Справа №:2-1673/2009
"07" липня 2009 р. Дніпровський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Стрижеуса А.М.
при секретарі: Осауленко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом:
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору позики та стягнення заборгованості,-
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми боргу за договором позики з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20 вересня 2008 року між ним та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від нього позику в сумі 1350000 доларів США на придбання квартир. Передача позики 25 вересня 2008 року була оформлена розпискою .
З листопада 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмово завірили його, що в строк до 31 січня 2008 року мають намір та можливість достроково погасити заборгованість за договором позики, а тому немає сенсу витрачати додаткові кошти на оформлення договору застави. Він розраховував, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуть мені кошти в строк і він буде мати змогу розмістити їх у комерційному банку на депозит під 12% річних у доларах США або під 20% річних у гривнях.
Однак, відповідачі взятих на себе зобов'язань щодо погашення позики не виконують, від укладання договору застави/іпотеки в забезпечення повернення суми позики ухиляються.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів позовні вимоги позивача визнала частково, вказавши, що не заперечує проти стягнення основної суми боргу за договором позики. При цьому представник відповідачів пояснила, що гроші призначалися для купівлі квартир АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 для облаштування художньої майстерні. Вказані квартири були придбані, але укласти договір застави між відповідачами та позивачем не вдавалося, оскільки виникли спірні відносини між відповідачами та третьою особою по справі ОСОБА_4 щодо права власності на вказані квартири. На даний час рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, якими визнано право власності на спірні квартири за ОСОБА_4 , оскаржуються до Верховного Суду України, ухвалою якого виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва та ухвалу Апеляційного суду м. Києва, зупинено.
Представник третьої особи - Щерби В.М. в судовому засіданні посилався на розсуд суду.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, представника третьої особи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 надає позичальнику грошові кошти в сумі 1350000 доларів США, терміном з дня складання сторонами розписки прийому-передачі грошових коштів і до 09 лютого 2009 року /а.с.13- 16/.
Відповідно до розписки від 25 вересня 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1350000 доларів США /а.с.7/, котрі вони зобов'язалися повернути до 09 лютого 2009 року та в строк до 01 жовтня 2008 року в рахунок забезпечення взятої ними позики надати ОСОБА_1 в заставу належне їм нерухоме майно.
Наведене не заперечувала в судовому засіданні представник відповідачів.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналізуючи наведене суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконали умови договору позики, не повернув в строк відповідно до умов договору позики і стягненню на користь позивачів підлягає 10310895 гривень суми боргу за договором позики (1350000 доларів США х 7 гривень 62 копійки курс НБУ станом на 07.07.2009 р.= 10310895 гривень).
В частині стягнення 155000 гривень збитків, то в цій частині суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки суду не надано будь-яких письмових доказів, що саме на вказану суму позивачу було заподіяно збитки.
Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 1700 гривень та витрат на інформаційно- технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень, що були сплачені позивачем при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.533, 536,625,1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 209, 212, 213, 214, 215, 224-228 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про розірвання договору позики та стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 10310895 гривень суми боргу за договором позики, 1700 /одна тисяча сімсот/ гривень судового збору, сплаченого позивачами при зверненні до суду, 30 /тридцять/ гривень сплачених позивачами за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 10312625 /десять мільйонів триста дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять/ гривень.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: