10 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 380/24064/24
адміністративне провадження № К/990/43319/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шишова О.О.,
суддів: Білоуса О.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 380/24064/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛЗ ХАБ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛЗ ХАБ» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН №11676472/43837185 від 22 серпня 2024 року про відмову в реєстрації податкової накладної №180 від 29 лютого 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- визнати податкову накладну №180 від 29 лютого 2024 року, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛЗ ХАБ» на отримувача - платника податку Товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА.УА» на загальну суму 35 939,28 грн, у тому числі ПДВ 20% - 5 989,88 грн, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою первісного подання на реєстрацію, та зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №180 від 29 лютого 2024 року датою її фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено частково.
Головне управління ДПС у Львівській області, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу 23 травня 2025 року, тобто з пропуском установленого строку на апеляційне оскарження.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, скаржник зазначив, що про існування оскаржуваного рішення дізнався лише 23 травня 2025 року під час моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2025 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Головного управління ДПС у Львівській області від 23 травня 2025 року, а апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 27 травня 2025 року в електронному кабінеті користувача підсистеми «Електронний суд», що підтверджується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
02 червня 2025 року, на виконання вимог зазначеної ухвали у встановлений судом строк, Головне управління ДПС у Львівській області повторно подало клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з аналогічними підставами, зазначеними у первинному клопотанні про поновлення строку подання апеляційної скарги.
Обґрунтовуючи клопотання, скаржник зазначив, що строк на апеляційне оскарження рішення пропущено з поважної причини та з обставин, які не залежали від його волі. Крім того, він вказав, що несплата судового збору під час подання первинної апеляційної скарги не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою, оскільки таким чином порушується основна засада судочинства - право особи на перегляд рішення суду першої інстанції. Також скаржник зазначив, що апеляційну скаргу вперше було подано в межах строку, однак її повернуто через несплату судового збору.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2025 року визнав неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Головного управління ДПС у Львівській області від 02 червня 2025 року, та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк звернення до суду, установлений статтею 295 КАС України, а причини його пропуску є неповажними.
Суд установив, що оскаржуване судове рішення проголошено (постановлено) 24 січня 2025 року, копію якого скаржник отримав в електронному кабінеті 27 січня 2025 року о 22:00 год.
Апеляційну скаргу подано 23 травня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, скаржник не подавав апеляційну скаргу раніше, а вперше звернувся з нею лише 23 травня 2025 року. Крім того, скаржником повторно заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Також суд зауважив, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на подальший розгляд до цього ж суду.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади (у тому числі й податкові), що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційного оскарження неповажними.
Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі №380/24064/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕЙЛЗ ХАБ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. О. Шишов
Судді О. В. Білоус
М. М. Яковенко