Справа №:755/3518/25
Провадження №: 2/755/12429/25
"11" листопада 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
24.02.2025 року до Дніпровського районного суду міста Києва через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат - Колісник Олег Веніамінович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 25 вересня 2009 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у позивача з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігноруванням налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові. Сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям. В зв'язку з викладеним подальше спільне життя з відповідачем та збереження сім'ї вважає неможливим.
04.03.2025 року в порядку автоматизованого розподілу справ між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Коваленко І.В.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 березня 2025 року позовну заяву направлено за територіальною підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.
27.08.2025 до Дніпровського районного суду міста Києва на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02.05.2025 року надійшли матеріали цивільної справи №755/3518/25, які передані у провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду.
22 вересня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідачка ОСОБА_2 до судового засідання не з'явилась, через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі, проти розірвання шлюбу не заперечує.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, з 25 вересня 2009 року сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис №2737, від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя у позивача з відповідачем не склалося через відсутність порозуміння, різні погляди на вирішення сімейних проблем, ігноруванням налагодження сімейних відносин, що призвело до втрати почуття поваги та любові. Сторони не підтримують сімейно-шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство, не мають спільного бюджету, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають, фактично живуть окремим один від одного життям. В зв'язку з викладеним подальше спільне життя з відповідачем та збереження сім'ї вважає неможливим.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Статтею 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а згідно з вимогами ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
У відповідності до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 Сімейного кодексу України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони подружніх відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.
Згідно ч. 4 ст.260 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти його розірвання, подавши заяву про визнання позовних вимог, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, а тому подальше примирення між ними неможливе, разом з тим суд, не має права продовжувати примушувати жінку або чоловіка до підтримання, збереження, продовження або відновлення сімейних відносин, оскільки це порушуватиме права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 6-13, 19, 82, 89, 142, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянином України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянкою України, зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів м.Києва з державним Центром розвитку сім'ї, 25 вересня 2009 року, (актовий запис №2737) - розірвати.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: