10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/22526/24
адміністративне провадження № К/990/43334/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О. О.,
суддів: Блажівської Н. Є., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 380/22526/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАСТФРУТС» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, спонукання до вчинення дій,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЖАСТФРУТС» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, спонукання до вчинення дій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов задоволено.
Головне управління ДПС у Львівській області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу 14 травня 2025 року, тобто з пропуском установленого строку на апеляційне оскарження.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник зазначив, що про існування оскаржуваного рішення дізнався лише 12 травня 2024 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження; апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 02 червня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
На виконання вимог зазначеної ухвали у встановлений судом строк, Головне управління ДПС у Львівській області подало клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржник зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження). Про прийняте судове рішення Головному управлінню ДПС у Львівській області стало відомо 12 травня 2025 року після моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень. Головним управлінням ДПС у Львівській області невідкладно, без зволікання, було підготовлено та подано апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 380/22526/24. Крім того, скаржник наголошував, що зволікання з поданням апеляційної скарги не мало навмисного характеру, не може свідчити про зловживання процесуальними правами та не призводить до порушення принципу рівності прав сторін у судовому процесі.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 червня 2025 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі № 380/22526/24, наведені Головним управлінням ДПС у Львівській області, та залишив заяву про поновлення цього строку без задоволення; відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк звернення до суду, установлений статтею 295 КАС України, а причини його пропуску є неповажними.
Суд установив, що оскаржуване судове рішення постановлено за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 17 березня 2025 року, копію якого було надіслано Головному управлінню ДПС у Львівській області в електронній формі.
Зокрема, до матеріалів справи долучено довідку Львівського окружного адміністративного суду, відповідно до якої копію оскаржуваного рішення було доставлено до електронного кабінету Головного управління ДПС у Львівській області 19 березня 2025 року о 02:20 год. Доказів, що спростовують зазначену обставину, скаржником не надано.
Водночас внутрішня організація роботи Головного управління ДПС у Львівській області, яке є суб'єктом владних повноважень, не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки не є обставиною, що не залежала від волі заінтересованої особи та перешкодила їй здійснити процесуальні дії у межах установленого законом строку.
Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на подальший розгляд до цього ж суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі № 380/22526/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖАСТФРУТС» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, спонукання до вчинення дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді Н. Є. Блажівська
М. М. Яковенко