Провадження № 1-кп/537/337/2025
Справа № 537/6400/25
06.11.2025 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участю прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 , обвинуваченої ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12025170500000730 від 25.04.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Мандрово Валуйського району Бєлгородської області РФ, громадянки України, українки, з середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, на утриманні непрацездатних, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 01.05.2025 за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, -
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України,-
В провадження Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області надійшло кримінальне провадження №12025170500000730 від 25.04.2025 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 1 статті 357, частиною 1 статті 361 Кримінального кодексу України.
У підготовчому судовому засіданні прокурор Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_3 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на вагомість зібраних доказів про вчинення ОСОБА_3 правопорушень, що їй інкримінуються, ризик переховування від органів досудового розслідування та суд, вказав на наявність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачена не має постійного джерела прибутку. Також прокурор вказав на відсутність міцних соціальних зв'язків обвинуваченої, її майновий стан, а також обставину вчинення нею кримінальних правопорушень в період іспитового терміну.
Прокурор вважає, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої, вони не здатні запобігти вищевказаним ризикам.
Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти обрання відносно неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила застосувати відносно неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши письмові матеріали останнього, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального процесуального України, запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до частини 2 статті 177 Кримінального процесуального України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
З огляду на наведені вище норми Закону, вирішуючи питання щодо доцільності обрання на стадії судового розгляду обвинуваченому міри запобіжного, суд виходить із вимог статті 29 Конституції України, якими передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Наведені Конституційні гарантії права на свободу та особисту недоторканість поєднується з такими ж вимогами статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), яка відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположним свобод людини (1950 року), Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Згідно з положеннями статті 183 Кримінального процесуального України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального України.
Згідно статті 178 Кримінального процесуального України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частин 1, 4 статті 194 Кримінального процесуального України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
При вирішенні заявленого прокурором клопотання суд виходить з того, що обвинувачена ОСОБА_3 раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого кримінального правопорушення, вчинила кримінальні правопорушення, що їй інкримінуються в даному кримінальному провадженні, в період іспитового строку, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення та схильність до вчинення злочинів такого характеру, у зв'язку із чим суд вважає наявним ризик продовження нею кримінальної протиправної діяльності. Окрім того, в провадженні Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області перебуває інше кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України.
У даному випадку, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_3 , за вчинення якого чинним законодавством України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 (восьми) років, суд вважає наявним ризик переховування обвинуваченої від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відбуття покарання.
Також суд враховує характеристику обвинуваченої, яка не працює, не має стабільного офіційного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у зв'язку із чим наявний ризик продовження нею кримінально протиправної діяльності.
Відомості про те, що обвинувачена за станом здоров'я не може утримуватись в місцях попереднього ув'язнення, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти встановленому ризику, передбаченому статтею 177 цього Кодексу.
Особисте зобов'язання не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.
Особисту поруку застосувати неможливо, оскільки письмових звернень конкретних фізичних осіб, які б поручалися за виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, та яких би суд, за наявності відповідних доказів, міг би визнати такими, що заслуговують на довіру чи особливу довіру, не надходило.
Суд також вважає недоцільним застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до ОСОБА_3 , оскільки суду не надано доказів того, що застосування такого запобіжного заходу зможе запобігти доведеному ризику та забезпечити належну поведінку обвинуваченої. Окрім того, у суду відсутня інформація щодо перебування у ОСОБА_3 на праві власності будь - якого житла, до суду не надходили звернення осіб, які могли б надати обвинуваченій житло для забезпечення дотримання умов домашнього арешту.
Враховуючи вищевикладене, суд на даному етапі розгляду кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність обрання ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 Кримінального процесуального України, про застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, мета, підстави, що стали підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового слідства, є й надалі актуальними, а інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої.
Частиною 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Згідно із частиною 7 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , її особу, відсутність постійного джерела доходу, суд приходить до висновку про можливість визначення застави обвинуваченій, а саме в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 197, 217, 331, 334,314-317, 371, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Мандрово Валуйського району Бєлгородської області РФ, громадянки України, українки, з середньою освітою, не заміжньої, не працюючої, на утриманні непрацездатних, малолітніх та неповнолітніх дітей не має, інвалідом, депутатом, учасником бойових дій не являється, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої вироком Автозаводського районного суду міста Кременчука від 01.05.2025 за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік, -
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів - до 04.01.2026 включно.
Встановити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп.
Суму застави необхідно внести на депозитний рахунок за наступними реквізитами: отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26304855, банк отримувача - ДКСУ, м. Київ , код банку отримувача (МФО) -
820172, рахунок отримувача: UA398201720355289002000015950, призначення платежу - запобіжний захід до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі внесення застави у визначеному розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі в Державній установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа в Державній установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави,та вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Уповноважена службова особа в Державній установі «Надержинщинська виправна колонія (№65)» у разі внесення застави при звільненні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов'язана роз'яснити її обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
Покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:
-прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду;
-не відлучатися з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень та іншими особами, визначеними слідчим чи прокурором;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця знаходження;
-здати на зберігання слідчому, прокурору свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі невиконання нею покладених обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та до неї може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали суду складено 07.11.2025 о 15 год. 00 хв.
Суддя: ОСОБА_1