П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/2016/25
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 12.05.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22.01.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому у повному обсязі грошового забезпечення за останньою займаною посадою та додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, одержаним 10.06.2024, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а саме: з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, 12.07.2024 по 18.07.2024, 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024, із розрахунку до 100000грн. на місяць пропорційно часу лікування; зобов'язання нарахувати та виплатити йому у повному обсязі грошове забезпечення за останньою займаною посадою та додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, одержаним 10.06.2024, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, а саме: з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, 12.07.2024 по 18.07.2024, 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024 із розрахунку до 100000грн. на місяць пропорційно часу лікування, з урахуванням проведених виплат за цей період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час виконання бойового завдання 10.06.2024, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач отримав бойове поранення, внаслідок чого перебував на стаціонарному лікуванні у медичних закладах охорони здоров'я у періоди: з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, 12.07.2024 по 18.07.2024, 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024. У листопаді 2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити йому грошове забезпечення та додаткову винагороду за час перебування на стаціонарному лікуванні, однак у відповідь отримав картки особового рахунку за період з травня 2024 по жовтень 2024, з яких вбачається, що у жовтні нараховано додаткову винагороду у сумі 231182,8грн. та 30000грн., однак вказані кошти депоновано. На думку позивача, військовою частиною протиправно не виплачено йому додаткову винагороду, визначеною Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, збільшеної до 100000грн. за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позов задоволено, виходячи з того, що медичною документацією підтверджено перебування позивача на стаціонарному лікуванні у медичних закладах, за наслідками отриманого поранення під час захисту Батьківщини у спірні періоди, на підставі чого дійшов висновку, що останній має право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000грн. пропорційно часу лікування. При цьому, суд першої інстанції спростував посилання відповідача на те, що виплата додаткової винагороди в період перебування позивача на стаціонарному лікуванні буде здійснена з дня його повернення до військової частини (з 14.10.2024 позивач перебуває у самовільному залишенні військової частини), з огляду на те, що вказане не може бути підставою для порушення безспірного права на отримання грошового забезпечення у порядку та розміру, визначеного діючим законодавством України та призупинення виплати грошового забезпечення виникло після виникнення спірних правовідносин щодо виплати додаткової винагороди в період перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду про задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що військовою частиною НОМЕР_1 за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, з 12.07.2024 по 18.07.2024, з 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024 було нараховано та задепоновано суму для виплати в розмірі 231182,80грн. Обґрунтовуючи депонування коштів додаткової винагороди, апелянт посилався на те, що позивач самовільно залишив військову частину з 14.10.2024 (на даний час не повернувся) та відповідно до наказу командира військової частини від 15.10.2024 №290 виплата грошового забезпечення позивачу призупинена. Скаржник вказує, що відповідні виплати будуть здійснені позивачу з дня повернення його до військової частини, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. При цьому, апелянт зазначає, що обов'язок щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період стаціонарного лікування після поранення, пов'язаним із захистом Батьківщини у спірні періоди, виникає у військової частини лише з грудня 2024. В контексті цього, апелянт пояснив, що довідку ВЛК від 02.10.2024 №6052 (причинний зв'язок отриманої травми - ТАК пов'язана з проходженням військової служби) було надано в жовтні 2024. Однак, згідно з витягу з протоколу Центральної ВЛК від 20.12.2024 №8990 постанову ВЛК про причинний зв'язок травми за довідкою ВЛК від 02.10.2024 №6052 відмінено; встановлено причинний зв'язок поранення - травма ТАК пов'язана із захистом Батьківщини.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (1982р.н.) з 14.02.2024 по теперішній час проходить військову службу, зокрема з 01.04.2024 у військовій частині НОМЕР_1 . /а.с.30-31/
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.06.2024 №1643/1684.1 ОСОБА_1 отримав бойове ураження внаслідок дій противника у період проходження військової під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Терни Донецької області, а саме: мінно-вибухову травму, відкриту черепно-мозгову травму; вогнепальне осколкове сліпе поранення лобної ділянки з вогнепальним переломом лобової кістки; вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна з великим дефектом м'яких тканин. /а.с.32/
Після отриманої 10.06.2024 травми військовослужбовець перебував на стаціонарному лікуванні, а саме:
з 11.06.2024 по 21.06.2024 - в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І.Мечнікова згідно з виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №9323; /а.с.35/
з 21.06.2024 по 12.07.2024 - в КНП «Олександрівська клінічна лікарня м. Києва» згідно з виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4103007; /а.с.38/
з 12.07.2024 по 18.07.2024 - в КНП «Обласна клінічна лікарня Тернопільської обласної ради» згідно з перевідного епікризу з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №12502; /а.с.40/
з 18.07.2024 по 31.07.2024 - в КНП «Заліщинська центральна міська клінічна лікарня» згідно з виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №6311/847; /а.с.41/
з 01.08.2024 по 20.08.2024 - в КНП «Більче-Золотецька обласна лікарня реабілітації ім.В.Г. Вернигори» згідно з виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №1661. /а.с.42/
Відповідно до довідки ВЛК від 02.10.2024 №6052, за результатом проведеного медичного огляду комісією військової частини НОМЕР_2 встановлено, зокрема, наслідки мінно-вибухової травми (10.06.2024), вогнепальних уламкових сліпих поранень м'яких тканин лицевої частини черепа, лобної ділянки з переломом кісток лівого фронтального синуса, м'яких тканин правого стегна з масивним дефектом м'яких тканин, лікованих оперативно, первинна хірургічна обробка ран, некректомія рани стегна, монтаж VAC-системи(12.06.2024); демонтаж VAC-системи, некректомія (15.06.2024); встановлення NPWT-системи з рани правого стегна (28.06.2024) у вигляді зміцніого руюця, консолідованих переломів кісток черепа з незначним порушенням функції, після травматична нейропатія правого стегнового нерва внаслідок вогнепальних осколкових сліпих поранень із незначним порушенням функції.
Травма, ТАК, пов'язана з проходженням військової служби. Травма кваліфікується як тяжка. На підставі ст.ст.76б, 75в, 78в графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах діагностики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. /а.с.44/
Згідно витягу з протоколу ВЛК Центральної ВЛК комісії ЗСУ від 20.12.2024 №8990 постанову ВЛК про причинний зв'язок зазначеної травми за довідкою від 02.10.2024 №6052 - відмінено. Встановлено, що травма 10.06.2024 - ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини. /а.с.45/
25.09.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Арцизька центральна опорна лікарня», за результатом медичного огляду ОСОБА_1 , йому встановлено ІІ групу інвалідності. /а.с.159-161/
З особових карток розрахунку грошового забезпечення позивача, вбачається, що у жовтні 2024 відповідачем нараховано додаткову винагороду у розмірі 30000грн., у листопаді 2024 - 231182,8грн. /а.с.44/
Однак, вказані суми не виплачені у зв'язку з тим, що з 14.10.2024 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2024 №290. /а.с.106з.б./
Не погоджуючись з бездіяльність відповідача щодо виплати грошового забезпечення із розрахунку до 100000грн. на місяць пропорційно часу лікування у зв'язку з отриманням травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, за періоди: з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, 12.07.2024 по 18.07.2024, 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (ч.1 ст.9 Закон №2011-XII).
Згідно з абз.1,2 ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14.03.2022 №133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №168, п.1 якої, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, зокрема, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
За аналізом наведених правових норм можна дійти висновку, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою №168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення, зокрема військовослужбовців, виплата якої, з одного боку, має регулярний щомісячний характер, а, з іншого, - обмежена строком дії воєнного стану в Україні. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я.
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000грн. є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 24.08.2008 №402 (надалі - Положення №402), видана командиром військової частини, де проходять службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
У довідці обов'язково зазначається: військове звання, прізвище, ім'я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов'язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травми, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дій, бойового донесення, тощо).
Таким чином, додаткова винагорода у розмірі 100000грн. виплачується військовослужбовцю за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я. Підставою для її виплати є відповідна довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва). Умовою її виплати є отримання військовослужбовцем порання, пов'язаного із захистом Батьківщини, під час виконання бойових завдань і цей факт має бути підтверджено наказом командира про отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), який містить об'єктивні дані та висновки службового розслідування, які це підтверджують.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.04.2024 у справі №340/5387/22, від 05.09.2024 у справі №340/5390/22, від 27.11.2024 у справі №380/20587/23.
Крім того, додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону №2011-ХІІ та прийнятого на його підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260).
Так, п.11 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає, що у зв'язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою не повинен перевищувати 4 місяців підряд (крім випадків, коли законодавством передбачено більш тривалі строки перебування на лікуванні).
Аналогічно абз.2 п.9 розділу І Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою (відпустці за станом здоров'я), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).
Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абз.3 п. 9 розділу І Порядку №260).
Так, у даній справі спірним питанням є наявність/відсутність у позивача права відповідно до Постанови КМУ №168 на нарахування та виплату додаткової винагороди до 100000грн. за періоди з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, 12.07.2024 по 18.07.2024, 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024 за час перебування на стаціонарному лікуванні.
З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 20.06.2024 №1643/1684.1 позивач 10.06.2024 отримав бойове ураження внаслідок дій противника у період проходження військової під час захисту Батьківщини в районі населеного пункту Терни Донецької області, а саме: мінно-вибухову травму, відкриту черепно-мозгову травму; вогнепальне осколкове сліпе поранення лобної ділянки з вогнепальним переломом лобової кістки; вогнепальне осколкове сліпе поранення правого стегна з великим дефектом м'яких тканин.
Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у періоди з 11.06.2024 по 21.06.2024, з 21.06.2024 по 12.07.2024, 12.07.2024 по 18.07.2024, 18.07.2024 по 31.07.2024, з 01.08.2024 по 20.08.2024, що не заперечується відповідачем, підтверджується відповідними виписками з історії хвороби, виписними епікризами та довідками військово-лікарської комісії.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у періоди перебування на стаціонарному лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини, позивач набув право на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000грн., визначеною Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 за весь час (періоди) перебування на лікуванні, з урахуванням часу переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого.
Разом з цим, відповідач не заперечує такого права позивача, навпаки зазначає, що за період лікування після отриманого поранення, позивачу нараховані суми додаткової винагороди, однак такі суми депоновані, оскільки він (позивач) самовільно залишив військову частину з 14.10.2024 (на даний час не повернувся) та відповідно до наказу командира військової частини від 15.10.2024 №290 виплата грошового забезпечення йому призупинена.
В свою чергу, суд першої інстанції вважав такі доводи безпідставними, зазначивши, що вказані обставини не можуть бути підставою для порушення безспірного права на отримання грошового забезпечення у порядку та розміру, визначеного діючим законодавством України. Крім того, суд зауважив, що призупинення виплати грошового забезпечення позивачу виникло після виникнення спірних правовідносин щодо виплати додаткової винагороди в період перебування позивача на стаціонарному лікуванні.
Колегія суддів погоджується з такими висновками та зазначає, що згідно з п.15 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Відповідно до положень ст.24 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», зокрема, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до ч.4 ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2024 №290 позивач вважається таким, що самовільно залишив військову частину, з 15.10.2024 знято з усіх видів забезпечення.
Однак, внесення до ЄРДР відомостей стосовно позивача про кримінальне провадження з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - ч.8 ст.408 Кримінального кодексу України (самовільне залишення частини або місця служби позивача 14.10.2024) матеріали справи не містять.
Разом з тим, в силу вимог ст.24 Закону України №2232-XII саме день внесення відповідних відомостей до ЄРДР про військовослужбовця обумовлено як можливість початку призупинення військової служби особи, що самовільно залишила військову частину.
Отже, за відсутності факту внесення інформації у ЄРДР про самовільне залишення військовослужбовцем військової частини чи місця проходження служби, та виникнення спору за період до прийняття наказу від 15.10.2024 №290, у відповідача відсутні законодавчо визначені підстави для припинення виплати військовослужбовцю грошового забезпечення.
Крім того, колегія суддів наголошує, що норми Постанови КМУ №168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000грн. винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення. В спірних правовідносинах, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано наявність таким умов.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому у відповідності до ст.316 КАС України не вбачає підстав для його скасування.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, -
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на військову частину НОМЕР_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв