печерський районний суд міста києва
Справа № 757/10432/25-ц
пр. 2-5349/25
28 серпня 2025 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Сіренко С. О.,
представників відповідача Климчук Н. І., Домашевської В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної казначейської служби України, у якому просила стягнути з з відповідача на свою користь 20000 грн компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2023 у справі № 243/4499/23 було стягнуто з Державного бюджету України 5000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Після видачі виконавчого листа у справі позивач надіслала його до Державної казначейської служби України, у відповідь на свої звернення, отримала повідомлення, у якому вказано про відсутність коштів на зазначену мету та про наявність певної черги.
Вказує, що тримісячний строк, визначений ч. 4 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і пунктом 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845, для перерахування коштів стягувачу був порушений відповідачем 03.10.2024 (виконавчий лист взятий на облік 03.07.2024).
Позивач зазначає, що тривале невиконання судового рішення відповідачем завдає їй моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнає у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї, зокрема, змінився звичайний ритм життя позивача; вона була змушена готувати звернення до відповідача та до суду; позивач не могла отримати присуджені їй судом грошові кошти та розпорядитися ними; тривале невиконання судового рішення викликало моральні страждання від неможливості добитись справедливості та задоволення вимог, які присуджені судом, у зв'язку з чим позивач вказує, що могла б витратити зазначений час на догляд за своєю сім'єю, що негативно позначилося на її психічному стані та змушує її нервувати і переживати.
З огляду на зазначене, на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст.ст. 1173, 1174 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 20000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої їй відповідачем тривалим невиконанням рішення суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.03.2025 відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.03.2025 клопотання представника відповідача Державної казначейської служби України задоволено, здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження цивільної справи, у розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим судовим засіданням, призначено підготовче засідання.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2025 закрито підготовче провадження у даній цивільний справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про день, час, місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення вимог позовної заяви, до суду подали відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що відповідно до Бюджетного кодексу України та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Станом на дату надходження виконавчого листа у справі № 243/4499/23 на виконанні за КПКВК 3504030 перебувало 898 судових рішень на загальну суму понад 257, 41 мільйонів грн. Зазначений факт підтверджується об'єктивною неможливістю виконання Казначейством виконавчого листа у справи № 243/4499/23 у 2024 році.
Казначейство на виконання пункту 39 Порядку № 845, у межах одного місяця з дня надходження (03.07.2024) виконавчого документа у справі 243/4499/23 подало до Мінфіну пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за КПКВК 3504030 у зв'язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через недостатність асигнувань у Законі про Державний бюджет України на 2024 рік.
Відповідач зазначає, що питання щодо перерахування коштів за вказаним виконавчим листом на користь позивача, розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань на відповідний рік після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаного виконавчого листа. Зазначені дії свідчать про використання ДКСУ наданих йому повноважень з метою виконання судового рішення.
Щодо позовної вимоги про відшкодування відповідачем моральної шкоди, то представник вказує, що вона є безпідставною, оскільки позивач не вказала у позові, у чому конкретно полягали її страждання, не послалася на стан здоров'я, не зазначила, чи зазнала вона вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, чи потрібен їй час та зусилля для відновлення попереднього стану, а також не довела протиправність дій чи бездіяльності відповідача та причинно-наслідковий зв'язок.
Суд, вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 19.12.2023 у справі № 243/4499/23, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16.04.2024, частково задоволено позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Казначейства на користь ОСОБА_1 5000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Управління Пенсійного фонду України Донецької області.
ОСОБА_1 звернулась до Державної казначейської служби України із заявою про примусове виконання рішення від 15.05.2024 б/н, зареєстрованого 20.05.2024 за вх. № М-11-1576, до якого долучила виконавчий лист, виданий 07.05.2024 Слов'янським міськрайонним судом Донецької області у справі № 243/4499/23.
У ході опрацювання документів Казначейством встановлено, що рішення суду у справі № 243/4499/23 прийняте відповідно до статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України метою відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями органу державної влади.
Оскільки заподіювачем шкоди у справі № 243/4499/23 є Управління Пенсійного фонду України Донецької області, то на виконання вимог пункту 36 Порядку № 845, листом від 21.05.2024 № 5-08-08/11073 подані стягувачем документи скеровано Казначейством до органу Казначейства за місцем розташування заподіювача шкоди, про що поінформовано стягувача.
Після здійснення органом Казначейства заходів, передбачених пунктами 36-37 Порядку № 845, та направлення листом Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області від 05.06.2024 № 04-15-08/2161 копій документів у справі № 243/4499/23, виконавчий лист з 03.07.2024 обліковується в Казначействі на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 «Заходи щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб» (далі - КПКВК 3504030).
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.
Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845)
Так, згідно з п. 35 Порядку №845 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
Відповідно до п.п. 38-39 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.
У разі, коли для здійснення безспірного списання коштів з державного бюджету, згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.
Відповідно до абз. 1, 2 п. 36 Порядку № 845 у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п'яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.
Матеріалами справи встановлено, що виконавчий лист № 243/4499/23 перебуває в Казначействі на виконанні за бюджетною програмою Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб".
Статтею 95 Конституції України та пунктом 8 частини першої статті 7 БК України встановлено правило, за яким виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за КПКВК 3504030 передбачено 150 мільйонів гривень.
Казначейством протягом січня - червня 2024 року (тобто до надходження виконавчого листа у справі № 243/4499/23 на виконання) за КПКВК 3504030 виконано 226 судових рішень на суму 74 743,99 тис. гривень. Залишок коштів за КПКВК 3504030 на відповідну дату складав 75 256,01 тис. грн відповідно до копії листа Казначейства на адресу Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 02.07.2024 №5-05-1-05/14616.
Станом на дату надходження (03.07.2024) виконавчого листа у справі № 243/4499/23 на виконанні за КПКВК 3504030 перебувало 898 судових рішень на загальну суму понад 257,41 мільйонів гривень.
Враховуючи те, що виконавчий лист №243/4499/23 надійшов до Казначейства 20.05.2025 на виконання за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504030, Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань на відповідний рік позивачу буде перераховано суму коштів.
Враховуючи вищезазначене, слід прийти висновку, що Державною казначейською службою України дотримано вимоги та строки, встановлені Порядком № 845, щодо опрацювання документів, поданих позивачем до Головного управління Казначейства разом із заявою від 15.05.2024, та подальшого направлення Виконавчого листа з доданим документами до Державної казначейської служби України для виконання.
Таким чином, посилання позивача на порушення Державною казначейською службою України права позивача на отримання коштів присуджених рішенням суду є безпідставним та не обґрунтованим.
Суд вважає за необхідне зазначити, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб'єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб'єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Наведена правова позиція вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2020 у справі №826/17656/16, та колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступлення від вказаної позиції.
В силу положень ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Як визначено у ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі.
Слід зазначити, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності відповідача у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього органу чи його посадових чи службових осіб.
При цьому факт неправомірності (незаконності) прийняття рішення, вчинення дії чи бездіяльності органу державної влади, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку, тобто повинен підтверджуватись відповідним рішенням, ухвалою, постановою, вироком суду, яке має значення для справи про відшкодування шкоди.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач не надала належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження неправомірності дій відповідача, розміру шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідача.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1173, 1174, Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повний текст судового рішення складений 28.08.2025.
Суддя Ю. Г. Головко