Провадження № 11-сс/803/1845/25 Справа № 180/1896/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
06 листопада 2025 року Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 листопада 2025 року, у кримінальному провадженні №12025041330000291 від 14 вересня 2025 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Марганець Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, із середньою освітою, не інвалід, не працюючого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Ухвалою слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року задоволено клопотання слідчого.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 13 листопада 2025 року.
Доводи апеляційної скарги:
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16.09.2025 р. та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та задовольнити клопотання захисника та підозрюваного про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту за адресою
АДРЕСА_1 обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що прокурором під час розгляду клопотання не надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для обрання запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 .
Звертає увагу, що підозрюваний не заперечує свою вину у завданні тілесних ушкоджень потерпілому, а отже відсутня необхідність у впливі на свідків, також він готовий утриматись від спілкування зі свідком ОСОБА_9 , з яким особисто знайомий. Оскільки до клопотання долучений протокол допиту ОСОБА_10 , отже покази останнього отримані органом досудового розслідування.
Підозрюваний ОСОБА_8 не заперечує проти обставин вчинення правопорушення, викладених в повідомлені про підозру, тільки не погоджується з визначенням кількості нанесених ударів. Підозрюваний надав покази під час допиту, погодився прийняти участь у слідчому експерименті щодо відтворення події та обставин скоєного кримінального правопорушення.
Зазначає, що він є молодим чоловіком, відразу після повернення з Польші вирішив піти працювати, працював у Польщі всі 3 роки перебування за кордоном. Заперечує відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, оскільки він проживає разом з мамою ОСОБА_11 за адресою реєстрації свого постійного місця проживання у АДРЕСА_1 . Мама працює у Марганецькому ГОКу, має вплив на сина, а отже зможе контролювати його поведінку, з метою забезпечення ним належного виконання своїх процесуальних обов'язків.
Зауважує, що слідчий суддя в оскарженій ухвалі не надав взагалі ніякої оцінки показам мами підозрюваного, наданих нею в судовому засіданні, що свідчить про необґрунтованість винесеної ухвали.
Звертає увагу, що підозрюваний щиро розкаюється у скоєному і готовий відшкодувати потерпілому завдану шкоду його здоров'ю та надавати допомогу під час лікування.
Зазначає, що ОСОБА_8 є особою працездатного віку, має відмінний стан здоров'я та готовність і бажання працювати, щоб відшкодувати шкоду потерпілому, та зважаючи на те, що така матеріальна допомога на даний час є важливою та необхідною для потерпілого. Звертає увагу, що підозрюваний не переховувався від працівників поліції та чекав їх вдома, не намагався переховуватися.
Наголошує, що воскаржуваній ухвалі суду належним чино необґрунтована недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам.
Наполягає, що до клопотання прокурора не додано доказів та не зазначені обставини, які надають можливість та необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу, пов'язаного з триманням під вартою, а суд не навів в оскаржуваній ухвалі обгрунтованість таких ризиків, не зазначив, якими доказами та обставинами це доводиться. Вважає, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби або цілодобовий є достатнім та можливим.
Позиції сторін в суді :
В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника підозрюваного, просив ухвалу слідчого судді відносно ОСОБА_8 про обрання запобіжного заходу тримання під вартою залишити без змін, вважав її законною, обґрунтованою та мотивованою.
Висновки суду:
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника підозрюваного, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані в повній мірі.
З матеріалів справи вбачається, що до слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання старшого слідчого СВ ВП №1 Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, за погодженням із прокурором Нікопольської окружної прокуратури, про застосування запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на те, що 14.09.2025 року приблизно о 19 год. 05 хв., ОСОБА_8 знаходячись у парку ім. Т.Г.Шевченка, що неподалік будівлі Марганецького ліцею №7 Марганецької міської ради Дніпропетровської області, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Долгова, 1, діючи умисно, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_12 не менше 4 ударів кулаками по обличчю, від яких останній впав на землю та ОСОБА_8 продовжив наносити удари ногами по обличчю, кінцівкам та тулубу ОСОБА_12 , в кількості не менше 40 ударів. Після чого ОСОБА_12 підвівся та побіг близько 30 метрів, де його наздогнав ОСОБА_8 та вдарив по нозі, від чого потерпілий ОСОБА_12 впав, та ОСОБА_8 продовжив наносити удари ногами по обличчю, кінцівкам та тулубу ОСОБА_12 в кількості не менше 15 ударів, в результаті чого потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток лицевого черепа, перелому нижньої щелепи з обох боків, перелому ребер справа та зліва у великій кількості, двостороннього пневматороксу, підшкірній емфіземі з обох боків, ЗЧМТ, пневмедіастіуму.
За цим фактом було розпочато кримінальне провадження, внесене 14.09.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041330000291 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відтак, ОСОБА_8 досудовим розслідуванням підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, тобто у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами допити свідків; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків; протоколом огляду місця події від 14.09.2025 р.; довідкою з КЗ «Марганецька ЦМЛ», згідно якої у потерпілого ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження; та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.
15.09.2025 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та затримано в порядку ст. 208 КПК України.
16 вересня 2025 року слідчим суддею Марганецького міського суду Дніпропетровської області було винесено ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів відносно ОСОБА_8 , тобто до 13 листопада 2025 року, без права внесення застави.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри, висунутої ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за обставин, викладених в повідомленні про підозру, а також про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого, яким слідчий суддя надав належну та повну оцінку в оскаржуваній ухвалі.
Обґрунтованість підозри не оспорюється і в апеляційній скарзі.
Доводи сторони захисту про не наведення переконливих доказів, що наявні заявлені стороною обвинувачення ризики, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки і клопотання слідчого, і оскаржувана ухвала слідчого судді містить вичерпну відповідь на кожний з них.
Так, слідчим суддею обґрунтовано встановлено наявність існування наведених в клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Надані матеріали свідчать про встановлення ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зазначені в ухвалі слідчого судді від 15.09.2025 року ризики, а саме: переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду та можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, потерпілого.
Ризик переховування від органів досудового розслідування та суду доводиться, зокрема тяжкістю покарання, що загрожує Кабилкіну у разі визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за яке передбачено лише покарання у вигляді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Підозрюваний не працює, не одружений, не обтяжений соціальними зв'язками, не має утриманців, мешкає сам, що свідчить про можливість втрати зв'язку з підозрюваним.
При цьому, доводи сторони захисту у протилежному, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, у справах «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, «Москаленко проти України» від 20.05.2010 в яких зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки слідчого судді суду 1-ї інстанції про наявність існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме незаконного впливу на свідків та потерпілого, який є єдиним безпосереднім очевидцем інкримінованого злочину підозрюваному. А тому обґрунтовано вважав слушними доводи слідчого та прокурора про те, що підозрюваний може здійснювати тиск на свідків та потерпілого, застосовувати залякування, погрози або вмовляння. Ба, більше того, підозрюваний особисто знайомий зі свідками у цьому кримінальному провадженні, знає де останні мешкають, а отже може впливати на них з метою схилення їх до зміни свідчень під час досудового розслідування або судового розгляду.
Доводи сторони захисту, що показання свідка ОСОБА_10 вже відібрані у свідка, ніяким чином не свідчать про можливість підозрюваного на стадії судового розгляду, якщо обвинувальний акт буде скеровано до суду, впливати на такого свідка та інших в цьому кримінальному провадженні, враховуючи положення безпосереднього дослідження доказів судом, передбачені ст. 23 КПК України.
Доводи сторони захисту, що слідчим суддею не було враховано показання матері підозрюваного ОСОБА_11 , з якою він разом проживає після повернення з Польщі, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими. Так, з матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_11 було допитано в судовому засіданні як свідка. Разом з тим, проживання з матір'ю не спростовує і не зменшує достатньою мірою ризики, що стали підґрунтям для застосування саме такого запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 . Крім того, вказані обставини не стали запобіжником вчинення кримінального правопорушення, в якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_8 .
Безпідставними є твердження захисника в апеляційній скарзі щодо неврахування слідчим суддею відомостей щодо особи підозрюваної ОСОБА_8 , оскільки саме ці обставини стали підставою для застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Слідчим суддею суду 1-ї інстанції надано обґрунтований висновок доводам захисника підозрюваного про те, що ОСОБА_8 вчинив інкримінований злочин внаслідок вживання алкоголю на грунті складних життевих обставин, оскільки такі не обгрунтовують підстави для обрання підозрюваному більш м?якого запобіжного заходу.
Доводи захисника, що підозрюваний не переховувався від працівників поліції та не буде намагатися вчинити такі дії, оскільки розкаявся, колегія суддів апеляційної інстанції не вважає слушними. Відсутність на даний час фактів втечі підозрюваного, не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому. Фактично, належна процесуальна поведінка підозрюваного та відсутність спроб реалізації ризиків, передбачених у ст. 177 КПК України, зумовлені не його високими моральними якостями, а дієвістю обраного запобіжного заходу.
Підстав, які б виключали можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу тримання під вартою не вбачається, доказів на підтвердження неможливості на даний час перебування ОСОБА_8 під вартою, суду не надано.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У судовому засіданні прокурором доведено, що більш м'який запобіжний захід обраний ОСОБА_8 на даній стадії кримінального провадження не зможе запобігти встановленим ризикам, так як перебуваючи під особистим зобов'язанням або під дією іншого більш м'якого запобіжного заходу, підозрюваний без будь-яких перешкод зможе чинити вплив на свідків, потерпілого.
Застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді застави на даний час є неможливим, оскільки він підозрюється у скоєнні злочину із застосуванням насильства, та наявні ризики, вказані в оскарженій ухвалі слідчого судді. Тому, з урахуванням положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, колегія суддів не знаходить підстав для визначення розміру застави.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_8 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що матеріали провадження не містять відповідних звернень із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків., передбачених ст. 194 КПК України.
Враховуючи, що підозрюваний не працює, не одружений, не обтяжений соціальними зв'язками, не має утриманців, свідчить про доволі слабкі соціальні зв'язки, які б утримували його від протиправної діяльності. Тож, не матиме можливості забезпечити себе продуктами харчування та засобами першої необхідності. Протилежне стороною захисту під час апеляційного розгляду доведено не було.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірними висновки слідчого судді, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного неможливо, оскільки вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками. Крім того, в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Отже, на даний час, таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів, оцінив всі обставини провадження, особу підозрюваного ОСОБА_8 , його стан здоров'я, приходить до висновку, що підстав для застосування стосовно ОСОБА_8 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не має, так як він не зможе забезпечити запобіганню встановлених під час судового розгляду ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст.177 КПК України, та належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді про застосування тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 та зміни запобіжного заходу підозрюваному.
Таким чином, апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2025 року про обрання запобіжного заходу тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, тобто до 13 листопада 2025 року, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4