П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/9084/25
Суддя першої інстанції: Бжассо Н.В.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 10.06.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
28.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнання протиправною бездіяльність щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті йому щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;
зобов'язання нарахувати та виплатити йому щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;
визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки без врахування індексації грошового забезпечення;
зобов'язання нарахувати та виплатити йому грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем, в порушення вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 протиправно не нараховано та не виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008. Також, позивач вказує, що під час проходження служби, відповідачем (до лютого 2018) виплачувалась йому щомісячна додаткова грошова винагорода, визначена Постановою КМУ від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» включно. Проте, вказана додаткова винагорода не була врахована під час обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, що свідчить про бездіяльність з боку військової частини. Крім того, на думку позивача, до щомісячної додаткової грошової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення має включатися індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 28.02.2018. Разом з тим, позивач вважає, що здійснення нарахування та виплати спірних сум повинно здійснюватися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до ч.2 Порядку №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо врахування індексації грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки без врахування індексації грошового забезпечення; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 до 28.02.2018 для цілей застосування Порядку №1078 (із змінами, внесеними Постановою №1013) є січень 2008. Також, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо включення індексації грошового забезпечення під час розрахунку сум щомісячної додаткової грошової винагороди та під час обрахунку грошової допомоги для оздоровлення, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний та постійний характер. Крім того, суд першої інстанції вважав, що відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889, посилаючись на те, що норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині щодо виплати індексації, щомісячної додаткової винагороди, матеріальної допомоги на оздоровлення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, з огляду на їх передчасність.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, сторони подали апеляційні скарги, в яких просять: позивач - рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове про задоволення позовних вимог; відповідач - рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність позовних вимог щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44. Позивач посилається на низку постанов Верховного Суду та зазначає, що разом із виплатою грошового забезпечення також підлягає виплата компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 №44.
В обґрунтування апеляційної скарги військова частина посилається на відсутність правових підстав щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, виходячи з базового місяця січень 2008. Посилаючись на те, що місяць, в якому відбулось підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації, апелянт зауважує, що у спірний період, внаслідок збільшення розміру надбавки за вислугу років у вересні 2014, базовим місцем індексації грошового забезпечення позивача було визначено саме вересень 2014. Крім того, апелянт вказує, що оскільки грошова допомога на оздоровлення відноситься до одноразового додаткового виду грошового забезпечення, тому до її складу не включається щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Крім того, військова частина наголосила на тому, що оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода, грошова допомога для оздоровлення складаються з одних і тих же складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, крім винагород та морського грошового забезпечення) тому індексація грошового забезпечення не може бути включена в склад таких виплат, а відтак і до складу місячного грошового забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 №29 виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення. /а.с.28/
Як вбачається з особових карток грошового забезпечення, у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивачу не нараховувалася індексація грошового забезпечення виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року. /а.с.37-41/
Також вбачається, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 позивачу нараховувалася та виплачувалася щомісячна додаткова грошова винагорода.
У 2016-2018 роках позивачу нараховувалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення.
Позивач вважає, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 24.07.2017 має бути розрахована із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року. Також, на його думку, при обчисленні щомісячної додаткової грошової винагороди має включатися індексація грошового забезпечення, а нарахування та виплата грошової допомоги на оздоровлення має здійснюватися із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно ч.3 вищезазначеної статті грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом №1282-ХІІ.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (надалі - Закон України №1282-ХІІ) визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст.2 Закону України №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами 1-2 ст.5 Закону України №1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також, Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Отже, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч.6 ст.5 Закону України №1282-Х1І).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, що визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до п.4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Крім того, звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Відповідно до п.5 Порядку №1078 (у редакції від 15.12.2015 на момент виникнення спору) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
В редакції від 24.02.2016, 24.11.2016, 24.10.2017 п. 5 Порядку №1078 є аналогічним.
В редакції 15.03.2018 п.5 викладено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Отже, аналізуючи вищезазначене, місяць у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу), є базовим для проведення індексації.
Відповідно до змісту п.5 Порядку №1078, підставою для встановлення чи зміни базового місяця при проведенні індексації грошового забезпечення є підвищення тарифної ставки (окладу) військовослужбовця.
Тож, базовий місяць для такої індексації визначається нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць базовим, ніж той, у якому відбулося підвищення тарифної ставки (окладу).
Тому, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний вчинити конкретну дію на користь позивача - провести індексацію його грошового забезпечення, враховуючи нормативно визначений базовий місяць.
Окрім того, відповідно до п.5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації пов'язується з місяцем підвищенням тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.
Отже, збільшення грошового забезпечення не за рахунок зростання тарифної ставки (окладу), а завдяки додатковим видам грошового забезпечення, не дає підстав вважати відповідний місяць базовим для подальшої індексації.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), яка набрала чинності 01.01.2008, а отже січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення.
Зі вступом в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців, наступним підвищенням посадових окладів військовослужбовців було 01.03.2018.
Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2016 по 28.02.2018.
Стосовно включення індексації грошового забезпечення до щомісячної додаткової грошової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення, судова колегія зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №240/10130/19 сформував правовий висновок про те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Таким чином, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку виплат військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.12.2021 у справі №820/3423/18, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 26.02.2021 у справі №620/3346/19.
Також, врахуванню підлягають висновки Верховного Суду у постанові від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, які полягають у тому, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Законів України №2017-ІІІ, №282-ХІІ, та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби. В іншому випадку, не врахування індексації призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що індексація грошового забезпечення відноситься до місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення та щомісячної додаткової грошової допомоги.
Щодо включення щомісячної додаткової грошової винагороди при обрахунку грошової допомоги на оздоровлення, слід зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (надалі - Постанова №889) закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Так, пп.2 п.1, п.2 Постанови №889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (надалі - Інструкція №595) передбачено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій), - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п. 8 Інструкції №595).
Інструкція №595 втратила чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (надалі - Інструкція №550).
Інструкція №550 визначає порядок та умови виплати особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом (далі військовослужбовці), які займають посади в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі військові частини), щомісячної додаткової грошової винагороди (далі винагорода).
За положеннями п.п.5, 8, 9 Інструкції №550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Інструкція №260), п.30.1 якої установлено, що особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги (п.30.3 Інструкції № 260).
У постанові від 21.12.2021 у справі №820/3423/18 Верховний Суд вказав, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону №2011-ХІІ та постанови №889, а не Інструкцій №595 та №550.
З наведених вище мотивів, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми Інструкції №260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується грошова допомога на оздоровлення, щомісячної додаткової грошової винагороди.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що відповідач протиправно не врахував до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою №889.
Щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу сум грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (надалі - Порядок №44), який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
Згідно пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Тобто, нарахування та виплата позивачу перерахованих сум грошового забезпечення (індексацію, щомісячну додаткову винагороду та грошову допомогу на оздоровлення) має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, а тому висновки суду першої інстанції щодо передчасності позовних вимог в цій частині є помилковими.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов помилкового висновку щодо відмови позивачу у позовних вимогах щодо виплати позивачеві індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 Порядку №44, то в цій частині судове рішення підлягає скасуванню в силу положень ст.317 КАС України.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової винагороди та грошової допомоги на оздоровлення з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
Ухвалити у справі постанову, якою зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 : індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення; грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди та індексації грошового забезпечення, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п.2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв