П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 листопада 2025 р.м. ОдесаСправа № 496/2814/25
Перша інстанція: суддя Пасечник М.Л.,
повний текст судового рішення
складено 23.06.2025, м. Біляївка
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов, -
Адвокат Хлопко А.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, та просить суд:
- визнати протиправними дії Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відкриття 01.05.2025 року виконавчого провадження №77962218 та виконавчого провадження №77962273 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року;
- визнати протиправними та скасувати постанови Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2025 року про відкриття виконавчого провадження №77962218 та про відкриття виконавчого провадження №77962273 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року;
- стягнути з Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з судового збору.
В обґрунтування позову зазначено, що на виконанні у державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебували матеріали виконавчих проваджень №77962218 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 34 000 грн. та №77962273 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору в сумі 605,60 грн. Вказані виконавчі провадження відкриті 01.05.2025 року постановами про відкриття виконавчого провадження №77962218 від 01.05.2025 року та №77962273 від 01.05.2025 року. Про відкриття вказаних виконавчих проваджень ОСОБА_1 стало відомо 05.05.2025 року з повідомлення, яке надійшло у державний мобільний застосунок «Дія». До вказаного повідомлення також було додано копію постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року, копію постанови про відкриття виконавчого провадження №77962218 від 01.05.2025 року та копію постанови про відкриття виконавчого провадження №77962273 від 01.05.2025 року. Ознайомившись з постановами державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2025 року у виконавчих провадженнях №77962218 та №77962273, ОСОБА_1 вважає, що у державного виконавця Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) були відсутні законні підстави для відкриття вказаних виконавчих проваджень з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року, а тому вказані постанови про відкриття виконавчого провадження №77962218 від 01.05.2025 року та про відкриття виконавчого провадження №77962273 від 01.05.2025 року є протиправними та мають бути скасовані.
Згідно з вимогами ч.ч.1,2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Постановою Біляївського районного суду Одеської області ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн. Постанова Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року набрала законної сили 22.07.2024 року, про що свідчить відповідна відмітка на копії постанови, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження. Вказана постанова надійшла на адресу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 01.05.2025 року, що підтверджується інформацією, що міститься в матеріалах ВП №77962218 та ВП №77962273. Статтею 303 КУпАП визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки. Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до виконання лише протягом трьох місяців з дня її винесення, а в разі пропуску цього строку така постанова не підлягає виконанню. Отже, постанова Біляївського районного суду Одеської області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , набрала законної сили 22.07.2024 року, а строк пред'явлення постанови до виконання 3 місяці, тобто до 22.10.2024 року, про що і зазначено керівником апарату суду безпосередньо на самій копії постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року.
Разом з тим, 01.05.2025 року державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області №496/4198/24 від 10.07.2024 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №77962218 від 01.05.2025 року та постанову про відкриття виконавчого провадження №77962273 від 01.05.2025 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 17 000 грн., та судового збору в розмірі 605,60 грн., тобто з грубим порушенням строків, встановлених законом. Відповідно, дії Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо відкриття ВП №77962218 та ВП №77962273 є протиправними, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню судом, є і постанови про відкриття виконавчого провадження №77962218 від 01.05.2025 року та №77962273 від 01.05.2025 року.
У судовому засіданні представник позивача - Хлопко А.Ю. позов підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Представник Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов - задоволено.
Визнано протиправними дії Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), які полягають у відкритті 01.05.2025 року виконавчого провадження №77962218 та виконавчого провадження №77962273 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24.
Визнано протиправною та скасовано постанову Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2025 року про відкриття виконавчого провадження №77962218 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24.
Визнано протиправною та скасовано постанову Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 01.05.2025 року про відкриття виконавчого провадження №77962273 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року, Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати вищезазначене рішення суду першої інстанції у справі №496/2814/25, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов - в повному обсязі. Апелянт вважає зазначене рішення незаконним, необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права та суперечить загальновизнаним нормам міжнародного права та повністю нівелює принцип обов'язковості судових рішень та ставить під сумнів авторитет держави України, Конституції стосовно гарантування державою обов'язковості виконання судових рішень, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування рішення.
02.09.2025 р. (вхід.№46868/25) на адресу суду апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 - адвоката Хлопко А.Ю. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.06.2025 року по справі №496/2814/25 залишити без змін.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За правилами ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи постановою Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Постанова набрала законної сили 22.07.2024 року. У постанові суду вказано, що відповідно до вимог ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Крім того, у постанові суду зазначено, що строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
01.05.2025 року головним державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77962273 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у розмірі 605,60 грн.
01.05.2025 року головним державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №77962218 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмір 34 000 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними постановами Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. (ч.1 ст.287 КАС України).
Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист (ч.5 ст.287 КАС України).
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).
Виконавець зобов'язаний, відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови (ч.1 ст.291 КУпАП).
Відповідно до вимог ч.1 ст.299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
З аналізу вищенаведених норм права слідує, що у разі, якщо за виконавчим документом стягувачем є державний орган, в даному випадку - Біляївський районний суд Одеської області, виконавчий документ може бути пред'явлений до примусового виконання протягом трьох місяців, про що зазначено і у постанові суду від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24.
Колегією суддів встановлено, що постанова Біляївського районного суду Одеської області по справі №496/4198/24, на підставі якої були відкриті виконавчі провадження №77962273, №77962218, винесена 10.07.2024 року, строк пред'явлення її до примусового виконання становив 3 місяці.
Натомість, в порушення строків, встановлених ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» та постановою суду від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24, головним державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І., після спливу трьохмісячного строку, а саме - 01.05.2025 року, відповідними постановами відкрито виконавчі провадження №77962273 та №77962218 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24.
Колегія суддів наголошує, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки (ч.1 ст.303 КУпАП).
Колегія суддів вважає вірними доводи суду першої інстанції про те, що постанова Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24 не оскаржувалася, відстрочка виконання постанови не здійснювалася, відтак строки для пред'явлення постанови до виконання не переривалися та не зупинялися.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що головним державним виконавцем Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Луценко І.І., поза межами строків, встановлених для здійснення примусового виконання постанови суду, відкрито виконавчі провадження №77962273 та №77962218 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №520/6006/21 від 19.01.2023 року вказано, що особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), як суб'єкт владних повноважень, не висловив свою позицію щодо заявленого позову та не надав до судам першої та апеляційної інстанцій доказів, які б свідчили про правомірність його дій, які полягають у відкритті виконавчих проваджень №77962273 та №77962218 з виконання постанови Біляївського районного суду Одеської області від 10.07.2024 року по справі №496/4198/24, поза межами встановлених строків, отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про невиконання обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, що покладений на нього ст. 77 КАС України.
Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Вимогами ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.75 КАС України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.76 КАС України).
Згідно з вимогами ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 червня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко