Провадження № 22-ц/803/7864/25 Справа № 216/6277/24 Суддя у 1-й інстанції - ЦИМБАЛІСТЕНКО О.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
11 листопада 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року, ухваленого суддею Цимбалістенко О.В. в місті Кривий Ріг Дніпропетровської області, (дата складення повного судового рішення відсутня),
У вересні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 січня 2023 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк» відповідачці надало кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видало платіжну картку.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https//a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за кредитним договором станом на 11.08.2024 року виникла заборгованість в сумі 34 135,01 грн, яка складається з наступного: 25 981,10 грн - заборгованість за кредитом, 8 153 грн - заборгованість за відсотками, яку позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року позовні вимоги АТ «А-Банк» задоволені частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитом в сумі 25981,10 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2304,61 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ «А-Банк», не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги АТ «А-Банк» в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дослідив наявні у матеріалах справи докази. Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердив під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладених на сайті банку. Із розрахунку заборгованості вбачається, що боржник користувався кредитом, а тому ознайомлений із Умовами і Правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Крім того, позивачем надано Заяву про встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком відповідача, яка підписана останньою, в якій чітко зазначені усі умови кредитування, строки, процентна ставка, тощо. Вважає, що позивачем доведено факт погодження усіх істотних умов кредитного договору та обґрунтованості розрахунку заборгованості.
Відзив на апеляційну скаргу не надано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог,за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню за наступних підстав.
Відповідно частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення в оскаржуваній частині не відповідає.
Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.01.2023 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», з метою отримання банківських послуг, а саме відкриття банківського рахунку у UAN встановити кредитний ліміт, тобто сторони уклали договір про надання банківських послуг б/н, за умовами якого АТ «Акцент-Банк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником Банку Анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», за змістом якої відповідач визнав, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, що розміщенні за посиланням http://a-bank.com.ua, між відповідачем та АТ «Акцент-Банк» становлять договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 своїм підписом в анкеті-заяві засвідчила, що умови договору зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення (а.с. 8).
У вказаній анкеті-заяві розмір ліміту не вказувався.
При цьому, з заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 06.01.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок строком до 62 днів за ставкою 0,000001%. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4 на місяць. При невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка у розмірі 6,8% на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості (а.с. 8 зворот-9).
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 06.01.2023 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , станом на 11 серпня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 34 135,01 грн, з яких: 25 981,10 грн. заборгованість за кредитом, 8 153,91 грн. заборгованість за відсотками (а.с. 5 зворот - 7).
З виписки по картці за договором б/н за період з 20.02.2023 року по 08.01.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 використовувала кредитні кошти та здійснювала погашення кредиту (а.с.11 зворот-20).
Наведені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «А-Банк», суд першої інстанції виходив з наявності підстав для стягнення з відповідачки на користь Банку заборгованості за тілом кредиту, яка становить 25 981,10 гривень. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 8 153,91 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту погодження з відповідачкою умов кредитування, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі та порядку зазначеному у документах наданих позивачем.
Колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції у відмовленій частині позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року в частині вирішення питання про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 про стягення заборгованості за тілом кредиту в сумі 25 981,10 грн в апеляційному порядку не оскаржується, тому, згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства України.
Відповідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Виходячи зі змісту цієї норми права, істотними умовами кредитного договору є предмет, сума, строк повернення та проценти за користування кредитним коштами.
Положеннями частини першої статті 638 ЦК України визначено, що договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю правовою природою кредитний договір може бути публічним договором (ст. 633 ЦК України), договором приєднання (ст. 634 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526ЦК України).
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно ч. 1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Разом з тим, судом встановлено, що 06.01.2023 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (а.с. 8-9). Колегія суддів враховує, що на час апеляційного перегляду цієї справи, договір про надання кредиту в електронній формі, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, укладений від 06.01.2023 року між ОСОБА_1 та банком, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.
Процентні ставки та інші відомості щодо кредиту, зазначені безпосередньо у Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 06.01.2023 року, яка підписана відповідачкою, а тому ці умови є погодженими сторонами.
У подальшому на підставі вказаних анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку та заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.
Із долученої до справи виписки по картці відповідача, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей вбачається, що останній користувався кредитним коштами, ним періодично вносились власні грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, що свідчить про погодження всіх умов кредитування.
Наведені обставини підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
06.01.2023 року відповідачкою також підписано електронним підписом Паспорт споживчого кредиту, умовами якого передбачено процентну ставку у розмірі 49,34% річних.
Підписавши вказану Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», яка є складовою частиною кредитного договору, паспорт споживчого кредиту та заяву щодо встановлення кредитного ліміту за картою/рахунком ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодилася на такі умови кредитного договору, взяла на себе відповідні зобов'язання.
Паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №3 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування» де зазначено строком кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження.
Розділ № 7 Паспорту «Інші важливі аспекти» підрозділ «Дата надання інформації» містить дату, до якої, у відповідності з ст. 643 ЦК України, кредитор повинен був отримати відповідь згоду на дані умови кредитування (акцепт) від позичальника, і навіть якщо він її отримав із запізненням, то це не має значення, якщо банк з цим погоджується.
П. 5 розділу 7 Паспорту: «Умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо» - дане зазначення є обов'язковим і говорить про той факт, що кредитодавець вправі самостійно визначати розмір кредитного ліміту на картці, виходячи із фінансового стану позичальника та його історії обслуговування в банку. Жодним чином дане посилання не змінює основні умови кредитування такі як строк, відсоткову ставку, відповідальність за порушення, право дострокового погашення, інше.
П. 10 розділу 4 Паспорту: «Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит» - дійсно реальна відсоткова ставка може змінюватись. Однак вона змінюється в любому кредитному договорі, оскільки в разі порушення позичальником умов кредитування до нього застосовуються штрафні санкції - підвищена відсоткова ставка, пеня, тощо, і всі ці нарахування змінюють реальну відсоткову ставку, яка може бути мінімальною і складатись лише з самих відсотків у випадку сумлінного виконання позичальником своїх обов'язків.
Таким чином, умови Паспорту споживчого кредиту відповідають положенням Закону України «Про споживче кредитування». Відповідно на час укладення кредитного договору позивачем та відповідачем було погоджено його умови щодо, зокрема, стягнення відсотків за кредитним договором.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що спірний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору, а відтак спростовуються висновки суду, що позивачем не доведено підстави стягнення відсотків з відповідача.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед АТ «Акцент-Банк», не надано контрозрахунків, також відповідачем не доведено відсутність заборгованості.
Отже, висновки суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення заборгованості по відсоткам з ОСОБА_1 в розмірі 8153,91 грн є помилковими. Вимоги позивача про стягнення відсотків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом, з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованості за відсотками в розмірі 8 153,91 грн.
Відповідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги АТ «А-Банк» задовольняються в повному обсязі, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк», та збільшує цей розмір з 2 304,61 грн до 3 028 грн.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, з відповідачки ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі 4 542,00 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором б/н від 06 січня 2023 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по відсоткам за кредитним договором б/н від 06 січня 2023 року задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість по відсотками за кредитним договором б/н від 06 січня 2023 року, станом на 11 серпня 2025 року у розмірі 8 153,91 гривень.
Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 травня 2025 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» змінити, збільшивши цей розмірі з 2 304,61 гривень до 3 028 гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати у справі, понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги, у розмірі 4542,00 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: