу, оскільки до відкриття провадження у вказаній справі від неї надійшла заява про відкликання позовної заяви.
Вказані обставини додатково підтверджують правильність висновку суду апеляційної інстанції про порушення місцевим судом норм процесуального права при постановленні у справі, яка переглядається, ухвали від 17 березня 2023 року.
Отже доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, не спростовують правильних висновків апеляційного суду.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК
України постанова апеляційного суду підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і на такі заявник не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови апеляційного суду, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Компанії «Берлін-Хемі/А.Менаріні Україна ГмбХ», в інтересах якого діє адвокат Противень Сергій Леонідович, залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 2 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточноюі оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік