Справа № 756/14384/25
Провадження № 2/756/7958/25
оболонський районний суд міста києва
(заочне)
11 листопада 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Пукала А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.06.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 20.04.2007 вона зареєструвала шлюб із відповідачем. Від шлюбу сторони мають спільного неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.09.2014 шлюб між сторонами було розірвано.
Після розірвання шлюбу дитина проживає разом із позивачем. Позивач зазначила, що відповідач ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку щодо утримання дитини, матеріальної допомоги не надає. Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами досягнуто не було.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду, яка направлена відповідачу в установленому порядку, було надано строк для подання відзиву на позов. У встановлений строк відповідач відзив на позов не подав.
На підставі ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи за наявними матеріалами без участі відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.09.2014.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 292.
Як встановлено судом, неповнолітній ОСОБА_3 , проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 .
З позову вбачається, що добровільно відповідач не бажає надавати матеріальну допомогу.
Згідно з ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, при цьому батьки несуть спільний обов'язок по утриманню дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Конвенцією про права дитини (стаття 3) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Позивач просив стягнути аліменти у тому числі за минулий час, а саме з 01.06.2022.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Якщо позивач вживав заходів щодо одержання аліментів від відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення відповідача від їх сплати, суд, залежно від обставин справи, може постановити рішення про стягнення аліментів за минулий час, але не більш як за один рік.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Тлумачення положень статей 79, 191 СК України, свідчить про те, що при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів за минулий час позивач має довести наступні обставини:
- вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача протягом періоду, за який позивач просить стягнути аліменти;
- неможливість одержання аліментів у зв'язку з ухиленням відповідача у цей період від їх сплати.
Ухилення від сплати аліментів - це винна протиправна поведінка, тобто, свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто із вимогою про сплату коштів необхідних для утримання дитини.
Ухилення від сплати аліментів може виражатися у тому, що зобов'язана особа ухилялась від укладення договору про сплату аліментів на утримання дитини, приховувала своє місцезнаходження або свій заробіток (доходи), не реагувала на направлені їй листи, та інші подібні дії.
Обов'язковою умовою присудження аліментів за минулий час є доведеність позивачем вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, та неможливість їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. На що неодноразово звертав увагу й Верховий Суд, зокрема, в постановах від 19 грудня 2019 у справі № 635/6268/18; від 27 січня 2020 року у справі № 672/198/19; від 29 січня 2020 року у справі № 756/14483/18.
Постановою Верховного Суду від 18 травня 2020 року (справа № 215/5867/17) сформовано правову позицію, про те, що частиною другою статті 191 СК України передбачено, що аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років. Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що для стягнення аліментів за минулий час позивач повинен довести такі обставини як вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача та ухилення відповідача від надання утримання дитині.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 235/101/21.
За загальним правилом, визначеним СК України та судовою практикою, вважається недоцільним обтяжувати відповідача виплатами за минулий період, якщо позивач не вжив заходів щодо одержання аліментів (у тому числі не подав позов про стягнення аліментів, залишив його без розгляду) з особистих мотивів.
Вимоги позивача про стягнення аліментів за минулий час мають бути підтверджені офіційними зверненнями стягувача до платника аліментів за вказаний період, за відсутності таких доказів вимоги є необґрунтованими й задоволенню не підлягають.
Обов'язок доказування у даній категорії справ покладено саме на позивача, отже, саме позивач має довести не лише факт направлення офіційних звернень, а факт умисного ухилення від виконання обов'язку по утриманню дітей після отримання відповідного звернення. Тобто, позивач має не лише підтвердити факт надіслання офіційного звернення про необхідність виконати обов'язок по утриманню дитини, дружини, а й факт отримання або відмову в отриманні такого звернення, що підтверджуватиме ухилення особи від виконання обов'язку.
Як вбачається з наданих позивачем скрін-шотів листування з відповідачем за період з 05.06.2022 по 27.12.2024 позивач численні рази зверталася до відповідача з проханням сплачувати їй аліменти на утримання сина в узгодженому ними розмірі, а саме 5000 грн (повідомлення за 15.06.2022, 07.07.2022, 23.11.2022, 03.12.2022, 02.10.2024, 10.10,2024, 13.12.2024, 23.12.2024 тощо). При цьому відповідач не спростовував свого обов'язку брати участь в утриманні дитини, втім не виконував його, посилаючись на матеріальні труднощі, при цьому визнаючи наявність боргу (повідомлення відповідача за 05.06.2022, 18.06.2022, 23.11.2022, 03.12.2022, 02.10.2024, 05.10.2024, 14.12.2024 тощо).
Таким чином, на переконання суду, позивачем доведений той факт, що вона неодноразово, протягом тривалого часу, з червня 2022 року вживала заходи щодо отримання від відповідача допомоги в утриманні дитини, при цьому відповідач ухилявся від надання такої допомоги. Відповідач вказаних обставин не спростував, доказів перерахування коштів на утримання дитини суду не надав.
За таких обставин, наявні підстави для стягнення аліментів з відповідача за минулий час.
Отже, суд вирішує стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку і доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 01.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь держави судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.06.2022 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1 211,20 грн.
Допустити в частині стягнення аліментів негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО