печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3134/22-ц
пр. 2-2555/24
18 вересня 2025 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача - не з'явився,
представника відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач-1, ДКСУ), в якому просить стягнути з Держави Україна через Державну казначейську службу України у рахунок відшкодування спричиненої позивачу шкоди шляхом умисного порушення його конституційних прав, які охороняються законом у розмірі 4 136 000 Євро.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Денисяка О.О. від 13 вересня 2018 року йому відмовлено у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 252018000000000844, означена постанова скасована слідчим суддею Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року, отже судом встановлено факти протиправних дій детектива, начальника слідчого відділу та директора Національного антикорупційного бюро України, а також наглядових прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури стосовно нього.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13 листопада 2023 року в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 05 березня 2024 року.
19 грудня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника Державної казначейської служби України Тимофєєвої Т.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає про те, що Казначейство є неналежним відповідачем, оскільки жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдавало. Отже, стягнення шкоди з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Казначейства є необґрунтованим і таким, що не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.
Зазначає про те, що позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки вина органів, що здійснювали досудове слідство, не встановлена належним чином та не доведена незаконність їх дій.
Вважає, що позивач визначив розмір відшкодування шкоди без урахування вимог розумності та справедливості такого відшкодування, яке має бути не більш як достатнім для поміркованого задоволення звичайних потреб потерпілої особи і не повинно призводити до збагачення за рахунок Держави.
Казначейство вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди, а також причинний зв'язок між діями Національного антикорупційного бюро України, про які вказано у позові, та настанням шкоди.
Таким чином, вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, тому відсутні правові підстави для їх задоволення.
01 січня 2024 року через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України, у якій ОСОБА_1 вказує на те, що держава Україна перераховує відшкодування через Казначейство, де Казначейство є лише технічним інструментом виконання судового рішення державою Україна як відповідачем.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2023 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 05.03.2024 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.03.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті позовної заяви в новій редакції та повернуто її позивачу.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року відкладено підготовче засідання на 20 травня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2024 року відкладено підготовче засідання на 12 серпня 2024 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року відкладено підготовче засідання на 20 листопада 2024 року
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06 березня 2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року розгляд справи відкладено на 20 травня 2025 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року розгляд справи відкладено на 18 вересня 2025 року.
В судове засідання учасники справи не з'явились; про день, час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи, надані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що постановою детектива Національного антикорупційного бюро України Денисяк О.О. від 13 вересня 2018 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 52018000000000844.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року у справі № 760/27168/18 скасовано постанову детектива НАБУ Денисяк О.О. від 13 вересня 2018 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 52018000000000844, та зобов'язано уповноважених осіб НАБУ вжити відповідні процесуальні дії щодо залучення ОСОБА_1 до кримінального провадження № 52018000000000844 у якості потерпілого.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Суд приходить до висновку, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факт заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між бездіяльністю слідчого НАБУ Денисяка О. О., яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР та настанням шкоди.
Так, однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.
Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.
При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов'язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Установивши, що позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому шкоди внаслідок невнесення посадовими особами НАБУ відомостей до ЄРДР за заявою позивача, причинний зв'язок між діями посадових осіб НАБУ та настанням тих негативних наслідків про які він вказує, суд приходить до висновку про у задоволенні позову про відшкодування шкоди у зв'язку з його недоведеністю.
Права ОСОБА_1 , на порушення яких останній посилався з підстав невнесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, були відновлені шляхом оскарження бездіяльності слідчого в порядку, визначеному КПК України.
Сам по собі факт, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 14 січня 2019 року зобов'язано уповноважену особу органу досудового розслідування внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення, обставини якого викладені у заяві ОСОБА_1 , не свідчить про заподіяння шкоди позивачу, а також і про причинний зв'язок із заподіяною моральною шкодою. Необхідність звернення до суду щодо дій органів досудового розслідування не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, а позивачем не доведено моральних страждань внаслідок бездіяльності слідчого.
Подібні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18, від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 та ін.
Позивачем всупереч вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України не доведений факт спричинення йому шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування, не надано належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
З огляду на встановлені обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 про стягнення з державного бюджету України як компенсації моральної шкоди.
Керуючись статтями 23, 1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу України, статтями 5, 10, 12, 81, 263-265, 274-279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої органом досудового розслідування, - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 02.10.2025 року.
Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ