Єдиний унікальний номер: 448/1211/25
Провадження № 2/448/641/25
(повний текст)
30.10.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Кічака Ю.В.,
при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконуюча обов'язки завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області Шаравара Валентина Василівна, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності в порядку спадкування, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що згідно погосподарських книг по селі Черневе Львівської області домогосподарство, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була ОСОБА_2 , а членом такого ОСОБА_3 (сестра голови двору), а виходячи із принципу рівності часток у майні колгоспного двору, кожен із даних осіб володіли станом на 15.04.1991р. часткою у розмірі по 1/2 у такому майні.
Вказує, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі на 1/2 частку колишнього колгоспного двору - будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, яке шляхом вступу в управління та володіння даним майном успадкувала її сестра ОСОБА_3 . Відтак, після смерті ОСОБА_2 , її сестра ОСОБА_3 стала фактичним власником зазначеного будинковолодіння в цілому.
Зазначила те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , яка за життя всім своїм майном розпорядилася, склавши заповіт на її (позивачки) користь, яка прийняла дану спадщину. Факт прийняття нею спадщини стверджується поданою до нотаріуса заявою про прийняття спадщини. З огляду на що вважає, що вона, позивачка ОСОБА_1 стала власником спірного будинковолодіння, яке успадкувала після смерті ОСОБА_3 .
Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 , зокрема 23.07.2001р. виконавчим комітетом Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області на підставі рішення №3 від 26.01.2001р. видано Свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 , зареєстроване в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером 19, згідно якого ОСОБА_3 належить житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 . Однак, оскільки рішення виконавчого комітету №3 від 26.01.2001р. та відповідне Свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 23.07.2001р. видане вже після смерті ОСОБА_3 , то такі підлягають визнанню недійсними та скасуванню.
З огляду на наведене, просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №3 від 26.01.2001р., яким вирішено оформити на ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області; визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 23.07.2001р., видане виконавчим комітетом Чернівської сільської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №3 від 26.01.2001р. і зареєстроване в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером 19, згідно якого визначено, що ОСОБА_3 в цілому належить житловий будинок (будинковолодіння) з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 21.08.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконуюча обов'язки завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області Шаравара Валентина Василівна, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності в порядку спадкування; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак в матеріалах справи міститься її заява про розгляд даної справи без її (позивачки) участі, при цьому зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Мостиської міської ради Львівської області був належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового засідання по справі, однак в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав. В матеріалах справи міститься заява представника про розгляд даної цивільної справи у їх відсутності з вказівкою на те, що сторона відповідача визнає позовні вимоги ОСОБА_1 .
Третя особа - виконуюча обов'язки завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області Шаравара В.В. в судове засідання не з'явилася, проте надіслала заяву про здійснення розгляду даної цивільної справи у її відсутності. Крім того, така скерувала інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82558995 від 16.09.2025р., з якої відомо, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не заводилась; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №82558995 від 16.09.2025р., з якої слідує, що ОСОБА_2 за свого життя заповіту не складала; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №82555746 від 16.09.2025р., з якої відомо, що після смерті спадкодавиці ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 заведена спадкова справа №33/01, місце заведення: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №82555757 від 16.09.2025р., з якої слідує, що спадкодавицею ОСОБА_3 за життя складено заповіт, посвідчений 03.11.2000р. у Чернівській сільській раді Мостиського району, номер заповіту в реєстрі нотаріальних дій - 33, номер у спадковому реєстрі - 52444441.
Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.
Матеріалами справи та судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області було побудоване в 1947 році.
Зазначене будинковолодіння відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», а членами такого, як вважає суд, були: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (сестра), що підтверджується випискою із погосподарської книги №1 за 11986-1990 роки та №2 за 1991-1995 роки по селу Черневе Мостиського району Львівської області станом з 01.04.1988 по 15.04.1991 роки про суспільну групу двору та склад його членів, виданої старостою старостинського округу №9 Мостиської міської ради Львівської області Козиняк Ю. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.
Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об'єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.
Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.
Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.
Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.
Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім'ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.
Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.
Так, у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі № 598/2190/18 прописано, що 15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном. Положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
За змістом частини 1 статті 17 Закону № 697-XII, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Таким чином, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (сестра), тобто кожен по 1/2 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті спадкодавиці ОСОБА_2 .
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", «Про міжнародне приватне право», іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.
Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Відповідно до ст.548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст. ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.
Отже, оскільки спадкодавиця ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
Спадкодавиця ОСОБА_2 була співвласником у майні колгоспного двору в розмірі 1/2 частки. Саме на цю частку у спірному будинковолодінні відкрилася спадщина після її ( ОСОБА_2 ) смерті.
Спадкодавиця ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склала. У зв'язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Як вбачається із матеріалів справи, після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 саме її сестра ОСОБА_3 вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавиці ОСОБА_2 .
У відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії спадкоємиці ОСОБА_3 як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що така особа вчинила дії, які свідчать про прийняття нею спадщини.
Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_2 майно, в тому числі 1/2 частки спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , успадкувала її сестра ОСОБА_3 .
Таким чином, ОСОБА_3 стала фактичним власником спірного будинковолодіння в цілому (1/2 частки, яка належала їй як члену колгоспного двору +1/2 частки, яку вона успадкувала після смерті сестри ОСОБА_2 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 .
Як вбачається із матеріалів справи, спадкодавиця ОСОБА_3 за життя своїм майном розпорядилася, а саме 03.11.2000 року склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області Баландюх Володимиром Михайловичем, яким усе свої майно заповіла племінниці ОСОБА_1 (позивачці). Даний заповіт зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №33 та в спадковому реєстрі за №52444441.
Відповідно до копій сторінок спадкової справи №33/01, заведеної у Мостиській державній нотаріальній конторі, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємиця за заповітом, спадщину після смерті останньої прийняла - звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини (отже, факт прийняття нею спадщини підтверджується поданою нотаріусу заявою про прийняття спадщини).
Саме позивачці ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на інше спадкове майно спадкодавиці ОСОБА_3 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з права на земельну частку пай у землі, яка перебуває у колективній власності АТП «Галичина» Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області, розміром 1,69 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН № 512971, виданого 04 липня 2019 року Мостиською районною державною адміністрацією Львівської області взамін загубленого від 15 серпня 1996 року серії НОМЕР_2 , зареєстрованого 23 липня 2019 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 1251, сестрі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем до майна якої була сестра ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.
Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , успадкувала позивачка ОСОБА_1 .
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127 «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» з подальшими змінами та доповненнями не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 року. Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, який затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 91 від 24.06.2011р., документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992р. індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Права власника майна підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки, у зв'язку з вищевикладеними обставинами, питання про право позивачки на спірне спадкове майно не може бути вирішено в позасудовому порядку (нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину), тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за нею (позивачкою) права на вищевказане майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Також підлягають до задоволення заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги в частині визнання недійсними та скасування рішення виконавчого комітету Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №3 від 26.01.2001р. та Свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 23.07.2001р., виданого виконавчим комітетом Чернівської сільської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області на підставі вказаного вище рішення, з огляду на наступне.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
26.01.2001р. виконавчим комітетом Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області винесено рішення №3, яким вирішено оформити на ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
23.07.2001р. виконавчим комітетом Чернівської сільської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області, на підставі зазначеного рішення, було видано на ім'я ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1, зареєстроване в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером 19, згідно якого визначено, що ОСОБА_3 в цілому належить житловий будинок (будинковолодіння) з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Аналогічна норма була передбачена ч.2 ст.9 ЦК України 1963р., у відповідності до якої правоздатність громадянина виникає в момент його народження та припиняється з смертю.
Оскільки зазначене вище рішення виконавчого комітету Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №3 від 26.01.2001р. та Свідоцтва про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 23.07.2001р. були видані на ім'я ОСОБА_3 вже після її смерті, то такі слід визнати недійсними та скасувати.
Підсумовуючи вищенаведене, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст.200, ст.ст.206, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - виконуюча обов'язки завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області Шаравара Валентина Василівна, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на житловий будинок та визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №3 від 26.01.2001р., яким вирішено оформити на ОСОБА_3 право власності на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Визнати недійсним та скасувати Свідоцтво про право власності на житловий будинок серії НОМЕР_1 від 23.07.2001р., видане виконавчим комітетом Чернівської сільської ради народних депутатів Мостиського району Львівської області на підставі рішення виконавчого комітету Чернівської сільської ради Мостиського району Львівської області №3 від 26.01.2001р. і зареєстроване в реєстровій книзі №1 за реєстровим номером 19, згідно якого визначено, що ОСОБА_3 в цілому належить житловий будинок (будинковолодіння) з приналежними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.11.2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с.Черневе Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: с.Черневе Яворівського району Львівської області, РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500, місцезнаходження: 81300, місто Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Яворівського району Львівської області.
Суддя Ю.В.Кічак