печерський районний суд міста києва
Справа № 757/1776/25-а
пр. 2-а-10/25
08 жовтня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), у якому просить скасувати постанову від 16.12.2024 року № 561 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зазначав, що 16.12.2024 року на території Печерського району міста Києва, поряд зі станцією метро «Звіринецька» особами, які представилися представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 було вручено повістку № 07-1612/14 від 16.12.2024 року, для проходження ВЛК на 11:00 годину 16.12.2024 року. Позивач зазначає, що повідомив вказаним особам, що він проживає у селі Шпитьки Бучанського району Київської області та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а строк дії його постанови ВЛК, згідно з якою він визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, ще не сплив, на підтвердження чого надав Військово-обліковий документ. Однак, такі аргументи були проігноровані вказаними особами, після чого позивач був протиправно та всупереч його волі доставлений вказаними особами до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Перебуваючи 16.12.2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач повідомив вже службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 , що він проживає у селі Шпитьки Бучанського району Київської області та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а строк дії його постанови ВЛК, згідно з якою він визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатний у воєнний час, ще не сплив, на підтвердження чого надав військово-обліковий документ. Однак, дані факти та документи були проігноровані і службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, службові особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали права видавати повістки чи інші направлення на проходження медичного обстеження військово-лікарською комісією цього ІНФОРМАЦІЯ_7, оскільки позивач знаходиться на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 .
В подальшому, старшим офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було складено протокол № 561 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 16.12.2024 року та через 10 хвилин начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 було складено та підписано постанову № 561 за справою про адміністративне правопорушення від 16.12.2024 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.
Позивач наголошує, що його було визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час на підставі постанови ВЛК від 23.04.2019 року. Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IХ від 21.03.2024 року передбачено: «Установити, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби».
Таким чином, чинним законодавством встановлено, що строк дії постанови про ВЛК позивача спливає лише 05.02.2025 року.
З наведених вище протоколу та постанови вбачається, що позивач нібито відмовився від проходження медичного обстеження військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 . Натомість, позивач неодноразово звертав увагу службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 на той факт, що строк дії його постанови про ВЛК ще не сплив, а також, що він визнаний непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час, з огляду на загальний стан здоров'я та медичні захворювання, які він може підтвердити медичною документацією, що надасть можливість провести об'єктивний медичний огляд та наполягав на видачі йому направлення на проходження медичного огляду, з урахуванням розумного строку для того, щоб принести наявну у позивача медичну документацію до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач звертає увагу, що протокол та оскаржувана постанова містять інформацію про направлення № 2200 від 16.12.2024 року на проходження медичного огляду, однак жодних направлень позивачу службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 не надавалося.
Позивач зазначає, що постанова та протокол складалися представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 одночасно, розгляду справи як такого не було, сам протокол підписаний без свідків, примірник протоколу не надано позивачу. Протокол про адміністративне правопорушення складався 16.12.2024 року о 13:00 годині, а розгляд справи, згідно цього ж протоколу мав відбутися в цей же день і в цю ж саму годину.
Наведене дозволяє обґрунтовано стверджувати, що постанова, яка є предметом оскарження у цьому позові - всього лише дослівно переписаний протокол, а отже, відповідач, всупереч вимогам КУпАП, не провів об'єктивного розгляду справи, не вжив жодних заходів, спрямованих на повне та всебічне з'ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення. При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути самостійним і достатнім доказом винуватості позивача.
Такий протокол є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення та є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Проте протокол сам без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративно правопорушення, а натомість є лише початковим правовим висновком щодо діянь особи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення та призначено справу до розгляду на 12.02.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.02.2025 року розгляд справи відкладено на 01.05.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.05.2025 року розгляд справи відкладено на 08.07.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.07.2025 року розгляд справи відкладено на 04.09.2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2025 року розгляд справи відкладено на 08.10.2025 року.
16.09.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача, у якому він просить відмовити в задоволенні позовної заяви.
Відзив обґрунтований тим, що керівником відповідача був виданий наказ № 495 від 15.12.2024 року «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних», згідно якого було призначено на 16.12.2024 року групи оповіщення та визначено маршрути оповіщення на території Печерського району.
Працівники відповідача в складі груп оповіщення мали в своєму розпорядженні Витяг з Наказу № 495, посвідчення офіцерів та військові квитки, паспорти та посвідчення осіб уповноважених вручати повістки, портативні відеорегістратори для фіксації процесу оповіщення.
Під час перевірки документів працівниками поліції та групою оповіщення позивачем для перевірки був пред'явлений паперовий військово-обліковий документ, згідно якого крайня дата проходження ВЛК позивачем є 23.04.2019 року. У зв'язку з чим була здійснена перевірка даних за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («ІНФОРМАЦІЯ_8»). Саме це стало підставою передбаченою абз.2 п. 69 Порядку, згідно з якою особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Відповідно були підстави у працівників відповідача вручити позивачу повістку з метою звірки даних/проходження медичної комісії, що і було зроблено.
Позивачу було виписано повістку у розписці якої позивач поставив свій підпис та добровільно прослідував до ІНФОРМАЦІЯ_1 для отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії. Позивач розумів, що саме ця повістка стосується саме нього, вимога з'явитися для проходження ВЛК була позивачем виконана в той же день, що зазначений у повістці.
Щодо підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відмови позивача від проходження медичної комісії та Акту про відмову в проходженні військово-лікарської комісії.
В матеріалах адміністративної справи № 561 міститься направлення № 2200 від 16.12.2024 року про направлення позивача для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, в особливий період та картка обстеження та медичного огляду. Позивач відмовився від проходження медичної комісії, про що власноруч написав відповідну заяву. На підставі даної Заяви було складено акт про відмову у проходженні військово-лікарської комісії від 16.12.2024 року.
Позивач не вчинив жодних дій, які б свідчили про те, що він почав проходити медичну комісію, не надав лікарям жодних відомостей про стан свого здоров'я для належної перевірки медичними працівниками по базі HELSI, не надав жодної інформації про те, якими саме медичними документами він може та хоче підтвердити стан свого здоров'я чи наявність у нього захворювань, що мають значення для проходження ним військово-лікарської комісії.
На підставі заяви позивача про відмову від проходження ВЛК та його подальших дій, що характеризували його відмову від проходження від військово-лікарської комісії був складений Акт про відмову в проходженні військової лікарської комісії від 16.12.2024 року.
Акт підписаний двома свідками, яких суд може викликати для дачі свідчень, що підтвердять відомості викладені в Акті.
Зазначені документи є доказами, що характеризують подію і склад адміністративного правопорушення, також документи містять відомості що викладені та підписані/ підтверджені Позивачем особисто щодо його відмови від проходження ВЛК та причин такої відмови. Зазначені документи додані до Протоколу № 561, та достатньою мірою встановлюють подію і склад правопорушення, містять відомості про свідків, та обставини адміністративної справи.
Позивач у судове засідання не з'явилися, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву, у якій просить розглядати справу без його участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 16.12.2024 року офіцером адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2 було складено протокол № 561 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, тобто порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, а саме: ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що вчинено в особливий період.
16.12.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_4 було прийнято постанову № 561, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу що складає 25 500,00 грн.
У відповідності до ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У випадках, передбачених частиною першою статті 258 КУпАП, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова по справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 КУпАП.
Статтею 283 КУпАП визначено зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, а також вирішення її у відповідності з законом, уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, а саме п. 31 передбачено, що повістки мають право вручати, представники ІНФОРМАЦІЯ_7 - у межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного ІНФОРМАЦІЯ_7. На виконання положень Порядку керівником відповідача був виданий Наказ № 347 від 19.09.2024 року «Про організацію роботи груп оповіщення військовозобов'язаних», згідно з яким призначено на 20.09.2024 року групи оповіщення та визначено маршрути оповіщення на території Печерського району.
ОСОБА_1 отримав повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 16.12.2024 року, про що свідчить його підпис у розписці. ОСОБА_1 з'явився, згідно з повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , але відмовився від проходження військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовившись від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 подав відповідну заяву. Жодних причин своєї відмови від проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 .
За фактом відмови військовозобов'язаного ОСОБА_1 від проходження військово-лікарської комісії старшим офіцером мобілізаційного відділення ОСОБА_5 , у присутності свідків: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , складено акт про те, що ОСОБА_1 повідомлено, що він відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», Указу Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшим продовженням такого стану, на підставі направлення на проходження військово-лікарської комісії від 16.12.2024 року, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен з 16.12.2024 року почати проходження медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 роз'яснено положення ст. 336 КК України про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. ОСОБА_1 відмовився отримувати направлення на проходження військово-лікарської комісії та ставити власноруч підпис в розписці.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом
У відповідності до п. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_7, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з санкцією, передбаченою частиною третьою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, дії особи щодо ухилення (відмови) від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП. А тому, дії позивача кваліфіковані відповідачем правильно.
Доводи сторони позивача про те, що право на захист було порушено, спростовується тим, що у протоколі № 561 від 16.12.2024 року ОСОБА_1 власним підписом підтвердив, що йому роз'яснено статтю 63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також підтверджено його підписом про відсутність у нього заяв та клопотань.
Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Разом з тим, аналізуючи оскаржувану постанову від 16.12.2024 року № 561, суд приходить також до наступного.
Відповідно до ст. ст. 8, 61 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Важливим складником правовладдя (верховенства права) є принцип домірності.
Конституційний Суд України виходить із того, що принцип домірності застосовують, зокрема, й під час визначення відповідності заходу юридичної відповідальності, що його покладають на особу, характеру та змісту вчиненого нею правопорушення.
Тому реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання у процедурі притягнення порушника до юридичної відповідальності принципу домірності
Важливе значення у тлумаченні принципу домірності має рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023, у якому зазначається: «за юридичними позиціями Конституційного Суду України» принцип верховенства права, зокрема така його вимога, як принцип домірності, є взаємопов'язаними фундаментальними засадами функціонування усієї юридичної системи України; конкретні санкції за адміністративні правопорушення мають бути справедливими та відповідати принципові домірності
Конституційний Суд України в аспекті додержання принципу домірності обраної щодо особи санкції як міри її юридичної відповідальності враховує практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях послідовно зазначав: «Також може мати значення те, чи можна було б досягти тієї самої мети у спосіб менш серйозного втручання в права заявника та чи органи влади розглядали можливість застосування цих менш обтяжливих рішень (див.mutatis mutandis, OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russiaвід 20 вересня 2011 року (заява № 14902/04), §§ 651-654) [рішення у справіVaskrsic v. Sloveniaвід 25 квітня 2017 року (заява № 31371/12), § 83]; «для того, щоб відповідати вимозі домірності, суворість санкцій має відповідати тяжкості правопорушень, за які їх призначають.
Принцип домірності має бути додержано не лише під час визначення норм, які стосуються суворості санкції, а й під час оцінювання тих факторів, що їх має бути взято до уваги, коли визначають санкції» [рішення у справіImeri v. Croatiaвід 24 червня 2021 року (заява № 77668/14), § 84]».
Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010).
З огляду на вказане суд зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі статті 210-1 КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
З огляду на надання частиною третьою статті 210-1 КУпАП уповноваженому суб'єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання розміру штрафу, начальник ТЦК, як посадова уповноваженого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності, зобов'язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідатиме принципу домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, і мотивувати своє рішення у постанові (обґрунтувати визначений розмір штрафу), що відповідатиме принципу верховенства права, оскільки інше не виключає необмеженості трактування норми у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.
У постанові, що оскаржується, відсутнє належне мотивування застосування штрафу у максимальному розмірі 25 500,00 грн.
Так, згідно частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або подання прокурора на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або подання прокурора без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З урахуванням викладеного, з огляду на наявність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 , правомірність дій начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 в частині визнання громадянина ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
За висновком суду штраф у розмірі 17 000,00 грн, що є мінімальним можливим відповідно до санкції частини третьої статті 210-1 КУпАП, є домірним заходом адміністративної відповідальності.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 73 - 77, 139, 242-246, 286, 293, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення - задовольнити частково.
Змінити захід стягнення, накладений на ОСОБА_1 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_3 від 16.12.2024 року № 561, зі штрафу розміром однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн, на штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 20.10.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ