Справа № 755/12753/15-ц
"02" жовтня 2015 р. місто Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого судді САВЛУК Т.В.
при секретарі Костів Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , мотивуючи тим, що з 16 листопада 1996 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку з тим, що під час спільного подружнього життя виявилась несумісність їх характерів, принципова відмінність поглядів на спільне життя, вирішення побутових питань та ведення домашнього господарства, що призвело до втрати любові та поваги один до одного, ці обставини перешкоджають подальшому існуванню подружжя, як повноцінного союзу жінки та чоловіка, тривалий час подружжя сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, позивач вважає, що шлюб існує формально, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує, заперечує щодо надання судом строку на примирення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов визнає, просить розірвати шлюб та заперечує щодо надання судом строку на примирення.
Відповідно до положень частини четвертої статті 174 Цивільного процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як убачається з матеріалів справи, підтверджується наявними у справі доказами, з 16 листопада 1996 сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сімейне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку з тим, що вони мають різні погляди на життя та ведення домашнього господарства, не в змозі дійти до єдиної думки при вирішенні сімейних та побутових проблем, що стало підставою припинення сімейно-шлюбних відносин, тривалий час подружжя спільного господарства не ведуть, проживають окремо, мають обопільне бажання розірвати шлюб, заперечують щодо надання судом строку на примирення, при цьому суд враховує позицію відповідача, який в межах розгляду даної справи визнав позов, не заперечував факт припинення сімейно-шлюбних відносин між подружжям, тому у відповідності до положень ч.1 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнанні сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали не можливими, тривалий час сторони сімейно-шлюбних стосунків не підтримують, спільного господарства не ведуть, проживають окремо, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, разом з тим суд не має права примушувати жінку або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1,4, 10, 58, 60, 81, 88, 174, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Перегонівською сільською радою Голованіського району Кіровоградської області 16 листопада 1996 року (актовий запис №19) - розірвати.
Після розірвання шлюбу прізвище чоловіка залишити « ОСОБА_2 », дружині залишити шлюбне прізвище « ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпровський районний суд міста Києва, яка подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.