Справа № 755/17954/25
Провадження №: 3/755/6066/25
"31" жовтня 2025 р. місто Київ
Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Вовк О.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції у місті Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за частиною першою статті 130 Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП), -
31 серпня 2025 року о 09 годині 00 хвилин по пр-ту Соборності (міст Патона) у м. Києві, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений за порушення пункту 2.3в Правил дорожнього руху, при цьому не маючи права керування транспортним засобом та в подальшому було встановлено, що керував в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку зі згоди ОСОБА_1 , на місці за допомогою приладу аналізатор «Драгер Алкотестер 6820», результат 0,69 %. В результаті таких дій ОСОБА_1 порушив пункт 2.9а Правил дорожнього руху.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП.
Правом на участь в судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався. В судові засідання призначені на 03 жовтня 2025 року та 31 жовтня 2025 року, не з'явився, повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, шляхом надіслання судових повісток за встановленим у протоколі про адміністративне правопорушення місцем проживання та розміщення оголошення про виклик на сайті Дніпровського районного суду міста Києва вебпорталу «Судова влада України».
До того ж, на адресу суду повернувся конверт, який був направлений на зазначену в протоколі ОСОБА_1 адресу проживання, що згідно з позицією Великої Палати Верховного суду у справі 800/547/17, свідчить про належне повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язання з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Оскільки, відповідно до статті 268 КУпАП присутність ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не є обов'язковою, враховуючи вжиті судом заходи для його виклику в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без особи, за наявними у справі матеріалами.
Суд дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов такого висновку.
Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306.
Так, згідно із пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України) ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно із пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що винність ОСОБА_1 , повністю підтверджується, наданими суду матеріалами адміністративної справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 439268 від 31 серпня 2025 року; результатом «Драгер Алкотестер 6820», тест № 6047, результат 0,69%; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5611962 від 31 серпня 2025 року стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 126 КУпАП, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що ОСОБА_1 погодився з результатом; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він підтверджує зазначені в протоколі обставини; відео з нагрудної камери працівників поліції № 473496.
Так, за результатом дослідження відеозапису, який є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що відео розпочинається з того, що працівники поліції зупиняють водія, який керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 . Під час перевірки документів, виявляють відсутність посвідчення водія, та виявляють ознаки алкогольного сп'яніння, про що повідомляють водію. При цьому ОСОБА_1 у відповідь повідомляє, що вживав алкоголь напередодні. Працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою «Драгер Алкотестер 6820», на що ОСОБА_1 пропонує вирішити питання на місці. На місці події був викликаний додатковий екіпаж патрульної поліції, який привіз прилад «Драгер». В подальшому ОСОБА_1 пройшов огляд за допомогою приладу «Драгер», який показав результат проходження огляду 0,69%, з яким ОСОБА_1 погодився. Після чого, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною першою статтею 130 КУпАП, роз'яснено його права та обов'язки, ознайомлено з протоколом та вручено його копію, який ОСОБА_1 відмовився підписувати та останнього відсторонено від керування транспортним засобом.
Суд вважає, що досліджені у судовому засіданні докази, є належними, допустимими та достовірними, здобутими з додержанням процесуальної процедури, вони не суперечать фактичним обставинам справи та об'єктивно узгоджуються між собою. Досліджений судом відеозапис, на якому зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та перебіг подій за участі ОСОБА_1 , є достатнім для оцінки в контексті диспозиції частини першої статті 130 КУпАП.
При цьому, обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням наявних у справі належних доказів, судом не встановлено.
Як роз'яснено в абзацами 3, 4 пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема, пройти на вимогу працівника поліції в установленому законом порядку огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізує своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно положень статті 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини у вчинені адміністративного правопорушення, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне визнати виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі статті 40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі, передбаченому Законом України «Про судовий збір» - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 23, 33, 130, 251, 252, 283-285 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва, протягом десяти днів з дня її винесення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у добровільному порядку у встановлений строк, копія постанови буде направлена до відділу державної виконавчої служби для примусового виконання.
Згідно із статтею 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та витрати на облік правопорушення.
Зобов'язати відділ державної виконавчої служби повідомити про виконання постанови шляхом повернення останньої на адресу суду з відміткою про її виконання.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва О.І. Вовк