Справа № 711/8193/25
Номер провадження 3/711/2315/25
04 листопада 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Остапенко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протоколи серії ЕПР1
№ 440761 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ЕПР1 № 440807 за ст. 122-4 КУпАП та ЕПР1 № 440790 за ст. 124 КУпАП), про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП,
ОСОБА_1 , 01 вересня 2025 року, близько 20:06 години, у м. Черкаси по вул. Припортова, 43/1, керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у закладі охорони здоров'я у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 358 від 01.09.2025, чим водій порушив вимоги п. 2.9.а ПДР України. Від керування транспортним засобом водія відсторонено.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, 01 вересня 2025 року, близько 19:30 години, у м. Черкаси по вул. Припортова, 43/1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , не був уважним, не контролював дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, здійснивши наїзд на бордюрний камінь, металевий стовпчик та електроопору, чим порушив п. 12.1 та п. 2.3.б ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль, бордюрний камінь, металевий стовпчик та електроопора отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Також 01 вересня 2025 року, близько 19:30 години, у м. Черкаси по вул. Припортова, 43/1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , не був уважним, не контролював дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, здійснивши наїзд на бордюрний камінь, металевий стовпчик та електроопору, після чого зник з місця дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10.а ПДР України.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Постановою Придніпровського районного суду міста Черкаси від 11 вересня 2025 року вищевказані адміністративні матеріали об'єднані в одне провадження за № 3/711/1900/25, якому присвоєно єдиний унікальний номер справи 711/6645/25, а тому три протоколи про адміністративні правопорушення розглядаються з дотриманням ст. 36 КУпАП.
ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом отримання повідомлень у додатку «Viber» на вказаний у протоколі контактний номер телефону, про що свідчать відповідні довідки в матеріалах справи, однак в судові засідання не з'явився, інтереси останнього представляла адвокат Прядка В. М.
Судовий розгляд, призначений 22.09.2025, відкладений за клопотанням адвоката Прядки В. М. від 19.09.2025 для його ознайомлення з матеріалами справи.
У наступному судовому засіданні 29.09.2025 адвокатом Прядкою В. М. подано клопотання про виклик в судове засідання для надання пояснень свідка ОСОБА_2 , яке судом задоволене, однак свідок у призначену дату 03.10.2025 до суду не з'явився. Поштове відправлення із судовою повісткою на ім'я ОСОБА_2 , вказаною в клопотанні адвоката Прядки В. М., повернуте без отримання ОСОБА_2 через відсутній адресата за вказаною адресою. Причини неявки свідка суду невідомі.
Наступне засідання суд призначив 09.10.2025.
08.10.2025 адвокатом Прядкою В. М. подане до суду клопотання про відкладення судового засідання через його перебування у відрядженні з 06.10.2025 по 14.10.2025.
Крім того, 08.10.2025 ОСОБА_1 подав до суду заяву про відкладення судового засідання через перебування його адвоката у відрядженні, а також заяву про відвід судді. Обставини, на які посилався ОСОБА_1 у своїй заяві про відвід судді Остапенко Ю.А., є обставинами, які викликають сумнів у її неупередженості та об'єктивності. У заяві ОСОБА_1 вважав, що суд встановлює обставини справи упереджено, що підриває довіру до справедливого правосуддя, а також у суду сформовано власне ставлення, засноване не на об'єктивному критерії.
09.10.2025 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву про відвід судді Остапенко Ю.А. передано на розгляд судді Піковському В. Ю.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13.10.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Остапенко Ю. А. відмовлено. Так, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді Остапенко Ю.А. у зв'язку з тим, що заявником не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі, а доводи, викладені в заяві про відвід, не містять доказів, що вказують на необ'єктивність чи упередженість судді. Крім того, відвід заявлено без належних доводів, відсутня конкретизація підстав його заявлення та взагалі відсутнє доведення упередженості судді при розгляді справи.
У період з 13.10.2025 по 31.10.2025 головуючий у справі перебувала у щорічній відпустці, після виходу з якої та повернення справи для розгляду суддею Остапенко Ю. А. наступне судове засідання призначене 04.11.2025.
Однак, 03.11.2025, ОСОБА_1 було повторно подано заяву про відвід судді Остапенко Ю. А., в якій він посилався на упереджене встановлення судом обставин справи, що підриває довіру до справедливого правосуддя. На думку заявника, судді бракує неупередженості та безсторонності під час розгляду справи, існує сумнів у її об'єктивності, у зв'язку з чим наявні підстави для її відводу.
Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді, приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді, та, відповідно, не визначає порядку розгляду заяви про відвід.
Водночас, за змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Однією із основоположних засад організації судової влади є право на справедливий суд, що також випливає із положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за змістом якої кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з Кодексу про адміністративні правопорушення України та інших законів України.
Згідно ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовується у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 р.; (далі Конвенція) передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст. 6).
ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на існування двох елементів безсторонності суду: суб'єктивної, яка полягає у тому, щоб жоден із його членів відкрито не проявляв упередженість та особисту зацікавленість, а також об'єктивної, що передбачає існування достатніх гарантій, щоб виключити будь-які сумніви щодо цього.
У справі «Білуха проти України» (пункт 49 рішення від 09 листопада 2006 року) ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. За об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Зазначену позицію закріплено у рішенні Великої Палати Верховного суду у справі N 908/137/18 від 04.02.2020 згідно якої вказано, що для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Одним із найважливіших принципів судочинства є nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, які не влаштовують.
Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Неупередженість є ключовою характеристикою судді, головною ознакою судової влади та основою судового процесу і вважається очевидним фактом. Презумпція неупередженості має значну вагу. Особа, яка заявляє про упередженість, повинна бути здатна довести реальну або очевидну відсутність неупередженості у судді, але простої заяви недостатньо, необхідно навести достовірні докази. Особиста думка або незгода з рішеннями судді не є доказом упередженості. У будь-якому випадку, припущення щодо упередженості є правовим питанням, яке має бути винесеним на розгляд суду. За виключенням надзвичайних обставин, заява про справжню або можливу упередженість не є питанням поведінки судді.
Отже, існує презумпція неупередженості судді, а протилежне необхідно доводити належними та допустимими доказами.
За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Норми ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному конкретному випадку не встановлено жодної обставини, яка б викликала розумний, об'єктивно обґрунтований сумнів в неупередженості судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Остапенко Ю. А. та унеможливлювали ухвалення суддею об'єктивного рішення у справі № 711/8193/25 про адміністративне правопорушення, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.
Суддя звертає увагу, що ОСОБА_1 у заяві про відвід від 03.11.2025 не наведено жодного доводу та чітких і конкретних проявівупередженості та небезсторонності судді під час розгляду справи, а також не вказано у зв'язку з якими обставинами чи подіями наявні сумніви у її необ'єктивності.
Крім того, заява ОСОБА_1 від 03.11.2025 повністю дублює зміст його заяви про відвід від 08.10.2025, у задоволенні якої постановою від 13.10.2025 відмовлено, і жодних нових доводів, доказів, обставин та обґрунтувань не містить.
За практикою Верховного Суду зловживанням процесуальними правами є неодноразове подання заяв про відвід судді (суддів) безпосередньо перед призначеними по справі судовими засіданнями, які обґрунтовані незгодою зі процесуальними рішеннями суду, внаслідок чого неможливо тривалий час провести розгляд справи по суті, є зловживанням процесуальним правом (постанова ВС від 02 липня 2020 року у справі № 760/4478/13-ц (провадження № 61-15124св19); а також неодноразове подання заяв про відвід з одних й тих самих підстав у разі, якщо попередні заяви визнані безпідставними (постанова ВС від 29 квітня 2020 року у справі від № 520/5083/16-ц (провадження № 61-47518св18).
Як зазначає Верховний Суд зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах. Потрібно розмежовувати зловживання процесуальними правами та зловживання матеріальними (цивільними) правами. При зловживанні процесуальними правами суд має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання, позов чи застосувати інші заходи процесуального примусу. Натомість правовим наслідком зловживання матеріальними (цивільними) правами може бути, зокрема відмова у захисті цивільного права та інтересу, тобто відмова в позові Постанова ВС від 03 червня 2020 року у справі № 318/89/18 (провадження № 61-128св19).
Відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
Згідно з ч. 2 ст. 44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами є подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Така ж норма закріплена у ст. 45 КАС України.
З огляду на відсутність в КУпАП правового врегулювання відводу (самовідводу) судді, враховуючи короткі строки розгляду окремих категорій справ про адміністративні правопорушення, нетривалі строки давності притягнення до адміністративної відповідальності, посилання заявника на аналогію закону та необхідність застосування порядку розгляду відводу (самовідводу) судді відповідно до норм Кримінального процесуального кодексу України, нівелює завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення.
Незважаючи на це, ОСОБА_1 , жодного разу не прибувши у судове засідання і не взявши участь у розгляді справи, двічі підряд подав заяви про відвід судді, зміст яких є тотожним, без викладення нових обставин, доводів та доказів.
Така поведінка особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідчить про її зловживання процесуальними правами, оскільки повторне подання необґрунтованих та ідентичних за змістом заяв спрямоване на затягування розгляду справи та порушення принципу своєчасного розгляду.
Суд звертає увагу, що у провадженні у справах про адміністративні правопорушення суддя діє відповідно до вимог КУпАП, який не містить положень щодо відводу судді, тому подана заява не підлягає розгляду по суті.
За правилами ч. 2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
З огляду на викладене, суд розцінює вказані обставини як ухилення ОСОБА_1 від прибуття до суду без повідомлення ним причин неявки та направлення клопотань про відкладення розгляду.
Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності до закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Крім того, 03.11.2025 адвокатом Прядкою В. М. до суду надано заяву про припинення представництва інтересів ОСОБА_1 у справі про адміністративні правопорушення № 711/8193/25.
Клопотань про надання часу для залучення іншого захисника Кардецьким І. П. не заявлено.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Дослідивши письмові матеріали справи та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, приходжу до наступного.
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як указує зміст статей 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно із законодавством України.
Частина 1 статті 130 КУпАП установлює відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.9.а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Порядок проходження огляду водіїв на стан сп'яніння регламентований ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі Інструкція).
Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, поліцейський вправі пред'явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з пунктами 6-7 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Слід зазначити, що положення КУпАП посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів щодо регулювання суспільних відносин по притягненню до адміністративної відповідальності та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів, які приймаються та затверджуються з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності уповноважених посадових осіб на складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема працівників патрульної поліції тощо.
При цьому, логічне тлумачення положень ч. 2 ст. 266 КУпАП дає підстави вважати, що застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису є належним та допустимим доказом під час провадження у справах за ст. 130 КУпАП, незалежно від того, чи технічними засобами відеозапису зафіксовано сам огляд особи на стан сп'яніння, що проводився на місці, чи такими засобами зафіксовано відмову особи від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Залучення свідків до огляду на стан сп'яніння, а так само фіксації відмови водія від огляду, є обов'язковим лише у разі неможливості застосування поліцейськими технічних засобів відеозапису.
Суд зауважує, що відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів, та поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з нагрудного відеореєстратора, діють відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» та положень КУпАП. Частина 2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Як установлено з матеріалів справи та вбачається із дослідженого відеозапису з нагрудних камер поліцейських, 01.09.2025 працівниками поліції зі слів свідка ОСОБА_3 було встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та став учасником дорожньо-транспортної пригоди, місце якої залишив. В ході спілкування у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу «Alcotest Drager 6820» на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 надав згоду на огляд на місці, результат огляду виявився позитивним і склав 1,66 проміле, з чим водій не погодився. Після цього, ОСОБА_1 одразу ж було доставлено поліцією до медичного закладу КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер, де за результатами медичного огляду лікарем складено висновок № 358, у якому зазначено діагноз: стан алкогольного сп'яніння. У зв'язку з цим ОСОБА_1 було відсторонено від керування транспортним засобом та щодо нього складено адміністративні протоколи за ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП.
Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Основною умовою настання адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП є наявний причинний зв'язок між порушеннями правил дорожнього руху та настанням наслідків у вигляді майнової шкоди.
Статтею 122-4 КУпАП установлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу. Особа усвідомлює, що її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені правила дорожнього руху, і прагне цього.
Отже, диспозиції статей 124 та 122-4 КУпАП не встановлюють певних правил поведінки, а посилаються на інші норми законодавчих актів, у цьому конкретному випадку на п. 2.10.а, 12.1, 2.3.б ПДР України, як зазначено в протоколах. Тому, розглядаючи цю справу, суд вирішує питання щодо винуватості ОСОБА_1 у межах порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху.
Пункт 2.3.б ПДР зазначає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1. ПДР).
Як вказано у п. 2.10.а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 440761 від 01 вересня 2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 440790 від 01 вересня 2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 440807 від 01 вересня 2025 року, складеного щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів з результатом 1,66 проміле, з яким водій не погодився;
- чеком драгера від 01.09.2025 щодо огляду ОСОБА_1 о 20:20 годині, тест № 1271 з результатом 1,66 проміле;
- висновком № 358 від 01.09.2025 КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого огляд проведено 01.09.2025 о 21:04 годині, діагноз - стан алкогольного сп'яніння;
- письмовим поясненням свідка ОСОБА_3 від 01.09.2025, яка повідомила, що 01.09.2025 близько 19:30 години перебувала у магазині, коли в її автомобілі спрацював датчик удару. Прибігши до автомобіля, вона побачила поруч транспортний засіб «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_3 , водій якого перебував у стані алкогольного сп'яніння, поводився неадекватно, висловлювався нецензурною лайкою та намагався сісти за кермо. Свідок попередила його, що викликатиме поліцію, однак він сів за кермо, від'їхав недалеко, спинив автомобіль, вибіг із нього та почав тікати. ОСОБА_3 викликала поліцію а небайдужі громадяни допомогли затримати іншого водія і повернули його до автомобіля. У водія були ознаки алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з рота та нестійка хода;
- довідкою інспектора відділу АП УПП в Черкаській області майора поліції А. Яковлева від 02.09.2025, відповідно до якої ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протягом календарного року за ст. 130 КУпАП не притягувався;
- витягом з бази ІПНП про наявність у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , чинного посвідчення водія НОМЕР_4 ;
- рапортом поліцейського взводу № 1 роти № 4 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Я. Голобородого від 02.09.2025 про встановлення службовим екіпажом АГАТ-151 факту вчинення дорожньо-транспортної пригоди, залишення місця події та керування транспортним засобом «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_3 , водієм ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком медичного закладу № 358 від 01.09.2025, у зв'язку з чим щодо водія складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 4 БУПП в Черкаській області ДПП рядового поліції О. Космачова від 01.09.2025, відповідно до якого 01.09.2025, близько 19:30 години, під час несення служби екіпаж «АГАТ-152» отримав виклик «ДТП без травмованих» за адресою: м. Черкаси, перехрестя вулиць Героїв Дніпра та Сержанта Смірнова. На місці події виявлено пошкодження бордюру, металевого стовпчика та електроопори. Зі слів заявниці, ДТП скоїв водій автомобіля «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_3 , який залишив місце пригоди. Згодом водія ОСОБА_1 екіпажом АГАТ-151 було виявлено за адресою м. Черкаси, вул. Припортова, 42/2. На нього складено протоколи за ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП;
- схемою з місця ДТП по вул. Сержанта Смирнова, 1, до якої зауважень від ОСОБА_1 не надійшло;
- відеозаписами під назвою clip-0, clip-1, clip-2 із нагрудних камер працівників поліції № 468605, 468964, 472483, яким зафіксовано обставини приїзду поліцейських близько 20:00 години (час фіксації на відеозаписах) на місце події, до магазину «Велмарт», виявлення заявниці ОСОБА_3 , яка вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила дорожньо-транспортну пригоду та залишила місце події, при цьому перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Сам ОСОБА_1 при цьому сидить поруч, на лавці. На прохання поліцейського надати документи, спочатку шукає їх при собі, потім іде до машини і шукає їх там. У процесі у ОСОБА_1 проявляються порушення мови, нестійка хода, протягом усього часу спілкування з поліцією він постійно вживає безпричинно нецензурну лексику. ОСОБА_3 , яка викликала поліцію, пояснила службовому екіпажу, що на її авто спрацював датчик удару, вона вибігла до машини, поряд з якою стояв чоловік у стані сп'яніння, як згодом з'ясувалося ОСОБА_1 . Він сів до своєї машини, намагався поїхати з місця, тому ОСОБА_3 йому перешкодила і зателефонувала на службу 102. На своєму автомобілі на дверях вона виявила дуже незначні пошкодження, з цього приводу писати заяву наміру не має.
Поліцейські певний час намагалися з'ясувати де саме сталася ДТП, однак на питання куди він заїхав ОСОБА_1 не відповідав. Разом з тим, у його автомобіля була пошкоджена передня частина, на що неодноразово звертали увагу поліцейські. Через деяких час від іншого екіпажу поліції вдалося отримати інформацію, що незадовго до цього автомобіль ОСОБА_1 був помічений на ділянці дороги з кільцевим рухом, де він заїхав на кільце та збив стовпчик і в'їхав в електроопору, після чого приїхав на парковку біля магазина «Велмарт», де його і зустріла ОСОБА_3 . Через дощову погоду поліцейські разом з ОСОБА_1 зайшли до приміщення закладу «Шо там», біля якого перебували. В приміщенні кафе ОСОБА_1 у зв'язку з виявленими у нього поліцією ознаками алкогольного сп'яніння погодився на проходження огляду на стан сп'яніння на місці. Огляд відбувався з 20:15 по 20:21 годину і за цей час ОСОБА_1 неодноразово намагався пройти огляд, проте, незважаючи на численні роз'яснення поліцейського, постійно неправильно видихав повітря у газоаналізатор, робив часті паузи, видихав короткими інтервалами, що не давало змогу отримати результат. Врешті, алкотестер показав результат 1,66 проміле. Тобто перевищення становило більше 8 разів, що й зауважив поліцейський. Однак ОСОБА_1 з результатом не погодився, тому поліцейські запропонували йому пройти огляд у лікаря нарколога у медичному закладі. Водій надав згоду на такий огляд. О 20:31 годині ОСОБА_1 в приміщенні кафе запевняв ОСОБА_3 , що не хотів ударити чи зачепити її автомобіль. О 20:32 години ОСОБА_3 , яка поруч за столиком писала письмове пояснення, розповіла поліції, що спроби ОСОБА_1 втекти з місця зняла на свій телефон та висловила готовність надати ці відеозаписи. Також у процесі спілкування з ОСОБА_1 поліцейський дізнався від нього номер телефону знайомого, від якого отримав контакти сина ОСОБА_1 . Сина викликали на місце події, пояснили, що батько став учасником ДТП у стані сп'яніння. Після цього син залишився на місці спілкуватися з ОСОБА_3 та чекати батька, а поліцейські о 20:58 годині доставили ОСОБА_1 службовим автомобілем до КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер». Лікарю, який проводив огляд, ОСОБА_1 повідомив, що вживав алкоголь, посидів на дні народження. О 21:14 годині ОСОБА_1 здійснив кілька спроб продути газоаналізатор у лікаря, врешті результат показав 1,55 проміле, почувши який ОСОБА_1 сказав поліцейським: «Бачте, двох немає». Поліцейський зі сміхом на те йому відповів, що допустима норма становить 0,2 проміле, а не два. Під час оформлення лікарем результатів огляду ОСОБА_1 безперервно розмовляє сам із собою на різні, не пов'язані між собою теми, постійно стверджує, що за кермом не перебував; запевняв, що не п'є півтора роки, а через хвилину вже стверджував, що два роки не вживає алкоголь. У відповідь поліцейський вказав йому на розбіжність у його словах: «Так півтора роки чи два, ви ж щойно говорили, що півтора». На чергове твердження ОСОБА_1 , що він не пив лікар зауважив: «А запах від чого? Від вас запах від чого, від дня народження?».
У відповідь на слова лікаря про те, що він керується результатами огляду, але не знає чи вживав алкоголь ОСОБА_1 , останній о 21:23 годині раптово проявляє сплеск агресії, починає кричати на лікаря, ображати, вживати нецензурну лексику, погрожувати йому фізичною розправою («Я тебе через тиждень заб'ю!»). Зрештою, отримавши медичний висновок здіагнозом: стан алкогольного сп'яніння, поліцейські склали на ОСОБА_1 адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та відсторонили його від керування транспортним засобом.
Проведений лікарем медичний огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння відповідає порядку, встановленому Інструкцією№ 1452/735 від 09 листопада 2015 року.
Наявними відеозаписами clip-3, clip-4, що були зроблені за допомогою мобільного телефону ОСОБА_3 , підтверджено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 . Так, на записі clip-3 ОСОБА_1 стоїть біля відчинених водійських дверей свого автомобіля, спілкується з іншими чоловіками, що перебувають поза кадром, які з'ясовують у нього навіщо він сів за кермо і пошкодив інший автомобіль, а також вказують йому припаркуватися поряд, а не стояти на проїзді. Після цього ОСОБА_1 сів за кермо і зачинив за собою двері, увімкнувши запалення автомобіля.
На іншому записі, clip-4, транспортний засіб «Hyundai Sonata», номерний знак державної реєстрації НОМЕР_2 , рухається від джерела зйомки, проїжджає невелику відстань, після чого його наздоганяє той, хто здійснює зйомку (імовірно, ОСОБА_3 ) і жіночий глос звертається до водія ОСОБА_1 у якого опущене скло у водійських дверях, застерігає його нікуди не від'їжджати і вийти з машини, оскільки вона має намір викликати поліцію. У відповідь ОСОБА_1 нецензурно їй каже, щоб вона робила що хоче.
Зібрані у справі докази у своїй сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, які були зафіксовані в протоколах про адміністративні правопорушення, а саме - пунктів 12.1, 2.3.б., 2.10.а, 2.9.а ПДР України.
Як свідчать матеріали справи, жодних заходів для повідомлення органів Національної поліції про подію, що відбулась, ОСОБА_1 не вжив, на місці події залишатись не планував та одразу його залишив, і був виявлений завдяки свідку події. Крім того, на умисел залишити місце ДТП вказує його поведінка, оскільки водій спочатку поїхав з місця безпосереднього зіткнення на кільці дороги, потім намагався від'їхати на автомобілі від місця події біля магазину «Велмарт», куди прибув після першого ДТП, а згодом вийшов з машини і почав тікати, але був зупинений випадковими перехожими. За таких обставин суд вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.10.а ПДР України, за що він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП.
Згідно зі ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, настали в момент визначення результатів його огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 122-4 та ст. 124 КУпАП, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, порушення учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та залишення водієм транспортного засобу на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.
Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколів про адміністративні правопорушення не встановлено.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин суддя не вбачає.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, а саме того, що правопорушник керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим грубо порушив Правила дорожнього руху України, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, місце якої залишив, відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність ОСОБА_1 обставин, суддя вважає за необхідне накласти на останнього адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу із позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачене санкцією статті як обов'язкове додаткове стягнення, при призначенні якого суд позбавлений будь-яких дискреційних повноважень. Таке стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як ним самою, так і іншими особами.
Частиною 1 ст. 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно з частинами 1 і 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Положеннями ст. 40-1 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Доказів, які звільняють ОСОБА_1 від сплати судового збору за розгляд справи про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, керуючись статтями 40-1,122-4, 124, 130, 245, 252, 256, 280, 283-285 КУпАП, п. 2.10.а, 12.1, 2.3.б, п.2.9.а ПДР України, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 та ст. 122-4 КУпАП, та, з урахуванням положень статті 36 КУпАП, накласти на нього адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Реквізити для сплати: отримувач коштів: ГУК у Черкаській області/код 21081300, код отримувача ЄДРПОУ: 37930566, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA918999980313030149000023001 код класифікації: 21081300).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Реквізити для сплати судового збору: одержувач платежу ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації 22030106.
У разі несплати правопорушником штрафу у п'ятнадцятиденний термін з дня вручення йому постанови, постанова надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Строк пред'явлення постанови до виконання - протягом трьох місяців з моменту її винесення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Ю. А. Остапенко