Справа № 756/15465/25
Провадження № 4-с/756/82/25
Іменем України
10 листопада 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді - Примак-Березовської О.С.,
секретаря судового засідання - Донеска А.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали скарги ОСОБА_1 , в особі представниці Максименко Вікторії Володимирівни на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса), -
Представниця заявника звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (далі - Перший відділ ДВС).
В обгрунтування заяви зазначила про те, що на виконанні в Першому відділі ДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3, в межах якого накладено арешт на майно заявника. Водночас, наразі зазначене виконавче провадження завершено та станом на момент звернення до суду на примусовому виконанні не перебуває, однак накладення арешту обмежує реалізацію його права на вільне розпорядження таким майном.
У судове засідання заявник та його представниця не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Водночас, від представниці заявника Максименко В.В. надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.
Державний виконавець Першого відділу ДВС у судове засідання не з'явився, про судовий розгляд повідомлений належним чином, причини та поважність неявки не повідомив.
Згідно з частиною 2 статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скраги, не перешкоджають її розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Зі змісту скарги вбачається, що в провадженні відділу державної виконавчої служби Єланецького районного управління юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5502/10, виданого Оболонським районним судом міста Києва від 1 березня 2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс» заборгованості в розмірі 29015,22 грн, яке було завершено на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» та направлено за належністю до іншого відділу Державної виконавчої служби (а.с.15).
В межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 державний виконавець наклав обтяження на майно ОСОБА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 14).
Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 10 березня 2023 року № 930/5 «Про відділи державної виконавчої служби у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)» завершено реорганізацію окремих відділів державної виконавчої служби Миколаївської області, а саме Вознесенський, Веселинісвький та Єланецький відділи державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) реорганізовано шляхом їхнього злиття та утворено Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
В провадженні Першого відділу ДВС перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5502/10, виданого Оболонським районним судом міста Києва від 1 березня 2011 року, сума погашення 269 грн (а.с.16).
Зазначене виконавче провадження завершено на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем, відповідно до Закону, заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультативними).
Судом встанволено, що після повернення виконавчого документа стягувачу останній не вчиняв ніяких дій, спрямованих на виконання зазначеного виконавчого листа, чим на власний розсуд розпорядився своїми правами.
Крім того, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «ПростоФінанс», в інтересах якого накладено арешт на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , припинило своє існування 17 серпня 2015 року (а.с.20).
Відповідно до листа Першого відділу ДВС № 76370/203-34 від 26 серпня 2025 року, виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 завершені, однак надати копії матеріалів не вважається можливим, оскільки виконавче провадження знищено, у зв'язку з закінченням терміну його зберігання(а.с.15-16).
Представниця заявника звернулась до Першого відділу ДВС із заявою про зняття арешту з майна, сплативши суму заборгованості у розмірі 269 грн, однак отримала відмову, що підтверджується відповіддю Першого відділу ДВС № 81918/203-34 від 8 вересня 2025 року (а.с.17).
Згідно з частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа від 1 березня 2011 року № 2-5502/10 та пред'явлення його до виконання були врегульовані Законом №606-XIV, який втратив чинність 5 жовтня 2016 року.
За змістом статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону №606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина 5 статті 47 Закону №606-XIV).
Пунктом 8 частини 1 статті 49 Закону №606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно з частиною 2 статті 50 Закону №606-XIV у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Отже, з огляду на зазначені норми Закону №606-XIV, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, виконавче провадження не є закінченим.
Оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 47 Закону №606-XIV, не позбавляло стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, тому на час повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця були відсутні передбачені Законом підстави для зняття арешту з майна боржника.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону №606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
5 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Згідно з пунктом 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тлумачення пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII свідчить, що положення цього Закону застосовуються лише до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплив на час набрання чинності цим Законом. Вказаним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання яких сплив на час набрання ним чинності.
Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 5 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.
За частиною 1, 2, пунктом 1 частини 4 статті 12 Закону №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частин 4, 5 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині 6 статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню. Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону №1404-VIII постанова про зняття арешту постановляється виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною 4 статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв'язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу та/або закінчення виконавчого провадження.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17 (адміністративне провадження №К/9901/20268/18) зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Згідно з положеннями статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та заборони його відчуження, у відсутність майнових претензій з боку стягувача та відсутність у необхідності подальшого застосування таких заходів, бездіяльність державних виконавців щодо незняття арешту з майна боржника та заборони на його відчуження є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння його майном.
Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21, від 13 липня 2022 року в справі №2/0201/806/11, від 10 січня 2024 року справа № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23), від 28 серпня 2024 року в справі № 947/36027/21.
Отже, виконавче провадження № НОМЕР_3 завершене за постановою про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», проте докази повторного пред'явлення його до виконання в матеріалах справи відсутні. Виконавчі провадження на підставі вказаного виконавчого листа не відкривались, майнові претензії до заявника у подальшому не заявлялись.
Відповідно до вимог статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, а тому суд дійшов висновку про необхідність задовлення скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
На підставі статті 321 ЦК України та керуючись статями 2, 4, 5 260, 447-1 - 451 ЦПК України, суд -
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо невжиття заходів скасування арешту при вирішенні питання про закриття виконавчого провадження.
Зобов'язати Перший відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити заходів щодо усунення порушень при завершенні виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-5502/10, виданого Оболонським районним судом міста Києва від 1 березня 2011 року та зняти арешт і заборони відчуження невизначеного майна, всього нерухомого майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладено постановою про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 2 червня 2011 року відділом Державної виконавчої служби Єланецького районного управління юстиції і зареєстровано в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна за № 11305324.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
СУДДЯ Ольга ПРИМАК-БЕРЕЗОВСЬКА