Справа №757/32093/25
Провадження №2/690/351/25
31 жовтня 2025 року Багачевський міський суд Черкаської області
у складі: головуючого - судді Вахнової Л.А.,
за участю секретаря судового засідання Руденко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженно відповідальністю “Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача, адвокат Тараненко А.І., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 56897, 41 грн, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідач 06.11.2020 підписала кредитний договір №356009938 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та погодив умови Договору. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним вище договором перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Крім того, 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК »ОНЛАЙН ФІНАНС»» укладено договір факторингу №05/0820-01 відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним вище договором перейшло до ТОВ ««ФК»»ОНЛАЙН ФІНАНС»». У подальшому, 04.06.2025 між ТОВ «ФК »ОНЛАЙН ФІНАНС»» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до якого право грошової вимоги за вказаним вище договором перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ». Кредитодавець свої зобов'язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. У свою чергу, відповідач не повернув своєчасно кредитодавцю грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість в розмірі 56897,41 грн, що складаються з: заборгованості за тілом кредиту 17500,00 грн; заборгованості за процентами 39397,41 грн.
Ухвалою суду від 05.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та одночасно вирішено клопотання представника позивача про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України.
23.09.2025 від АТ КБ “Приватбанк» надійшли витребувані судом письмові докази.
Від представника відповідача, адвоката Кирищук В.П., 23.09.2025 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження та витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України, у задоволенні яких ухвалою суду 02.10.2025 було відмовлено.
23.09.2025 до суду в електронній формі через електронний кабінет надійшов відзив та заперечення на витрати відповідача на правничу допомогу, позовні вимоги відповідач не визнала з наступних підстав. Вважають відсутніми належні докази щодо переходу права вимоги до позивача внаслідок відсутності оригіналів письмових доказів, зокрема оригіналу реєстру боржників. Відсотки за користування кредитними коштами нараховані поза межами строку дії договору, а їх розмір суттєво перевищує тіло кредиту. Позовні вимоги визнали в частині суми кредиту та відсотків, нарахованих під час терміну дії кредитного договору.
25.09.2025 до суду в електронній формі через електронний кабінет надійшла відповідь на відзив, в якому представник позивача заперечив проти розгляду справи в порядку загального позовного провадження та зазначив про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованих відсотків, посилаючись на п. 4.1, 4.3 договору, навели власний розрахунок нарахованих відсотків за користування кредитом в розумінні ст. 1048 ЦК України та за неправомірне користування чужими грошовими коштами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України, посилаючись на практику Верховного Суду у справах №910/17048/17, №5017/1987/2012. Також навели правові підстави щодо чинності укладеного ними договору факторингу, його строку дії, та переходу права вимоги за кредитним договором відповідачки після підписання реєстру, який є невід'ємною частиною договору. Навели відповідну судову практику апеляційних судів. Також виклали обґрунтовані заперечення проти клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
30.09.2025 до суду в електронній формі через електронний кабінет надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому представник відповідачки, адвокат Кирищук В.П., зауважив про необґрунтованість заперечень представника позивача на його клопотання про необхідність переходу до розгляду справи в порядку загального провадження, відсутності доказів щодо розміру заявлених витрат на правничу допомогу. Додатково зазначив про відсутність належного і допустимого доказу переходу права вимоги від первісного кредитора за договорами факторингу, а також відсутності доказів повідомлення відповідача про заміну кредитора. Також розмір відсотків - 1,7% в день, зазначений в кредитному договорі, суперечить положенням ЗУ “Про споживче кредитування», яким передбачено що розмір відсотків не може перевищувати 1% в день за цими договорами. Та, з урахуванням наведеної судової практики, просили зменшити розмір нарахованих за договором відсотків до тіла кредиту - 17500 грн, що буде справедливим та відповідатиме розумному балансу інтересів сторін.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити. Відповідачка їх визнала частково, з урахуванням письмових пояснень її представника.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, з урахуванням вступного слова сторін, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
Відповідно до частини першо статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (с. 82 ЦПК України).
06.11.2020 р. між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №356009938, за умовами якого відповідач отримала кредит на банківський рахунок у сумі 17500 грн на строк 30 днів (п. п. 1.1, 1.2 договору). Договір підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора MNV85FH6.
Відповідно до інформації АТ КБ «Приватбанк», наданої на запит суду про витребування письмових доказів, на ім'я ОСОБА_1 було емітовано банківську карту, на яку в період з 06.11.2020 по 11.11.2020 було зараховано суму 17500 грн., також підтверджено фінансовий номер відповідача, зазначений позивачем, що підтверджує телефону яка №
Згідно пунктів 1.3 договору нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,38% за кожний день користування, натомість у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 цього договору застосовується передбачений п. 1.4 Договору стандартна процентна ставка - 1.70% в день.
06.12.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору №356009938, згідно п. 1 якої продовжено строк, на який було надано кредит, на 30 днів та починаючи з 06.12.2020 позичальник сплачує 1,26 % в день від суми кредиту за дисконтною процентною ставкою.
За наданим ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» розрахунком заборгованість відповідача за вказаним Договором станом на 09.02.2021 її розмір склав суму 45 761 грн 85 коп., з яких: тіло кредиту - 17500 грн 00 коп. та нараховані проценти - 28261,85 грн.
Відповідно до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 первісний кредитор ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передав право грошової вимоги ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС», та згідно додаткових угод до договору факторингу продовжено строк дії Договору до 31.12.2024 року, а також на підставі реєстру прав вимоги №120 від 09.02.2021 ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №356009938 від 06.11.2020 р. на загальну суму 43807,85 грн. (тіло кредиту - 17500 грн 00 коп. + нараховані проценти - 26307,85 грн.)
За Договором факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «ТАЛІОН ПЛЮС» передав право грошової вимоги ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС»» та згідно додаткових угод до договору факторингу продовжено строк дії Договору до 31.12.2024 року, а також на підставі реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС»» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №356009938 від 06.11.2020 р. на загальну суму 56897,41 грн. (тіло кредиту 17500 грн 00 коп. + нараховані проценти 39397,41 грн.)
За Договором факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС»» передав право грошової вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» зі строком дії Договору до 30.10.2026 року, а також на підставі реєстру прав вимоги б/н від 04.06.2025 ТОВ «ФК “ОНЛАЙН ФІНАНС»» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №356009938 від 06.11.2020 р. на загальну суму 56897,41 грн. (тіло кредиту 17500 грн 00 коп. + нараховані проценти 39397,41 грн.)
Нормативно-правове обґрунтування.
Згіднозі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно дост. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зіст. 625 ЦК України,боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансоваустанова (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Устатті 3 цього Закону «Про електронну комерцію»встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»,електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згіднозі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України,обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
Між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено 06.11.2020 кредитний договір № 356009938, за умовами якого відповідачу видано кредит у сумі 17500,00 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою за договором. Строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,70 процентів в день від суми кредиту за час користування ним. В подальшому 06.12.2025 між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно з п.п. 1, 3 якого продовжено строк дії кредитного договору на 30 днів та змінено розмір відсотків на 1,26 % в день.
Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору, передбачено покрокові дії споживачів, які мають намір укласти електронний договір.
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» затвердило алгоритм дій Товариства стосовно укладення кредитних договорів.
Відповідно до умов кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що ним набуто право грошової вимоги за кредитним договором № 356009938 від 06.11.2020 року внаслідок переходу права вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 04/06/25-Ю від 04.06.2025, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» внаслідок укладання договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, що, у свою чергу, набуло право вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, на підтвердження чого надані копії вказаних договорів та копії додаткових угод.
Відповідно до п. 4.1. договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між ТОВ «Таліон Плюс» з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» - право вимоги від клієнта до фактора переходить в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку.
Аналогічні приписи містять інші договори факторингу, якими позивач підтверджує своє право вимоги щодо кредитних зобов'язань відповідача.
Оскільки в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 356009938 від 06.11.2020 року.
Натомість відповідач доказів виконання своїх зобов'язань за кредитним договором первісному кредитору не надала.
Виходячи зі змісту вказаних доказів суд дійшов висновку про те, що позивач довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.
За твердженням позивача відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла прострочена заборгованість.
Стягнення вказаної заборгованості є предметом спору в цій справі.
Суд враховує, що особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов.
Саме такий договір був укладений між відповідачем та первісним кредитором.
Надані позивачем на обґрунтування позовних вимог докази містять відомості про укладений між сторонами договір та погоджені сторонами умови щодо розміру кредиту; розміру, порядку нарахування та погашення процентів за користування кредитом та прострочення погашення боргових зобов'язань; інші умови, що свідчать про фіксацію волі сторін договору кредитування.
На цих документах наявний електронний підпис відповідача.
Отже, суд доходить висновку про те, що сторони обумовили у письмовому вигляді суттєві умови договору про розмір процентної ставки, порядок їх сплати.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів погодження сторонами договору умов про розмір та порядок отриманого кредиту, нарахування процентів за користування ним, а також умови повернення отриманих у позику грошей та плати за користування ними.
Виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої уст. 204 ЦК України, суд вважає доведеним факт існування між сторонами договірних відносин.
Отже, вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 17500,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Разом з тим суд враховує доводи відповідача щодо неправомірного нарахування відсотків після спливу строку дії договору, з огляду на наступне.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У п. 140 постанови від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) Велика Палата Верховного Суду вказала, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Тобто, позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти.
Натомість у позичальника виникає зобов'язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі закінчення строку кредитування або пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
У разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
Відповідно до Кредитного договору № 35600993 від 06.11.2020, кредит надавався строком (кількість календарних днів користування кредитом) на 30 днів із відсотковою ставкою за користування кредитом - 1,7 % за кожен день користування кредитом (у випадку користування Кредитом понад 30-ти денний строк (п. 1.4)). Та, з урахуванням додаткової угоди, укладеної між сторонами договору, строк було продовжено на 30 днів та з 06.12.2020 за користування кредитом позичальник сплачує 1,26% в день від суми кредиту.
Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Обґрунтовуючи правомірність нарахування відсотків, ТОВ «Юніт Капітал» посилалося на те, що відповідно до умов Договору сторонами було визначено умови кредитування, зокрема, базову та дисконтну процентну ставку, грошову одиницю, строк та умови кредитування. Розрахунок заборгованості було підготовлено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», позивач та ТОВ ФК «Онлайн Фінанс» нарахувань не здійснював.
Згідно п. 4.2 строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2 Договору продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за цим Договором та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань, передбачених договором.
Згідно п. 4.3 Договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного п. 1.2 Договору, є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Оскільки строк дії договору, укладеного сторонами 06.11.2020 визначено у 30 днів (тобто по 05.12.2020) та 06.12.2020 було продовжено ще на 30 днів (тобто до 05.01.2021), і в подальшому не було продовжено, так як відповідні докази у матеріалах справи відсутні, тому суд приходить до висновку про закінчення строку цього кредитного договору. В межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти згідно Графіку розрахунків (строк, на який надано кредит - 30+30 днів). Починаючи з 06.01.2021 року відповідач мав обов'язок незалежно від пред'явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її щомісячними платежами. Натомість, кредитор мав право нараховувати відсотки відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, проте відомості про такі нарахування відсутні.
Матеріалами справи не підтверджено, що після 06.01.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» нараховувало відсотки у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки у розрахунку заборгованості не вказано які нараховані проценти, які внесено до єдиної колонки, нараховано безперервно у період з 06.11.2020 по 09.02.2021.
Крім того, розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» містить нарахування процентів за період з 09.02.2021 по 31.08.2023 року.
Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що у даному випадку до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору та наводить власний розрахунок таких відсотків.
Сума отриманого кредиту: 17500,00 грн., строк дії договору з 06.11.2020 - 30 днів, відсотки за користування кредитом: 1,7% на добу. Відтак сума відсотків, що підлягає до стягнення становить 8925,00 грн. (17500 х 1,7% х 30 днів).
Та відповідно до додаткової угоди сума отриманого кредиту: 17500,00 грн., строк дії договору продовжено з 06.12.2020 на 30 днів, відсотки за користування кредитом: 1,26% на добу. Відтак сума відсотків, що підлягає до стягнення становить 6615,00 грн. (17500 х 1,26% х 30 днів).
Враховуючи, що відповідачкою було сплачено 06.12.2020 суму 1929,00 грн. в рахунок сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому стягненню підлягає сума нарахованих за користування кредитом у межах строку дії кредитного договору процентів в розмірі 13611 грн (8925,00 + 6615,00 - 1929,00)
Заперечення відповідача та її представника, викладені в письмових заявах по суті справи щодо обмеження граничного розміру процентів - 1% з урахуванням положень ЗУ «Про споживче кредитування» суд вважає безпідставним і таким що застосуванню не підлягає.
Кредитний договір укладено 06.11.2020 р. на строк 30 днів, та в подальшому продовжений ще на 30 днів, тобто до 05.01.2021 р., в якому погоджено сторонами розмір процентів за 1 добу користування кредитними коштами, що відповідало чинному на час укладення законодавству.
Відповідно до ч.5 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, при цьому її положення доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, в прикінцевих та перехідних положеннях якого визначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З урахуванням викладених підстав суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача частково в сумі 31111,00 грн, з яких тіло кредиту - 17500,00 грн. та нараховані відсотки за користування кредитними коштами - 13611,00 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
З урахуванням розміру заявлених позивачем вимог 56897,41 грн та часткове їх задоволення в сумі 3111,00 грн, встановлено, що позов задоволено на 55%.
Позивачем при подачі позовної заяви сплачено 2422,40 грн, відповідно відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу 1332,32 грн (2422,40*55%) судового збору.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач у позовній заяві зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн., які відповідач та її представник вважали завищеними та необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано: договір про надання правничої допомоги, заявку на надання юридичної допомоги, витяг з акту про надання юридичної допомоги які містять відомості про вид наданих послуг, витрачений час на її виконання та вартість.
Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15).
Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд встановив, що зазначені позивачем витрати, які включають послуги: складання позовної заяви та вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів, що є складовими для надання професійної допомоги адвоката, а тому суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу є розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, також зменшенню підлягають і витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог до суми 3850,00 грн.(7000*55%).
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженно відповідальністю “Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженно відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 356009938 від 06.11.2020 р. в загальному розмірі 31111 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1332 грн 32 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3850 грн 00 коп, а всього стягнути суму 36 293 (тридцять шість тисяч двісті дев'яносто три) гривні 32 коп..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення рішення суду.
Повне рішення суду складено протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Сторони:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: вул. Рогнідинська, буд. 4 А, оф.10, м. Київ, 01024; фактичне місцезнаходження: бул. Лесі Українки, 34, офіс 333, м. Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Л.А. Вахнова