Справа № 308/7603/24
06 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Крегул М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішко М.М.,
позивача ОСОБА_1
третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Тетяна Михайлівна, про визнання договору дарування квартири недійсним та зобов'язання повернути майно, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд: 1) визнати Договір Р№ 1179 від 17.11.2017 р. «Дарування квартири» недійсним; 2) Зобов'язати приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Тетяну Михайлівну: а) внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме - на кв. АДРЕСА_1 , а також скасувати Дублікат Договору Р№ 1179 від 17.11.2017 р. «Дарування квартири»; б) подати до суду матеріали нотаріальних справ щодо складання та нотаріального засвідчення і видачу Договору Р№ 1179 від 17.11.2017 р. «Дарування квартири» та Дубліката Договору Р№ 1179 від 17.11.2017 р. «Дарування квартири»; 3) зобов'язати ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути усе майно, таємно вилученого (викрадене) із квартири АДРЕСА_1 , а саме: кухонну мебель, виготовлену із натуральної деревини; нову пральну електричну машинку та новий холодильник.
У поданій позовній заяві позивач стверджує, що 22 серпня 1971 році між ОСОБА_2 (далі третя особа-1) та ОСОБА_4 (далі померла-1) дівоче прізвище - ОСОБА_5 ) укладено шлюб. У шлюбі народилося 2 (двоє) дітей - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (далі померлий-2).
У шлюбі подружжю, а саме - безпосередньо третій особі-1, на підставі Постанови П№ 18 датою від 04.09.1997 р. Президії теркому профспілки Ужгородського відділу залізниці Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України передано у постійне користування з правом оформлення приватної індивідуальної власності нерухоме майно, а саме - житлове приміщення № 18 буд. АДРЕСА_2 .
04 червня 1994 року між позивачем та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено шлюб. У шлюбі народилося двоє дітей.
У шлюбі подружжя набуло нерухоме майно, а саме - житлове приміщення № 18 буд. АДРЕСА_2 .
Позвач зазначає, що 31 жовтня 2015 року між померлим-2 та відповідачкою (дівоче прізвище до шлюбу - ОСОБА_8 ) укладено шлюб.
У шлюбі на ім'я померлого-2 на підставі Договору дарування квартири Р№ 1179 датою від 17.11.2017 р., серійний порядковий номер нотаріального бланку: серія НМТ № 685755 зареєстровано квартиру приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. (далі третя особа-2).
При цьому , позивачу позовній заяві стверджує, що реєстраційні документи на квартиру викрала відповідачка із сейфу третьої особи-1 ОСОБА_2 та фактом вчинення таємного викрадення офіційних документів подано до правоохоронних органів відповідну письмову заяву свідка та отримані відповіді.
Позивач зауважує на тому, що фактичною обставиною передавання квартири у приватну власність померлому ОСОБА_6 була завчасна усна домовленість позивача, батьків про те, що квартира передається ОСОБА_6 в приватну особисту власність для належного забезпечення догляду за квартирою, у тому числі - здійснення ремонтних робіт, сплати комунальних послуг, а також для уникнення різних штучних перешкод в управлінні таким майном: догляд, забезпечення пожарної безпеки, реєстрація тощо, з урахуванням того, що померла-1 та третя особа перебували у віці поважних років та за станом свого здоров'я не здатні були повноцінно управляти зазначеним майном. Окрім того, позивач зі своєю сім'єю на постійній основі проживав та до сьогодні продовжують проживати в іншому регіоні України, а саме - в м. Рівне, що затрудняє догляд чи в іншому порядку управляти майном.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
12 березня 2021 року позивачем одноосібно та за власні особисті грошові кошти була організована та здійснена процедура поховання матері. Позивач у позові також зауважує на тому, що відповідачка категорично відмовлялася платити грошові кошти на організацію та проведення поховання рідних, посилаючись на відсутність грошових коштів на оплату процедури організації та здійснення похорон та поминання за померлими.
При цьому , позивач зауважує, що в іншому судовому процесі відповідач вказувала, що за увесь період спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_6 в спірній квартирі , вона у повному обсязі утримувала, турбувалася усіма членами сім'ї .
Крім того, позивач вказує на подану відповідачем декларацію, згідно якої місячна заробітна плата останньої становила 28 500,00 грн.
Як вказує у позові позивач, 15 березня 2021 року відповідачка у терміновому порядку відвідала приміщення робочого офісу приватного нотаріуса Ужгородського МНО ПЗМУМЮ України в м. Івано-Франківськ Хребтань Н.М. (далі нотаріус-2) з метою подання Заяви на спадкування майна померлих. Таким чином, нотріусом було відкрито дві Спадкові справи - № 4/2021 та № 5/2021.
Позивач зазначає, що відповідно до листа № 83/0214 від 10.09.2021 року нотаріусу-2 та листа № 84/0214 від 10.09.2021 року, право на спадкування померлих набувають позивач та відповідачка. У списку спадкового майна значиться частка долі квартири.
Разом з тим, щодо спірного договору дарування позивач вказує про наявність підстав для визнання його недійсним, оскільки , згідно до змісту тексту ч.3 спірного договору спірне майно оцінено в 30 000 (тридцять тисячі),00 гривень, яка суттєво різниться реальної/фактичної ринкової ціни станом на дату укладання такого правочину.
При цьому, позивач стверджує, що саме відповідачка хизувалася тим, що попередньо текст договору було нею складено разом із нотаріусом, яка є її подругою. При відвідуванні нотаріуса та підготовки до підписання договору нотаріус, разом із відповідачкою вимагали від позивача якнайшвидше підписати договір, посилаючись на критичну зайнятість та необхідність відповідачці негайно прибути до місця своєї роботи. Адже, договір нотаріально засвідчено у робочий час, а саме - приблизно о 10:00-11:00 годині.
Позивач у позові зауважує, що за увесь період, а саме з дати укладання правочину 17.11.2017 р. до дати факту смерті ОСОБА_4 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання ні ОСОБА_6 , ні відповідачки не було зареєстровано за адресою знаходження спірного майна. Така обставина підтверджує той факт, що дарування квартири було здійснено без наміру фактичної передачі спірного майна у приватну особисту власність померлому ОСОБА_6 , тим більше - відповідачці.
Позивач вказує у позові, що усі ремонтні роботи в спірному житловому приміщені та придбання будівельних матеріалів, майна для облаштування спірного житлового приміщення здійснювалися, виключно, за грошові кошти, належні на правах особистої приватної власності подружжю третьої особи-1.
Позивач також наголошує на тому, що із тексту договору, вимога померлого-2 щодо скасування реєстрації місця проживання третьої особи-1 та позивача відсутня, що на переконання позивача підтверджує те, що укладання такого договору не вбачало і не мало фактичного наміру передачі у приватну особисту власність спірного майна померлому ОСОБА_9 .
З дати укладання правочину 17.11.2017 р. до дати факту смерті померлої ОСОБА_4 , а саме - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також до дня складання позовної заяви у Новій редакції (10.05.2021 р.) ні померлий ОСОБА_6 , ні відповідачка жодного разу не здійснювали оплату комунальних та інших послуг на утримування спірного житлового приміщення за свої особисті грошові кошти. Усі матеріально-фінансові затрати здійснювалися, виключно, за грошові кошти, належних на правах особистої приватної власності колишньому подружжю третьої особи-1 та на сьогодні - із банківської карти третьої особи-1. Після смерті померлого- ОСОБА_6 усі, без жодного виключення, оплату комунальних послуг спірного майна здійснювалося та продовжується здійснюватися із банківської карти третьої особи-1. Відповідачка жодним чином не проявляла ініціативи приймати участь у фінансуванні утримування спірного майна. Навіть після того, як отримала від нотаріуса-2 Свідоцтво права на особисту приватну власність частки спірного майна.
Позивач стверджує, що з дати нотаріального засвідчення договору і до сьогодні, виключно, лише третя особа-1 ОСОБА_2 володів та продовжує володіти ключами від дверей спірного житлового приміщення. Померлому-2 надавалися третьою особою-1 ключі від спірної квартири, виключно, перед наміром померлим-2 контролювати ремонтні роботи у квартирі.
Також зауважує, що відповідачкою без відому та згоди третьої особи-1, як одноосібного власника, було таємно викрадено кухонну мебель, виготовлену із натурального дерева, нову пральну машинку та інше майно з подальшим вивезенням краденого до місця реєстрації проживання відповідачки та її матері, а саме - за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач ззначає, що з спірного договору вбачається право на розірвання договору між сторонами. Такій умові передувала домовленість між позивачем та померлим ОСОБА_6 з узгодженням з третьою особою - 1, що доводить про наявність додаткового підтвердження щодо відсутності фактичного наміру у повному обсязі чи частково передачу спірного майна в особисту приватну власність в інтересах померлого-2, не дивлячись на умови ч.ч.13-15 договору. Адже, ні позивачу, ні третій особі-1 та померлому- ОСОБА_6 не було надано, як попередньо, а саме - завчасно (не менше ніж за добу до укладання договору), так і на момент підписання правочину, право ознайомитися із змістом тексту договору, посилаючись зі сторони, як нотаріуса, так і відповідачки, на суттєву завантаженість в роботі та необхідність термінового прибуття до місця роботи. Окрім того, позивач із-за погіршення зору користується окулярами. Текст договору складено шрифтом розміру 10 та із-за цього позивачем текст договору важко зчитується.
Як вбачається із тексту ч.18 договору, нотаріусом сторони договору були ознайомлено із нормами 33-ю статтями ЦК України, 5-тю статтями СК України, 1 (однією) статтею Податкового кодексу України, змістом ст.27 ЗУ «Про нотаріат» та роз'яснено.
Позивач переконаний, що фактично, та з урахуванням викладено вище, фізично і теоретично є неможливим упродовж не більше ніж 30-ти хвилин, не лише отримати роз'яснення усіх указаних вище законодавчих нормативів, але і прочитати сам текст договору, не кажучи про можливість усвідомити юридичну суть змісту кожного розділу, частини договору, а також кожної окремої статті. Оплату за послуги нотаріуса здійснювалося, виключно, за грошові кошти подружжя третьої особи-1.
Також позивач вказує, що проект договору складений нотаріусом на прохання сторін договору та з той примірник, що погоджувався сторонами не відповідає дійсності. саме нотаріус складав проект договору та його погоджував, виключно, і лише з ініціативи та за участю відповідачки. У відповідачки та у нотаріуса відсутні жодні документальні чи іншого характеру докази того, що позивач, померлі і третя особа-1 «прохали» про складання проекту договору та погоджували текст договору з нотаріусом. Адже, ні позивач, ні померлі, ні третя особа-1 раніше не були знайомі із нотаріусом.
Фактом причетності до змушення сторін правочину укласти договір доводиться і тим, що: безпосередньо відповідачка, без відому та узгодження померлих, третьої особи-1 та позивача, за попередньою змовою із нотаріусом формували текст договору; відповідачка була особисто присутня під час нотаріального засвідчення такого договору у службовому приміщені здійснення нотаріусом надання нотаріальних послуг; нотаріальне засвідчення договору було можливим здійснено у любого нотаріуса. Зокрема, на відстані до 1 (одного) км від місця проживання померлого-2. Укладання та нотаріальне засвідчення договору у нотаріуса, місце здійснення надання нотаріальних послуг, яке знаходилося більше ніж за 10 км від місця проживання померлого-2 не мало жодного сенсу. Факт складання та нотаріальне засвідчення договору у такого нотаріуса підтверджує ствердження відповідачки про те, що саме вона особисто ініціювала нотаріальне засвідчення договору з попереднім погодженням із нотаріусом.
Також частина доводів позовної заяви зводиться до того, що відповідач схильна до вчинення кримінальних правопорушень, відносно неї заведені кримінальні провадження за зверненням позивача та третьої особи-1 до правоохоронних органів.
Не погоджуючись з доводами позовної заяви, відповідачка ОСОБА_3 подала до суду відзив, доводи якого фактично зводяться до того, що ремонт у спірній квартирі проводився за спільні кошти її та її померлого чоловіка ОСОБА_6 .. При цьому, її заробітна плата була значно вищою ніж у її покійного чоловіка. Також покійним чоловіком сплачувалися комунальні послуги, які надавалися за адресою спірної квартири.
Також відповідачка вказує на те, що на ім'я ОСОБА_6 після укладеного договору дарування, на початку 2018 року було укладено договори про надання комунальних послуг (вода, газ, світло) та обслуговування ОСББ. Заборгованість по будь-яким комунальним послугам до березня 2021 року була відсутня.
Щодо спірного договору дарування квартири зазначає, що такий був укладений та посвідчений приватним нотаріусом, сторони договору були ознайомлені з усіма його умовами.
Крім того, на підставі вказаного договору, приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального округу Гулянич Т.М. 17.11.2017 року видано витяг із Державного реєстру нерухомого майна про право приватної власності, відповідно до якого ОСОБА_6 : є власником квартири АДРЕСА_1 .
Також відповідачка стверджує, що оскільки сторонами договору дарування є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , вона не є належним відповідачем у даній справі.
Окрім цього , відповідач вказує на порушення вимог приватизації квартир зі сторони третьої особи-1, ОСОБА_2 , зокрема квартири за адресою АДРЕСА_4 та за адресою АДРЕСА_5 , які до моменту приватизації належали державі і такі підлягають поверненню у власність держави.
ОСОБА_3 вважає доводи позивача про намір укласти інший договір, а не дарування, є безпідставними та не обґрунтованими.
Щодо вимог позивача про повернення майна зазначає, що позивачем у позові не конкретизовано та не долучено доказів належності «викраденого» майна саме ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , не ідентифіковано такі, не доведено доказами по справі, що саме цей «перелік майна» знаходиться у ОСОБА_3 ..
Разом з тим зазначає, що у період 2018 року нею та її покійним чоловіком ОСОБА_6 , було закуплено нові меблі, а саме: дерев'яну сіру кухню, нову пральну машину білого кольору марки «Vestfrost», яка вмонтована у кухню. Старий холодильник зеленого кольору марки «Донбас» знаходився на закритому балконі за адресою: АДРЕСА_4 , до 2021 року, із березня 2021 року по даний час ОСОБА_10 не має ключів та доступу до спірної квартири.
Щодо доводів позовної заяви про причетність ОСОБА_3 до ряду кримінальних правопорушень, стверджує, що такі є безпідставними та нічим не доведеними.
З урахуванням наведеного у відзиві , ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Процесуальні рішення по справі.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.05.2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 28.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгулу та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.12.2024 року клопотання позивача ОСОБА_1 та клопотання третьої особи ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено, зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №308/12737/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.01.2023 по справі №308/12737/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Наталія Методіївна про усунення від права на спадкування у зв'язку із відкриттям спадщини після смерті.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Шевченко Н.П. про зловживання процесуальними правами позивачем ОСОБА_1 і застосування до нього заходів процесуального примусу від 18.10.2024 року та у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів від відповідача ОСОБА_3 , приватних нотаріусів Гулянич Т.М. та Хребтань Н.М. та зобов'язання їх бути присутніми у наступних судових засіданнях.
Ухвалою суду від 04.07.2025 року закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 03.09.2025 року відмовлено у задоволенні усного клопотання третьої особи - ОСОБА_2 про зобов'язання відповідача ОСОБА_3 та третьої особи приватного нотаріуса Гулянич Т.М. бути особисто присутніми у наступному судовому засіданні.
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві. При цьому , суду пояснив, що при укладенні спірного договору дарування квартири 17.11217 року був особисто з сімєю , разом із своїм братом ОСОБА_6 , батьками , були присутніми у приватного нотаріуса Гулянич Т.М.. ОСОБА_1 зазначв, що і він і його покійний брат ОСОБА_6 повністю усвідомлював свої дії при підписанні договору. Нотаріусом Гулянич Т.М. була надана можливість йому та його брату ознайомитися зі змістом договору, роз'яснено права та наслідки укладення договору, сплачено належні платежі за поссвідчення договору.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 також підтримав позовні вимоги, просив визнати договір дарування квартири недійсним з підстав та мотивів викладених у позові.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, однак, подала до суду заяву про розгляд справи без її та її представника участі, позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позову з підстав та мотивів наведених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа приватний нотаріус Гулянич Т.М. у судове засідання також не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. При цьому, 18.10.2024 року від нотаріуса до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.
Крім того, у клопотанні зазначила, що при укладенні спірного договору, сторонам були роз'яснені вимоги законодавства, у тому числі щодо змісту правових наслідків договору, зміст статей ЦК України, СК України їм зрозумілі, про що свідчать їх підписи у договорі.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, з'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 22.08.1971 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 укладено шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 .
У шлюбі у них народилися двоє дітей - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
04.06.1974 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_12 уклали шлюб, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_2 .
31.10.2015 року між ОСОБА_6 та відповідачкою ОСОБА_3 було укладено та зареєстровано шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Разом з тим, як встановлено судом, постановою П№-18 від 04.09.1997 року Президії теркому профспілки Ужгородського відділу залізниці Ради профспілки залізничників і транспортних будівельників України ОСОБА_2 (третя особа-1) було вирішено придбати квартиру АДРЕСА_1 , для забезпечення його житлом з оформленням приватної індивідуальної власності.
Як вбачається з долучених позивачем документів, у подальшому, право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , було згдно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно видане Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради 30.01.2012 року зареєстровано за позвачем ОСОБА_1 .
Як встановлено у судовому засіданні, 17.11.2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування квартири за адресою АДРЕСА_4 .
Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. та зареєстровано в реєстрі за № 1179.
Зі змісту договору дарування слідує, що дарувальник зобов'язується передати, а обдаровуваний зобов'язується прийняти у дар в особисту приватну власність належну дарувальнику на праві особистої приватної власності квартиру за АДРЕСА_1 (п. 1 Договору).
Згідно правовстановлюючого документу вказана квартира складається з трьох кімнат загальною площею 66,3 кв.м. житловою площею 39,1 кв.м (п.3 Договору).
Дар цієї квартири сторони оцінюють у 30 000,00 грн. (п.4. Догоовру).
Згідно витягу з Рішення № 286 виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про надання дозволів на посвідчення правочинів на відчуження та набуття майна» надано дозвіл на укладення договору дарування на ім'я ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 , квартири АДРЕСА_1 , право користування яким мають діти (п. 6 Договору).
Дарування вказаної квартири, вчинене за письмової згоди дружини дарувальника - ОСОБА_13 (п. 7 Договору), чого не заперечували і сторони в судовому заіданні.
Як встановлено судом, сторони домовились, що під передачею майна за цим договором слід вважати символічну передачу речі. Прийняття обдаровуваним від дарувальника технічної документації на квартиру та примірника цього договору, буде свідчити про те, що передача речі відбулася (п. 9 Договору).
Як вбчається з договору дарування, відовідно до п. 13, 15, 17 Договору сторони договору підтвердили, що цей договір не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки, договір цей не носить характеру уявного та удаваного правочину. Підтверджено дієздатність та розуміння сторін, вільного волевиявлення та розуміння наслідків укладення договору дарування. У присутності нотаріуса підтвердили, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір, а також те, що вони отримали від нотаріуса всі роз'яснення стосовно укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Цей договір підписується сторонами добровільно, при здоровому розумі та ясній пам'яті, зміст статей законодавства, які зазначені у договори відомі та зрозумілі.
Крім того, сторони підтвердили, що вони ознайомлені зі змістом законодавства в тому числі Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України «Про нотаріат» (п. 18 Договору).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 11.03.2021 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 у віці 72 роки.
Окрім того, як встановлено в судовому засіданні , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.03.2021 року , що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_6 у віці 37 років.
09.04.2021 року третя особа-1 звернувся до приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. із заявою, в якій відмовився від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 на користь брата померлого - ОСОБА_1 (позивача).
У свою чергу, 09.04.2021 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Хребтань Н.М. із заявами про прийняття всієї належної йому спадщини за померлою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Встановлено , що відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Хребтань Н.М. № 83/02-14 від 10.09.2021 року слідує, що згідно даних спадкової справи 4/2021 заведеної 15.03.2021 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , спадкоємцями, які прийняли спадщину є його дружина: ОСОБА_3 (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач).
Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Хребтань Н.М. № 21/02-14 від 04.03.2024 року вбачається, що нотаріусом 15.03.2021 року заведено справи, а саме: справа №4/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який був зареєстрований і проживав до смерті за адресою: АДРЕСА_6 та 15.03.2021 року спадкова справа №5/2021 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка була зареєстрована, і проживала до смерті за адресою: АДРЕСА_6 .
Відповідно до спадкової справи №4/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , мною, приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Хребтаиь Н.М., видані наступні свідоцтва: 1) свідоцтво про власності на 1/2 частку у спільному майні подружжя щодо грошових коштів, які знаходяться на рахунках в АТ КЕ «ПРИВАТБАНК» та грошових коштів, які знаходяться на рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК» видано 12.07.2023 року за реєстровим №818 - ОСОБА_3 ; 2) свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на грошові кошти у відповідній частці, які знаходяться па рахунках в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та грошових коштів, які знаходяться на рахунках в АБ «УКРГАЗБАНК» видано 12.07.2023 року за реєстровим №819 - ОСОБА_3 ; 3) свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку у праві власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 видано 14.12.2023 року за реєстровим №1530 - ОСОБА_3 .
Так, згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Отже, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.
Як на підставу визнання оспорюваного договору дарування недійсним позивач посилається на те, що фактичною обставиною передання квартири у приватну власність ОСОБА_6 була завчасна усна домовленість про те, що квартира йому передається в приватну особисту власність для належного забезпечення догляду за квартирою, у тому числі - здійснення ремонтних робіт, сплати комунальних послуг, а також для уникнення різних штучних перешкод в управлінні таким майном: догляд, забезпечення пожарної безпеки, реєстрація тощо, з урахуванням того, що померла-1 та третя особа перебували у віці поважних років та за станом свого здоров'я не здатні були повноцінно управляти зазначеним майном, про що також свідчить ціна квартири вказана у спірному договорі. Крім того посилається на те, що через погіршення зору позивач користується окулярами і йому було важко зчитати зміст договору.
Згідно ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Однак, істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
До обставин, які мають істотне значення, частиною першою статті 229 ЦК України віднесено природу правочину, права та обов'язки сторін, такі властивості і якості речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
За роз'ясненнями, наданими вп.19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 6 листопада 2009року, обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК (435-15), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і непов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Однак, позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності помилки щодо природи укладеного договору дарування в момент його укладення у нотаріуса 17.11.2017р.
Крім того, суд бере до уваги і ту обставину, що договір дарування був укладений ще у 2017 році, і з того часу ні у позивача ОСОБА_1 , ані у третьої особи ОСОБА_2 не виникало жодних питань чи претензій щодо помилки укладеного договору дарування. При тому, що за твердженнями позивача усі матеріально-фінансові затрати зі сплати комунальних послуг та ремонтних робіт, з моменту укладення спірного договору, здійснювалися виключно за грошові кошти, належні на правах особистої приватної власності колишньому подружжю третьої особи ОСОБА_2 та на сьогодні - із банківської карти третьої особи.
Як встановлено судом, з умов договору дарування квартири № 1179 від 17.11.2017 року, сторони договору ОСОБА_1 підтвердили, що цей договір не приховує інший правочин і відповідає дійсним намірам створити для себе юридичні наслідки, договір цей не носить характеру уявного та удаваного правочину. Підтверджено було і дієздатність та розуміння сторін, вільного волевиявлення та розуміння наслідків укладення договору дарування.
Зокрема , у присутності нотаріуса Гулянич Т.М. такі сторони договору підтвердили, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір, а також те, що вони отримали від нотаріуса всі роз'яснення стосовно укладеного договору і ніяких зауважень, доповнень до цього договору не мають. Зазначений договір дарування підписувався сторонами добровільно, при здоровому розумі та ясній пам'яті, зміст статей законодавства, які зазначені у договори відомі та зрозумілі (п. 13,15, 17 Договору).
Обставини щодо усвідомлення своїх дій позивачем були підтверджені також як позивачем ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 і в судовому засіданні.
Крім того, договір дарування власноручно підписаний позивачем, а у відповідній графі містяться його прізвище, ініціали та підпис, що на переконання суду спростовує доводи позивача про його поганий зір.
Доказів порушення приватним нотаріусом Гулянич Т.М. вимог ст.44 Закону України «Про нотаріат» щодо встановлення дійсності намірів сторін укласти саме договір дарування, а не інший правочин, роз'яснення вимог законодавства щодо змісту і правових наслідків договору судом не отримано.
Будь-яких зауважень щодо не роз'яснення нотаріусом сторонам договору його змісту чи законодавства до матеріалів справи не долучено.
Таким чином, якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому , у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то відповідний договір є дійсним.
Погіршення родинних стосунків сторін сімї ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 після укладення правочину не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки, передбачені законом підстави недійсності правочину мають існувати на момент його вчинення.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Згідно зч.1ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких наведених вище обставин, з суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору дарування недійсним, слід відмовити.
Щодо ряду інших долучених до матеріалів справи доказів, та досліджених у судовому засіданні , суд не може прийняти такі до уваги , оскільки такі не містять доказового значення та відомостей щодо предмета доказування, а саме - визнання договору дарування від 17.11.2027 року недійсним. Долучені позивачем докази виключно свідчать про наявність ряду звернень та заяв щодо кримінальних проваджень за зверненнями сторін до правоохоронних органів, та здійснення розгляду таких правоохоронними органами на даний час.
Щодо вимог позовної заяви про зобов'язання відповідача в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути усе майно, таємно вилученого (викрадене) із квартири АДРЕСА_1 , а саме: кухонну мебель, виготовлену із натуральної деревини; нову пральну електричну машинку та новий холодильник, суд приходить до висновку, що такі також до задоволення не підлягають через недоведеність належності вказаного майна позивачеві та третій особі ОСОБА_2 , а також того, що таке було вилучене (викрадене) відповідачем.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем у позові не конкретизовано яке саме майно слід повернути, зокрема не вказані їх родові (ідентифікуючі) ознаки.
Також суд приймає до уваги твердження і самого позивача, що ключі від квартири за адресою АДРЕСА_4 постійно знаходилися у третьої особи ОСОБА_2 , та ОСОБА_6 такі надавалися від спірної квартири, виключно контролювати ремонтні роботи у квартирі.
З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України, зважаючи на те, що аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позову, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним, тому у його задоволенні слід відмовити.
При цьому, враховуючи, що судом прийняте рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору дарування недійсним, позовна вимога щодо зобов'язання приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Т.М. внести зміни до реєстру речових прав на нерухоме майно до задоволення також не підлягає, оскільки така є похідною і наразі задоволена бути не може.
Щодо належності відповідача.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 прийняла спадщину за своїм померлим чоловіком ОСОБА_6 , який у свою чергу є стороною спірного договору дарування квартири, до неї перейшли належні за законом їй спадкові права та обов'язки ОСОБА_6 , а відтак саме вона успадкувавши право ОСОБА_6 на частину спірної квартири, і є належним відповідачем у даній справі.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Тетяна Михайлівна, про визнання договору дарування квартири недійсним та зобов'язання повернути майно, відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання АДРЕСА_5 ).
Відповідач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ).
Третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Третя особа приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Гулянич Тетяна Михайлівна (місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Духновича, 7-10).
Повний текст рішення складено 16.10.2025 року о 16 год. 10 хв..
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул