Справа № 749/525/25 Суддя першої інстанції: Чигвінцев М.С.
11 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Файдюка В.В.,
суддів - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Сновського районного суду Чернігівської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4484463, що винесена інспектором ВП №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Трутнем В.В., 12 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- закрити адміністративну справу за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Сновського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4484463, що винесена інспектором ВП №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Трутнем В.В., 12 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП закрито;
- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Звернув увагу суду, що позивач, який має сільськогосподарський агрегат зобов'язаний використовувати його в полі або по дорогах без твердого покриття, водночас виїжджаючи на проїзджу частину він стає учасником дорожнього руху, а тому водій зобов'язаний мати посвідчення водія.
Додатково зазначив про те, що у разі, якщо мотоблок служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу то він є повноправним учасником дорожнього руху і вважається транспортним засобом.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Позивач подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки для керування мотоблоком непередбачено необхідності отримання посвідчення водія
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження з 11 листопада 2025 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 квітня 2025 року о 13 год. 58 хв. інспектором ВП №2 (м. Сновськ) Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області капітаном поліції Трутнем В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4484463, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 12 квітня 2025 року о 13 год. 53 хв. в с. Сновське по вул. Перемоги позивач керуючи транспортним засобом не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 пп. "а" ПДР України, керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.
Вважаючи протиправною оскаржувану постанову позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів щодо належності такого мотоблоку до транспортного засобу, який визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. На підтвердження вини особи, яка притягується до відповідальності (позивача), відповідачем не надано жодних доказів, окрім самої постанови.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно з п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.10 передбачено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Відповідно до пп. "а" п. 2.1 ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 16 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Частина 2 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, що тягне відповідальність у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів щодо належності мотоблоку "Аврора МТ-101 ДЕ" до транспортного засобу, який визначається як пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. На підтвердження вини особи, яка притягується до відповідальності (позивача), відповідачем не надано жодних доказів, окрім самої постанови.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив про те, що позивач керуючи мотоблоком на проїжджій частині зобов'язаний знати правила дорожнього руху та мати посвідчення водія категорії "А1" або "А" залежно від об'єму та потужності двигуна.
Положення про порядок видачі посвідчень тракториста-машиніста, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 1994 року №217, передбачає категорії тракториста-машиніста, які визначаються відповідно до типу та потужності сільськогосподарської техніки, якою він може керувати. Існує 15 категорій трактористів-машиністів, кожна з яких відповідає певному типу машин.
Основні категорії:
А1 - трактори з потужністю двигуна до 73,5 кВт (або 100 к.с.).
А2 - трактори з потужністю двигуна понад 73,5 кВт (або 100 к.с.).
H - інші самохідні машини, які підлягають реєстрації в територіальному органі Держпродспоживслужби.
До інших самохідних машин, що підлягають реєстрації в територіальних органах Держпродспоживслужби, належать машини, які не відносяться до тракторів, самохідних шасі, самохідних дорожньо-будівельних та меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, а також ті, що не є самохідними зерно-, кукурудзо-, кормозбиральними машинами або машинами для збирання коренеплодів та картоплі.
Диспозицією ч. 2 ст. 126 КУпАП встановлено відповідальність у вигляді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Отже, наведеними положеннями встановлений обов'язок водія мати посвідчення категорії "А1" чи категорії "А" при керуванні трактором з потужністю двигуна до 73,5 кВт (або 100 к.с.) або трактором з потужністю двигуна понад 73,5 кВт (або 100 к.с.).
Як вбачається зі змісту постанови від 12 квітня 2025 року ЕНА №4484463, ОСОБА_1 12 квітня 2025 року о 13 год. 53 хв. в с. Сновське по вул. Перемоги керуючи іншим трактором колісним саморобним без номерного знаку не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР України, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач керував мотоблоком "Аврора МТ-101 ДЕ", потужність двигуна 11 к.с. (8.0 кВт), який призначений в основному для виконання сільськогосподарських робіт та підтверджується фотознімками мотоблока та маркуванням на ньому, а також наявним у матеріалах електронної справи відеозаписом.
Згідно з загальновідомою інформацією мотоблок з адаптером та мототрактор візуально відрізняються. Мотоблок з адаптером має вигляд мотоблока з прикріпленим до нього двоколісним візком з сидінням. Мототрактор має більш складну конструкцію, нагадує зменшений трактор з кабіною або без, та зазвичай має більші габарити і потужність. Адаптер (візок) з'єднується з мотоблоком, утворюючи двоколісну конструкцію. Водій сидить на адаптері, керуючи мотоблоком.
Мототрактор має більш складну, тракторну конструкцію, часто з кабіною або без неї. Він загалом більший за мотоблок з адаптером та зазвичай потужніший за мотоблок з адаптером. Потужність мотоблока вимірюється в кінських силах (к.с.) і визначає його здатність виконувати різні сільськогосподарські роботи. Так потужність мотоблока залежить від площі оброблюваної ділянки та характеру робіт.
Для невеликих ділянок достатньо мотоблока потужністю 6-7 к.с., для великих - від 9 к.с. і вище. Потужність мототракторів може значно варіюватися, але зазвичай коливається в діапазоні від 15 до 24 кінських сил. Деякі моделі можуть мати потужність і 12 к.с., або навіть 30 к.с.
Згідно з інформаційною технічними характеристиками мотоблоку "Аврора МТ-101 ДЕ" вихідна потужність останнього становить 11 к.с. (8 кВт).
Разом з тим, жодних обґрунтувань, виходячи з яких відповідач дійшов висновку про те, що позивач керував іншим трактором колісним саморобним, як і жодних посилань на технічні характеристики та назву відповідного засобу спірна постанова не містить, що свідчить про її необґрунтованість.
Колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачено видачу будь-яких посвідчень для керування мотоблоком з адаптером чи мототрактором потужністю 11 к.с., як і реєстрації останнього, а тому посилання апелянта на обов'язковість наявності у позивача посвідчення водія категорії "А" або "А1" для керування останнім є помилковими.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова серії ЕНА №4484463 від 12 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП є безпідставною та підлягає скасуванню.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Сновського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.