05 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 240/16708/22
адміністративне провадження № К/990/33697/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представників позивача Гумінського М.В., Кришти В.В.,
представників відповідача Байдали І.Г., Гречковської Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року (суддя Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (судді Сапальова Т.В., Ватаманюк Р.В., Капустинський М.М.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юро Ламбер» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юро Ламбер» (далі - ТОВ «Юро Ламбер», позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 січня 2022 року № 00002360701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 24 586 165 грн (а саме: за податковим зобов'язанням з основного платежу - у сумі 23 187 292 грн та за штрафними санкціями - в сумі 1 398 873 грн).
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував на помилковість висновків акта перевірки щодо необхідності включення до складу доходу позивача кредиторської заборгованості, утвореної перед фізичними підприємцями-постачальниками, що припинили свою діяльність, а також щодо додаткового визначення йому доходу з вартості нібито безоплатно отриманих пиломатеріалів від постачальників-приватних підприємців.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Верховний Суд постановою від 17 січня 2024 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18 грудня 2024 року позов задовольнив, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 14 січня 2022 року № 00002360701 (за формою «Р») в частині збільшеного грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 24 586 165 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями з основного платежу в сумі 23 187 292 грн та застосованих штрафних санкцій у сумі 1 398 873 грн.
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 липня 2025 року рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року залишив без змін.
Постановляючи такі рішення суди виходили з того, що досліджені копії сертифікатів походження та видаткових накладних не свідчать про відпрацювання відповідачем всіх ланцюгів постачання, при цьому не дають можливості дослідити функціональний розподіл учасників в ланцюгах, не спрямовані на виявлення дійсних виробників пиломатеріалів та не спростовують їх виробничих можливостей і трудових ресурсів та не підтверджують неможливості постачання пиломатеріалів підприємцями.
Наголосили, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судами встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.
Крім того зазначили, що спірна кредиторська заборгованість товариства не є безнадійною, а також матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу про заниження ТОВ «Юро Ламбер» 128 701 682, 00 грн з вартості безоплатно отриманих пиломатеріалів від невстановлених осіб, на підставі виявлених перевіркою обставин.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що законодавчі вимоги щодо формування доходів платниками податків, кредиторська заборгованість по контрагентах у зв'язку з їх припиненням не буде погашена і тому вважається сумнівною (безнадійною), та підлягає включенню до складу доходів платника у відповідних звітних періодах.
Зазначає, що надані для перевірки первинні документи, оформлені без реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Юро Ламбер» та приватними підприємцями не можуть за змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вважатися документами для підтвердження даних бухгалтерського обліку і звітності.
Наголошує, що в ході перевірки проведено аналіз взаємовідносин ТОВ «Юро Ламбер» з усіма його контрагентами - ФОПами (понад 200 осіб), та встановлено порушення по 71 контрагенту. Зокрема, всі з 71 приватних підприємців не мають найманих працівників, не мають задекларованих об'єктів оподаткування, не декларують виплату доходів іншим найманим працівникам, тобто ті обсяги поставлених лісоматеріалів на ТОВ «Юро Ламбер» вони самі поставити фізично не могли.
В свою чергу звертає увагу на те, що сертифікат про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів не є єдином документом, що підтверджує (не є єдиним документальним доказом), що підтверджує походження пиломатеріалів по усьому ланцюгу постачання.
Щодо заниження доходів в сумі 116 609 грн за рахунок невключення до їх складу безнадійної кредиторської заборгованості по ряду контрагентів, які ліквідовані (припинені, зняті з обліку) у перевіреному періоді, зазначає, що судами не враховано законодавчі вимоги щодо формування доходів платниками податків. У зв'язку із припиненням діяльності вищевказаними контрагентами, кредиторська заборгованість не буде погашена і тому вважається сумнівною (безнадійною), та підлягає включенню до складу доходів платника у відповідних звітних періодах.
У відзиві позивач вказує, що викладені у касаційній скарзі обставини не відповідають дійсності, не ґрунтуються на відповідних нормах законодавства та не підтверджуються жодними доказами.
Зазначає, що усі висловлені відповідачем у скарзі зауваження стосуються виключно 23-х приватних підприємців та виробників, що постачали пиломатеріали таким ФОПам та по яким (тобто виробникам) позивачем надано підтверджуючі документи до позову про наявність у них виробничих і трудових ресурсів. По решті 48 приватним підприємцям контролюючим органом взагалі не досліджено жодного ланцюга поставки пиломатеріалів, не виявлено жодного виробника.
Також звертає увагу на те, що надані позивачем документи підтверджують належну перевірку походження пиломатеріалів по всьому ланцюгу постачання та засвідчують відповідність і реальність господарських операцій фактичним обставинам.
Наголошує, що за змістом статей 51-52, 598-609 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закону № 755-IV) у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Юро Ламбер» з питань контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.07.2017 по 30.06.2021, та з питань контролю за дотриманням вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки від 11.11.2021 за № 11353/06-30-07-01/34909065.
За висновками акта перевірки відповідачем констатовано порушення ТОВ «Юро Ламбер» вимог податкового законодавства, зокрема (порушень, що оскаржуються платником):
- п.п. 14.1.11. п.14.1. ст.14, п.44.1. ст.44, п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, Порядку заповнення податкової декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 23 818 399 грн.
Позивачем подавались заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких висновки акта залишено без змін.
14.01.2022 ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00002360701, яким ТОВ «Юро Ламбер» збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 25 230 004,00 грн, у тому числі: за податковими зобов'язаннями з основного платежу в розмірі 23 818 399,00 грн та за штрафними санкціями у сумі 1 411 605,00 грн.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Відповідно до пункту 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за № 85/4306, зазначено, що зобов'язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Щодо кредиторської заборгованості позивача перед фізичними особами-підприємцями, які припинили свою підприємницьку діяльність слід зазначити таке.
Судами встановлено, що по трьох контрагентах, які були фізичними особами - підприємцями і на момент проведення перевірки припинили свою діяльність, у перевіреному періоді обліковується кредиторська заборгованість.
На думку контролюючого органу, кредиторська заборгованість по вищенаведених контрагентах у зв'язку з їх припиненням не буде погашена і тому вважається сумнівною (безнадійною), та підлягає включенню до складу доходів платника у відповідних звітних періодах відповідно до підпунктів «а», «з» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України та ПСБО № 11 та 15.
Задовольняючи позов в цій частині суди попередніх інстанцій вказали на необґрунтованість висновків податкового органу в акті перевірки про безнадійність такої кредиторської заборгованості, оскільки припинення діяльності фізичної особи - підприємця не є підставою для припинення взятих позивачем на себе зобов'язань, а строк позовної давності за цими зобов'язаннями не минув.
Аналізуючи такий висновок судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду виходить із такого.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією.
Положеннями статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що строк позовної давності за вказаними зобов'язаннями позивача перед його контрагентами на момент проведення перевірки не минув, що свідчить про те, що така заборгованість не підлягає включенню до складу доходів позивача відповідно до підпункту «а» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Положеннями пункту 5 ПСБО № 11 «Зобов'язання» визначено, що якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
Поняття «фізична особа» та «фізична особа - підприємець» у законодавчому розумінні мають різний податковий статус та порядок оподаткування отриманих ними доходів.
При цьому фізичну особу - підприємця під час реєстрації його припинення не зобов'язано ставити собі в дохід борги, які на час такого припинення не повернуті йому контрагентами. Такий борг має оподатковуватись під час фактичного його повернення вже як фізичною особою, яка втратила статус підприємця.
При цьому Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 зазначено, що у разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою як її права, так і обов'язки за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості доводів відповідача про визнання такої кредиторської заборгованості безнадійною, оскільки такі зобов'язання на дату балансу не підпадають під критерії, визначені підпунктами «а», «з» підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України та їх не можна визнати такими, що не підлягають погашенню.
Разом з тим, направлячи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав на те, що висновки акта перевірки, які покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, не були повною мірою перевірені, з огляду на що суди мають дослідити питання походження пиломатеріалів по ланцюгу постачання до позивача.
На виконання вказівок Верховного Суду щодо необхідності дослідження питання походження пиломатеріалів по ланцюгу постачання до позивача, суди першої та апеляційної інстанцій вказали, що письмовими поясненнями ТОВ «Укрєвроліс» та відповідними документальними доказами підтверджується факт постачання ТОВ «Укрєвроліс» приватним підприємцям товару (пиломатеріалів) із номенклатурою «дошка обрізна дуб».
Однак такі висновки зроблені судами без посилання на належні та допустимі докази (первинну бухгалтерську документацію) на їх підтвердження, які є у матеріалах справи.
Крім того, посилаючись на письмові пояснення ТОВ «Укрєвроліс» від 10 березня 2023 року та 15 травня 2023 року, суди не надали жодної правової оцінки тому, що вказані листи прямо суперечать один одному, при цьому обидва не є первинними бухгалтерськими документами, і в силу своєї правової природи не змінюють та не спростовують відображених у таких документах даних.
Також суди залишили поза увагою те, що ТОВ «Укрєвроліс» за період, який перевірявся відповідачем, був не єдиним постачальником сировини, у яких фізичні особи-підприємці придбавали пиломатеріали і вподальшому постачали позивачеві, а отже, не повністю дослідили питання походження пиломатеріалів по ланцюгу постачання до позивача, зробивши узагальнені висновки з вибірково досліджених доказів.
Відхиляючи посилання контролюючого органу на документи, здобуті відповідачем в Житомирському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, як на докази, суди не усунули суперечностей між документами, долученими до Сертифіката про походження пиломатеріалів та номенклатурою фактично поставлених товарів.
Верховний Суд наголошує, що надання оцінки в межах декількох господарських операцій не може бути обґрунтованою підставою для визнання реальними господарських операцій з усіма контрагентами позивача.
Так обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Відповідно до положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процесуальним законом чітко визначені способи встановлення (доведення) обставин справи та юридичних фактів, на підставі яких суд приймає рішення в адміністративній справи. Так, засобами доказування в адміністративному судочинстві є, зокрема, письмові, речові і електронні докази; показання свідків (частина друга статті 72 КАС України).
Залежно від способу утворення докази поділяються на первинні та похідні. Первинні докази - це докази, які безпосередньо формуються під впливом подій (фактів), що встановлюються та перевіряються у судовому засіданні, тобто є першоджерелами. Натомість, похідні докази відтворюють зміст іншого доказу, тобто несуть у собі інформацію, що зафіксована в них не внаслідок самих обставин, а завдяки перенесенню їх з іншого джерела.
За можливості обставини у справі повинні бути встановлені саме на підставі первинних доказів, оскільки при використанні похідних доказів збільшується ймовірність викривлення фактичних обставин справи. Водночас похідні докази можна використовувати для перевірки первинних доказів. Своєю чергою дієвість адміністративного судочинства істотно залежить від того, наскільки повно і всебічно підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому відповідно до вимог статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, достовірний висновок про існування тих чи інших юридичних фактів, що мають значення для правильного вирішення справи, можна зробити виключно із прямих неспростовних доказів чи із достатньої сукупності незаперечних непрямих, за умови, що вони не є суперечливими. У податкових спорах такими доказами закон визначає ті, що перелічені, зокрема, у пункті 44.1. статті 44 ПК України.
Разом з тим у цій справі судами попередніх інстанцій не усунуті суперечності щодо питання походження пиломатеріалів по ланцюгу постачання до позивача, на яких було наголошено Верховним Судом, шляхом встановлення чи спростування відповідності дійсності обставин справи.
За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази й не надав їм правової оцінки.
Відтак Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями абзацу другого пункту 58.2 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Ураховуючи, що предметом розгляду цієї справи є одне рішення податкового органу, а також те, що судами першої та апеляційної інстанцій в порушення статей 9, 242 КАС України не повною мірою з'ясовано обставини справи в частині, що мають значення для її правильного вирішення, - судові рішення підлягають скасуванню повністю із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2025 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх
Судді О.В. Білоус
М.М. Яковенко
Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2025 року.