Справа № 320/13342/20
10 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Чаку Є.В., Коротких А.Ю., перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13839-51 від 10.11.2020;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області зняти з обліку фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 , індивідуальний номер облікової картки податків - НОМЕР_1 , як платника податків та платника єдиного внеску.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.06.2022 позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13839-51 Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 10.11.2020 року;
- зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області зняти з обліку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , індивідуальний номер облікової картки податків - НОМЕР_1 , як платника податків та платника єдиного внеску.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач до Шостого апеляційного адміністративного суду подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.08.2023 витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали справи №320/13342/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про скасування вимоги.
На підставі розпорядження керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.05.2025 № 3485 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Станом на час прийняття цієї ухвали витребувані матеріали справи до суду апеляційної інстанції не надходили.
Від імені позивача 06.10.2025 на електронну пошту Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про забезпечення позову, не засвідчена кваліфікованим електронним підписом. Також, 08.10.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла письмова заява про забезпечення позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2025 заяви повернуто без розгляду.
Позивач 07.11.2025 повторно подав до суду апеляційної інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просив заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області здійснювати стягнення за рішенням № Ф-13839-51 про сплату боргу (недоїмки) від 10.11.2020 до набрання законної сили судового рішення у справі № 320/13342/20.
Розглянувши подану заяву, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Положеннями частин першої, другої статті 150 КАС передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти.
Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно частини першої та другої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частинами першою, четвертою-шостою статті 154 КАС передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.03.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися для захисту відповідного права заявника та на період вирішення та розгляду справи до ухвалення судового рішення в межах цієї справи.
Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Тобто, таке забезпечення існує як правило до зникнення підстав для його забезпечення, усунення певних оскаржуваних порушень самим суб'єктом владних повноважень виключно до ухвалення судового рішення в межах цієї справи. Забезпечення позову за своєю правовою природою має тимчасовий характер.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18 та від 28.10.2020 у справі № 140/2474/20 та ін.
Як зазначалося, у даній справі позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13839-51 від 10.11.2020.
У порядку забезпечення позову, позивач просить заборонити здійснювати стягнення на підставі вказаної вимоги. При цьому, позивач вказує, що вказану вимогу звернено відповідачем до примусового виконання, яке здійснюється у виконавчому провадженні №78759324, яке відкрите постановою державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ЦМЮ від 05.08.2025.
Зважаючи на те, що у даній справі позивач оскаржує вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13839-51 від 10.11.2020, виконання якої наразі здійснюється у примусовому порядку, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки відповідачем вже звернуто до примусового виконання оскаржувану вимогу, то належним способом забезпечення позову, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до пункту 5 частини другої статті 151 КАС є зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13839-51 від 10.11.2020.
Керуючись статтями 34, 243, 152, 154 КАС, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити стягнення на підставі вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-13839-51 від 10.11.2020 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Є.В. Чаку
Суддя А.Ю. Коротких