Справа № 686/23893/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Карплюк О.І.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
11 листопада 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року позов задоволено.
Постанову заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Майдана Володимира Борисовича від 12 серпня 2025 року серії ПН МХМ №001618 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. визнано протиправною та скасовано.
Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 203 ч. 2 КпАП України, закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Майдана В.Б. від 12 серпня 2025 року серії ПН МХМ №001618 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 203 ч. 2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що він порушив правила перебування іноземців на території України, а саме: не виїхав за її межі у визначений законодавством строк та вчасно не залишив її територію після прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, чим допустив порушення вимог ст. 3 ч. ч. 1 та 3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області про визнання її протиправною та скасування, посилаючись на притягнення його двічі до адміністративної відповідальності за ст. 203 ч. 2 КпАП України за одне й те саме правопорушення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, відповідно до вимог ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до вимог ст. 3 ч. ч. 1 та 3 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до вимог ст. 9 цього Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до вимог пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи у разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.
Постановою заступника начальника управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області Майдана В.Б. від 5 березня 2024 року серії ПН МХМ №001183 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 203 ч. 2 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що він порушив правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: не залишив її територію після відповідного терміну перебування, чим допустив порушення вимог ст. 3 ч. ч. 1 та 3, ст. 9 Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та пункту 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року №150.
Відповідальність за ст. 203 ч. 2 КпАП України настає за перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився.
Отже, позивача двічі притягнено до адміністративної відповідальності за ст. 203 ч. 2 КпАП України за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Ватаманюк Р.В.