Провадження № 22-ц/803/8141/25 Справа № 214/5010/24 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
11 листопада 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 214/5010/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
сторони:
позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В.у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 березня 2025року, -
У червні 2024 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (надалі - ТОВ «Страхова група «Оберіг») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування.
Позовна заява мотивована тим, що 15 травня 2021 року, о 15 год. 40 хв., біля будинку №12 по вул. Павла Глазового в м. Кривому Розі, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Audi A6», д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.06.2021 року винною у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди була визнана відповідачка ОСОБА_1 .
На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander», д.н. НОМЕР_1 , був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200889810, страховиком за яким було ТОВ «Страхова група «Оберіг», а страхувальником був ОСОБА_3 , який віднесений до пільгової категорії громадян та, у зв'язку з наданням ним пенсійного посвідчення, поліс був укладений із застосуванням знижки вартості послуги зі страхування цивільно-правової відповідальності (страхового платежу) у розмірі 50%.
Згідно з умовами зазначеного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200889810 було передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130000 грн. 00 коп. та за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 260000 грн. 00 коп., а також франшизу у розмірі 2500 грн. 00 коп.
На підставі Заяви-згоди потерпілої сторони щодо суми страхового відшкодування та способу і умов його виплати від 19.08.2021 року, страхового акту №30348/1 від 04.11.2021 року, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб марки «Audi A6», д.н. НОМЕР_2 , склав 127500 грн. 00 коп., яка була сплачена позивачем ОСОБА_4 , як представнику власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 , у повному обсязі.
Оскільки відповідачка керувала транспортним засобом з порушенням умов договору страхування, а саме на відповідачку не розповсюджується пільгове страхування транспортного засобу, позивач має право регресної вимоги до відповідачки у розмірі 50% від суми виплаченого страхового відшкодування.
Позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 127500 грн. 00 коп., а тому він має право регресної вимоги до відповідачки на суму 63750 грн. 00 коп.
28 березня 2024 року відповідачці було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів від 27.03.2024 року, однак відповідачка не сплатила кошти.
Також позивачем нараховано за період з 05 квітня 2024 року по 16 травня 2024 року штрафні санкції у виді інфляційних втрат, пені та 3% річних.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд: стягнути з відповідачки на свою користь грошові кошти в сумі 66145 грн. 33 коп., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 63750 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 127 грн. 50 коп., пеня в розмірі 2048 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 219 грн. 47 коп., а також стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 грн. 00 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Страхова група «Оберіг» грошові кошти в сумі 66145 грн. 33 коп., з яких: сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 63750 грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 127 грн. 50 коп., пеня в розмірі 2048 грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 219 грн. 47 коп.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Страхова група «Оберіг» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 грн. 00 коп. та витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процессуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що стаття 38 Закону України «Про загальнообов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не містить такої підстави, як керування транспортним засобом особою, яка не є пільговиком. Суд неправомірно переклав обов?язок доказування на відповідачку, порушив принцип змагальності та об?єктивності, не врахувавши позицію відповідачки ОСОБА_1 щодо необгрунтованості суми відшкодування. Відповідачка наполягає на тому, що розмір матеріального збитку, завданого трансопртному засобу «Audi A6», д.н. НОМЕР_2 , штучно завищений та не відповідає реальним пошкодженням автомобіля.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ТОВ «Страхова група «Оберіг» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Також, просить суд стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «Страхова група «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 39433769, рахунок НОМЕР_3 в АТ «КБ «ПриватБанк») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 650,00 грн.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15 травня 2021 року, о 15 год. 40 хв., біля будинку №12 по вул. Павла Глазового в м. Кривому Розі, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mitsubishi Outlander», д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Audi A6», д.н. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , внаслідок чого вказані автомобілі отримали механічні пошкодження.
Згідно Постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 червня 2021 року, яка набрала законної сили 06 липня 2021 року, винною у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди була визнана відповідачка ОСОБА_1 .
Відповідно до Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200889810, транспортний засіб марки «Mitsubishi Outlander», д.н. НОМЕР_1 , було застраховано у ТОВ «Страхова група «Оберіг», страхувальником за яким був ОСОБА_3 , який віднесений до пільгової категорії громадян та, у зв'язку з наданням ним пенсійного посвідчення, поліс був укладений із застосуванням знижки вартості послуги зі страхування цивільно-правової відповідальності (страхового платежу) у розмірі 50%.
Згідно з умовами Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200889810, передбачено страхову суму на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну у розмірі 130000 грн. 00 коп. та за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю у розмірі 260000 грн. 00 коп., а також франшизу у розмірі 2500 грн. 00 коп.
На підставі Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №536/08-21 від 07.06.2021 року, яким було визначено вартість матеріального збитку у розмірі 158537 грн. 50 коп. та вартість відновлювального ремонту у розмірі 150099 грн. 04 коп., Заяви-згоди потерпілої сторони щодо суми страхового відшкодування та способу і умов його виплати від 19.08.2021 року, Страхового акту №30348/1 від 04.11.2021 року, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб марки «Audi A6», д.н. НОМЕР_2 , склав 127500 грн. 00 коп.
Страхове відшкодування у розмірі 127 500 грн. 00 коп. було сплачено ОСОБА_4 , як представнику власника пошкодженого транспортного засобу ОСОБА_2 , що підтверджується платіжною інструкцією №1663 від 04.11.2021 року.
28 березня 2024 року відповідачці було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів від 27.03.2024 року, однак відповідачка не сплатила кошти.
Спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку із наявністю у позивача ТОВ «Страхова група «Оберіг» права на компенсацію 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування за рахунок відповідачки ОСОБА_1 , як особи, відповідальної за шкоду, у зв'язку із порушенням умов страхування.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що потерпілий ОСОБА_2 і страховик досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування, що підтверджується заявою щодо досягнення згоди в частині розмірі та способу здійснення страхового відшкодування, а ТОВ «Страхова група «Оберіг» в передбаченому законом порядку здійснило виплату страхового відшкодування, тобто належним чином виконало свої зобов'язання відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200889810.
Оскільки, при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідченого страховим полісом № НОМЕР_4 , страхувальнику автомобіля Mitsubishi Outlander», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_3 надано пільгу на оплату страхового платежу в розмірі 50%, що передбачена п. 13.2 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак, на час ДТП вказаним автомобілем керувала відповідачка ОСОБА_1 , яку визнано винною у цій дорожньо-транспортній пригоді та на яку не поширюється пільга у вигляді знижки щодо сплати страхового платежу, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Із встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів.
Частиною другою статті 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
За змістом частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченою відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», надалі - Закон № 1961-IV).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).
Згідно із статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Закону № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц та від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17.
Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виплатив потерпілому страхове відшкодування на загальну суму 127 500,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування не доведено належними та допустимими доказами, не беруться до уваги судом апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Тобто, порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, й кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №536/08-21 від 07.06.2021 року, вартість матеріального збитку, власнику пошкодженого транспортного засобу марки «Audi A6», д.н. НОМЕР_2 , становить 158537 грн. 50 коп., а вартість відновлювального ремонту - 150099 грн. 04 коп., й цей Висновок відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, як і не заявлено клопотання щодо проведення віповідної судової експертизи.
При цьому, розмір виплаченого страхового відшкодування становить 127 500,00 грн., й виплата цих коштів підтверджена відповідним платіжним дорученням.
Відповідно пункту 38-1.1 статті 38-1 Закону № 1961-IV у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
Статтею 13 Закону № 1961-IV визначені особливості страхування цивільно-правової відповідальності окремих категорій громадян України.
Зокрема, відповідно до пункту 13.2 цієї статті розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.
Як вбачається із Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-200889810, страхувальником є ОСОБА_3 , якому, як пільговику на підставі пенсійного посвідчення, зменшений страховий платіж на 50 %.
Тобто, за умовами пункту 13.2 статті 13 Закону № 1961-IV передбачено, що пільга щодо сплати 50 % страхового платежу надається лише за умови особистого керування транспортним засобом ОСОБА_3 .
Проте, судом встановлено, що забезпеченим автомобілем керував не ОСОБА_3 , а відповідачка ОСОБА_1 , яка визнана винною в скоєнні ДТП, отже у страховика виникло право вимагати від ОСОБА_1 компенсації 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування, й доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом першої інстанції норм матеріального права колегією суддів не приймаються.
З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення на його користь з ОСОБА_1 50% суми виплаченого потерпілому у дорожньо-транспортнійпригоді страхового відшкодування є обґрунтованою.
Наведені вище обставини свідчать про те, що суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, вірно проаналізував норми закону та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Згідно п. в ч. 1 ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України.
Зокрема, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання професійної правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджуються здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робі, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги (п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
При цьому, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Об?єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Договору про надання професійної правничої допомоги від 03 грудня 2024 року, укладеного між адвокатом Алєксєєвим В.В. та ТОВ «Страхова группа «Оберіг», адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правову допомогу у судах всіх інстаанцій.
Згідно п.4.4.5. цього Договору, сторонами погоджено, що гонорар адвоката за підготовку та направлення відзиву на апеляційну скаргу становить 3 650,00 грн.
Матеріали справи не містять клопотання відповідачки про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 650,00 грн. та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 39433769, рахунок НОМЕР_3 в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 650 (три тисячі шістсот п?ятдесят) гривень 00 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2025 року.
Головуючий:
Судді: