Справа №949/1911/25
11 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Тарасюк А.М.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ковташа Василя Даниловича (ордер на надання правничої допомоги серії ВК №1185760 від 15 липня 2025 року) звернувся в суд з позовом до відповідача Акціонерного товариства "Ідея Банк", третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сазонової Олени Миколаївни, Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та просить:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №4618;
- стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 9097,97 грн., стягнуті з нього у межах виконавчого провадження №67055854;
- стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. а також судовий збір за подання позовної заяви за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн.
Представник позивача позовну заяву обґрунтовує тим, що 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №4618, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №206.22378.004919021 від 14.02.2019 у розмірі 139744,06 грн., з яких: 29856,57 грн. - строковий основний борг; 41045,21 грн. - прострочений основний борг; 26364,24 грн. - прострочені проценти; 937,88 грн. - строкові проценти; 954,56 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту; 37359,21 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 1326,39 грн. - пеня; 1900 грн. - плата за вчинення виконавчого напису.
06.10.2021 старшим державним виконавцем Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Двораком С.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67055854 з примусового виконання виконавчого напису №4618.
Крім того, 22.10.2021 в рамках даного виконавчого провадження винесено постанову про арешт коштів боржника та 09.11.2021 року постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
24.11.2022 старшим державним виконавцем Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бруцькою К.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу через відсутність у боржника майна, на яке можу бути звернено стягнення. Як вбачається зі змісту зазначеної постанови, залишок боргу станом на 24.11.2022 становив 130646,09 грн.
Представник позивача зауважує, що згадані вище постанови та копію виконавчого напису позивач отримав у Дубровицькому відділі ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у червні 2025 року, коли звернувся до них з метою вирішення питання зняття арешту з його рахунків.
Позивач вважає, що вчинений виконавчий напис про стягнення з нього заборгованості є незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинено з порушенням норм Закону України «Про нотаріат» та Постанови КМ України від 29.06.1999 №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», тому змушений із даним позовом звертатися до суду.
До суду надійшов відзив представника АТ "Ідея Банк", в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовом, вважає його необґрунтованим та безпідставним, натомість виконавчий напис №4618, вчинений 19.08.2021 таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню.
Так, представник вказав, що 14.02.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Z06.22378.004919021, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 74950,00 грн., а Позичальник зобов'язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього Договору.
25.07.2023 року АТ «Ідея Банк» (Клієнт по договору факторингу) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (Фактор по договору факторингу) уклали договір факторингу №01.02-31/23, за яким право вимоги за договором №Z06.22378.004919021 перейшло фактору. Тому, на переконання представника АТ «Ідея Банк», зазначене свідчить про те, що АТ "Ідея Банк" не є належним відповідачем.
Крім того, представник відповідача наголосив на тому, що позивач умови договору кредиту належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 06.07.2021 виникла заборгованість у розмірі 137844,06 грн.
У зв'язку з вказаним вище, на адресу боржника кредитором було надіслано вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань та довідку-розрахунок заборгованості, які були залишені ним без задоволення.
Позивач жодним чином це висловив заперечень щодо змісту надісланої вимоги про усунення порушень кредитних зобов'язань.
Викладене свідчить про те, що позивач погодився з вимогами АТ «Ідея Банк», проте на теперішній час намагається від термінувати момент повернення боргу, що свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_1 від виконання взятих на себе кредитних зобов'язань.
Враховуючи вище вказане, АТ "Ідея Банк" звернулось до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису та стягнення боргу з позивача.
Представник зазначив, що банком було надано для вчинення виконавчого напису всі необхідні документи, що підтверджують безспірність боргу.
Крім того, представник АТ «Ідея Банк» зазначив, що порушивши кредитні зобов'язання, боржник усвідомлював факт виникнення у нього кредитної заборгованості та доцільність негайного погашення такої. Проте, позивач, у свою чергу, за надуманими підставами намагається уникнути повернення кредиту та сплати відповідних платежів за кредитним договором.
Як вже зазначав представник відповідача, вимога позивачу про усунення порушень кредитних зобов'язань та довідка розрахунок заборгованості направлялась, однак він так і не повернув борг.
Таким чином, позивачу було відомо про кредитну заборгованість, її розмір та структуру, проте не було вчинено жодних дій з метою оскарження сум заборгованості.
При цьому, представник відповідача додав, що виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», що свідчить про його законність.
Також, представник щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 9097,97 грн. вказав, що виконавчий напис виступає лише механізмом реалізації права на захист порушеного права в позасудовому порядку. Відтак, навіть у випадку визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, це не виступатиме підставою для повернення стягнених за ним коштів у порядку ст. 1212 ЦК України, оскільки таке стягнення здійснюється у зв'язку з укладенням під позивачем та відповідачем правочину.
Крім того, щодо вимоги позивача про стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., представник відповідача зазначив, що такий заявлених вимог є неспівмірним із складністю спору, значно завищеним, необґрунтованим та таким, що не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому має бути зменшений судом до нуля/відмовлено у задоволенні такої вимоги.
Таким чином, у задоволенні позову представник АТ "Ідея Банк" просив відмовити в повному обсязі.
У свою чергу, представником позивача - адвокатом Ковташем В.Д. було долучено відповідь на відзив, в якому вказано, що позивач вважає такий відзив необґрунтованим, а вимоги викладені в ньому безпідставними.
Щодо заперечення відповідача, про те, що він не є належним відповідачем у цій судовій справі так як він відступив право вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна» (змінило найменування на ТОВ «Свеа фінанс») за договором факторингу від 25.07.2023 №01.02-31/23, представник позивача зазначив, що за змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він змінюється правонаступником. Виходячи із цих вимог, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 20.11.2013 у справі №6-122цс13, згідно з якою, керуючись змістом статей 512, 514 ЦК України, ст.442 ЦПК України, ст.8 Закону №606-ХІУ, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, через що припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться згідно з вимогами ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст.442 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Тобто, крім підстав для матеріального правонаступництва учасником правовідносин повинні бути доведені також підстави для процесуального правонаступництва.
Наголошує, що жодним з можливих кредиторів (ані Відповідачем, ані ТОВ «Свеа фінанс») не вживалося заходів щодо заміни стягувача у порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством та не було надано жодних доказів на підтвердження вжиття таких заходів. Виходячи з того, що стягувачем у виконавчому провадженні №67055854 так і залишається АТ «Ідея Банк», то він є належним відповідачем у даній справі.
Зі змісту відзиву також вбачається, що АТ «Ідея банк» нібито було надіслано на адресу реєстрації позивача вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, у якій зазначено, що станом на 06.07.2021 у нього утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 137844,06 грн.. однак на підтвердження факту отримання такої вимоги позивачем, відповідачем не було надано жодного доказу.
Відтак, твердження наведені відповідачем не доводять те, що позивач отримав вказану вимогу. Отже, матеріали справи не містять достовірних відомостей (доказів) про одержання боржником даного листа (вимоги) скерованого банком на його адресу.
За таких обставин, беззаперечно стверджувати, що позивач міг висловити незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу неможливо.
Стосовно доводів відповідача щодо безспірності заборгованості за виконавчим написом, представник позивача, посилаючись на норми Закону України «Про нотаріат», Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначає, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і неправильність вимог боржника.
Тому, приватний нотаріус Сазонова О.М., при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, не врахувала, що обставини, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладеним у простій письмовій формі вже нечинні і повинна була відмовити кредитору у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».
Так, пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів.
Кредитний договір №Z06.22378.004919021 від 14.02.2019 укладений між АТ «Ідея банк» і ОСОБА_1 укладений у простій письмовій формі.
Зауважує, що непосвідчений нотаріально кредитний договір не входить до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не може підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем.
Таким чином, представник позивача вважає, що необхідно відхилити доводи відповідача щодо безспірності заборгованості за виконавчим написом.
Крім того, відповідач у відзиві категорично заперечує стягнення з нього на користь позивача безпідставно набутих коштів в сумі 9097,97 грн.. на що представник позивача вказує, що у даному випадку правовою підставою стягнення з позивача коштів, став спірний виконавчий напис нотаріуса, який в разі задоволення позовних вимог позивача не підлягатиме виконанню. Як наслідок, отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягатимуть поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпаде.
Що стосується витрат на правову допомогу, то на переконання представника позивача, такі є обґрунтованими, співмірними із складністю справи та розмір яких підтверджений наданими доказами.
На підставі наведено, представник позивача прийшов до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови КМ України №1172 від 29.06.1999) повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, а доводи відповідача, викладені у відзиві, є необґрунтованими і не можуть братися до уваги при вирішенні даної справи.
Разом з тим, відповідачем подано заперечення в яких зазначив, що не погоджується з доводами сторони позивача. У змісті своїх заперечень, відповідачем повторно акцентовано увагу на тому, що він є неналежним відповідачем у даній справі з наведенням мотивів, які є ідентичними, що наведені у відзиві на позов.
Тому, відповідач просить врахувати такі заперечення та відмовити у позові в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Проте, від представника позивача - адвоката Ковташа В.Д. через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та без участі його представника - адвоката Ковташа В.Д., позовні вимоги підтримують та просять задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача АТ «Ідея банк» у судове засідання не з'явився. Втім, у поданому відзиві на позов, представник відповідача просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника АТ «Ідея банк».
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М. будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила. Правом на подання пояснень щодо позову приватний нотаріус не скористалася, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надала.
Представник третьої особи: Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчать розписки про вручення судового виклику. Правом на подання пояснень щодо позову представник відділу ДВС не скористався, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, інтересів.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Суд на підставі ст.ст. 12, 13, 43, 81 ЦПК України, розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.
Судом встановлено, що 14.02.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та позивачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №Z06.22378.004919021, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) в сумі 74950,00 грн., а Позичальник зобов'язувався одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно з умовами цього Договору, що не заперечується сторонами, хоча договору кредиту до суду надано сторонами не було.
25.07.2023 АТ «Ідея Банк» (Клієнт по договору факторингу) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (Фактор по договору факторингу) уклали договір факторингу №01.02-31/23, за яким право вимоги до позивача ОСОБА_1 за договором №Z06.22378.004919021 від 14.02.2019 перейшло фактору, про що свідчать копія договору факторингу, копія витягу з Додатку №1 до договору факторингу - Реєстр боржників №3, що долучені відповідачем до відзиву.
Втім, на переконання суду, наявність такої обставини, як укладення договору факторингу, що послугувало для посилання відповідача АТ "Ідея Банк" про те, що Товариство не є належним відповідачем, оскільки право вимоги перейшло до фактору, суд не бере до уваги, оскільки оспорюється у справі виконавчий напис, який вчинено за заявою саме первісного кредитора.
Відповідач АТ "Ідея Банк" у своєму відзиві наполягали на неналежному виконанні позивачем умов договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 137844,06 грн, що і призвело до подальшого звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису та стягнення боргу з позивача.
Так, 19.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М., на підставі статті 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999, вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за №4618, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея банк» невиплачені в строк грошові кошти на підставі Кредитного договору №Z06.22378.004919021 від 14.02.2019, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея банк» та ОСОБА_1 , строк платежу за яким настав 14.11.2019.
Згідно вказаного виконавчого напису, вимоги АТ «Ідея банк» задоволено за період з 15.12.2019 по 06.07.2021 включно у розмірі: 29856,57 грн. - строковий основний борг; 41045,21 грн. - прострочений основний борг; 26364,24 грн. - прострочені проценти; 937,88 грн. - строкові проценти; 954,56 грн. - строкова плата за обслуговування кредиту; 37359,21 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту; 1326,39 грн. - пеня; 1900,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 139744,06 грн.
На підставі вищевказаного виконавчого напису, старшим державним виконавцем Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Двораком С.Д. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП №67055854 від 06.10.2021.
Заразом, 22.10.2021 старшим державним виконавцем Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Двораком С.Д. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 153938,47 грн.
Крім того, 09.11.2021 старшим державним виконавцем Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Двораком С.Д. звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Північному міжрайонному управлінні водного господарства з відрахуванням 20% до виплати загальної суми боргу 153938,47 грн. (з рахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження). про що винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Втім, постановою старшого державного виконавця Дубровицького відділу ДВС у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Бруцької К.В. від 24.11.2022 повернуто виконавчий напис №4618, виданий 16.07.2021 стягувачу АТ «Ідея банк» у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Залишок боргу станом на 24.11.2022 становить 130646,09 грн. та залишок стягнення виконавчого збору 13064,75 грн.
Представник позивача вказав в позові, що вищевказані постанови та копію виконавчого напису позивач отримав у відділі ДВС у червні 2025 року, коли звернувся до них з метою вирішення питання зняття арешту з його рахунків.
Суд зауважує, що вказане не оспорювалось відповідачем.
Представник позивача в заявах по суті зазначив про те, що жодних доказів безспірності розміру заборгованості немає, оскільки позивачу не було відомо про його існування, жодних вимог чи претензій стосовно наявного боргу він не отримував, як і виконавчий напис, у зв'язку з чим був позбавлений можливості оспорити розмір боргу.
Водночас, відповідачем АТ "Ідея Банк" долучено до відзиву та заперечень копію договору факторингу, додатки №1, №2, №3 до договору факторингу, детальний розрахунок по кредиту, витяг з наказу про зміни в особовому складі, посадову інструкцію, довіреність, постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, інформацію про виконавче провадження, однак з поданих документів неможливо встановити факту отримання даної вимоги позивачем.
Щодо долученої до відзиву копії довідки-розрахунку заборгованості, суд вважає, що така не може свідчити про наявність безспірності боргу при вчиненні виконавчого напису, оскільки вона складена в односторонньому порядку та суд позбавлений можливості встановити чи надавався нотаріусу даний розрахунок.
Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ч. 2 ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
Зі змісту ст. 87 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»). Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року №1172.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц, провадження № 14-557цс19).
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Аналогічні правила та умови вчинення нотаріусами виконавчого напису містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку).
Зі змісту пункту 3.1 вказаної глави вбачається, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Водночас цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.08.2020 року в справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18) зроблено висновок, що «у нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором). Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; другий етап - вчинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню».
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16 зробила висновок, що «для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі та чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі».
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця.
Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати в позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику в порядку, визначеному статтею 84 Закону України "Про нотаріат".
Отже, встановлена законом процедура стягнення боргу на підставі виконавчого напису нотаріуса не вважається дотриманою (виконана), якщо боржник не був повідомлений про вимогу повернути заборгованість, що є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
До таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові 13.10.2021 (справа № 554/6777/17).
У ході розгляду справи знайшов підтвердження той факт, що вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань, яка, як зазначає відповідач, була надіслана на адресу реєстрації позивача, про наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 137844,06 грн., позивач не отримував. Доказів протилежного відповідачем суду надано
Відтак, на переконання суду, твердження наведені відповідачем не доводять те, що позивач отримав вказану вимогу.
За таких обставин, неможливо беззаперечно стверджувати, що позивач міг висловити незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу.
Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання..
Крім того, у абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Отже, суд приходить до висновку, що жодних належних та допустимих доказів безспірності відповідачем не надано.
Так, приватним нотаріусом Сазоновою О.М. було вчинено виконавчий напис на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, яким передбачено, що для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Вказаний пункт 2 був включений до Переліку Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів".
Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, у тому числі п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №826/20084/14 (провадження №11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.
Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Тому постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 набрала законної сили цього ж дня 2202.2017, отже і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 також втратив чинність з цього дня.
Тобто, з 22.02.2017 нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи про стягнення заборгованості, що випливають з кредитних відносин.
Таким чином, діючим на момент вчинення виконавчого напису та на сьогодні є Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 в редакції до Постанови Кабінету Міністрів від 26.11.2014 №622, тобто без розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин".
Оскільки виконавчий напис, який є предметом спору в даній справі, вчинено 19.08.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14, що свідчить про те, що приватним нотаріусом Сазоновою О.М. при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису не враховано тієї обставини, що норми, які визначають перелік документів, що підтверджують безспірність заборгованості по кредитним договорам, вже не чинні.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17: «порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Так, оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».
Кредитний договір №Z06.22378.004919021 між АТ "Ідея Банк" та ОСОБА_1 було укладено 14.02.2019 року, про що свідчить вказане в заявах по суті, однак договору до суду надано не було та жодних доказів того, що даний договір було нотаріально засвідчено, немає, а твердження представника АТ "Ідея Банк" про необхідність використання постанови саме №662, свідчить про відсутність нотаріально завіреного договору кредиту.
Таким чином, відповідачем не надано жодних доказів, що підтвердили б наявність оригіналу нотаріально засвідченого договору, а також не було доведено належними та допустимими доказами, що для здійснення виконавчого напису приватному нотаріусу було подано документи, які підтверджують безспірність заборгованості.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса №4618 від 19.08.2021 року таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
До того ж, відповідачем не спростовано, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням норм чинного законодавства.
Відтак, встановлені судом обставини та досліджені докази у своїй сукупності дають підстави стверджувати про те, що заборгованість, яка стягнута з позивача на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, не має характеру безспірної, що є однією з основних умов для її стягнення в такому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до правил ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю та визнати виконавчий напис №4618 від 19.08.2021 таким, що не підлягає виконанню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.
У даному випадку, правовою підставою стягнення з позивача коштів, став спірний виконавчий напис нотаріуса, який, на підставі встановлених вище обставин та досліджених доказів, визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.
Тому, як наслідок, отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.
Отже, з відповідача АТ «Ідея банк» на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти у розмірі 9097,97 грн. (139744,06 грн. (загальна сума заборгованості згідно виконавчого напису) - 130646,09 грн. (залишок боргу згідно постанови про повернення виконавчого документу стягувачу), як набуті без достатньої правової підстави.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви до суду, позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн., про що свідчить додана до матеріалів справи квитанція.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України, позивачем до позову додано:
- копію Договору про надання правової допомоги №1/105 від 15.07.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Офіс адвокатів Василя Ковташа» в особі керуючого Ковташа В.Д. та ОСОБА_1 , відповідно до якого адвокатське бюро взяло на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси клієнта, в тому числі, в судах;
- копію Акту виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №1/105 від 15.07.2025;
- копію квитанції про оплату наданої правової допомоги від 31.07.2025 у розмірі 15000,00 грн.;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000697 від 14.08.2017;
- копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВК №1185760 від 15.07.2025.
Так, у позові вказано про витрати на правничу допомогу у сумі 15000, 00 грн.
Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
Як вбачається з копії виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги №1/105 від 15.07.2025, юридичні послуги, які були надані позивачу, складаються з підготовки та подання позовної заяви, вартість яких складає 15000,00 грн. (фіксований розмір).
Водночас, згідно п. 3.1 Договору про надання правової допомоги №1/105 від 15.07.2025, сторони узгодили вартість послуг у розмірі 15000,00 грн.
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
Втім, зазначення відповідачем у відзиві про те, що сума витрат на правову допомогу повинна бути зменшена судом до нуля або ж у її задоволенні необхідно відмовити, не свідчить про заявлення відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу.
Тож, ураховуючи вищенаведене та зважаючи на те, що позов задоволено у повному обсязі, а надані документи підтверджують понесені витрати, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 133-137, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд --
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Ідея Банк", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задоволити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною та зареєстрований в реєстрі за №4618.
Стягнути з Акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 9097,97 грн. (дев'ять тисяч дев'яносто сім гривень дев'яносто сім копійок), стягнуті з нього у межах виконавчого провадження №67055854.
Стягнути з Акціонерного товариства "Ідея Банк" на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) та 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Ідея Банк", код ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. 11.
Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Дубровицький відділ державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ: 34847140, місцезнаходження: 34100, м. Дубровиця, провул. Макарівський, буд. 1.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.