Справа № 640/15482/22 Суддя першої інстанції: Лазарєв В.В.
11 листопада 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправною бездіяльності і зобов'язання вчинити дії, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФ в м. Києві) про:
- визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФ в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язання ГУ ПФ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року позов задоволено повністю.
При цьому суд першої інстанції, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, виходив з того, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано неконституційними окремі положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, що стосується окремих статтей Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які визначали, зокрема, розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, а відтак застосування підзаконних актів Уряду України, якими такі розмірі зменшено, є протиправним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що, по-перше, в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо зміни розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, у тому числі і спірної виплати, по-друге, грошова допомога була виплачена позивачу відповідно до фінансування, отриманого від Мінсоцполітики, по-третє, судом не враховано позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 11 листопада 2025 року.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 07 серпня 2017 року, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що у 2022 році позивачу була виплачена щорічна разова допомога до 5 травня у розмірі 1 491,00 грн.
При цьому, у відповідь на заяву позивача від 27 липня 2022 року про виплату заборгованості з разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідач листом від 18 серпня 2022 року №17581-16008/Щ-02/8-2600-22 повідомив, що виплата разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік здійснена у розмірі 1 491,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №540.
Вважаючи, що такі виплати здійснені без урахування рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 та у розмірі, що не відповідає приписам статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року у справі №1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року.
Таким чином, починаючи з 27 лютого 2020 року, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі, визначеному ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року:
«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.».
За наведеного правового регулювання суд апеляційної інстанції зазначає, що чинність станом на день здійснення виплати позивачу у 2022 році разової грошової допомоги постанови Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року №540 «Деякі питання виплати у 2022 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджено Порядок використання у 2022 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок №540), не може бути підставою для висновку про обґрунтованість розміру виплаченої ОСОБА_1 разової грошової допомоги до 5 травня в сумі 1 491,00 грн, оскільки, як вже зазначалося вище, до спірних правовідносин повинні бути застосовані норми саме ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як акту вищої юридичної сили.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Наведене застосування норм матеріального права з огляду на ієрархію правових норм у правовій системі України викладено у постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі №560/8064/22, в якій вирішено відступити від позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 01 грудня 2022 року у справі №580/2869/22 щодо правомірності нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі, визначеному Порядком № 540.
У згаданій вище постанові у справі №560/8064/22 Верховний Суд дійшов висновків про необхідність застосування положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 2 ст. 20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч. 7 ст. 20 та абз. 3 пп. 2 п. 22 розд. VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та Порядку № 540 у подібних правовідносинах у такий спосіб:
1) держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов'язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності без запровадження рівноцінних або більш сприятливих умов соціального захисту осіб, які захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність (ветеранів війни, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни), та членів їхніх сімей;
(2) Бюджетним кодексом України не можна доручати Кабінету Міністрів України встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом регулювання спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
(3) тимчасове обмеження окремих соціальних пільг особам, які захищають або захищали Батьківщину, її суверенітет і територіальну цілісність, та членів їхніх сімей, у разі запровадження режиму воєнного стану, за умови додержання вимог пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», може відбуватись за умови внесення змін до спеціального Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який регулює відносини забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць, а не шляхом внесення змін до бюджетного законодавства з подальшим ухваленням Кабінетом Міністрів України рішення щодо визначення розмірів соціальних гарантій;
(4) Уряд в додатку до Порядку № 540 установив, що у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема, інвалідам війни здійснюється у розмірах: I групи - 4421 гривня, II групи -3906 гривень, III групи - 3391 гривня, тобто визначив інші, ніж у вказаному Законі, розміри щорічної допомоги до 5 травня, що свідчить про невідповідність такого нормативного акта Кабінету Міністрів України положенням Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який має вищу юридичну силу, а відтак положення цього Порядку щодо визначення розмірів такої щорічної разової грошової допомоги не можуть бути застосовані у відносинах її виплати у 2022 році;
(5) виплата інвалідам війни щорічної разового грошової допомоги до 5 травня у 2022 році має здійснюватися відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону № 367-ХІV, у таких розмірах:
I групи - десять мінімальних пенсій за віком;
II групи - вісім мінімальних пенсій за віком;
III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Наведена позиція Верховного Суду, на переконання судової колегії, поширюється і на правовідносини, пов'язані з виплатою щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік й учасникам бойових дій (ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), що також підтверджено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 28 жовтня 2024 року у справі №420/16810/22, від 24 грудня 2024 року у справі № 140/6068/22.
Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що у спірних правовідносинах ГУ ПФ в м. Києві є належним відповідачем, оскільки відповідно до абз. 2 пп. 2 п. 2 Постанови № 540 виплата грошової допомоги у 2022 році здійснюється органами Пенсійного фонду України - особам, які перебувають на обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України як особи, яким призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), станом на 5 травня 2022 року, шляхом включення у відомості (списки) на виплату пенсій.
Таке повноваження визначати розпорядників бюджетних коштів надано Кабінету Міністрів України частиною сьомою статті 20 Бюджетного кодексу України, згідно із якою за бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФ в м. Києві та останнім було здійснено позивачу виплату до 5 травня як учаснику бойових дій, що не заперечується самим відповідачем, то ГУ ПФ в м. Києві є належним відповідачем у цій справі.
З огляду на викладене, аргументи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у визначеному ст. 12 Закону розмірі не знайшли своє підтвердження, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 291, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263, п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач В.В. Файдюк
Судді О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
Повне рішення виготовлено 11 листопада 2025 року.